Постанова Західний апеляційний господарський суд № 907/294/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "08" серпня 2023 р. Справа №907/294/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Кравчук Н.М. суддів Скрипчук О.С. Плотніцький Б.Д. секретар судового засідання Гавриляк І.В. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз вих. №1001ВИХ-22-3981 від 03.11.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/2687/22 від 07.11.2022) та апеляційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Закарпатгаз б/н від 09.11.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/2746/22 від 14.11.2022) у справі № 907/294/20 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2022 (суддя Лучко Р.М., повний текст складено 21.10.2022) за позовом: Акціонерного товариства Укртрансгаз (надалі АТ Укртрансгаз), м. Київ до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Закарпатгаз (надалі АТ ОГС Закарпатгаз), м. Ужгород про стягнення 99 863 125,57 грн за участю учасників справи: від позивача: Мельник О.С. від відповідача: Свідунович Р.І. ВСТАНОВИВ: АТ Укртрансгаз звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до АТ ОГС «Закарпатгаз про стягнення заборгованості в розмірі 81 027 000,19 грн, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язання щодо оплати послуг з балансування обсягів природного газу, наданих із січня 2018 року до червня 2018 року (включно) на підставі договору від 17.12.2015 № 1512000735 про транспортування природного газу, а також про стягнення нарахованих з цієї суми заборгованості у період з 01.01.2018 до 28.04.2020 3% річних у розмірі 6 448 863,88 грн та у період з 01.01.2018 до 31.03.2020 інфляційних втрат у розмірі 12 387 261,49 грн. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2021, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 21.06.2022 в цій справі рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.03.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В постанові Верховного суду від 21.06.2022 зазначено, що підставою передачі справи на новий розгляд стало неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, недослідження всіх зібраних у справі доказів та ненадання їм належної правової оцінки. Згідно з вказівками Верховного суду для правильного вирішення цього спору, за відсутності узгодженої позиції сторін щодо надання послуг з балансування, судам належало встановити обставини, пов`язані з наданням послуг власне транспортування газу, дослідити складені сторонами на виконання відповідних умов договору актів приймання-передачі природного газу в спірний період, у тому числі з метою встановлення обсягів природного газу, визначених комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, як це передбачено Кодексом ГТС. Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. На новому розгляді рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2022 у справі №907/294/20 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ Закарпатгаз на користь АТ Укртрансгаз 52 197 627,05 грн заборгованості, 4 671 147,55 грн 3% річних, 9 148 081,89 грн інфляційних втрат та 2 188 583,57 грн в повернення сплаченого судового збору. В решті позову відмовлено. Ухвалюючи дане рішення, місцевий господарський суду виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт здійснення відповідачем у спірний період відбору природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником таких обсягів природного газу до газотранспортної системи. А відтак, відповідно до вимог чинного законодавства та договору, неврегульовані самостійно відповідачем обсяги негативного небалансу мають бути ним оплачені шляхом сплати послуг балансування АТ "Укртрансгаз". Водночас суд встановив, що вартість послуг балансування позивачем визначено з урахуванням коефіцієнту компенсації 1,2, що суперечить п.9.2 договору. Оскільки в спірний період (січень-червень 2018 року включно) співвідношення допущеного відповідачем негативного небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи не перевищував 5%, відповідно до даних правовідносин слід застосовувати коефіцієнт компенсації

1. Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення вартості послуги балансування (із застосуванням коефіцієнту 1) та беручи до увагу часткову сплату АТ Закарпатгаз вартості такої послуги за означений період в розмірі 91 949 238,68 грн, суд визнав обґрунтованими та такими, що відповідають умовам укладеного між сторонами договору, вимогам чинного законодавства та підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача 52 197 627,05 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за період з січня по червень 2018 року включно, 4 671 147,55 грн 3% річних та 9 148 081,89 грн втрат від інфляції. В решті стягнення відмовлено, позаяк вимоги в цій частині невірно розраховані АТ Укртрансгаз. Не погодившись з вказаним рішенням, АТ «Укртрансгаз» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, а відтак просить його скасувати в частині незадоволених позовних вимог. В цій частині просить прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що судом при перерахунку заборгованості було помилково застосовано коефіцієнт 1, що призвело до безпідставного заниження суми основного боргу з 81 027 000,19 грн до 52 197 627,05 грн. Так, судом не враховано, що відповідач, як замовник послуг, у спірні газові місяці через точку входу до газотранспортної системи подав обсяги природного газу 131 650 куб.м., однак, при цьому, здійснив відбір природного газу з точки виходу з газотранспортної системи обсягом 13 550 598 куб.м. Таким чином, обсяги його негативних місячних небалансів за відповідні періоди склали 13 418 948 куб.м., для врегулювання яких були надані послуги з балансування. Тобто, обсяги небалансу відповідача у спірні місяці складали завжди більше 5% розміру від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи. Відповідно, позивач стверджує, що при визначені вартості наданих послуг останнім правомірно було застосовано саме коефіцієнт 1,2. Окрім того, апелянт звертає увагу на акт звіряння розрахунків між сторонами, згідно якого відповідач, підписавши його, визнав усю заборгованість перед позивачем, в т.ч. суму основного боргу у розмірі 81 027 000,19 грн, а не суму 52 197 627,05 грн. Також, не погодившись з вказаним рішенням, АТ «Закарпатгаз» подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, а відтак просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог. В цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем не доведено ні факту надання послуг балансування (реальності балансуючих дій), ні факту понесення ним обґрунтованих та реальних витрат на балансування, позаяк з доданих АТ Укртрансгаз актів приймання-передачі природного газу, складених між АТ Укртрансгаз та АТ НАК Нафтогаз України і ТОВ Еру Трейдінг неможливо встановити який конкретно обсяг газу був придбаний/припадав саме для здійснення балансуючих дій відносно відповідача. Такі акти, на думку відповідача, підтверджують виключно факт купівлі-продажу природного газу позивачем для забезпечення власної господарської діяльності. Відтак, оскільки АТ Укртрансгаз не здійснював закупівлю природного газу саме для балансування АТ «Закарпатгаз», то це підтверджує, на думку апелянта, що відповідач не потребував балансування. А односторонні акти наданих послуг балансування, виставлені рахунки та інші документи, на підставі яких позивач намагається стягнути спірну заборгованість, не є належними доказами, оскільки складені позивачем в односторонньому порядку. Також звертає увагу на те, що долучений позивачем до матеріалів справи акт звіряння сум для врегулювання відповідно до Закону № 1639-ІХ, тільки підтверджує обсяг сум, які підлягають врегулюванню відповідно до цього закону та жодним чином не підтверджують наявність чи відсутність небалансів у спірний період. Представник АТ «Укртрансгаз» в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав повністю. Проти доводів апеляційної скарги АТ «Закарпатгаз» заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/9/23 від 02.01.2023), у письмових запереченнях (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/8/23 від 02.01.2023). Також в якості інформації долучив до матеріалів справи копії постанов Верховного Суду у справах № 904/5361/149 від 27.07.2023 та № 914/2579/19 від 29.03.2023, в яких зазначений висновок щодо застосування норм матеріального права при розгляді справ про стягнення коштів за послуги балансування (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/5129/23 від 01.08.2023). Представник АТ «Закарпатгаз» в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги підтримав повністю. Проти доводів апеляційної скарги АТ «Укртрансгаз» заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та у відповіді на відзив (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/7079/22 від 12.12.2022, вх№ 01-04/280/23 від 17.01.2023). Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційні скарги, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке. 17.12.2015 між АТ «Укртрансгаз» (оператор) та АТ ОГС «Закарпатгаз» (замовник) укладено договір транспортування природного газу №1512000735, згідно із умовами якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг (а.с 223-233 том ІІІ). Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п. 2.2 договору). Згідно з п. 2.3 договору послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування). Пунктом 2.4 договору передбачено, що обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору. Відповідно до п. 2.5 договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу. Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати на умовах, зазначених у договорі (п. 2.6 договору). Відповідно до п. 2.7 договору оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів. Пунктом 3.1 договору передбачено обов`язок оператора, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; виконувати інші обов`язки, визначені Кодексом та чинним законодавством України. Згідно з п. 3.2 договору оператор має право, зокрема, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором; користуватися іншими правами, передбаченими цим договором та чинним законодавством України, для забезпечення належного надання послуг, а також для виконання обов`язків оператора газотранспортної системи. Відповідно до п. 4.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та кодексом, негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; вчасно врегульовувати небаланси. Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник має право, зокрема, замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям. Згідно із п. 5.4 окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством /виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника. Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) (п. 6.1 договору). Відповідно до п. 7.1 договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Згідно з п.п. 9.1, 9.2 договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу у строк до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: В (балансування) = БЦГ х К х QБГ, де: БЦГ - базова ціна газу; QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює

1. Як зазначено в п. 9.4 договору оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів. Розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4. цього договору, визначається за даними оператора (п. 9.5 договору). Відповідно до п. 11.1 договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформляються оператором і замовником актами наданих послуг. Згідно з п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору. Пунктом 11.5 договору передбачено, що оператор і замовник зобов`язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п`ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки. Матеріалами справи підтверджується, що в період з січня по червень 2018 року включно в межах дії укладеного між сторонами договору позивачем через точки виходу/входу передано з газотранспортної системи, а відповідачем, в свою чергу, прийнято в газорозподільчу систему для подальшого транспортування до споживачів 268 672 007 м.куб. природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від №1, 1/1 від 05.02.2018, №2, №2/1, №5 від 02.03.2018, №3, №3/1 від 03.04.2018, №9 від 05.04.2018, №4, №4/1 від 04.05.2018, №13 від 05.05.2018, №5, №5/1, №18 від 05.06.2018, №6, №6/1, №22 від 05.07.2018 (а.