Постанова Чернівецький апеляційний суд № 725/4547/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2023 р. м. Чернівці Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Станковська Г.А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою адвоката Романюка В.Я. захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Лучика В.І. на постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 липня 2023 року, - У С Т А Н О В И Л А: Цією постановою, ОСОБА_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України і за його вчинення накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.. Визнано ОСОБА_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КпАП України і за його вчинення накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. в дохід держави. Визнано ОСОБА_1 , - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України і за його вчинення накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. На підставі ст. 36 ч.2 КпАП України, остаточно накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп. в дохід держави. Згідно постанови суду, 17.06.2023 року о 22 год. 00 хв. в м. Чернівці на вул. Пауля Целана, 21, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «NISSAN QASHQAI +2», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, скоїв наїзд на припарковані автомобілі «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_2 та «HONDA CIVIC», д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Крім того, водій ОСОБА_1 , 17.06.2023 року о 22 год. 00 хв. в м. Чернівці по вул. Пауля Целана, 21, керував транспортним засобом «NISSAN QASHQAI +2», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому Законом порядку, відмовився. ЄУНСС №725/4547/23 Головуючий у І інстанції: Скуляка І.А. Провадження №33/822/500/23 Доповідач: Станковська Г.А. Категорія: ст. 122-4, 124, ч.1 ст.130 КУпАП Також, 17.06.2023 року о 22 год. 00 хв. в м. Чернівці на вул. Пауля Целана, 21, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «NISSAN QASHQAI +2», д.н.з. НОМЕР_1 скоїв наїзд на припарковані автомобілі «Хюндай», д.н.з. НОМЕР_2 та «HONDA CIVIC», д.н.з. НОМЕР_3 , після чого місце пригоди залишив. Адвокат Романюк В.Я. у своїй апеляційній скарзі в інтересах ОСОБА_1 , з даною постановою суду не погоджується та вважає її незаконною і такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що ОСОБА_1 17 червня 2023 року біля 22 год. по вул. Целана в м. Чернівці не керував транспортним засобом марки «NISSAN QASHQAI +2», д.н.з. НОМЕР_1 , а керував його син ОСОБА_2 . Так, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, оскільки була пізня година і незабаром починалася комендантська година, а працівники поліції пропонували поїхати до лікаря нарколога, на місці не пропонували пройти даний огляд. Крім цього підстав для проходження огляду на стан сп`яніння не було. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КпАП України. Із змісту положення ч.5 ст. 266 КУпАП слідує, що огляд на стан алкогольного сп`яніння проведений з порушенням вважається недійсним. З переглянутого відеозапису вбачається, що огляд ОСОБА_1 працівниками поліції проведено з порушенням, так як останньому не було запропоновано пройти огляд на місці, а одразу запропонували проїхати до лікаря нарколога, а тому з наведених вище причин він відмовився. Відповідальність особи за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України, настає у разі керування транспортним засобом у стані сп`яніння, відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не за керування автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, як це відображено інспектором в протоколі від 17.06.2023 року та постанові суду. Враховуючи вищевикладене виникають сумніви, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. За таких обставин направлені до суду матеріали та їх аргументація є сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом. Оскільки доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є тільки протокол про адміністративне правопорушення, будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, які би свідчили, що останній керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння в матеріалах справи не має, то вважає, що постанова районного суду підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо його підзахисного закриттю. Перевіривши доводи апеляційної скарги та заслухавши адвоката Романюка В.Я., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного. Згідно з положеннями ч.7 ст. 294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Так як, в апеляційній скарзі адвоката не заперечується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4 КУпАП та ст. 124 КУпАП, то суд апеляційної інстанції в цій частині адміністративні матеріали та оскаржувану постанову не переглядає. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених в постанові обставин, підтверджені сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, які покладені в основу прийнятого судом рішення, є правильними і доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Заперечення вини ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та під час слухання справи, як самим правопорушником, так і його адвокатом, у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не можуть бути взяті судом до уваги та спростовуються (доводяться) наступним. Згідно диспозиції статті 130 КпАП України, відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Не дивлячись на наведені в апеляційній скарзі доводи, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачено ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується зібраними у справі про адміністративне правопорушення й розглянутими в судовому засідання доказами. Зокрема, винуватість ОСОБА_1 доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №445032 від 17.06.2023 року, яким встановлено, що 17 червня 2023 року о 22 год. 00 хв. в м. Чернівці по вул. Пауля Целана, біля будинку 21, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «NISSAN QASHQAI +2», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п.2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП . При цьому, ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. З протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомлено, проте від його підписання останній відмовився (а.с.38). Від надання будь-яких пояснень ОСОБА_1 відмовився, при цьому зазначив, що надасть їх в суді. Будь-яких заперечень, що транспортним засобом керував не він, ОСОБА_1 не вказав ні усно, ні письмово (а.с.45). На думку апеляційного суду, вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Пункт 2.5 ПДР встановлює обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, невиконання даної вимоги тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, а саме глави І п.6., огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). З матеріалів адміністративного провадження вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, так як у нього були виявлено такі ознаки, як запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів, про що свідчить акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому міститься відмітка, що огляд ОСОБА_1 за допомогою спеціального приладу не проводився, у зв`язку з відмовою останнього (а.с.41). Окрім того, було складено направлення на огляд водія ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у ЧОНД (а.с.42). Оскільки в ОСОБА_1 було виявлено такі ознаки, як: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Однак, огляд ОСОБА_1 в медичному закладі не проводився, так як він відмовився від огляду на місці зупинки транспортного засобу. Отже, підстав сумніватися у правомірності дій працівників поліції та документуванні факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у суду немає. Людина, яка впевнена в тому, що вона нічого протизаконного не вживала, погодиться на будь-який огляд і заперечувати проти такого огляду не буде. Апеляційним судом встановлено, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини були зафіксовані на відео з бодікамер працівників поліції - №476841, №476518, №475487, №476525, на яких чітко зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою технічного приладу та в медичному закладі, при цьому останньому чітко роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду (а.с.50). Більше того, з наявних відеозаписів вбачається, що працівники поліції проявляючи врівноваженість та спокій, у відповідності до Інструкції пропонували ОСОБА_1 та питали чи бажає він пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у передбаченому законом порядку, роз`яснювали йому, у зв`язку з чим він має пройти такий огляд й наслідки відмови від огляду, проте поведінка останнього ставить під сумнів його адекватність, так як його реакція була явно нервова та збуджена. Отже, зазначені вище матеріали підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, будь-яких зауважень, доповнень чи обґрунтованих пояснень до них, правопорушником надано не було. Більш того, матеріали справи не містять жодних клопотань про те, що ОСОБА_1 не згідний із діями працівників поліції, а неправомірні їх дії щодо порушення його огляду на стан сп`яніння, як про те твердить захист, не були предметом окремого оскарження в суді. Таким чином, апеляційний суд приходить до переконливого висновку, що підстав вважати наявні в матеріалах справи докази невірними і неналежними, як на це посилається у своїй апеляційній скарзі сторона захисту та підстав недовіряти наявним в матеріалах справи доказам та сумніватися в їх правдивості у суду немає, оскільки вони складені у відповідності до вимог законодавства. Обґрунтовуючи своє рішення, суддя приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зокрема Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи "Ван де Хурк проти Нідерландів", §61, "Болдеа проти Румунії", §30, "Морейра Феррейра проти Португалії", § 84). У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Отже, наявні в матеріалах справи докази є належними та допустимими й складені у відповідності до вимог законодавства. Будь-яких порушень вимог законодавства, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, які тягнуть за собою скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто. Більше того, з матеріалів адміністративного провадження вбачається, що перш ніж скласти на ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, на нього спочатку було складено протоколи за ст. 122-4 КУпАП та ст. 124 КУпАП, які останній жодним чином не заперечив та підтвердив, що саме він керував транспортним засобом і допустив зіткнення з іншими автомобілями та залишив місце пригоди, що всі витрати за їх пошкодження будуть компенсовані власникам в повному обсязі, й спростування цьому, ні в апеляційній скарзі, а ні в суді апеляційної інстанції правопорушником і його захисником не заперечувалися. За таких обставин, у суду немає підстав сумніватися в тому, що за кермом міг бути син ОСОБА_1 , а не він особисто, як про це твердить захист, зважаючи на зазначені вище обставини, а також, наявні в справі відеозаписи, з яких чітко вбачається, що транспортним засобом керував ОСОБА_1 , так як було зроблено орієнтир на встановлення автомобіля, і при його виявленні та затриманні, саме останній був за кермом. Отже, порядок огляду ОСОБА_1 працівниками поліції у відповідності до вимог інструкції не порушено та не суперечить вимогам закону, а тому висновки суду першої інстанції про винуватість останнього у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених в постанові обставин, підтверджені сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, які покладені в основу прийнятого судом рішення, є правильними і доводи апеляційної скарги їх не спростовують. В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloranand Francis v. the United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». Приймаючи до уваги всі докази наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до остаточного висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння, такими, що ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи та спростовують доводи сторони захисту, викладені в апеляційній скарзі. За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 немає. Керуючись ст. 294 КпАП України, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну адвоката Романюка В.Я. - залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 липня 2023 року відносно ОСОБА_1 , якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України - без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Чернівецького апеляційного суду Г.А. Станковська