Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/15059/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 року справа №200/15059/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі № 200/15059/21 (головуючий І інстанції Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправним, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування позивачу до пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи з 01.01.2014 по 01.12.2016 та з 01.03.2017 по 23.03.2017; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати позивачу до пільгового стажу за списком № 1 періодів роботи з 01.01.2014 по 01.12.2016 та з 01.03.2017 по 23.03.2017; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок та виплату пенсію ОСОБА_1 , починаючи з 17.12.2020. В обгрунтування позову зазначив, що є пенсіонером, отримує пенсію за віком на пільгових умовах з 17.12.2020. При призначенні пенсії відповідачем до пільгового стажу не зараховано періоди з 01.01.2014 по 01.12.2016, з 01.03.2017 по 23.03.2017, оскільки позивачем не надані уточнюючі довідки. Такі дії пенсійного органу є протиправними, оскільки спірні періоди підтверджуються записами трудової книжки. Відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу відомостей про сплату работодавцем страхових внесків не може бути підставою для неврахування спірних періодів до пільгового стажу позивача, оскільки відповідальність за несвоєчасну сплату або сплату не в повному обсязі страхових внесків законом покладається на страхувальника. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування при призначенні пенсії до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.2014 по 31.08.2014, з 01.05.2015 по 31.07.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015, з 01.02.2016 по 29.02.2016, з 01.08.2016 по 01.12.2016. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести з 17.12.2020 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 01.01.2014 по 31.08.2014, з 01.05.2015 по 31.07.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015, з 01.02.2016 по 29.02.2016, з 01.08.2016 по 01.12.2016, та виплатити пенсію з урахуванням раніше проведених виплат. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дії Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 01.09.2014 по 30.04.2015, з 01.08.2015 по 31.10.2015, з 01.12.2015 по 31.01.2016, з 01.03.2016 по 31.07.2016, з 01.03.2017 по 23.03.2017 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу періодів роботи з 01.09.2014 по 30.04.2015, з 01.08.2015 по 31.10.2015, з 01.12.2015 по 31.01.2016, з 01.03.2016 по 31.07.2016, з 01.03.2017 по 23.03.2017 відмовлено. Вирішено питання судових витрат по справі. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Відповідно до Постанови № 637 в пенсійній справі відсутні пільгові довідки за періоди роботи: з 05.10.1987 по 31.05.1988 Дані про навчання в пенсійній справі відсутні. Відповідно до ст. 100 Закону України Про пенсійне забезпечення № 1788-ХІІ від 05.11.1991 при призначенні пенсії на пільгових умовах служба в армії прирівнюється до пільгової роботи, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за пільговою професією. Період з 16.06.1988 по 25.12.1989 проходженням військової служби не зараховано до пільгового стажу, так як ОСОБА_1 на момент призиву не працював на пільговій роботі ти пенсія йому не призначена відповідно до ст. 100 Закону № 1788. Відповідно до наданих документів на момент звернення ОСОБА_1 має загальний страховий стаж 32 роки 09 місяців 22 дні, пільговий стаж за Списком № 1 за даними персоніфікованого обліку складає 10 років 10 місяців 14 днів, стаж позивачу зараховано по 28.02.2017. Позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом. Позивачем рішення суду не оскаржується. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 5-6). 17.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 33). Позивачу з 17.12.2020 призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058. Згідно розрахунку стажу до пільгового стажу позивача зараховано період роботи з 14.04.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 23.06.2005, з 26.07.2005 по 28.12.2011, з 29.12.2011 по 31.12.2013, з 02.12.2016 28.02.2017, загальний пільговий стаж 10 років 10 місяців 14 днів (а.с. 9). Позивач вважає, що відповідач при розрахунку його стажу протиправно не зарахував до пільгового стажу періоди роботи з 01.01.2014 по 01.12.2016 та з 01.03.2017 по 23.03.2017. Трудова книжка НОМЕР_3 ОСОБА_1 свідчить, що позивач: - 01.01.2014 прийнятий на підприємство Відокремлений підрозділ Шахтобудівельницьке управління ТОВ ДТЕК Свердловантрацит на посаду прохідника 4 розряду з повним робочим днем під землею на підземній дільниці; - 01.10.2016 переведений прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею на підземній дільниці; - 30.11.2016 звільнений за переведенням до Відокремленого підрозділу Шахтоуправління Ровеньківське ТОВ ДТЕК Ровенькиантрацит; - 01.12.2016 прийнята на підприємство Відокремлений підрозділ Шахтоуправління Ровеньківське ТОВ ДТЕК Ровенькиантрацит на посаду прохідника 4 розряду з повним робочим днем під землею за переведенням з ВП Шахтобудівельницьке управління ТОВ ДТЕК Свердловантрацит; - 23.03.2017 звільнений за згодою сторін (а.