с. 217-234 том VI). Відповідні обсяги фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу АТ Закарпатгаз замовниками послуг транспортування (постачальниками) підтверджуються поданими відповідачем позивачу алокаціями (звітами) про поділ цих обсягів з січня по червень 2018 року включно з додатками (а.с. 56-73 том І). Крім того, відповідачем в якості перетоків природного газу між суміжними газорозподільними системами отримано в газорозподільчу систему для подальшого транспортування до споживачів в означений підтверджується алокаціями (звітами) відповідача з січня по червень 2018 року, додатками до даних звітів період 132 582 м.куб. природного газу. З урахуванням наведеного, загальний фактичний обсяг переданого позивачем в межах дії укладеного між сторонами договору через точки виходу/входу з газотранспортної системи та прийнятого відповідачем в газорозподільчу систему для подальшого транспортування до споживачів природного газу в період з січня по червень 2018 року становить 268 804 589 м.куб., в тому числі в січні 2018 року 74 785 500 м.куб., в лютому 2018 року 71 257 315 м.куб., в березні 2018 року 71 531 865 м.куб., в квітні 2018 року 18 850 647 м.куб., в травні 2018 року 9 779 046 м.куб. та в червні 2018 року 9 049 618 м.куб., що не заперечується відповідачем та навпаки підтверджується АТ Закарпатгаз шляхом підписання актів приймання-передачі природного газу та відображення таких відомостей відповідачем у поданих позивачу алокаціях (звітах) про поділ цих обсягів з січня по червень 2018 року включно, додатках до вказаних звітів. При цьому, відповідно до проведеної позивачем алокації обсягів природного газу, відібраних відповідачем з точки виходу з газотранспортної системи до точки входу до суміжної системи - газорозподільної системи, оператором якої є відповідач на підставі алокацій (звітів) відповідача про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу АТ Закарпатгаз замовниками послуг транспортування (постачальниками), додатків до даних звітів, звітів по точках входу/виходу замовника послуг з транспортування в період з січня по червень 2018 року включно АТ "Закарпатгаз" в межах газорозподільчої мережі розподілено між замовниками послуг транспортування (постачальниками) відібраний з газотранспортної системи природний газ обсягом 255 253 991 м.куб., в тому числі 74 785 500 м.куб. в січні 2018 року, 71 257 315 м.куб. в лютому 2018 року, 71 531 865 м.куб. в березні 2018 року, 18 850 647 м.куб. в квітні 2018 року, 9 779 046 м.куб. в травні 2018 року та 9 049 618 м.куб. в червні 2018 року. Обсяг загального негативного місячного небалансу за вказаний період склав 13 550 598 м.куб., в тому числі в січні 2018 року 3 975 043 м.куб., в лютому 2018 року 3 792 089 м.куб., в березні 2018 року 3 760 435 м.куб., в квітні 2018 року 1 033 885 м.куб., в травні 2018 року 514 072 м.куб. та в червні 2018 року 475 074 м.куб. Вказані обсяги відповідачем згідно з поданими позивачу алокаціями (звітами) віднесено на виробничо-технічні втрати, нормовані втрати газорозподільного підприємства та власні потреби газорозподільного підприємства (Розділи VII, VIII алокацій відповідача). Як зазначає позивач, з метою врегулювання місячних небалансів в означений період відповідачем здійснено закупівлю природного газу в постачальника ТОВ РГК Трейдінг загальним обсягом 131 650 м.куб., на підтвердження чого суду надано копії актів прийому-передачі природного газу від 31.01.2018 обсягом 44 594 м.куб., від 28.02.2018 обсягом 42 964 м.куб., від 30.04.2018 обсягом 42 920 м.куб., від 31.01.2018 обсягом 901 м.куб. та від 30.06.2018 обсягом 27 м.куб. (а.с. 74-78 том І). У зв`язку з нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання усіх негативних місячних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач, як оператор газотранспортної системи, надав відповідачу за вказані періоди послуги балансування для неврегульованих відповідачем самостійно небалансів обсягом 13 418 948 м.куб. (13 550 598 м.куб. 131 650 м.куб.), на загальну суму 172 976 238,87 грн. З метою оформлення наданих послуг позивач надіслав, а відповідач отримав: - акти про надання послуг балансування обсягів природного газу №01-18-1512000735-баланс від 31.01.2018, №02-18-1512000735- баланс від 28.02.2018, № 0З-18-1512000735- баланс від 31.03.2018, №04-18-1512000735- баланс від 30.04.2018, №05-18-1512000735- баланс від 31.05.2018, №06-18-1512000735- баланс від 30.06.2018; - рахунки на оплату послуг балансування №01-18-1512000735- баланс від 31.01.2018, №02-18-1512000735- баланс від 28.02.2018, № 0З-18-1512000735- баланс від 31.03.2018, №04-18-1512000735- баланс від 30.04.2018, №05-18-1512000735- баланс від 31.05.2018, №06-18-1512000735- баланс від 30.06.2018; - помісячні розрахунки вартості послуг балансування; - звіти по точкам входу/виходу (а.с. 18-47 том І). Позивач зазначає, що з моменту отримання відповідачем актів про надання послуг балансування, рахунків на їх оплату та звітів по точках входу/виходу у відповідача згідно з п. 9.4 договору та п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС, виникли зобов`язання з оплати таких послуг у строк, що не перевищує п`яти банківських днів з дня отримання зазначених документів. Однак, в порушення норм чинного законодавства, зокрема Кодексу ГТС та умов договору, відповідач лише частково здійснив оплату заборгованість за послуги балансування на суму 91 949 238,68 грн, у зв`язку з чим заборгованість АТ Укртрансгаз станом на 29.04.2020 (дата оформлення позовної заяви) складала 81 027 000,19 грн. Позивачем на суму заборгованості відповідача за надані послуги балансування нараховано 6 448 863,88 грн 3% річних та 12 387 261,49 грн інфляційних втрат за період з дати виникнення зобов`язання по кожному місяцю окремо по 28.04.2020 та 31.03.2020 відповідно. З врахуванням наведеного, предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги АТ "Укртрансгаз" про стягнення з АТ Закарпатгаз заборгованості за надані на підставі договору послуги з балансування обсягів природного газу за період із січня 2018 року до червня 2018 року в сумі 81 027 000,19 грн, а також нарахованих на цю суму заборгованості в період з 01.01.2018 до 28.04.2020 3% річних у розмірі 6 448 863,88 грн та в період з 01.01.2018 до 31.03.2020 інфляційних втрат у розмірі 12 387 261,49 грн. При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким. Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК, зокрема з договорів та інших правочинів. Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові 15.07.2022 у справі №921/184/21 зазначив, що договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені ст.901 ЦК та спеціальним законодавством: Законом "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС, Типовим договором. Правовідносини сторін виникли на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000735 та регулюються ЦК, ГК, спеціальними законодавчими актами: Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, затвердженим постановою від 30.09.2015 № 2493 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, регулятор), а також Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497. Відповідно до пунктів 7, 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу. Частинами 1, 2 статті 32 зазначеного Закону передбачено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2497 було затверджено типову форму договору транспортування природного газу, за яким оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плату (за їх наявності), які виникають при його виконанні. Додатком до зазначеної постанови НКРЕКП є типовий договір транспортування природного газу та додатки до нього. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонам у справі підписано лише додатки №2 (а.с. 216 том VI) та №3 (а.с. 152 том ІІІ) до договору. Вказаними додатками регулювалися планові обсяги фізичного транспортування природного газу на кожен місяць окремо та визначався перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу. Доказів підписання АТ Укртрансгаз та АТ Закарпатгаз додатку №1 до договору матеріали справи не містять. Разом з тим, послуги потужності та транспортування мають замовлятися, тоді як послуги балансування вважаються наданими за наявності умов, визначених у Кодексі ГТС та договорі транспортування природного газу (у разі неврегулювання замовником небалансів у строки та в порядку, встановленими Кодексом ГТС). При цьому фактичний обсяг послуг балансування визначається не додатками до Договору, а наявністю негативного місячного небалансу у замовника. Наведеним спростовуються заперечення відповідача щодо того, що послуга балансування не є послугою, яка може надаватися на підставі укладеного договору транспортування, позаяк, як положеннями Кодексу ГТС, так і умовами розділів ІХ, ХІ укладеного між сторонами договору погоджено порядок визначення вартості послуг балансування, які надає Оператора ГТС, порядок їх оформлення між сторонами (односторонні акти Оператора ГРС) та порядок розрахунків за такі послуги Замовником послуг транспортування. При цьому, суд зауважує, що умови та порядок отримання замовниками відповідних трьох послуг, зокрема, й послуги балансування, визначаються не лише таким договором транспортування природного газу, а й відповідними положеннями Кодексу ГТС. Регламентом функціонування газотранспортної системи України є Кодекс ГТС, який визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи. Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС: договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); балансування - це діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування; фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу; комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації; алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об`єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу ХІІ цього Кодексу; небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації; Замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій (пункт 2 розділу XIII Кодексу ГТС). Пунктом 3 глави ХIV Кодексу ГТС визначено, що перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Відповідно до положень глави 1 розділу XIV Кодексу ГТС замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Відповідно до п. 4 і пп. 2 п. 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць. Місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування. Згідно п.3 гл.1 розд. XII Кодексу ГТС для забезпечення належного виконання оператором ГТС процедури алокації оператори ГРМ зобов`язані надавати інформацію про обсяги подачі та / або відбору природного газу за формою оператора ГТС, розміщеною на його веб-сайті та у строки, визначені цим Кодексом. При цьому, відповідальність за правильність наданої інформації несуть надавачі такої інформації. На підставі цієї інформації АТ "Укртрансгаз" відповідно до розд. XII Кодексу ГТС має виконати процедуру алокації фактичних обсягів природного газу по АТ "Закарпатгаз". Колегія суддів з урахуванням зазначених положень Кодексу ГТС та умов пунктів 9.1, 9.4, 11.4 договору транспортування природного газу зазначає, що для наявності підстав для оплати виставленого оператором рахунку вартості послуг балансування законодавчо передбачено сукупність обставин у такій послідовності: 1) виникнення негативного місячного небалансу; 2) неврегулювання замовником послуг транспортування самостійно небалансу в строк до 12-го числа місяця, наступного за газовим місяцем; 3) оформлення оператором одностороннього акта на обсяг неврегульованого замовником обсягу небалансу; 4) надання оператором замовнику до 14-го числа місяця, наступного за газовим місяцем розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 904/2334/18, від 18.06.2020 у справі № 910/2663/19, від 14.11.2019 у справі № 904/2732/18. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, АТ "Укртрансгаз" завчасно повідомляло відповідача про існування у останнього негативних небалансів та необхідність врегулювати їх самостійно у строки і в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та договором. На підставі викладеного критично оцінюються судом посилання скаржника (відповідача) на недоведення АТ Укртрансгаз понесення обґрунтованих реальних витрат на балансування та відсутність у оператора ГТС підстав чи необхідності для надання послуг балансування, позаяк такі послуги відповідно до умов укладеного між сторонами договору та вимог Кодексу ГТС (в редакції станом на час існування спірних правовідносин між сторонами) надаються оператором ГТС замовнику послуг транспортування природного газу за наслідками виявленого в нього негативного місячного небалансу, який неврегульований у визначений строк замовником самостійно, та незалежно від вчинення оператором ГТС дій з фізичного балансування газотранспортної системи. Невідповідними також суд вважає аргументи відповідача про нездійснення позивачем самостійно алокації в розумінні Кодексу ГТС, що є передумовою визначення наявності в замовника послуг транспортування природного газу позитивного або негативного небалансу. Так, матеріалами справи підтверджується, що АТ "Закарпатгаз" надсилало АТ "Укртрансгаз" алокації (звіти) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу відповідача між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в січні-червні 2018 року включно з додатками (а.с.56-73 том І), у яких було зазначено про відсутність небалансу за спірний період. Водночас АТ "Укртрансгаз" вважало, що обсяг природного газу, який відбирався АТ "Закарпатгаз" на покриття власних виробничо-технологічних витрат (ВТВ) оператора ГРМ призвів до утворення негативного небалансу, який не був врегульований відповідачем, у зв`язку з чим оператором ГТС оформлено та надіслано відповідачу відповідні односторонні акти про надання послуг балансування, звіти та рахунки на оплату таких послуг в порядку та строки визначені Кодексом ГТС, а АТ "Закарпатгаз" отримало такі документи, що не заперечується сторонами у справі. В даному контексті суд звертає увагу на те, що надіслані відповідачу разом з актами надання послуг балансування звіти по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування в період з січня по червень 2018 року включно із зазначенням обсягів місячних негативних небалансів АТ Закарпатгаз, в тому числі неврегульованих самостійно, складені відповідно до інформації (алокацій), складених і надісланих позивачу самим відповідачем за встановленою АТ "Укртрансгаз" формою (яка розміщена на сайті), а обсяг негативного небалансу відповідача визначався у цих звітах відповідно до розміру виробничо-технологічних витрат (ВТВ) АТ "Закарпатгаз" за відповідні газові місяці, що підтверджено самим відповідачем у зазначеній звітності про поділ обсягів (алокаціях). Суд зважає, при цьому, також на ту обставину, що АТ "Закарпатгаз" не заперечує факт неоплати газу, відібраного на виробничо-технологічні витрати (ВТВ), але стверджує, що відбір газу відбувався у газорозподільній мережі, а не газотранспортній системі, що не створювало небаланс у розумінні Кодексу ГТС та договору. Відповідно, у АТ "Укртрансгаз" не було підстав для надання послуг балансування. Відповідно до пп.4 п.4 гл.1 розд. ХII Кодексу Газорозподільчих систем (тут і надалі Кодекс ГРМ в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) різниця між об`ємом (обсягом) надходження природного газу в газорозподільну систему протягом місяця (календарного року) і об`ємом (обсягом) природного газу, який розподілений по підключених до/через газорозподільну систему об`єктів споживачів та переданий в суміжні газорозподільні системи протягом зазначеного періоду, - є об`ємом (обсягом) фактичних втрат та ВТВ природного газу в газорозподільній системі, понесених оператором ГРМ протягом зазначеного періоду. Матеріалами справи підтверджується, що в період з січня по червень 2018 року включно в межах дії укладеного між сторонами договору позивачем на підставі Актів приймання-передачі природного газу від №1, 1/1, 05.02.2018, №2, №2/1, №5 від 02.03.2018, №3, №3/1 від 03.04.2018, №9 від 05.04.2018, №4, №4/1 від 04.05.2018, №13 від 05.05.2018, №5, №5/1, №18 від 05.06.2018, №6, №6/1, №22 від 05.07.2018 (а.с. 217-234 том VI) через точки виходу/входу передано з газотранспортної системи, а відповідачем, в свою чергу, прийнято в газорозподільчу систему для подальшого транспортування до споживачів 268 672 007 м.куб. природного газу. При цьому суд звертає увагу на те, що такі акти не містять посилань на укладений між сторонами договір транспортування природного газу №1512000735 від 17.12.2015, оскільки підставою передачі природного газу від оператора ГТС до оператора ГРМ в них визначено договір №2 від 12.02.2013 (Технічну угоду про умови прийому-передачі природного газу на газорозподільних станціях). Водночас, порядок приймання-передачі природного газу між сторонами прямо і не визначений умовами договору транспортування природного газу №1512000735 від 17.12.2015, а відповідно до п. 2.5 даного договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГТС. Згідно з ч. 9 гл. 2 розділу ІІІ Кодексу ГТС особливості обліку природного газу у точках входу та точках виходу між оператором газотранспортної системи та оператором газорозподільної системи регулюються положеннями Кодексу та у випадку необхідності Технічною угодою, яка не може суперечити положенням Кодексу. Відповідно до підп. 4 п. 2 Глави 7 Розділу ІІІ Кодексу ГТС приймання-передача природного газу між оператором газотранспортної системи та оператором газорозподільної системи відбувається в точках комерційного обліку газу на газорозподільних станціях і оформлюється актами приймання-передачі, що підписуються представниками цих сторін не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним Згідно з п. 1, 2, 4, 5 Глави 5 Розділу ІІІ Кодексу ГТС усі спори (розбіжності), які виникають при здійсненні обліку природного газу, у тому числі визначення добового чи місячного обсягу та ФХП поданого газу, повинні вирішуватись шляхом переговорів. Якщо сторона, що приймає/передає природний газ, не погоджується з визначенням добового чи місячного обсягу та ФХП поданого газу, то вона повинна заявити про це іншій стороні, що приймає/передає природний газ, протягом п`яти днів з дати оформлення акта або іншого документа, що підтверджує значення обсягу та ФХП поданого (прийнятого) газу. У разі неможливості досягнення згоди (у тому числі на підставі результатів проведеної експертної повірки) шляхом переговорів пред`явлені спірні питання передаються на розгляд до суду. До