Постанова Одеський апеляційний суд № 521/11499/23

Номер провадження: 33/813/1282/23 Номер справи місцевого суду: 521/11499/23 Головуючий у першій інстанції Мазун І. А. Доповідач Толкаченко О. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.07.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Толкаченко О.О., за участі: секретаря судового засідання Воронової Є.Р., захисника Сачаєвої І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні її апеляційну скаргу на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року, - ВСТАНОВИВ: зазначеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, тимчасово не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнутий судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп. Обставини справи встановлені судом першої інстанції Постановою суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 24 квітня 2023 року о 09 годині 30 хвилин в м. Херсон с. Комишани, по вул. Центральна, 56, керував автомобілем ВАЗ 217030, державний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився за допомогою спеціального технічного пристрою «Alcotest 7510», результат огляду виявився позитивним та склав 2,25 ‰ проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала Не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції захисник Сачаєва І.О. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову та прийняти нову, якою закрити провадження по справі на підставі п.1) ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що роздруківка результатів тесту на стан сп`яніння є недопустимим доказом, оскільки з моменту останньої повірки драгеру минуло більше 6 місяців. Під час проходження огляду та складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 не були роз`ясненні його права. Крім того, матеріали справи не узгоджуються між собою стосовно часу вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення. Позиції учасників апеляційного розгляду В судовому засіданні захисник Сачаєва І.О. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків. Мотиви суду апеляційної інстанції Згідно з вимогами ч.7 ст.294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду..., а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до п.2.9а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водночас, порушення вказаного пункту Правил передбачає встановлену Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідальність за ч.1 ст.130 цього Кодексу. Порядок проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення. додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП і на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. З метою забезпечення виконання завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачених положеннями ст.245 КУпАП, в частині повного і об`єктивного з`ясування обставин даної справи, а також з метою перевірки доводів апеляційної скарги захисника Сачаєвої І.О. апеляційним судом були повторно досліджені докази, які містяться в матеріалах справи. Так, винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №312539, складеним за фактом порушення водієм ОСОБА_1 п.2.9а) Правил дорожнього руху України, а саме тими обставинами, що останній, 24 квітня 2023 року о 09 годині 30 хвилин в м. Херсон с. Комишани, по вул. Центральна, 56, керував автомобілем ВАЗ 217030, державний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510», результат огляду виявився позитивним та склав 2,25 ‰ проміле (а.с.1). Вказаний протокол був власноруч підписаний ОСОБА_1 . При цьому, будь-яких зауважень або заперечень щодо обставин, викладених у фабулі протоколу ОСОБА_1 не навів, чим фактично погодився з тим, що він вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП при обставинах, викладених у протоколі. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 були роз`ясненні його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Апеляційний суд зазначає, що в цілому вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а тому визнає його допустимим доказом. Крім того, винуватість ОСОБА_1 підтверджується актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 був позитивним та складав 2,25 ‰ (а.с.4). Зазначений акт також був підписаний водієм ОСОБА_1 в графі «З результатом згоден», без будь-яких зауважень або заперечень. Відповідно до двох роздруківок алкотестеру «Drager» доданих до протоколу про адміністративне правопорушення огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою приладу «Drager» Alcotest 7510», прилад №ARBL 0326, результат якого виявився позитивним та склав 2,25 ‰ (а.с.2,3). У своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду захисник наголошувала про те, що роздруківка результатів тексу на стан сп`яніння є недопустимим доказом, оскільки з моменту останньої повірки драгеру минуло більше 6 місяців. Апеляційний суд визнає вказані доводи необґрунтованими, оскільки вони не були підтвердженні жодними належними та допустимими доказами. В свою чергу апеляційний суд не зобов`язаний самостійно, за власної ініціативи, відшукувати докази на підтвердження доводів апеляційних скарг. Крім того, апеляційним судом був досліджений відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, який приймав участь в оформленні розглядаємого правопорушення. На вказаному відеозаписі зафіксований факт проходження водієм ОСОБА_1 процедури огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестеру «Drager», результат якого виявився позитивним та склав 2,25 ‰. ОСОБА_1 з результатами огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу погодився. При цьому він не заперечував факт того, що напередодні вживав алкогольні напої. З дослідженого відеозапису убачається, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 24 квітня 2023 року о 09 годині 20 хвилин. В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що водії ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 217030, державний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння 24 квітня 2023 року о 09 годині 30 хвилин. Апеляційний суд вважає, що вищевказані розбіжності в часі вчинення правопорушення не є суттєвими, і вони не можуть бути підставою для визнання протоколу недопустимим доказом у справі. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Апеляційний суд визнає докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 24 квітня 2024 року та інкримінуються ОСОБА_1 . Вищевказані докази, поза розумним сумнівом доводять, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника Сачаєвої І.О. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова судді районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Відповідно до п.1) ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Сачаєвої І.О. залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 12 червня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.О. Толкаченко