с. 10-14). В індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 у спірний період страхувальником не сплачено страхові внески. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що записами в трудовій книжці підтверджено пільговий характер роботи позивача у спірний період, а обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Оцінка суду. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. На підставі частини третьої статті 114 Закону України" Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах - робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. (…) За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті. На підставі статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Як визначено пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках: 1) відсутність трудової книжки; 2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17. Трудовою книжкою позивача підтверджується, що в періоди з 01.01.2014 по 31.08.2014, з 01.05.2015 по 31.07.2015, з 01.11.2015 по 30.11.2015, з 01.02.2016 по 29.02.2016, з 01.08.2016 по 01.12.2016, позивач працював прохідником підземним повний робочий день під землею. Професія «прохідник» передбачена Списком № 1, затвердженим постановою КМУ № 36 від 16.01.2003, постановою КМУ № 4612 від 24.06.2016. Також професія «прохідник визначена в ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 як провідна. Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесений відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №

58. Отже, вищезазначені періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до його пільгового стажу. Щодо несплати за спірні періоди роботи позивача страхувальником страхових внесків суд зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV). Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування згідно постанов Кабінету Міністрів України № 1854 від 12 грудня 2002 року та № 303 від 12 березня 2003 року. Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1), за період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Додаток 4 до Положення це форма ОК-5, а додаток 3 до Положення це форма ОК-2. Відповідно до пункту 2 Положення Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб. Відповідно до частини 6 статті 20 Закону № 1058-IV страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Згідно з частиною 12 статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина 3 статті 24 Закону № 1058). Статтею 106 Закону України № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. У відповідності до статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. Згідно із частинами 11 та 12 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. З огляду на положення частин 1 та 2 статті 24 Закону № 1058-IV, законодавцем визначено дві обов`язкові умови для включення стажу роботи особи до страхового стажу, а саме: 1) особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; 2) сплата страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Як вказано у частині 2 статті 24 Закону № 1058-IV, даними, за якими територіальними органами Пенсійного фонду України обчислюється страховий внесок, зокрема й щодо сплати страхових внесків, є дані, що містяться в системі персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Таким чином, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від його фінансового стану. За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, а також не внесення відомостей по спеціальному стажу не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16), від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а та від 20.03.2019 у справі № 688/947/17. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу при призначенні пенсії позивачу певних періодів його роботи. Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду суд зазначає наступне. Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. На підставі частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як свідчать матеріали справи позивачу при призначенні пенсії 17.12.2020 не враховані періоди роботи з 01.01.2014 по 01.12.2016, з 01.03.2017 по 23.03.2017. При цьому, пенсійний орган взагалі не повідомляв позивача про не зарахування до його пільгового стажу цих періодів та в порушення вимог Порядку № 22-1 не прийняв рішення про не зарахування до пільгового стажу цих періодів роботи. Таким чином, при призначенні пенсії 17.12.2020 позивач не був обізнаний про не зарахування до пільгового стажу певних періодів роботи. З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду з поважних причин та поновив його. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі № 200/15059/21 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі № 200/15059/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 10 серпня 2023 року, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 10 серпня 2023 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв