Постанова 4824 № 756/6439/23

Постанова ІменемУкраїни Єдиний унікальний номер справи 756/6439/23 Номер провадження 22-ц/824/11231/2023 Головуючий у суді першої інстанції Є.В.Діденко Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 11 серпня 2023 року місто Київ Номер справи 756/6439/23 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року, постановлену у складі судді Діденко Є.В., в приміщенні Оболонського районного суду міста Києва, у с т а н о в и в: У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 30.10.2004 з відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві за № 1810. Від шлюбу народилось троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку з тим, що сімейні відносини з ОСОБА_1 не склалися та шлюб носить лише формальний характер, позивач просив суд шлюб розірвати. Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що відповідач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а отже позовна заява підсудна Оболонському районному суду м. Києва. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30.05.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу передано за територіальною підсудністю до Козелецького районного суду Чернігівської області. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм процесуального права, не з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення питання про передачу справи за підсудністю до іншого суду, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зазначено, що звертаючись до суду з позовом, апелянт вказав, що відповідачка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а отже позовна заява підсудна Оболонському районному суду м. Києва. На підтвердження зазначеної обставини, до позовної заяви додано фотокопію договору оренди житла від 11.07.2022 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 про те, що остання орендує трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Окрім того апелянт зауважує, що сплачує аліменти на користь відповідачки на підставі судового наказу від 11.08.2022 виданого Оболонським районним судом м. Києва, зазначає, що він є військовим та приймає безпосередню участь у бойових діях з 2014 року на Сході України, а отже вважає за доцільне розглядати справу у межах юрисдикції Оболонського районного суду м. Києва, яка територіально охоплює фактичне місце проживання відповідачки та її спільних дітей, а також тимчасове місце перебування апелянта. Звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що в Україні введено військовий стан, а отже присутня загроза життю і здоров`ю кожного учасника справи, а також враховуючи складність та ризики транспортного сполучення між м. Київ та Козелецьким районом Чернігвської області, участь сторін у судових засіданнях, саме в Оболонському районному суді м. Києва оптимізує час, збереже життя та здоров`я учасників справи. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивача, відповідач не скористалася. У відповідності до вимог п.13 ст.7, п. 6 ч.1 ст. 353, ч.2 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки апеляційна скарга на ухвали суду про передачу справи на розгляд іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи оскаржуване рішення щодо передачі цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу за підсудністю до Козелецького районного суду Чернігівської області, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки зареєстроване місце проживання відповідачки - ОСОБА_2 є АДРЕСА_3 , тому згідно положень ч. 1 ст. 27 ЦПК України, справа Оболонському районному суду м. Києва не підсудна та відповідно на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України підлягає передачі до Козелецького районного суду Чернігівської області за територіальною підсудністю. З таким висновком суду погоджується і суд апеляційної інстанції з огляду на таке. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України). Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. При цьому підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції. Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права. Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції. Параграфом 3 глави 2 розділу І ЦПК України визначено територіальну юрисдикцію (підсудність) справи. Відповідно до частини другої статті 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленим законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачене законом. Суд відкриває провадження у справі за правилами, встановленими у статті 187 ЦПК України. Частиною 6 ст. 187 ЦПК України встановлено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Згідно положень ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «реєстрація» - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Водночас ст. 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, в яких встановлена підсудність за вибором позивача. Тобто останньому надається право вибору підсудності залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов. Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Згідно п.1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Матеріалами справи підтверджується, що в травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому зазначено місце зареєстрованого проживання відповідача: АДРЕСА_3 . (а. с. 2-3). Судом першої інстанції в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України було зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо наявної інформації про особу відповідачки ОСОБА_2 . Відповідно до отриманої судом першої інстанції відповіді № 90611 від 29.05.2023, зареєстроване місце проживання відповідачки зазначено: АДРЕСА_3 (а.с. 28). На думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги про те, що позивач звернувся до суду із позовною заявою за місцем фактичного проживання відповідачки не заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. З аналізу наведеної процесуальної норми убачається, що справа про розірвання шлюбу може розглядатися за місцем фактичного перебування будь-кого із сторін у справі, тобто позивача або відповідача, але за попередньою домовленістю між ними. Однак, як вбачається з поданої ОСОБА_1 позовної заяви та доданих до заяви додатків, останнім не додано доказів, які б свідчили, що між сторонами досягнуто згоди щодо подання заяви про розірвання шлюбу за місцем фактичного проживання позивача, яке зазначено у позові. Не додано таких доказів апелянтом і до апеляційної скарги. Безпідставними є також посилання позивача на введений на території України військовий стан, а також можливість загрози життю і здоров`ю кожного учасника справи, складність та ризики транспортного сполучення між м. Київ та Козелецьким районом Чернігівської області, оскільки останній не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом та надсилати кореспонденцію засобами поштового чи електронного зв`язку, а у випадку проведення судових засідань відповідним судом, приймати в них участь в режимі відеоконференції. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає наведені ОСОБА_1 підстави звернення до суду з позовом саме за місцем фактичного проживання відповідачки, є неспроможними. Відповідачка не зареєстрована у Оболонському районі м. Києва, а та обставина, що вона (зі слів позивача) постійно проживає в Оболонському районі м. Києва не свідчить про підсудність даної справи Оболонському районному суду м. Києва. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення ОСОБА_1 правил територіальної підсудності при поданні позовної заяви до Оболонського районного суду м.Києва та, як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано передав справу за підсудністю до Козелецького районного суду Чернігівської області. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання про підсудність справи. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 30 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повна постанова складена 11.08.2023. Судді Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус О.І. Шкоріна