Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/330/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/330/22 пров. № А/857/8731/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Глушка І.В., Улицького В.З. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі №140/330/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій (головуючий суддя першої інстанції Волдінер Ф.А., час ухвалення у письмовому провадженні, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту 24.04.2023),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до якої просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області вчинені на виконання рішення суду у справі № 140/330/22 щодо нарахування та виплати доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік); 2) зобов`язати відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 року заяву залишено без задоволення. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню. Суть доводів апелянта зводиться до того, що висновки суду щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини є невірними. Вказує, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером та проживає в населеному пункті Волинської області, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018, з 17 липня 2018 року має право на щомісячне отримання встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат. Вважаючи, що відповідачем рішення суду свідомо не виконано, позивач звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю у порядку ст. 383 КАС України. Зазначає, що судом першої інстанції не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, щодо виконання рішення суду у неналежний спосіб. Однак нарахування відповідачем надбавки до пенсії, виходячи з двох прожиткових мінімумів, не може бути виконанням рішення суду про надбавку в розмірі двох мінімальних зарплат. Також вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи та просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про визнання протиправними дій відповідача. ГУ ПФУ у Волинській області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справ слідує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі № 140/330/22 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 04 липня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 04 липня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб. У подальшому позивача звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області по питанню нарахування та виплати пенсії, згідно вимог рішення Волинського окружного адміністративного суду по справі № 140/14119/21, а саме чи застосовано при обрахунку пенсії мінімальну заробітну плату, як розрахункову величину. Відповідач листом повідомив, що рішення виконано в повному обсязі, причому нарахування пенсійних виплат згідно вимог цього рішення проведено в розмірі двох прожиткових мінімумів, а не двох мінімальних заробітних плат. Така аргументація щодо виконання вказаного рішення суду, на думку позивача, є безпідставною, оскільки рішення зобов`язує здійснити нарахування та виплату пенсії саме в розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік), що відповідно зумовило позивача на звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України. Суд першої інстанції в задоволенні заяви відмовив з тих підстав, що зазначені в заяві позивача про встановлення судового контролю підстави, не дають суду можливості для застосування судового контролю за виконанням судового рішення, визначеного ст.383 КАС України. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. За змістом частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Як уже зазначалось вище, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2022 у справі № 140/330/22 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 04 липня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 04 липня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб. Отже у резолютивній частині рішення визначено, що відповідач зобов`язаний при обрахунку розміру підвищення пенсії позивачу виходити з розміру, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб. У мотивувальній частині судового рішення в даній справі судом зазначено: «Додатково суд звертає увагу, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, та за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року». Рішення суду першої інстанції від 14.04.2022р. в апеляційному порядку не оскаржувалось. Крім цього, позивач ОСОБА_1 зверталась до суду із заявою про роз`яснення вказаного судового рішення та ухвалою Волинського окружного адміністративного суд від 12.12.2022 р. заяву ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задоволено. Роз`яснено рішення Волинського окружного адміністративного суду 14 квітня 2022 року у справі № 140/330/22, таким чином: ·нарахування та виплата ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ має здійснюватися від 04 липня 2021 року до зміни законодавчого регулювання відповідних правовідносин або втрати позивачем права на такі виплати без обмеження в часовому проміжку. Отже, судовим рішенням у даній справі встановлено, що розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, на підставі статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, встановлюється із застосуванням, як розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати. Апеляційний суд зауважує, що позивач фактично не погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини, яке набрало законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалось. Частиною шостою статті 383 КАС України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. Таким чином з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні обставини протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача ГУ ПФУ у Волинській області, тому заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень-відповідача на виконання рішення суду в адміністративній справі № 140/330/22, слід залишити без задоволення. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2023 року у справі №140/330/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. В. Глушко В. З. Улицький