Постанова 4855 № 580/1586/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1586/23 Суддя (судді) першої інстанції: Гаращенко В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного центру підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного центру підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправним рішення Головного центру підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1, викладене у витягу з протоколу засідання житлової комісії від 07.09.2022 №5 про поновлення позивача в черзі на отримання житла з 24.10.2000; - зобов`язати Головний центр підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити позивача на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку з 24.10.2000. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідальність за належне зберігання облікової справи покладено на відповідача і позивач не повинен нести відповідальність за втрату документів, має право на відновлення його перебування на квартирному обліку з 2000 року. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що рапорт про зарахування позивача на квартирний облік у 2000 році та матеріали облікової житлової справи за 2000 рік, які б підтверджували факт перебування позивача на такому обліку, в Головному центрі - відсутні, тому у відповідача є всі підстави вважати що така справа взагалі не оформлялась. Крім того, позивач не доводить документально та не надає відповідні докази втрати відповідачем облікової житлової справи. На думку відповідача, в даному випадку повинен бути також застосований строк звернення до суду з часу коли позивач дізнався про порушене своє право, оскільки відмова в поновленні на квартирному обліку датована березнем 2013 року. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом повністю дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву. Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу в яких зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до Головного центру підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 із зверненням від 01.07.2022, що зареєстровано за вх. №Г-45-22-вх від 07.07.2022, в якій просив поновити його в черзі осіб, які потребують поліпшення житлових умов з дати 24.10.2000. Згідно з витягом з протоколу засідання житлової комісії Головного центру від 07.09.2022 № 5 прийнято рішення про відмову позивачу в задоволенні його звернення, так як відсутній рапорт, який підтверджує перебування його на квартирному обліку з 2000 року. 28.09.2022 позивач звернувся до Головного центру щодо надання юридичного обґрунтування підстав відмови в перегляді дати перебування на квартирному обліку та згідно витягу з протоколу засідання житлової комісії Головного центру від 01.12.2022 № 7 підставою вказано Житловий кодекс України (зі змінами), наказ Міністерства внутрішніх справ України від 18 січня 2021 року № 26 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 березня 2021 року №344/35966. Не погоджуючись із правомірністю рішення щодо відмови в поновленні на квартирному обліку, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для відмови позивачу у поновленні його на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку з 24.10.2000. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно частини 1 статті 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української PCP (ЖК України) та іншими нормативно-правовими актами. Статтями 34, 37 Житлового кодексу України передбачено, що потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання. Відповідно до частини 1 статті 43 Житлового кодексу України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженого наказом МВС України від 18 січня 2021 року № 26, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 березня 2021 року за № 344/35966 (далі - Інструкція 26) житлова комісія органу Держприкордонслужби (об`єднана житлова комісія) приймає рішення (не виключно) щодо перегляду раніше прийнятих комісією або в порядку правонаступництва рішень, якщо їх було прийнято з порушенням вимог законодавства, у тому числі, якщо не враховано документи, наявні в обліковій справі на дату розгляду питання. Отже, житлова комісія органу Держприкордонслужби наділена повноваженнями щодо перегляду раніше прийнятих в порядку правонаступництва рішень, якщо їх було прийнято з порушенням вимог законодавства, у тому числі, якщо не враховано документи, наявні в обліковій справі на дату розгляду питання. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо не оскарження позивачем спільного рішення командування та житлової комісії Навчального центру ДПСУ (в/ч НОМЕР_1 ), оформлене протоколом №3 від 18.03.2013 про відмову позивачу в поновленні на квартирному обліку з 2000 року, оскільки спір між сторонами виник у зв`язку з переглядом житловою комісією раніше прийнятого рішення. При цьому, постановка позивача на квартирний облік згідно з протоколом вказаної комісії №5 від 20.05.2013 жодним чином не перешкоджає вирішенню питання про відновлення позивача на квартирному обліку з 2000 року. Наказом Державного комітету у справах охорони державного кордону України від 20.01.1996 року № 30 (чинного до 14.03.2005) затверджено Тимчасове положення про порядок забезпечення жилою площею в прикордонних військах України (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.07.1996 за №383/1408 (далі - Тимчасове положення). Відповідно до п. 1.1 Тимчасового положення це Положення установлює порядок забезпечення жилими приміщеннями осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців за контрактом, робітників та службовців Прикордонних військ України. Абзацом 2 п. 2.1 Тимчасового положення встановлено, що у Прикордонних військах питання, пов`язані з житловим облаштуванням військовослужбовців і членів їх сімей, штатних робітників та службовців, у тому числі й ведення квартирного обліку, покладено на квартирно-експлуатаційні служби і житлові комісії військових частин та напрямів, які розглядають і вирішують ці питання згідно з ЖК України, діючими нормами і правилами, встановленими органами місцевого самоврядування, а також цим Положенням. Пунктом 2.7 Тимчасового положення визначено, що для прийняття на квартирний облік з метою одержання жилої площі чи поліпшення житлових умов військовослужбовці подають рапорт по команді, а члени їх сімей, робітники та службовці відповідні заяви - командуванню. Згідно п. 2.8, 2.9 Тимчасового положення подані рапорти (заяви) реєструються у книзі реєстрації рапортів (заяв) про взяття на квартирний облік (додаток № 4). Книга має бути зареєстрована, сторінки пронумеровані, скріплені печаткою військової частини та підписана секретарем житлової комісії. Книга зберігається як документ суворої звітності. Рапорти (заяви) на поліпшення житлових умов, які надійшли від військовослужбовців, робітників і службовців, з усіма доданими до них документами, розглядаються на засіданні житлової комісії частини в термін один місяць з моменту подання рапорту (заяви), за яким приймається аргументоване рішення про постановку на облік чи відмову. За змістом норм п. 2.10 Тимчасового положення військовослужбовці вважаються взятими на квартирний облік з дня винесення спільного рішення житлової комісії військової частини. З аналізу наведених приписів Тимчасового положення, чинного в 2000 році, вбачається, що за результатами розгляду рапорту та доданих документів військовослужбовець вважається взятим на квартирний облік з дня винесення спільного рішення житлової комісії військової частини. Тобто, про зарахування на квартирний облік військовослужбовця свідчило саме рішення комісії, а не рапорт військовослужбовця. Як встановлено судом, згідно з протоколом житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №15 від 24.10.2000 прийнято рішення про постановку на чергу старшого прапорщика ОСОБА_1 , 1972 року народження, разом з сім`єю у складі: дружини ОСОБА_2 , 1976 року народження; сина ОСОБА_3 , 1995 року народження. Вказаний протокол містить підписи членів комісії та затверджений виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, протоколом житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №5 від 27.05.2002 прийнято рішення виділити службове житло в с. Оршанець, ОСОБА_1 . 3-х кімнатну квартиру загальною площею 66,37 м2 з усіма зручностями, по АДРЕСА_1 , в складі сім`ї: дружина: ОСОБА_5 1976 року народження, син: ОСОБА_3 1995 року народження. В свою чергу наведе додатково підтверджує, що станом на 27.05.2002 позивач перебував у черзі на отримання житла, як такий, що потребує поліпшення житлових умов. Більш того, станом на дату подачі позовної заяви позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо непереконливості тверджень відповідача щодо невідомого походження наведених протоколів житлової комісії, оскільки відповідач не заперечує, що саме він надав позивачу копії наведених протоколів. Крім того з протоколу житлової комісії від 07.09.2022 №5 вбачається, що протоколи №15 від 24.10.2000 та №5 від 27.05.2002 були предметом розгляду під час засідання житлової комісії, оскільки зазначені серед підстав прийняття рішення. При цьому, у запереченні на відповідь відповідач змінив свою позицію та вказав, що не відомо чим керувалася комісія діюча станом на 2000 рік та яке нормативно-правове обґрунтування протоколу №15. Суд першої інстанції вірно наголосив, що на позивача не може покладатись відповідальність за правомірність дій уповноважених державних органів, а останні не можуть отримувати вигоду від порушення процедури прийняття рішення шляхом позбавлення особи права на пільги, які передбачені законом. Рішення оформлене протоколом №15 від 24.10.2000 є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію фактом його виконання, тому судом не надається йому оцінка. Крім того, обов`язок формування та ведення облікової житлової справи покладається на житлову комісію військової частини, тому позивач не повинен доводити правомірність її відсутності. За наведеного правового регулювання та фактичних обставин у справі відмова в поновленні позивача на квартирному обліку з 24.10.2000 на підставі відсутності рапорту останнього, є неправомірною, що є підставою для скасування рішення Головного центру, викладене у протоколі засідання житлової комісії від 07.09.2022 №5. Враховуючи, що рішення житлової комісії базується лише на одній підставі, яка визнана судом неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача наявні підстави зобов`язати Головний центр підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити позивача на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному порядку з 24.10.2000. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів підробки документів з боку позивача, зокрема наданих протоколів, не надано доказів проведення будь-якого розслідування щодо встановлення обставин існування/знищення/підробки облікової житлової справи позивача, тобто відповідачем не було вчинено жодних дій направлених на встановлення тих чи інших фактичних обставин. Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного центру підготовки особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 10.08.2023. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна