Постанова 4802 № 157/1141/21

Справа № 157/1141/21 Головуючий у 1 інстанції: Гамула Б. С. Провадження № 22-ц/802/602/23 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 серпня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І., позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області, орган опіки та піклування Камінь-Каширської міської ради Волинської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та в її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини і спілкування з нею, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 березня 2023 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Камінь-Каширської міської ради Волинської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та в її вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дитини і спілкування з нею. Ухвалою суду від 03 листопада 2021 року до участі у справі залучено Камінь-Каширську районну державну адміністрацію Волинської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Позов мотивовано тим, що 18 липня 2017 року він уклав шлюб з відповідачкою, який був розірваний за рішенням суду. У шлюбі в них народився сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишився проживати з матір`ю. Позивач бажає брати участь у вихованні сина, сприяти його фізичному психологічному та соціальному розвитку. Однак, відповідачка всупереч інтересам дитини та в порушення його батьківських прав чинить позивачу перешкоди в спілкуванні з сином ОСОБА_6 . Через такі дії відповідачки він був змушений звернутися до органу опіки та піклування Камінь-Каширської райдержадміністрації з заявою про визначення способу його участі в вихованні дитини та годин спілкування з ним, яка була вирішена розпорядженням голови Камінь-Каширської райдержадміністрації від 01 березня 2021 року. Однак досягти домовленості з відповідачкою про побачення з сином не вдається, від виконання розпорядження голови Камінь-Каширської райдержадміністрації вона ухиляється та перешкоджає позивачу спілкуватися з сином. Позивач вважає, що час для його побачень із сином слід збільшити, оскільки дитина виросла і є можливість спілкуватися з нею без присутності матері та за місцем проживання батька. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд зобов`язати відповідачку не чинити йому перешкод у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 та визначити спосіб участі у його вихованні, встановивши час та місце для зустрічей з дитиною, а саме: щовівторка з 15 год до 19 год, щочетверга з 15 год до 19 год, щопонеділка з 11 год до 13 год, щоп`ятниці з 11 год до 13 год, кожної першої, другої та четвертої суботи місяця з 15 год до 19 год, кожної третьої неділі місяця з 15 год до 19 год, особисте побачення у святкові дні, день народження дитини протягом не менше чотирьох годин, відпочинок з дитиною протягом 10 безперервних днів у літній період на території України. Побачення мають відбуватися без присутності матері та без обмеження місця проведення зустрічі. Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 березня 2023 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_7 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_8 . Визначено спосіб та порядок спілкування ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином: кожного вівторка та четверга з 18 години по 20 годину без присутності матері з урахуванням стану здоров`я та бажання дитини; - кожної 1 і 3 суботи та 2 і 4 неділі місяця з 11 години по 14 годину без присутності матері з урахуванням стану здоров`я та бажання дитини; - безперешкодне відвідування дитини під час хвороби за місцем її проживання чи перебування. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Заслухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанцій, доводи апеляційної скарги не підтверджують неправильного застосування судом при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права. Задовольняючи частково позов в даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що визначений порядок участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною максимально відповідає інтересам сторін та не суперечитиме інтересам дитини і сприятиме її нормальному розвитку та емоційному стану. Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 липня 2017 року по 19 грудня 2019 року. Від спільного подружнього життя ІНФОРМАЦІЯ_2 в сторін народився син ОСОБА_5 . ( а.с.6-8 Т. 1) Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стали проживати окремо, а їх малолітній син ОСОБА_5 залишився проживати з матір`ю. Сторони не змогли дійти згоди щодо порядку участі батька у вихованні дитини. Розпорядженням голови Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області від 01 березня 2021 року №33, виданого на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини від 26 лютого 2021 року №22, визначено спосіб участі позивача ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено години спілкування з дитиною за таким графіком: вівторок та четвер з 18 по 20 годину та 1 і 3 суботи, 2 і 4 неділі з 11 до 14 години, за умови задовільного стану здоров`я дитини, дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, під час хвороби безперешкодне відвідування сина за місцем його проживання або перебування. Побачення повинні відбуватися в присутності матері, в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей та за місцем проживання матері. Позивачу ОСОБА_1 рекомендовано не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти дитині увагу і турботу, виховувати її, матеріально утримувати. Відповідачці ОСОБА_3 рекомендовано не чинити перешкод у спілкуванні батька з сином. З наданих суду рапортів інспектора-чергового Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області та довідки про результати розгляду повідомлення по факту погрози фізичною розправою ОСОБА_1 вбачається, що відповідачка не виконує рішення органу опіки та піклування, а саме розпорядження голови Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області від 01 березня 2021 року №33 «Про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина», та чинить перешкоди в спілкуванні сина ОСОБА_6 з батьком. З наданих позивачем та оглянутих у судовому засіданні відеозаписів побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_6 вбачається, що їх спілкування проходить в теплій та доброзичливій обстановці, дитина вільно почувається з батьком, охоче йде на контакт та бере від батька іграшки, грає в ігри та розважається. При цьому спілкування відбувається у відсутності матері. У наданому відповідачкою психологічному висновку, складеному практикуючим психологом, консультантом Шнайдер О.