врегулювання розбіжностей та прийняття рішення суду обсяг переданого (прийнятого) газу встановлюється відповідно до результатів вимірювань комерційного ВОГ (ПВВГ). З урахуванням викладеного, суд констатує, що між сторонами у справі в період з січня по червень 2018 року включно були відсутні розбіжності щодо обсягів переданого позивачем відповідачу природного газу для транспортування до споживачів в газорозподільній мережі АТ Закарпатгаз, а відповідні обсяги прийнятого для транспортування природного газу відповідачем підтверджуються підписаними без заперечень актами приймання-передачі, алокаціями (звітами) про поділ даних обсягів з додатками, які подавалися АТ Закарпатгаз до АТ Укртрансгаз під час дії договору транспортування природного газу №1512000735 від 17.12.2015 на виконання вимог Кодексу ГТС. Водночас, за результатами здійсненої позивачем процедури алокації встановлено, що відповідач, отримавши в газорозподільну мережу в період з січня по червень 2018 року включно 268 804 589 м.куб. природного газу для розподілу між замовниками послуг транспортування (постачальників), фактично розподілив між такими замовниками лише 255 253 991 м.куб. природного газу, з урахуванням чого в АТ Закарпатгаз виникли негативні місячні небаланси природного газу в спірний період загальним обсягом 13 550 598 м.куб. (268 804 589 м.куб. отриманого природного газу - 255 253 991 м.куб. розподіленого природного газу), зокрема, в січні 2018 року 3 975 043 м.куб., в лютому 2018 року 3 792 089 м.куб., в березні 2018 року 3 760 435 м.куб., в квітні 2018 року 1 033 885 м.куб., в травні 2018 року 514 072 м.куб. та в червні 2018 року 475 074 м.куб. Такі небаланси відповідно до поданих самим же АТ Закарпатгаз алокацій (звітів) виникли у відповідача внаслідок безпідставного відбору з газотранспортної системи природного газу для покриття власних виробничо-технічних витрат (ВТВ) без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи, тобто без наявності договору постачання природного газу на вказані обсяги та підлягали врегулюванню відповідно до умов п. 9.1 договору, п. 4 гл. 3 розд. ХІV Кодексу ГТС шляхом закупівлі природного газу в інших замовників послуг транспортування та/або відбору природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць в строк до 12-го числа наступного місяця. Крім того, відповідно до п.1 гл. 6 розд. ІІІ Кодексу ГРМ оператор ГРМ укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат (ВТВ) природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності. З положень абз.2 п.4 гл.6 розд. ІІІ Кодексу ГРМ вбачається, що закупівля природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат (ВТВ) природного газу здійснюється оператором ГРМ у газодобувних підприємств, виробників біогазу, оптових продавців, постачальників природного газу. Інформація щодо обсягів закупленого АТ "Закарпатгаз" як оператором ГРМ природного газу на виробничо-технологічні витрати (ВТВ) мала бути надана АТ "Укртрансгаз" в порядку, визначеному Кодексом ГТС та договором, для подальшого надання послуг транспортування щодо закупленого природного газу. Така інформація надавалася АТ "Закарпатгаз" у січні, лютому, квітні, травні та червні 2018 року, проте в обсягах закупівлі значно меншими за обсяги допущених відповідачем негативних небалансів у цей період і була врахована у звітах по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування АТ "Укртрансгаз" за вказані місяці 2018 року. Зокрема, відповідно до актів прийому-передачі природного газу від 31.01.2018 обсягом 44 594 м.куб., від 28.02.2018 обсягом 42 964 м.куб., від 30.04.2018 обсягом 42 920 м.куб., від 31.01.2018 обсягом 901 м.куб. та від 30.06.2018 обсягом 27 м.куб. (а.с. 74-78 том І) з метою врегулювання місячних небалансів в означений період відповідачем здійснено закупівлю природного газу в постачальника ТОВ РГК Трейдінг загальним обсягом 131 650 м.куб. Інші обсяги відібраного відповідачем з газотранспортної системи природного газу не були самостійно закуплені для покриття виробничо-технологічних витрат (ВТВ), у зв`язку з чим відповідно до вимог чинного законодавства та договору неврегульовані самостійно відповідачем обсяги негативного небалансу, які в період з січня по червень 2018 року включно складають 13 418 948 м.куб. (268 804 589 м.куб. фактично переданий відповідачу з ГТС до ГРМ обсяг для розподілу 255 253 991 м.куб. фактично розподілений відповідачем обсяг природного газу в ГРМ 131 650 м.куб. самостійно врегульований відповідачем негативний небаланс шляхом закупівлі природного газу в ТОВ РГК Трейдінг) і мають бути оплачені відповідачем шляхом сплати послуг балансування АТ "Укртрансгаз". Як зазначалося вище, достатньою підставою оплати послуг комерційного балансування за законом та договором є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. Така оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу / виходу замовника послуг транспортування (пункти 3-4 гл.4 розд. XIV Кодексу ГТС), відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу. Умови укладеного між сторонами договору та Кодекс ГТС не передбачають надання оператором будь-яких інших підтверджень факту здійснення ним балансування (в тому числі відповідно до пп.1 п.3 розд. ХІІІ Кодексу ГТС) для того, щоб послуги балансування вважались наданими, а у оператора ГТС виникло право на отримання від замовника оплати. З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даній категорії спорів про стягнення з замовника послуги транспортування природного газу вартості послуг балансування місячних негативних небалансів відсутня необхідність додаткового доведення оператором ГТС заходів з фізичного балансування ГТС, позаяк наведене суперечить законодавчому регулюванню спірних правовідносин, а обов`язок з оплати замовником послуги транспортування природного газу послуги балансування відповідно до зазначених вище умов розділу ІХ договору та приписів гл. 3 розділу ХІV Кодексу ГТС виникає внаслідок виникнення в такого замовника негативного небалансу (який самостійно ним не врегульований) та не пов`язується з вчиненням оператором ГТС тих чи інших дій зі здійснення фізичного балансування газотранспортної системи. Щодо твердження скаржника (відповідача) про неправомірне визначення базової ціни газу суд зазначає таке. За умовами п. п. 7.1, 9.3 договору вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та її на своєму веб-сайті. У п. 9.2. договору узгоджено, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: В балансування = БЦГ х К х Qбг, де: БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює

1. Окрім того, розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений п. 9.4 цього договору, визначається за даними оператора (п. 9.5 договору). Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті (п. 1 глави 4 Розділу XIV Кодексу ГТС). Тобто, в цьому випадку базова ціна газу, яка є основою для визначення вартості послуг балансування, формується позивачем, розміщується на офіційному веб-сайті, та є доступною для відповідача. Відповідачем у справі визнаються обставини формування позивачем БЦГ та публікація на офіційному вебсайті АТ Укртрансгаз інформації про базову ціну газу в січні 2018 року 8143,77 грн (без ПДВ) за 1000 м.куб., в лютому 2018 року 8845,45 грн. (без ПДВ) за 1000 м.куб., в березні 2018 року 9958,00 грн (без ПДВ) за 1000 м.куб., в квітні 2018 року 8845,45 грн (без ПДВ) за 1000 м.куб., в травні 2018 року 8845,45 грн (без ПДВ) за 1000 м.куб. та в червні 2018 року - 8845,45 грн (без ПДВ) за 1000 м.куб. (а.с. 179 том VI). В той же час, ні умовами договору, ні положеннями Кодексу ГТС відповідач не позбавлений права на самостійне врегулювання небалансів, а саме закупівлі відповідних об`ємів газу в інших контрагентів, за іншими цінами, подання оператору газотранспортної системи доказів самостійного врегулювання небалансів. При цьому, відповідачем самостійно не врегульовано спірні негативні небаланси в повному обсязі у строк до 12-го числа місяця, тому оператором газотранспортної системи здійснено оформлення односторонніх актів на обсяг неврегульованого небалансу із відповідним розрахунком вартості. Наведеним спростовуються посилання скаржника на неправомірність БЦГ, а також те, що односторонні акти та рахунки не є належними та допустимими доказами у даній справі. Підсумовуючи усе вище наведене, беручи до уваги висновки Верховного Суду в цій справі, виконавши вказівки суду касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом про наявність в АТ "Закарпатгаз" заборгованості за послуги балансування за період січень-червень 2018 року. Щодо твердження скаржника (позивача) про невірне застосування судом першої інстанції при розрахунку вартості спірних послуг коефіцієнта 1, то суд апеляційної інстанції зазначає таке. Як свідчать надані позивачем розрахунки вартості послуг балансування, які слугували підставою визначення вартості послуг балансування відповідно до надісланих відповідачу актів про надання послуг балансування обсягів природного газу №01-18-1512000735- баланс від 31.01.2018, №02-18-1512000735- баланс від 28.02.2018, № 0З-18-1512000735- баланс від 31.03.2018, №04-18-1512000735- баланс від 30.04.2018, №05-18-1512000735- баланс від 31.05.2018, №06-18-1512000735- баланс від 30.06.2018, вартість послуг балансування позивачем визначено з урахуванням коефіцієнту компенсації 1,2. При цьому, суд звертає увагу на те, що при розрахунку такого коефіцієнту був взятий за основу лише обсяг газу отриманий самим оператором ГТС (на виробничо-технологічні витрати (ВТВ). Однак, згідно з п.2 гл.1 розд. XIV Кодексу ГТС при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор ГТС враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів). Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом (п.3 гл.1 розд. XIV Кодексу ГТС). Аналіз положень законодавства у сфері газопостачання дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнта компенсації за визначеною в пункті 9.2 договору формулою, що підлягає застосуванню при визначенні вартості послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника. Подібні висновки наведено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13.08.2019 у справі № 925/352/18, від 14.07.2020 у справі №923/1064/18, від 28.10.2020 у справі № 917/1641/19, від 22.04.2021 у справі № 925/810/20, від 14.06.2023 у справі № 925/810/20. Відтак, коефіцієнт компенсації слід розраховувати, виходячи з співвідношення небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, що був відібраний відповідачем для власного споживання для покриття виробничо-технічних витрат, як вважає позивач. Оскільки, в спірний період (січень-червень 2018 року включно) співвідношення допущеного відповідачем негативного небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи не перевищував 5%, то апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне застосування коефіцієнту компенсації 1,2 при здійсненні розрахунку послуг балансування в даному випадку. Перевіривши розрахунок суду щодо стягнення вартості послуги балансування (із застосуванням коефіцієнту 1), враховуючи часткову сплату АТ Закарпатгаз вартості такої послуги за означений період в розмірі 91 949 238,68 грн, колегія суддів погоджується, що правомірними, підставними, такими, що відповідають умовам укладеного між сторонами договору, вимогам чинного законодавства позовні вимоги про стягнення з відповідача 52 197 627,05 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за період з січня по червень 2018 року включно. Оскільки відповідач в добровільному порядку вказану суму не оплатив, то вимога позивача про стягнення з відповідача в примусовому порядку 52 197 627,05 грн є обґрунтованою, та такою, що підлягає до задоволення. В частині позовних вимог про стягнення з АТ Закарпатгаз 28 829 373,14 грн заборгованості правомірно відмовлено, позаяк позов в цій частині розрахований позивачем невірно та з порушенням п. 9.2 договору. Щодо акту звіряння сум для врегулювання відповідно до Закону № 1639-ХІ станом на 31.08.2022 (а.с. 43 на звороті том VII), складений між позивачем та відповідачем, то суд апеляційної інстанції зазначає, що даний акт в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи, підтверджує існування станом на 31.08.2022 у відповідача перед позивачем боргу за період 2016-2019 за договором №1512000735 з послуг балансування на загальну суму 999 643 962,42 грн (в тому числі й щодо спірного періоду січень-червень 2018 року). Твердження скаржника (позивача), що відповідач, підписавши його, визнав усю заборгованість перед позивачем, в т.