Постанова 4873 № 910/21843/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" липня 2023 р. Справа№ 910/21843/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Корсака В.А. Алданової С.О. за участю: секретаря судового засідання Звершховської І.А., від позивача: Олексін С.С.; від відповідача: Прилєпов О.А.; розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 (повний текст складено 15.03.2023) у справі № 910/21843/21 (суддя Джарти В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, штрафних санкцій та компенсаційних виплат у розмірі 116 603 246,67 грн (з урахуванням заяви про зміну предмету спору від 02.12.2022),- в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.Трейдінг» (далі - ТОВ «Д.Трейдінг», Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою, у якій просило стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПАТ «НЕК «Укренерго», Компанія) 58 315 270,18 грн заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії за період червень 2021 року - перша декада листопада 2021 року включно, 1 229,47 грн пені, 368 843,25 грн 3% річних та 611 202,20 грн інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Д.Трейдінг» посилається на неналежне виконанням ПАТ «НЕК «Укренерго» обов`язків за договором про врегулювання небалансів електричної енергії № 0065-01024 від 07.05.2019. ТОВ «Д.Трейдінг» 02.12.2022 подало заяву про зміну предмета позову, в якій просило стягнути з відповідача 6 494 072,67 грн основної заборгованості, 1 229,74 грн пені, 12 336 441,72 грн 3% річних, 97 771 502,81 грн інфляційних втрат за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року. У підготовчому засіданні 02.12.2022 Господарський суд міста Києва прийняв заяву про зміну предмета позову та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням цієї заяви. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 позов ТОВ «Д.Трейдінг» задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Д.Трейдінг» 6 494 072,67 грн основної заборгованості, 1 229,74 грн пені, 12 336 441,72 грн 3% проценти річних, 97 771 502,81 грн інфляційних втрат та 794 500,00 грн судового збору. Оскільки сума основного боргу відповідача за договором підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства до Компанії про стягнення боргу. Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 3% річних та встановив, що такі розрахунки є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому вимоги про їх стягнення підлягають задоволенню. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначив, що враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також розмір заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення пені, заявленої до стягнення. При цьому суд відзначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому вказані компенсаційні платежі не можуть бути зменшені на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2023, ПАТ «НЕК «Укренерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги Компанія зазначає, що господарський суд першої інстанцій неправильно застосовував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та не застосував до спірних правовідносин норми, які підлягали застосуванню, дійшов до неправильних висновків щодо обставин, які вважав встановленими. Скаржник стверджує, що протягом розгляду даної справи погасив заявлену в позові основну заборгованість в повному обсязі, на розгляд суду залишились лише майнові вимоги щодо стягнення штрафних санкцій; позивачем визнав факт погашення відповідачем основної заборгованості. Проте замість подання нового окремого позову ТОВ «Д.Трейдінг» подало заяву про зміну предмету спору, якою доповнило вже наявні майнові вимоги новими, про стягнення заборгованості за новий період (III декада листопада 2021року - І декада жовтня 2022 року), та які складаються з інших доказів, актів, рахунків, об`ємів тощо. Апелянт вважає подану позивачем заяву такою, що одночасно змінює предмет і підстави позову, оскільки збільшення заявлених до стягнення сум нарахувань відбулось внаслідок зміни періоду їх нарахування позивачем. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А. 24.04.2023 матеріали справи №910/21843/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/21843/21. Розгляд справи призначено на 22.05.2023. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом десяти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу. 22.05.2023 у судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 05.06.2023 на підставі ст. 216 ГПК України. У судовому засіданні 05.06.2023 суд протокольно оголосив перерву у розгляді справи до 03.07.2023, про що повідомив ТОВ «Д.Трейдінг» відповідною ухвалою. 03.07.2023 колегія суддів у судовому засіданні оголосила перерву до 31.07.2023 на підставі ст. 216 ГПК України. Позиції учасників справи. ТОВ «Д.Трейдінг» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає викладені у ній аргументи такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване. ТОВ «Д.Трейдінг» надало пояснення щодо аргументів ПАТ «НЕК «Укренерго» про одночасну зміну ТОВ «Д.Трейдінг» предмету та підстав позову у справі, у якому зазначило, що при подачі заяви про зміну предмета позову у цій справі не було одночасно змінено предмет та підстави позову, оскільки фактична та правова підстава позову залишались незмінними. ПАТ «НЕК «Укренерго» надало додаткові пояснення, у яких зазначає, що місцевий господарський суд мав відмовити у прийнятті заяви Позивача про зміну предмету позову та розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, оскільки у вказаній заяві позивач фактично змінив як предмет, так і підстави позову, що суперечить положенням ст. 46 ГПК України та не допускається. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом. За визначенням п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) балансуючий ринок електричної енергії - це ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об`єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії. Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону обов`язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про врегулювання небалансів. Основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг (ч. 2 ст. 2 Закону). Пунктом 1.3.2 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія) від 14.032018 №307 передбачено, що для суб`єктів обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії є укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії з оператором системи передачі (далі - ОСП), що є договором приєднання, типова форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил. Учасники ринку укладають договір про врегулювання небалансів електричної енергії шляхом приєднання до договору. На виконання п. 4.2.1 Правил ринку, яким передбачено, що для надання послуг з балансування учасник ринку повинен подати ОСП заяву щодо приєднання до договору про надання послуг з балансування та включення до Реєстру постачальників послуг з балансування, Товариство подано Компанії письмову заяву на приєднання в цілому до договору про участь у балансуючому ринку. Цей договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому (п. 1.1 договору про врегулювання небалансів електричної енергії). 13.05.2019 Компанія скерувала позивачеві повідомлення, в якому зазначено про те, що Товариство приєднане до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучене до реєстру учасників ринку з ідентифікатором договору № 0065-01024 з датою акцептування 07.05.2019. На виконання умов укладеного між сторонами правочину Товариство у період з червня 2021 року по жовтень 2022 року поставило, а Компанія прийняла балансуючу електричну енергію, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії: №ВН/21/6-№ 0065 від 30.06.2021 на суму 150 907 805,14 грн, №ВН/21/07-0065 від 31.07.2021 на суму 505 740 705,52 грн, №ВН/21/08-0065 від 31.08.2021 на суму 223 481 928,85 грн, №ВН/21/09-0065 від 30.09.2021 на суму 165 693 999,82 грн, №ВН/21/10-0065 від 31.10.2021 на суму 492 732 409,96 грн, №ВН/21/11-0065 від 30.11.2021 на суму 220 673 206,16 грн, №ВН/21/12-0065 від 31.12.2021 на суму 247 189 281,59 грн, №ВН/22/01-0065 від 31.01.2022 на суму 205 268 682,65 грн, №ВН/22/04-0065 від 30.04.2022 на суму 369 211 407,10 грн, №ВН/22/10-0065 від 31.10.2022 на суму 246 644 821,16 грн. Належним чином завірені копії цих документів наявні в матеріалах справи на CD-носіях. Оскільки купівля електричної енергії Компанією у Товариства здійснювалась у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року, до спірних правовідносин застосовуються умови договорів, редакції яких діяли у відповідні періоди виникнення прострочення виконання зобов`язання, зокрема редакція, затверджена наказом Компанії №303 від 01.06.2021. Так, згідно з п. 1.3 договору за цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи. Врегулювання небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (п. 1.5 договору). За умовами п. 3.3 договору ОСП зобов`язаний, зокрема, проводити розрахунки з СВБ у порядку та терміни, визначені Правилами ринку. Виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору (п. 5.1 договору). Згідно з п. 5 ч. ст. 52 Закону Компанія відповідно до Правил ринку розраховує платежі за електричну енергію оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування, ціни небалансів електричної енергії, обсяги небалансів електричної енергії і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки. Відповідно до п. 7.3.1 Правил ринку Компанія на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити Компанії, або суми, що Компанія зобов`язана сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду. Разом із тим, у зв`язку із введенням обмежувальних заходів в Україні, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби, Комісія прийняла постанову №766 від 08.04.2021 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Постанова №766). Постановою № 766 надано обов`язкові до виконання настанови учасникам ринку на період дії в Україні карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено карантин на території України з 19.12.2020 до 31.12.2021. Відповідно до п. 8 Постанови №766 виставлення рахунків за небаланси електричної енергії та балансуючу електричну енергію здійснюється щодекадно протягом місяця або відповідно до окремого рішення ОСП. Відтак, на період дії карантину відповідач здійснює виставлення рахунків за небаланси електричної енергії не щоденно, а щодекадно. Законом, Правилами ринку та Постановою №766 визначено, що обов`язок з формування та направлення платіжних документів на щодекадній основі покладається на Компанію як оператора системи передачі. При цьому відповідач формує та направляє стороні договору про врегулювання небалансів як рахунки на оплату електричної енергії, яка була поставлена відповідачу, так і рахунки на оплату електричної енергії, яку поставляв відповідач стороні договору про врегулювання небалансів. Згідно з п. 5.14.10 глави 5.14 Компанія використовує систему розрахунків за небаланси електричної енергії для проведення відповідних розрахунків, дебетувань/кредитувань ринкових рахунків СВБ для платежів і зборів при розрахунках за небаланс. Система розрахунків за небаланси електричної енергії є частиною системи управління ринком та містить інформацію про ринкові рахунки СВБ. Отже, Правилами ринку встановлено, що направлення платіжних документів відповідачем стороні договору про врегулювання небалансів здійснюється через систему управління ринком. Відповідно до п. 5.29.4 глави 5.29 Правил ринку для кожного розрахункового місяця здійснюється 3 подекадні розрахунки - один для кожної декади. Подекадний розрахунок здійснюється на п`ятий робочий день після 11, 21 та останнього дня розрахункового місяця. Таким чином, виходячи зі змісту положень Правил ринку, Компанія зобов`язана виставити стороні договору про врегулювання небалансів платіжні документи (рахунки-фактури) подекадно на 5 (п`ятий) робочий день після 11, 21 та останнього дня розрахункового місяця за кожний день відповідної декади. Платіжні документи, які надсилає відповідач через систему управління ринком, містять інформацію про суми грошових коштів, які повинен сплатити або відповідач, який діє в якості оператора системи передачі за договором про врегулювання небалансів або сторона відповідальна за баланс, тобто позивач. Сума коштів, яка підлягає сплаті або оператору системи передачі, або стороні, відповідальній за баланс, формується після взаємозаліку вартості поставленої електричної енергії у відповідному дні декади. Вказаний вище порядок виставлення рахунків підтверджений відповідачем у листі від 06.11.2019 №01.42919. Згідно з п. 7.7.4 глави 7.7 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунка Компанії на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунку. Таким чином, строк для здійснення відповідачем як оператором системи передачі оплати за поставлену електричну енергію для врегулювання небалансів починає обраховуватись не після виставлення рахунку відповідачем в системі управління ринком, а після направлення такого рахунку стороною. Тобто сторона договору про врегулювання небалансів здійснює вивантаження платіжного документа з системи управління ринком, виставленого Відповідачем, з метою звірки даних вказаних в платіжному документі, після чого підписує вказаний платіжний документ та направляє його на оплату Укренерго. Таким чином, відповідач зобов`язаний оплатити вартість електричної енергії, поставленої йому за договором про врегулювання небалансів протягом 4 (чотирьох) робочих днів з моменту направлення стороною договору (стороною, відповідальною за баланс) такого платіжного документа відповідачу як оператору системи передачі. До звернення з даним позовом до суду Товариства та у межах розгляду цієї справи Компанія здійснила оплату виставлених рахунків за спірний період. З урахуванням цих часткових проплат та заяви про зміну предмета позовних вимог, Товариство просило стягнути з Компанії 6 494 072,67 грн основного боргу за неоплату Компанією вартості балансуючої електричної енергії за вказаний період, а також нараховані на заборгованість пеню, 3% річних та інфляційні втрат за порушення строку виконання грошового зобов`язання. Заперечуючи проти позову, Компанія зазначає, що Товариство не довело необхідності врегулювання системних обмежень ОСП, що в силу приписів ч. 4 ст. 75 Закону надає можливість ОСП вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка з метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування. Відповідач також вважає, що застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним з огляду на понесені Компанією збитки, завдані військовою агресією російської федерації на території України. Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України). Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Суд встановив, що сума основного боргу Компанії за укладеним з Товариством договором становить 6 494 072,67 грн, і Компанія не надала доказів, які свідчили би про сплату такої заборгованості. Господарський суд першої інстанції надав належну оцінку доводам відповідача, з якою погоджується апеляційний господарський суд, та не взяв до уваги доводи відповідача про те, що останній оплачує придбану балансуючу електричну енергію з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання оператора системи передачі, у зв`язку з чим оплата здійснюється після надходження коштів на цей рахунок від інших учасників балансуючого ринку. Так, відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку. У договорі сторони погодили наступний порядок розрахунків: Компанія здійснює остаточний розрахунок протягом 4 робочих днів з дати направлення відповідних рахунків-фактур відповідачеві. Умови договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та відповідно умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку. Разом з тим згідно з ч. 4 ст. 75 Закону постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов`язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках. Кошти з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на: поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників; поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників; поточний