О. за результатами психологічного дослідження емоційного стану ОСОБА_9 , зазначається про високу тривожність та емоційну нестабільність дитини. Поведінка малолітнього ОСОБА_6 свідчить, що в безпеці він відчуває себе лише поряд з мамою. Тим часом, відносини сина з батьком склалися непрості, що додає в емоційний стан дитини ще більше тривожності та занепокоєння. На підставі цих висновків психолог рекомендує спілкування батька з дитиною раз на тиждень та лише в присутності матері. Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (ч. 2, 3 ст. 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Стаття 7 СК України визначає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист. Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому випадку, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до статті 142 СК України діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Частинами першою-третьою статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню . Стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом. З огляду на статтю 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини. На підставі статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Частиною другою статті 159 СК України встановлено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Положеннями статті 19 СК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. Під час розгляду судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. При вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. Надаючи оцінку психологічному висновку емоційного стану малолітнього ОСОБА_8 , суд першої інстанції обґрунтовано врахував, вік дитини та факт проживання дитини окремо від батька з однорічного віку, значний вплив на формування світогляду дини зі сторони матері з якою він разом проживає. При цьому судом підставно зауважено, що відвідування дитини батьком супроводжувалася конфліктом, викликаним неприязними відносинами між сторонами та їх небажанням порозумітись з метою рівної участі у житті спільного сина. З досліджених судом відеозаписів, вбачається, що ставлення малолітнього ОСОБА_8 до батька та його поведінка у присутності батька не відповідає висновкам психолога, зустріч і спілкування батька й сина проходить у спокійній психологічній обстановці, ознак тривоги або занепокоєння в дитини не спостерігається. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказував, що він з моменту народження сина не переставав бажати з ним бачитись, спілкуватись та брати активну участь у його житті та виховані, не зважаючи на розірвання шлюбу з відповідачем. Проте, після розірвання шлюбу, стосунки з ОСОБА_3 суттєво погіршились та вона всіляко намагалась перешкодити в його побаченнях з сином, влаштовуючи скандали та сварки, які заставляли його мінімалізувати свої приходи до сина з метою збереження його психологічного стану. Вказував, що розуміє, що процес зближення з неповнолітнім сином, який на даний час називає його "дядьою" може бути тривалим, вказує, що прикладе максимум зусиль щоб син до нього звик , що надало б можливість наладити належний контакт з дитиною. Суд першої інстанцій, встановлюючи порядок участі батька - у вихованні малолітнього сина ОСОБА_9 , взяв до уваги поведінку батька, спрямовану на участь у вихованні і житті сина, та доведеність факту перешкоджання позивачем спілкуванню відповідача з дитиною. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про визначений спосіб участі батька у вихованні та безперешкодному спілкуванні із сином за встановленим графіком та вважає, що суд врахували інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином. Правильними є висновки суду першої інстанцій про можливість визначення порядку періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Встановлюючи зустрічі дитини та батька без участі матері, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що присутність матері під час спілкування позивача з дитиною не є доцільною за наявності встановлених неприязних стосунків між батьками. Колегія суддів вважає, що проведення зустрічей батька із сином виключно у присутності матері, є необґрунтованим, оскільки такі вимоги обмежують права батька та дитини на безперешкодне особисте спілкування та ускладнить процес зближення сина та батька. На даному етапі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зобов`язані вжити всіх можливих заходів з метою налагодження контакту батька з неповнолітнім сином, який би відбувався в найменш травматичній формі для сина. Виключно від спільного бажання та злагоджених дій кожного з батьків залежатиме процес спілкування ОСОБА_1 з неповнолітньою дитиною та її психологічний стан. Враховуючи пояснення сторін, висновки спеціаліста, органу опіки та піклування, взявши за основу найліпші інтереси неповнолітньої дитини суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив частково позовні вимоги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на аналізі та оцінці всіх наявних у справі доказів у їх сукупності. Посилання відповідача про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом першої інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 766/11784/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц та від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18, колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаних справах встановлені інші фактичні обставини, відмінні від справи, що є предметом апеляційного перегляду. Ураховуючи наведене, батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. При цьому відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанцій та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає апеляційній скарзі заявник. Аналізуючи обсяг дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду. Законодавством передбачено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Необхідно роз`яснити сторонам, що з урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, що буде відповідати, насамперед, інтересам дитини. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування. Керуючись ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 27 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий-суддя: Судді: