Ухвала КЦС ВС № 490/4369/22

Ухвала 08 серпня 2023 року м. Київ справа № 490/4369/22 провадження № 61-10701ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Філії Миколаївського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання протиправними дій та стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду з позовом до Філії Миколаївського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк»), у якому просив визнати дії відповідача стосовно утримання з його банківського вкладу коштів у сумі 2 826, 56 грн, які виплачені за три місяці в якості процентів протиправними та стягнути на його користь 2 826,56 грн. Позов обґрунтовано тим, що 30 січня 2018 року між ОСОБА_1 та банком укладено договір № 54460314 «Мій пенсійний депозит» строком на 6 місяців, датою повернення депозиту 30 липня 2018 року, а у випадку автоматичного продовження строку, днем повернення є останній день продовженого строку депозиту. Останнє автоматичне продовження банківського вкладу - 02 лютого 2022 року до 02 серпня 2022 року. 22 березня 2022 року позивач звернувся із заявою про видачу банківського вкладу за першою вимогою відповідно до частини першої статті 1060 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Однак при поверненні вкладу банк утримав з суми вкладу проценти, сплачені за березень, квітень, травень у загальному розмірі 2 826,56 грн. Повернути вказані кошти банк відмовляється, посилаючись на те, що 03 травня 2022 року між ним та Банком було укладено додатковий договір № 2 до вказаного вище договору за умовами якого сторони домовилися, що днем повернення депозиту є 03 травня 2022 року. Посилаючись на те, що ніяких додаткових договорів з банком не укладав, а проценти, які він отримав були сплачені на законних підставах, позивач просив суд про задоволення позову. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2023 року без виходу до нарадчої кімнати, задоволено заяву АТ «Ощадбанк» та залучено його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2023 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено заяву позивача ОСОБА_1 та залучено до участі у справі в якості співвідповідача АТ «Ощадбанк». Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_1 у липні 2023 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2 684,00 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Таким чином, ціна позову у цій справі (2 826,56 грн) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн). Касаційна скарга містить посилання на те, що судове рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Доводи заявника не свідчать про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції. Щодо доводів заявника про те, що справа має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 травня 2023 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Філії Миколаївського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання протиправними дій та стягнення коштів відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак