Постанова 4823 № 740/1050/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 11 серпня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 740/1050/22 Головуючий у першій інстанції Шевченко І. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/915/23 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» Відповідач: ОСОБА_1 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 квітня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НіжинТеплоМережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Шевченко І.М.), ухвалене у м.Ніжин, повний текст рішення складено 21 квітня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У травні 2022 року ТОВ «НіжинТеплоМережі» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за теплову енергію за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року в сумі 15 697,71 грн. Позов мотивовано тим, що відповідачка є абонентом на споживання послуг з теплопостачання, на її ім`я відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . За доводами позивача, ОСОБА_1 своєчасно не вносить оплату за спожиті послуги, в результаті чого за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року утворилась заборгованість в сумі 15 697,71 грн. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 квітня 2023 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НіжинТеплоМережі» заборгованість у розмірі 15 697 грн 71 коп; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НіжинТеплоМережі» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідачка не відключена від мережі тепло- та водопостачання, що зазначено в розрахунку заборгованості, тому вона є такою, що споживає послуги, які надає позивач, проте не сплачує їх вартість. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження з урахуванням суб`єктного складу, предмета і підстав поданого позову, а також з огляду на те, що на спірні правовідносини не поширюються норми Кодексу України з процедур банкрутства. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та закрити провадження у справі. Апеляційна скарга мотивована тим, що багатоквартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 має статус гуртожитку, утримання якого, у тому числі і забезпечення житлово-комунальними послугами, має здійснювати його управитель - ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» на підставі укладених з ним договорів, а не тимчасово вселені ним до цього гуртожитку мешканці. Відповідачка вважає, що для того, щоб у суду першої інстанції були правові підстави вважати розірваним Договір №435 від 21 липня 2014 року про надання позивачем послуги з теплопостачання до приміщень гуртожитку ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат», йому позивачем у якості єдиного належного та допустимого доказу мала бути надана складена у письмовій формі угода про його розірвання, а не заява від однієї із сторін договору про те, що договір було припинено за угодою сторін ще у грудні 2018 року, яку суд незаконно прийняв у якості належного доказу та на підставі якої, неправильно застосувавши норми матеріального права, зробив хибний висновок про припинення договірних відносин між позивачем та управителем гуртожитку з приводу надання комунальної послуги по відношенню до гуртожитку. Також ОСОБА_1 вважає, що даний судовий спір, предметом якого є майнові вимоги ТОВ «НіжинТеплоМережі», у відношенні якого господарським судом Чернігівської області відкрито провадження у справі про банкрутство, підсудний саме цьому суду і має розглядатися у межах справи №927/184/13-г. Тому, за її доводами, провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч.1 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства та ч.1 ст.235 ЦПК України. Відповідачка вказує, що твердження позивача про те, що площа приміщення у гуртожитку, у якому ОСОБА_1 нібито отримує від нього послугу, складає 26,6 кв.м, не узгоджується з жодними технічними даними приміщення та суперечить документам, на підставі яких проводилось вселення мешканців до гуртожитку. ОСОБА_1 звертає увагу, що в гуртожитку на площі 48,69 кв.м проживають чотири окремі фізичні особи. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «НіжинТеплоМережі» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Позивач вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України підстав для закриття провадження у справі, з урахуванням суб`єктного складу, предмета і підстав позову, а також з огляду на те, що на спірні правовідносини не поширюються норми Кодексу України з процедур банкрутства, отже спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. За доводами ТОВ «НіжинТеплоМережі», в квартирі АДРЕСА_3 проживає дві сім`ї, на дану квартиру відкрито два особові рахунки на ім`я ОСОБА_1 на опалювальну площу 25,96 кв.м, та на ОСОБА_2 на опалювальну площу 34,34 кв.м. Належність вказаної квартири ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» спростовується рішеннями суду. Також позивач зазначає, що договір між ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» та ТОВ «НіжинТеплоМережі» припинив свою дію ще в грудні 2018 року. ТОВ «НіжинТеплоМережі» вказує, що ОСОБА_1 в суді першої інстанції не посилалась на відсутність в матеріалах справи письмової угоди про розірвання вказаного договору, не клопотала перед судом про її витребування. Відповідачка зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_3 і фактично користується послугами з теплопостачання та зобов`язана їх оплачувати. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. По справі встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «НіжинТеплоМережі» зареєстровано 19 листопада 2003 року, основним видом економічної діяльності якого є, зокрема постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с.8). ТОВ «НіжинТеплоМережі» надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачам у м. Ніжині Чернігівської області, в тому числі й мешканцям будинку АДРЕСА_4 , що не заперечується відповідачкою. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11). Відповідно до довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 31 жовтня 2017 року за вказаною адресою також зареєстровані: ОСОБА_2 (без родинних відносин), ОСОБА_3 (без родинних відносин), ОСОБА_4 син (а.с.29). У ТОВ «НіжинТеплоМережі» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 , за яким нараховано заборгованість за теплову енергію за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 15 697,71 грн (а.с.4). Згідно з листом виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 17 березня 2023 року управляючою компанією будинку за адресою: АДРЕСА_2 , є комунальне підприємство «Служба Єдиного Замовника» (а.с.130). На запит суду першої інстанції КП «Служба Єдиного Замовника» листом від 07 квітня 2023 року повідомило, що між комунальним підприємством та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 02 квітня 2019 року укладено Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Постачання теплової енергії та послуга з управління багатоквартирним будинком є дві різні послуги, які надаються різними підприємствами і споживач відповідної послуги зобов`язаний здійснювати оплату за отримані послуги окремо згідно укладених договорів. Згідно даних, які має Управитель, квартира АДРЕСА_5 рішенням №36 виконавчого комітету Ніжинської міської Ради депутатів трудящих від 11 лютого 1970 року квартири надати слідуючим організаціям і громадянам, п.35 «Квартиру АДРЕСА_5 площею 48,69 кв.