Ухвала КЦС ВС № 461/3306/23

Ухвала Іменем України 09 серпня 2023 року місто Київ справа № 461/3306/23 провадження № 61-10585ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковальов Віктор Михайлович, на ухвалу Львівського апеляційного сулу від 13 липня 2023 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М., у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог учасників справи та рішень судів з розгляду процесуальних питань, пов`язаних з рухом справи У травні 2023 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 травня 2023 року відкрито провадження у справі. ОСОБА_1 звернувся до Львівського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 травня 2023 року, посилаючись на недотримання судом правил підсудності. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 травня 2023 року повернуто заявнику. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, а тому відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню. Короткий зміст касаційної скарги У липні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковальов В. М., на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції припустився надмірного формалізму, обмежив право заявника на апеляційне оскарження, яке було роз`яснено в ухвалі суду першої інстанції про відкриття провадження у справі в частині дотримання правил підсудності. Дійсно, у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, визначений статтею 353 ЦПК України, немає ухвали про відкриття провадження у справі, водночас у зазначеному переліку відсутні посилання на можливість оскарження цієї ухвали в частині порушення правил територіальної підсудності окремо чи з рішенням суду. Вважає, що суд апеляційної інстанції не враховував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 18/1544-10, від 20 січня 2021 року у справі № 367/4529/20 щодо аналогії права, оскільки стаття 353 ЦПК України визначає право оскарження ухвали про передачу справи на розгляд іншого суду, відповідно є право на оскарження ухвали суду про відмову у передачі справи на розгляд іншого суду.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про незаконність та неправильність судового рішення. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України). Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації. Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким виключено пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України щодо апеляційного оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності. Отже, з 08 лютого 2020 року ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності відсутні у переліку ухвал, визначеного частиною першою статті 353 ЦПК України, які можуть бути оскаржені окремо від рішення. Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Верховний Суд зауважує, що у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України передбачено безумовне повернення апеляційної скарги у разі, якщо така подана на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Винятків, за наявності яких особа може звернутися до суду апеляційної інстанції на зазначене рішення (ухвалу суду першої інстанції), процесуальне законодавство не передбачає. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18) зроблено висновок, що «право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення». У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема права на апеляційне оскарження ухвал про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі), до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у частині пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 753/7178/19 (провадження № 61-14138св20) вказано, що «08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Цим законом було виключено пункт 8 частини першої статті 353 ЦПК України, яким було передбачено право на апеляційне оскарження ухвали суду про відкриття провадження у справі з порушення правил підсудності. 20 серпня 2020 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 27 травня 2019 року, вважаючи, що вказане судове рішення було ухвалено з порушенням правил підсудності. Згідно з частиною першою статті 353 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) ухвали щодо відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності немає у переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_4 20 серпня 2020 року, тобто після внесення змін до ЦПК України, подала апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, яка відсутня у переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, передбачених у частині першій статті 353 ЦПК України, дійшов правильного висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню». Отже, установивши, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 травня 2023 року про відкриття провадження у справі, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, апеляційний суд обґрунтовано повернув її заявнику. Довід касаційної скарга, що суд апеляційної інстанції припустився надмірного формалізму, обмежив право заявника на апеляційне оскарження, яке було роз`яснено в ухвалі суду першої інстанції про відкриття провадження у справі в частині дотримання правил підсудності, Верховний Суд визначає безпідставним, оскільки Львівський апеляційний суд правильно застосував положення статті 353 ЦПК України, перелік якої з 08 лютого 2020 року не містить право оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності, тобто зазначене обмеження є передбачуваним прямою нормою процесуального права, дотримання судом якої не свідчить про надмірний формалізм. Водночас зазначення судом першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі про можливість її оскарження до суду апеляційної інстанції не впливає на визначений процесуальним законом обов`язок суду апеляційної інстанції повернути апеляційну скаргу, подану на ухвалу суду, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. З урахуванням наведеного не заслуговує на увагу аргумент касаційної скарги про те, що у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду (стаття 353 ЦПК України), відсутні посилання на можливість оскарження цієї ухвали в частині порушення правил територіальної підсудності окремо чи з рішенням суду. Верховний Суд визнає безпідставним посилання ОСОБА_1 , що оскарження ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності лише разом із рішенням суду, ухваленого по суті спору, втрачається актуальність та доцільність оскарження цього рішення, оскільки частиною другою статті 353 ЦПК України передбачено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Довід касаційної скарги щодо можливості застосування аналогії права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції не враховував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 18/1544-10 (відмова у зміні способу виконання рішення), від 20 січня 2021 року у справі № 367/4529/20 (щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України) Верховний Суд відхиляє, оскільки наявність прямої норми процесуального права, яка є зрозумілою, не викликає подвійного тлумачення щодо її застосування, виключає можливість застосування аналогії права. Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року є необґрунтованою. Висновки Отже, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 липня 2023 року на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Керуючись частиною четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Ковальов Віктор Михайлович, на ухвалу Львівського апеляційного сулу від 13 липня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко С. О. Погрібний О. В. Ступак