ч. суму основного боргу у розмірі 81 027 000,19 грн, а не суму 52 197 627,05 грн., є необґрунтованим, оскільки перевірка правильності нарахування такої суми здійснюється відповідно до вимог договору та Закону. В даному випадку судом встановлено про помилковість застосування до спірних правовідносин коефіцієнт 1,2, що в свою чергу призвело до безпідставно нарахованих сум. За змістом ст.610, ст. 611 ЦК України вбачається, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно поданих позивачем розрахунків, позивачем на суму заборгованості відповідача за надані послуги балансування в розмірі 81 027 000,19 грн нараховано у період із 01.01.2018 до 28.04.2020 3% річних у розмірі 6 448 863,88 грн та у період із 01.01.2018 до 31.03.2020 інфляційних втрат у розмірі 12 387 261,49 грн (а.с. 14-17 том І). Однак, враховуючи, що судом встановлено невірне застосування позивачем коефіцієнту (1,2 замість 1) до вартості спірних послуг, то здійснивши перевірку заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних нарахувань за період з дати виникнення зобов`язання по оплаті послуг балансування, беручи до уваги встановлену судом вартість таких послуг (з застосування коефіцієнта 1) по кожному місяцю окремо до 28.04.2020 (3% річних) та до 31.03.2020 (втрати від інфляції), з урахуванням часткової сплати відповідачем вартості послуг балансування на загальну суму 91 949 238,68 грн, суд встановив, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 671 147,55 грн 3% річних та 9 148 081,89 грн втрат від інфляції. Враховуючи факт прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, колегія суддів вважає, що до задоволення як правомірні, обґрунтовано заявлені та вірно розраховані підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 671 147,55 грн 3% річних та 9 148 081,89 грн втрат від інфляції. В частині стягнення з відповідача 1 777 716,33 грн 3% річних та 3 239 179,60 грн інфляційних нарахувань правомірно відмовлено судом першої інстанції, як такі, що нараховані безпідставно. Щодо заперечення скаржника (відповідача) про нездійснення АТ Укртрансгаз фізичного балансування, недоведення понесення обґрунтованих витрат на балансування, то суд зазначає таке. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, копій договорів про закупівлю природного газу №1712000407-ВТВ від 15.12.2017, №1712000409-ВТВ від 15.12.2017, №1712000411-ВТВ від 15.12.2017, №1712000412-ВТВ від 15.12.2017, №1712000414-ВТВ від 15.12.2017, №1712000416-ВТВ від 15.12.2017, №1712000417-ВТВ від 15.12.2017, №1712000654-ВТВ від 22.12.2017, актів приймання-передачі до них ПАТ Укртрансгаз було закуплено та в спірний період (січень-червень 2018 року включно) отримано від ПАТ НАК Нафтогаз України природний газ для забезпечення власних потреб, в тому числі виробничо-технічних потреб та природний газ для забезпечення балансування (а.с. 15-68 том ІІ). Фактичні дії оператора ГТС з балансування газотранспортної системи в вказаний період підтверджуються також й звітністю, поданою до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг на виконання постанови НКРЕКП від 07.07.2016 №1234 (звіти про балансування газотранспортної системи за І та ІІ квартали 2018 року з долученими до них додатками - розшифруваннями закупівлі природного газу оператором ГТС для надання послуг балансування) (а.с. 236-249 том VI). Відповідно до п.5 гл.1 розд. І Кодексу ГТС балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором ГТС в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування. Оператор ГТС надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій. Так, у розд. XIII Кодексу ГТС, який регулює заходи фізичного балансування, передбачено, що якщо існує загроза цілісності газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи вживає таких заходів: 1) купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами; 2) регулювання обсягу надходження газу в газотранспортну систему (точки входу та/або виходу) у випадках, передбачених Національним планом дій та цим Кодексом; 3) регулювання обсягу природного газу, який знаходиться в газотранспортній системі; 4) регулювання обсягу природного газу, який зберігається у газосховищах, які знаходяться в управлінні оператора ГТС. Під цілісністю газотранспортної системи відповідно до п.47 ч.1 ст.1 Закону "Про ринок природного газу" розуміється стан газотранспортної системи, за якого тиск і фізико-хімічні показники природного газу залишаються в межах між мінімальним та максимальним рівнями, визначеними оператором газотранспортної системи, що технічно гарантують транспортування природного газу. Проте, встановлення факту вчинення оператором ГТС заходів з фізичного балансування не входить у предмет доказування у цій справі, оскільки між оператором ГТС та оператором ГРМ виникають відносини комерційного балансування, які врегульовані не розд. XIII, а розд. XIV Кодексу ГТС. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Таким чином, суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Водночас, частини 1,3,4 ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14, 76-79 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що подані позивачем докази на підтвердження факту надання спірних послуг є більш вірогідними, ніж протилежні. Тобто, позовні вимоги є обґрунтовані, належними та допустимими доказами підтвердженні, в свою чергу відповідачем не спростовані, а відтак правомірно задоволені судом першої інстанції частково. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Оскільки, апеляційні скарги до задоволення не підлягають, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційних скарг залишаються за скаржниками. Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Закарпатгаз залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.10.2022 у справі № 907/294/20 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

6. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/. Повний текст постанови складено 09.08.2023 Головуючий суддя Кравчук Н.М. судді Скрипчук О.С. Плотніцький Б.Д.