рахунок оператора системи передачі. З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти з власного поточного рахунка. Ця стаття не містить імперативної заборони щодо розрахунку відповідача з постачальником електричної енергії (позивачем) тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість відповідача для належного виконання грошових зобов`язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/6636/21. Крім того у своїх запереченнях відповідач посилається на редакцію вказаної вище норми, яка втратила чинність на час виникнення спірних правовідносин. За таких обставин наведені доводи відповідача є необґрунтованими. Щодо доводів апеляційної скарги в частині поданої позивачем заяви про зміну предмета позову колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 3 си. 46 ГПК України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів. Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин. При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. В цій справі провадження було відкрито ухвалою від 10.01.2022 з призначенням підготовчого засідання на 26.01.2022. при цьому до стягнення була заявлена заборгованість (58 315 270,18 грн основного боргу, 1229,47 грн пені, 368 843, 25 грн відсотків річних та 611 202,20 грн інфляційних втрат) за період червень 2021 року - перша декада листопада 2021 року (включно). Ухвалою від 23.02.2022 суд повернув зустрічну позовну заяву відповідача про тлумачення пунктів договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0065 від 07.05.2019. Іншою ухвалою від 23.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2022. Судове засідання, призначене на 17.03.2022, не відбулось у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану через військову агресію Російської Федерації. Як встановив місцевий суд, 18.04.2022, 25.04.2022, 31.05.2022 до Господарського суду міста Києва надійшли запити про надіслання матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу від 23.02.2024 про повернення зустрічного позову. У зв`язку з вказаним ухвалою від 07.06.2022 було зупинено провадження у справі, скеровано матеріали справі до апеляційної інстанції на підставі п. п. 17.10-17.12 Перехідних положень ГПК України. Ухвалою від 31.08.2022 місцевий суд поновив провадження у справі з продовженням розгляду за стадії підготовчого провадження і призначенням підготовчого засідання. Колегія суддів вважає такі дії місцевого суду (щодо повернення до стадії підготовчого провадження) цілком розумними і виправданими з урахуванням загальної ситуації в країні. В подальшому ухвалою від 31.10.2022 сторонам було повідомлено, що підготовче засідання відбудеться 28.11.2022. Фактично судове засідання відбулось 29.11.2022 за участю представників сторін з оголошенням перерви до 02.12.2022. За цей час до суду надійшли: - заява відповідача від 03.11.2022 про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 58 315 270,18 грн у зв`язку з його сплатою (з наданням відповідних доказів); - заява позивача від 28.11.2022 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшив інфляційні втрати на 11866864,10 грн та відсотки річних на 1794001,07 грн. 02.12.2022 позивач подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просив стягнути 6 494 072,67 грн основного боргу, 1229,47 грн пені, 12 336 441,72 грн відсотків річних та 97 771 502,81 грн інфляційних втрат, з них за період третя декада листопада 2021 року - перша декада жовтня 2022 року (включно) - 6 494 072,67 грн основного боргу, 10173597,40 грн відсотків річних та 85 293 436,67 грн інфляційних втрат. Зміст поданої заяви від 02.12.2022 свідчить, що позивач з огляду на часткову сплату відповідачем заборгованості за період червня 2021 року - першої декади листопада 2021 року, заявленої до стягнення у цій справі, змінив предмет спору шляхом заявлення до стягнення основного боргу за новим періодом, а саме з третьої декади листопада 2021 року по першу декаду жовтня 2022 року (включно), залишив без змін вимогу про стягнення пені в сумі 1229,47 грн, а також збільшив суми відсотків річних та інфляційних втрат, заявивши до стягнення як нараховані за період червень 2021 року - перша декада листопада 2021 року (включно) на основний борг у сумі 58 315 270,18 грн, так і нараховані за період третя декада листопада 2021 року - перша декада жовтня 2022 року (включно) на новий основний борг у сумі 6 494 072,67 грн. Отже, позивач: 1) змінив предмет позову в частині основного зобов`язання, а також відсотків річних та інфляційних втрат за період третя декада листопада 2021 року - перша декада жовтня 2022 року (включно); 2) збільшив розмір раніше заявлених вимог щодо відсотків річних та інфляційних втрат за період червень 2021 року - перша декада листопада 2021 року (включно); 3) залишив без змін первісну вимогу про стягнення пені. Колегія суддів погоджується з позицією відповідача, що така процесуальна поведінка позивача не є коректною. Водночас апеляційний суд бере до уваги таке. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу неоплати відповідачем заборгованості за єдиним договором про врегулювання небалансів електричної енергії №0065 від 07.05.2019. Позовні вимоги (як первісні, так і змінені) стосуються зобов`язань відповідача за саме за цим і заявлені безпосередньо у межах цих спірних правовідносин. Правове обґрунтування позовних вимог не змінилось ані в частині правил договору, ані в частині застосовного законодавства. Відсутність спору щодо нових позовних вимог відповідач не заперечував і не доводив. Суд зазначає, що заяву позивача про зміну предмету або підстав позову можна вважати цілком новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна (інша) матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно в її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які не були визначені позивачем первісно підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з окремим позовними вимогами. Порушення норм процесуального права, про які стверджує відповідач, не входять до переліку тих, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відповідно до ч. 3 ст. 277 ГПК України, а лише можуть (але не обов`язково) бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це призвело до неправильного вирішення справи. Заяву про зміну предмету позову було прийнято місцевим судом і ухвалено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням її вимог (протокольна ухвала суду від 02.12.2022). У підготовчому засіданні 02.12.2022, в якому взяли участь представники обох сторін, було оголошено перерву до 23.01.2023. У судовому засіданні 23.01.2023, в якому взяли участь представники обох сторін, було закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 27.02.2023. За весь цей час відповідач не надав жодних заперечень щодо фактичної наявності чи відсутності основного боргу (нового) та інших нарахувань. Спір вирішений судом по суті. Європейський суд з прав людини у своїй практиці зазначає, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі Zubacv. Croatia («Зубац проти Хорватії») від 05 квітня 2018 року). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції. Апеляційний суд враховує повивання відповідача на те, що практика ЄСПЛ вимагає і уникнення надмірної процесуальної гнучкості, яка може призвести до анулювання вимог процесуального законодавства. Водночас колегія суддів, переглядаючи цю справу, крім наведених вище обґрунтувань, зважає на реальність і доведеність розглянутих позовних вимог, а також час, протягом якого справа розглядалась в суді першої інстанції та інші об`єктивні і загальновідомі обставини (в т. ч. воєнний стан в країні), які впливають на поведінку сторін. Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних. У зв`язку з неналежним виконанням Компанією обов`язку щодо своєчасної оплати товару, Товариство нарахувало та заявило до стягнення з Компанії 12 336 441,72 грн 3% річних та 97 771 502,81 грн інфляційних втрат, нарахованих у період з 30.06.2021 по 01.12.2022, згідно з наданим розрахунком по кожному місяцю окремо. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до листа Верховного Суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» №62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013). При цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань. Аналогічна правова позиція викладена у п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013. Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд вважає їх арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства і положенням договору. Вимоги позову про стягнення інфляційних та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю. Щодо вимог про стягнення пені. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленої йому балансуючої електричної енергії Товариство заявило до стягнення з Компанії 1 229,47 грн пені за період з 30.06.2021 по 01.12.2021. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За визначенням ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 ГК України). Преамбулою Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Згідно зі ст. ст. 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пунктом 7.8.2 Правил ринку встановлено, що за несвоєчасну оплату нараховується пеня за ставкою, що визначається відповідно до діючого законодавства. Відповідно до п. 4.2 договору про врегулювання небалансів у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань після підписання сторонами акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 відсоток за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Таким чином, розмір пені, який може бути застосований до прострочених грошових зобов`язань Компанії становить 0,01 відсоток за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також не перевищує встановленого законом граничного розміру цієї штрафної санкції та сама заявлена сума пені є незначною, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню. Щодо клопотання Компанії про зменшення розміру штрафних санкцій. Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення. Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Отже, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також розмір заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення пені, заявленої до стягнення. При цьому суд відзначає, що сплата 3% річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, а тому вказані компенсаційні платежі не можуть бути зменшені на підставі ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/21843/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/21843/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу №910/21843/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 10.08.2023. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді В.А. Корсак С.О. Алданова