Постанова 4822 № 727/10883/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2023 року м. Чернівці справа № 727/10883/22 провадження 822/601/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кулянди М.І., суддів: Половінкіної Н.Ю., Одинака О.О., за участю секретаря Скулеби А.І., учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» - Бацей Т.М., відповідач ОСОБА_1 , апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 травня 2023 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Бойко М.Є. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Посилалося на те, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № CVVPGA00000003 від 12 жовтня 2006 року, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у розмірі 130000 доларів США, на строк до 09 жовтня 2026 року. Відповідачка порушила умови договору. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 лютого 2016 року у справі № 727/9568/15 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 звернуто стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за кредитним договором відповідачки. Вважає, що ухвалення рішення суду не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. Прострочена сума заборгованості відповідачки за кредитним договором № CVVPG 00000003 від 12 жовтня 2006 року становить 91476 доларів США, згідно якої нараховуються 3% річних, у відповідності із ст.625 ЦК України, що є також заборгованістю за вказаним кредитним договором, розмір якої за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року складає 8240 доларів США 36 центів. Просили суд, стягнути з відповідачки на їх користь 3%, відповідно до ст.625 ЦК України, у розмірі 8240 доларів США 36 центів. Вирішити питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 травня 2023 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що неможливо визначити розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки позивачем не надано інформації про реалізацію предмету іпотеки. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини, що мають значення для справи, допустивши порушення норм матеріального права та неправильно застосував норми процесуального права. Зокрема вказує на те, що судом не враховано, що позивач вчиняв всі можливі дії направлені на погашення боргу позичальника та реалізації предмету позики. Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникло право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції 12 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір №CVVPGA00000003, згідно з яким банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом надання готівки через касу на строк з 12 жовтня 2006 року по 09 жовтня 2026 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 100000 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 30000 доларів США на сплату страхових платежів. 13 жовтня 2006 року, в забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором сторони уклали договір іпотеки №CVVPGK00000009, згідно з яким в забезпечення виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: відокремлені 50/100 ідеальних часток нежилого приміщення за номером АДРЕСА_1 , загальною площею 403,30 кв.м., яке належить відповідачці на праві приватної власності. Обумовлена сторонами договору іпотеки дорівнює 1 010 000 гривень. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 лютого 2016 року ухвалено рішення, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № CVH0GK00000185 від 07 червня 2006 року в розмірі 104647 доларів США 54 центів, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 91476 доларів США 02 цента; заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 8270 доларів США 73 центи; 2573 доларів США 88 центів заборгованості по комісії за користування кредитом; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 2326 доларів США 91 цент звернуто стягнення на предмет іпотеки: на 50/100 ідеальних частин нежитлового приміщення за номером 21-Б загальною площею 403,30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ., яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на підставі договору іпотеки від 13 жовтня 2006 року з укладанням від свого імені та імені відповідачів в тому числі нотаріального договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із встановленням початкової ціни згідно договору іпотеки, а саме: 101000 гривень, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 травня 2017 року було задоволено позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 3455 доларів США 61 цент, що за курсом 26,98 відповідно до службового розпорядження НБУ від 03 лютого 2017 року складає 93232 гривні 36 коп. за кредитним договором № CVVPGA00000003 від 12 жовтня 2006 року. В матеріалах справи відсутні відомості про пред`явлення позивачем вищезазначених судових рішень для примусового виконання. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 26 жовтня 2022 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», Чернівецької міської ради в особі державного реєстратора Карвацької Г.Ф. про визнання факту порушення АТ КБ «ПриватБанк» умов іпотечного договору та про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, індексний номер: 32243496 від 07 листопада 2016 року, за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» із вилученням запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 17304645 від 03 листопада 2016 року про реєстрацію права власності за АТ КБ «ПриватБанк». В іншій частині позову відмовлено. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 08 лютого 2021 року рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 26 жовтня 2022 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року частково задоволено касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк». Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 26 жовтня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 лютого 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, вилучення запису скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 26 жовтня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 лютого 2021 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, вилучення запису залишено без змін. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що неможливо визначити розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки позивачем не надано інформації про реалізацію предмету іпотеки. Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;4) інші юридичні факти. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ст. ст. 524, 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція була викладена Верховним Судом України у постанові від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12. У Постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 вказано на те, що правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання»; «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни»; «Якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана у повному обсязі, кредитор має лише право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а тому після вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, банк мав право на стягнення з позичальника тільки сум, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не на стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, комісії та пені». Свого часу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц зробила висновок, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усуненняі обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. В силу ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. В порядку ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відтак, виходячи з наведених норм чинного законодавства та вже усталеної судової практики, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми. При цьому наявність судового рішення про звернення стягнення на іпотечне майно, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно засвідчує зміни, що настав строк виконання договору в повному обсязі. І якщо за рішенням суду про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому після вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, банк мав право на стягнення з позичальника тільки сум, нарахованих відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України. З наведених обставин справи вбачається, що між сторонами були укладені кредитний та іпотечний договори. Матеріалами справи підтверджуються і обставини неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим позивач реалізовував свої права іпотекодержателя. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 лютого 2016 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № CVH0GK00000185 від 07 червня 2006 року в розмірі 104647 доларів США 54 центів, звернуто стягнення на предмет іпотеки: на 50/100 ідеальних частин нежитлового приміщення за номером 21-Б загальною площею 403,30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ., яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на підставі договору іпотеки від 13 жовтня 2006 року з укладанням від свого імені та імені відповідачів в тому числі нотаріального договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, із встановленням початкової ціни згідно договору іпотеки, а саме: 101000 гривень, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організацій незалежно від форм власності та підпорядкування, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Таким чином, з ухваленням судом у 2016 році рішення, зобов`язання відповідача сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання ним грошового зобов`язання. Відтак, кредитор має право на стягнення з відповідача сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення. Разом з тим, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів, на підставі ст.625 ЦК України, виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 16 лютого 2016 року у справі №727/9568/15 розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором № CVVPGA00000003 від 12 жовтня 2006 року визначений в розмірі 104647 доларів США 54 центів, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 91476 доларів США 02 цента; заборгованості по процентах за користування кредитом в розмірі 8270 доларів США 73 центи; 2573 доларів США 88 центів заборгованості по комісії за користування кредитом; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором в розмірі 2326 доларів США 91 цент. Отже, нарахування 3% річних має бути проведено на суму визначену у рішенні суду, на яке посилається позивач, як на підставу виникнення у нього права на стягнення цієї компенсаційної суми. В уточнених позовних вимогах від 29 грудня 2022 року позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати 3% річних за період 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 8240 доларів США 36 центів, що були нараховані на суму заборгованості по тілу кредиту 91476 доларів США 02 центи. Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано розрахунок і не доведено заявлені позовні вимоги, колегія суддів вважає необґрунтованим. Так, позивачем при звернені до суду визначені підстави позову - стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання визначеного рішенням суду, вказано суму боргу, з якої позивач нараховував три відсотки річних і період у три роки. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. Суд першої інстанції не дав належну правову оцінку наданим сторонами доказам та не вірно вирішив справу в межах заявлених позовних вимог та визначених позивачем підстав позову. Тому рішення суду не відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування з ухваленням нового судового рішення. Враховуючи межі заявлених позовних вимог, де позивачем було визначено період, розмір заборгованості на яку нараховується три відсотки річних та не заявлення відповідачкою про застосування строку позовної давності, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку що позов підлягає задоволенню. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову. Щодо судових витрат Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат. Згідно з вимогами ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову. За подання до суду позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» мав сплатити 3582 гривні 08 копійок. За подання до суду апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» сплатило 5373 гривні 12 коп. Отже, з позивачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» слід стягнути 3582 гривні 08 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 5373 гривні 12 коп в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 травня 2023 року скасувати. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» три відсотки річних за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 8240 доларів США 36 центів. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 3582 гривні 08 копійок в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позовної заяви та 5373 гривні 12 коп в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови 14 серпня 2023 року. Головуючий М.І. Кулянда Судді: О.О. Одинак Н.Ю. Половінкіна