Постанова 4856 № 120/2266/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2266/23 Головуючий у І інстанції: Крапівницька Н. Л. Суддя-доповідач: Капустинський М.М. 10 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у виплаті різниці між нарахованою та виплаченою сумою пенсії за березень 2023 в загальному розмірі 5635,04 грн.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити різницю між нарахованою сумою пенсії за березень 2023 в розмірі 26565,04 грн. та виплаченою сумою пенсії за березень 2023 в розмірі 20930 грн. за березень 2023 5635,04 грн. - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області моральну шкоду в розмірі 50000 грн. Також просив суд вийти за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав та свобод позивача та встановити судовий контроль за виконанням ухваленого рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 14.12.2010 року отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. Пенсію позивач отримує відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII). На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.12.2022, розмір якої з надбавками склав 26565,04 грн. Однак, виплату цієї пенсії за березень 2023 відповідач обмежив максимальним розміром, який становив 20930 грн. Рішенням позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром у березні 2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою сумою пенсії в розмірі 26565,04 грн. у березні 2023 та виплаченою сумою пенсії у березні 2023 у розмірі 20930 грн. В іншій частині вимог - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. 01 серпня 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому позивач просить змінити абзац 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення виклавши його в такій редакції: Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою сумою пенсії в розмірі 28065,04 грн. у березні 2023 та виплаченою сумою пенсії у березні 2023 у розмірі 20930 грн. Також просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року з виправленням 3-го абзацу резолютивної частини залишити в силі. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати, позовну заяву залишити без розгляду, з огляду на наступне. Судом встановлено, що Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію з 14.12.2010, як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. Пенсію позивач отримує відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII). Позивачу здійснено з 01.12.2022 перерахунок пенсії, розмір якої з надбавками становив 26565,04 грн. Проте пенсію було обмежено максимальним розміром у сумі 20930 грн., що не заперечується жодною із сторін. Позивач вважаючи обмеження пенсії максимальним розміром протиправним, а права свої порушеними звернувся з даним позовом до суду. Згідно з частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом. За змістом ч.3 ст.2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; неприпустимість зловживання процесуальними правами. Відповідно до п.3 ч.1 ст.240 КАС України, суд залишає позовну заяву без розгляду якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Умовами застосування такої підстави для залишення позовної заяви без розгляду є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження); набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили. Зазначена підстава для залишення позову без розгляду спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих самих підстав. Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суд не вправі відмовити у відкритті провадження у справі. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Відтак, після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі №809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Так, під час розгляду адміністративної справи колегією суддів встановлено, що у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду уже перебувала справа №120/264/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якому позивач просив: - визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у виплаті різниці між нарахованою та виплаченою сумою пенсії за грудень 2022 року в розмірі 5 635,04 грн. протиправними; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити різницю між нарахованою сумою пенсії за грудень місяць 2022 року в розмірі 26 565,04 грн., та отриманою ним сумою пенсії за грудень місяць 2022 року у розмірі 20 930 грн. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.03.2023 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.12.2022. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.12.2022 перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2023 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року залишено без змін, тобто вказане рішення набрало законної сили. Крім того, колегія суддів зауважує, що зазначене рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №120/264/23 передувало рішенню, що оскаржується в даній справі - від 05 травня 2023 року у справі №120/2266/23. Водночас, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №120/264/23 відповідачем ще не виконувалося, тобто не здійснено порушення перерахунку пенсії позивача у березні. Колегія суддів акцентує увагу, що внаслідок перерахунку пенсії відповідачем з 01.12.2022 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №120/264/23 відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок його пенсії, у тому числі й у березні 2023 року без обмеження пенсії максимальним розміром. Таким чином, ОСОБА_1 заявлено тотожні позовні вимоги, які мають однаковий предмет - виплата без обмеження максимальним розміром пенсії позивачу, що обрахована відповідно до Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підпунктів 6 та 8 пункту 1 Постанови №1307 від 09.12.2021 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 і від 26.09.2012 №886». Згідно з частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Слід зазначити, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Водночас, не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були аргументовані ним інакше. Крім того, посилання на наявність доказів, відмінних від тих, які були подані при первинному зверненні, не свідчать про зміну підстав звернення до суду з позовом. Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб`єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення своїх прав. При цьому, таке право не є абсолютним. Так, у випадку встановлення судом наявності у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суддя має правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Тобто на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Разом з тим, варто зауважити, у разі якщо у формулюванні тексту позовної заяви присутнє зазначення різних способів судового захисту у різних судових справах, це не може означати наявність відмінного предмета позову у таких справах. Оскільки предмет позову це не спосіб захисту, а спірні правовідносини, матеріально-правова вимога, стосовно якої позивач просить прийняти рішення. Поряд з цим, суд наголошує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №120/264/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.12.2022 року перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між нарахованою та виплаченою пенсією, з урахуванням вже виплачених сум, тобто вказаним рішенням вже охоплено той предмет позову щодо якого звертався ОСОБА_1 . Натомість вирішення по суті спору у межах справи №120/22667/23 призведе до наявності двох судових рішень з одного і того ж питання, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення. Колегія суддів також звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається. Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у постанові від 06.02.2023 по справі №140/559/22. Отже, в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду, станом на час відкриття провадження у даній справі, перебувала справа № 120/264/23 в якій на даний час рішення вступило в законну силу, про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, як і в адміністративній справі №120/2266/23, що з огляду на приписи статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення даної позовної заяви без розгляду. Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував норми процесуального законодавства, виніс рішення по вказаній справі, що суперечить нормам чинного законодавства, а саме, за наявності правових підстав передбачених п.3 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду. Згідно з вимогами Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до п.3 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції помилково відкрив провадження і розглянув справу, яка згідно до п.3 ч.1 ст.240 КАС України підлягає залишенню без розгляду, а тому ухвалене в даній справі рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження в ній. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність залишення позову без розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити частково. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.