Постанова 4856 № 560/11754/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11754/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 09 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року (ухвалене в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористалась та не подала відзив на апеляційну скаргу. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 травня 2023 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 18.08.2021 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.08.2021 у призначенні пенсії відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи 28 років, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV. До страхового стажу не врахований період роботи на території РФ, оскільки відсутні довідки про заробітну плату та інформація про сплату страхових внесків. 14.02.2022 ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18.02.2022 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи 28 років. Згідно з актом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.04.2022, складеного за результатами проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунок) пенсії, достовірність довідки від 16.03.2021 №403, виданої пенсійним органом РФ, підтверджено. 15.04.2022 позивачка знову звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №220650003515 від 18.04.2022 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно з Законом №1058-ІV з 15.04.2022. Зарахований страховий стаж 28 років 25 днів, до якого враховані періоди роботи згідно з довідками ГУ ПФ РФ №2 в м. Москві та Московській області від 01.12.2021 №202-12/13 та №202-13/46830. У подальшому при перевірці документів пенсійної справи ОСОБА_1 відповідач встановив, що до страхового стажу позивачки безпідставно враховані періоди роботи в РФ у 2004-2005 роках згідно з довідкою від 01.12.2021 № 202-13/46830, оскільки відомості про нарахування заробітної плати у січні 2004 (СП Озерна») та квітні 2004 - квітні 2005 (СПК «Раисино») відсутні. Крім того, довідка від 01.12.2021 №202-13/46830 не завірена печаткою уповноваженого органу/особи. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 17.05.2022 направлено лист Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перегляду рішення про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 . Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06.06.2022 №220650003515 позивачці переглянуто тривалість страхового стажу, який склав 26 років 11 місяців 20 днів, відтак відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з її заявою від 15.04.2022 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 28 років. З 01.06.2022 виплату призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 припинено. Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон 1058-IV). Згідно із п. 1 ч. 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Згідно зі ст. 26 Закону право на призначення пенсії за віком мають особи, які досягли 60-річного віку у період з 01.01.2021 по 31.12.2021, за наявності страхового стажу не менше 28 років. Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком. Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про зайнятість населення» права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з Українським законодавством ратифіковані парламентом міжнародні договори з питань соціального забезпечення, є частиною законодавства про пенсійне забезпечення в Україні. Відповідно до частин 2 та 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій здійснюється виходячи із заробітної плати (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. Згідно з Угодою між Урядом України і Урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 № 290/95-ВР, трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. Отже, обчислення стажу за період роботи з 01.01.2004 по 15.11.2006 здійснюється згідно з законодавством РФ, на території якої у відповідний період здійснювалась трудова діяльність позивачки. Відповідно до ч.1 статті 10 федерального закону РФ від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ про трудові пенсії в РФ до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території РФ особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду РФ. При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 1 квітня 1996 № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством РФ (ч. 1 статті 13 федерального закону від 17 грудня 2001 № 173-ФЗ про трудові пенсії в РФ. Згідно з ч. 2 статті 13 федерального закону від 17 грудня 2001 № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 1 квітня 1996 року №27-ФЗ підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку. Отже, страховий стаж за період роботи позивачки з 01.01.2004 по 15.11.2006 відповідно до законодавства РФ має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством РФ. При цьому, обов`язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території РФ, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду РФ за цей період. Апелянт, як на підставу для неврахування періоду роботи позивачки на території РФ, зазначає про те, що у довідці №202-13/46830 від 01.12.2021 відсутні відомості про нарахування заробітної плати за січень 2004, з 23.04.2004, з 01.05.2004 по 30.12.2004, з 01.02.2005 по 29.04.2005. Досліджуючи матеріали справи судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 24.07.1980, записи №5-8 ОСОБА_1 з 14.04.1995 по 24.03.2004 працювала майстром по шиттю чоловічих хутряних головних уборів у Спільному радянсько-турецькому підприємстві "Озерна", яке у квітні 1998 перереєстроване у Товариство з обмеженою відповідальністю "Озерна". Згідно з записами №9-11 трудової книжки з 25.03.2004 по 29.04.2005 позивач працювала майстром по пошиттю чоловічих хутряних головних уборів в СПК "Раисино", яке у квітні 2004 було перереєстроване у Відкрите акціонерне товариство "Раисино". Таким чином, трудова книжка позивачки містить необхідні записи про її роботу у спірний період, у тому числі відомості про дату прийняття на посаду, назву посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи. Вказані записи є належним та допустимим доказом на підтвердження трудового та страхового стажу позивача. Згідно з довідкою від 01.12.2021 №202-13/46830, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду РФ №2 в м. Москві і Московській області, наявна інформація про відрахування соціально-страхових внесків на ОСОБА_1 страхувальником ООО "Озерна" за наступні періоди: з 01.01.2004 по 23.03.2004 і з 05.05.2004 по 01.11.2004 на суму 2048,21 руб; відрахування соціально-страхових внесків на ОСОБА_1 страхувальником СПК "Раисино" (Рег. № ПФР 060-042-000176) за наступні періоди: з 24.03.2004 по 30.04.2004 на суму 233,73 руб.; відрахування соціально-страхових внесків на ОСОБА_1 страхувальником АО "Раисино" (Рег. № ПФР 060-042-005068) за наступні періоди - з 01.05.2004 по 31.12.2004 на суму 1935,31 руб., з 01.02.2005 по 29.04.2005 на суму 727,39 руб. У довідці №202-12-/13 Головне управління Пенсійного фонду РФ №2 в м. Москві і Московській області повідомило, що витребувати довідку про заробітну плату за період роботи з 24.03.2004 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 29.04.2005 неможливо у зв`язку з тим, що документи згоріли. У архівній виписці від 25.10.2021 №1562, виданій Муніципальним державним закладом "Архів", зазначено, що ОСОБА_1 отримувала заробітну плату в тому числі у лютому 2004 - 2491 руб., березень 2004 - 2682,80 руб., травень - 678 руб., червень - 1676,38 руб. Також надано відповідь на запит Головного управління ПФУ від 27.10.2021, у якому АО "Раисино" повідомило, що довідку про заробітну плату позивачки за попередні роки надати неможливо у зв`язку з втратою документів під час пожежі. Що стосується доводів щодо того, що довідка №202-13/46830 від 01.12.2021 не засвідчена печаткою, судом встановлено, що у ній наявний підпис уповноваженої особи та номер реєстрації документа. Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Таким чином, орган Пенсійного фонду наділений повноваженнями проводити перевірки обґрунтованості видачі документів, необхідних для призначення пенсії, проте неможливість проведення відповідної перевірки не може бути підставою для неврахування документа, оскільки чинне законодавство відповідних положень не містить. У постанові від 21 лютого 2020 по справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що « перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії». З матеріалів справи встановлено, що згідно з записами трудової книжки позивачки вона працювала у спірний період на різних підприємствах РФ. Записи трудової книжки засвідчені відтисками печаток вказаних підприємств/товариств, не містять виправлень/підтирань, інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості. Єдиною підставою для неврахування до страхового стажу позивачки періодів роботи на території РФ у відповідні роки слугувала часткова відсутність відомостей про нарахування заробітної плати. Водночас, колегія суддів звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає додержання співмірності при виконанні функцій публічної влади в розрізі забезпечення базових громадянських прав. Це означає, що органи влади не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, а також зобов`язання, які становлять надмірний тягар в контексті доведення існування права або взагалі виключають можливість такого доказування. Як зазначалось вище, міжнародними угодами було визначено взаємне зарахування стажу роботи, набутого у країні учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця. Сам факт офіційного працевлаштування позивачки підтверджується записами в трудовій книжці. Будь-яких належних доказів, які б спростовували відрахування страхових внесків до пенсійних органів РФ за позивача суду не надано і судом не встановлено. Одночасно з цим, внаслідок відсутності окремої інформації щодо нарахування заробітної плати за спірний період, а також неможливості її одержання у подальшому, позивач фактично позбавлена права на зарахування правомірно набутого страхового стажу за періоди роботи у вищезазначених підприємствах. Крім цього, позивач не повинна відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків, якщо б таке було встановлено. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 липня 2019 у справі №144/669/17, від 20 березня 2019 у справі № 688/947/17, від 01 березня 2021 по справі № 423/757/17 щодо аналогічних правовідносин, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивачки на території РФ підлягає зарахуванню до страхового стажу. З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірне про відмову у призначенні пенсії від 06.06.2022 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 статті 35 та статтею 46 цього Закону. У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правильним способом порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 01.06.2022. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.