м з трьох кімнат і кухні м`ясокомбінату під службове приміщення гуртожиток». Станом на 01 квітня 2023 року, згідно даних, які є у КП «СЄЗ», користувачами, мешканцями квартири, яка має статус гуртожитку, зареєстровані 4 особи, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (а.с.139). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії, та визначають порядок оплати, регулюються Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою КМУ від 21 серпня 2019 року №830, а також Законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання». Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постачання теплової енергії належить до комунальних послуг. Обов`язок споживача здійснювати щомісячну оплату фактично отриманих послуг (спожиту теплову енергію) встановлений статтями 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статтею 19 Закону України «Про теплопостачання». Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Виходячи зі змісту наведених норм та проаналізувавши наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комунальні послуги за період з 01 січня 2019 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі 15 697,71 грн. Відповідачкою не спростовано факту не надання позивачем послуг з теплопостачання за адресою її місця реєстрації, а обставини відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 не є предметом розгляду даної справи. Твердження ОСОБА_1 про те, що забезпечення спірної квартири житлово-комунальними послугами має здійснювати ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат», є хибними. Так, з копії рахунку № НОМЕР_2 від 22 березня 2007 року вбачається, що ТОВ «НіжинТеплоМережі» здійснювало постачання теплової енергії споживачу ВАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» на підставі договору №435 на постачання теплової енергії (а.с.62). ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат», яке було залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у своїх поясненнях до суду першої інстанції повідомило, що між ним і ТОВ «НіжинТеплоМережі» був укладений договір №435 від 21 липня 2014 року на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на опалення та виробництво та надання послуги постачання гарячої води, проте вказаний договір було припинено за угодою сторін ще у грудні 2018 року. Відповідачкою такі доводи не спростовано і не надано належних доказів, що оплату комунальних послуг повинно здійснювати ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат», а не ОСОБА_1 як індивідуальний споживач послуг з теплопостачання. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заначає, що в квартирі АДРЕСА_3 проживає дві сім`ї сім`я ОСОБА_1 , яка складається з неї та її сина ОСОБА_4 2003 року народження та сім`я ОСОБА_2 , яка складається з неї та її сина - ОСОБА_5 1980 року народження, На дану квартиру позивачем відкрито два особові рахунки : о/р НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 , опалювальна площа становить 25,96 кв.м. та о/р 4477 відкритий на ім`я ОСОБА_2 , опалювальна площа становить 34,34 кв.м. Між ТОВ «НіжинТеплоМережі» та споживачем ОСОБА_2 22.01.2019 року укладено договір на надання послуг з централізованого опалення на постачання гарячої води, згідно умов якого ТОВ «НіжинТеплоМережі» надає останній послуги постачання теплової енергії приміщення опалювальною площею 34.34 кв.м. Проживання в квартирі АДРЕСА_3 двох сімей у матеріалах справи підтверджено довідкою виконавчого комітету Ніжинської міської ради. ( а.с. 29) Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо пред`явлення позовних вимог позивачем тільки до відповідачки ОСОБА_1 і не пред`явлення вимог до інших осіб, які зареєстровані у квартирі не є слушними та не відповідають обставинам справи. Крім того, ОСОБА_1 не позбавлена права зворотної вимоги до іншого користувача послуг після оплати заборгованості. Також не заслуговують на увагу доводи відповідачки про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині визначення виключної підсудності справи за участю боржника, відносно якого існує судова процедура про його банкрутство. За матеріалами справи встановлено, що 24 січня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Куровський В.В. подав до Ніжинського міськрайонного суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що на момент звернення позивача до суду господарським судом Чернігівської області була порушена справа про банкрутство ТОВ «НіжинТеплоМережі». Суд першої інстанції прийшов до висновку (про що зазначено в оспорюваному рішенні суду) про відсутність підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України для закриття провадження у справі. Не зазначення в резулютивній частині рішення висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі не є тим процесуальним порушенням, допущеним судом першої інстанції, яке призвело до до неправильного вирішення справи. З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції. Так, відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на час подання позовної заяви у даній справі) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Постановою Господарського суду Чернігівської області від 12 липня 2021 року (справа №927/184/13-г) визнано банкрутом ТОВ «НіжинТеплоМережі» і відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців (а.с.40-56). Проте, вказане судове рішення було скасовано постановою Північного апеляційного господарського суду від 04 листопада 2021 року, а справу передано для продовження розгляду до Господарського суду Чернігівської області. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12 січня 2023 року продовжено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна боржника (а.с.109). З викладеного вбачається, що станом на час подання позову, як і на даний час ТОВ «НіжинТеплоМережі» не визнано банкрутом, у даній цивільній справі вказане товариство є позивачем, тобто вимоги до нього не заявлялися, отже відсутні підстави стверджувати, що ТОВ «НіжинТеплоМережі» не наділене повноваженнями на звернення до суду з вимогами про стягнення на його користь заборгованості за комунальні послуги. Посилання відповідачки на постанови Верховного Суду при визначенні питання щодо визначення підсудності справи не заслуговують на увагу у зв`язку з нетотожністю спорів зі спором у даній справі, оскільки в них боржник, відносно якого було порушено справу про банкрутство, виступав у якості відповідача або ж позов ним було заявлено до іншого господарського суду, відмінного від того, який порушив справу про банкрутство. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують, рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Головуючий: Судді: