Постанова Сумський апеляційний суд № 588/1189/21
від 10.08.2023НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2023 року м.Суми Справа №588/1189/21 Номер провадження 22-ц/816/979/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пирогової Оксани Трохимівни на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 06 квітня 2023 року у складі судді Щербаченко М.В., ухваленого в м. Тростянець Сумської області, повний текст якого виготовлено 17 квітня 2023 року, в справі за позовом Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року АТ «Креді Агріколь Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», звернулося до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25 січня 2019 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг №573146/3365019. За умовами договору та за заявою ОСОБА_1 про надання банківської послуги «Кредитна карта» від 21 лютого 2019 року відповідачу було відкрито поточний (картковий рахунок) у гривні та видано кредитну карту з встановленим кредитним лімітом у розмірі 100000 грн строком користування на 24 місяці, яку позивач отримав під підпис зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,0% на річних, що визначено паспортом споживчого кредиту. Відповідно до правил договору власник рахунку зобов`язаний щомісячно, протягом 25 днів після розрахункового дня (число місяця відкриття рахунку) сплачувати обов`язковий платіж, що включає в себе 5% від фактично використаної суми кредитної лінії з нарахованими відсотками за користування кредитною лінією станом на розрахунковий день звітного розрахункового циклу. У разі непогашення обов`язкового щомісячного платежу кредитна картка автоматично блокується. Позивач виконав умови договору, відповідачу відкрито кредитну лінію з кредитним лімітом 100 000 грн шляхом зарахування коштів на картковий рахунок. Але відповідач у свою чергу, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками відповідно до умов договору. За розрахунком позивача станом на 04 червня 2021 року ОСОБА_1 мав прострочену заборгованість за кредитним лімітом у сумі 105199 грн 06 коп. та за відсотками 10375 грн 78 коп. Позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу вимоги про стягнення заборгованості, в якому відповідачеві було надано тридцятиденний строк для погашення заборгованості. Ураховуючи, що відповідач, не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, порушує його умови, АТ «Креді Агріколь Банк» просило суд стягнути із відповідача на його користь заборгованості за договором у розмірі 115834 грн 23 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн 00 коп. Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 06 квітня 2023 року позов АТ «Креді Агріколь Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №573146/3365019 від 21 лютого 2019 року в сумі 88283 грн 62 коп. Позов в іншій частині залишено без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 1729 грн 74 коп. судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Пирогову О.Т., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав вставленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять даних про ознайомлення відповідача з правилами, якими обґрунтовувалися позивачем вимоги щодо стягнення суми боргу та нарахованих відсотків. Зазначає, що надані позивачем розрахунки не відповідають вимогам законодавства та умовам договору, також розрахунок не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одноособовим арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони. Вважає, що позивачем не було надано належних доказів правомірності нарахування заборгованості, а судом першої інстанції, в порушення процесуальних норм самостійно проведено арифметичний розрахунок на підставі неналежних та недопустимих доказів. Позивачем в установлений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не переглядається. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25 січня 2019 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг №573146/3365019 (т.1, а.с.4). У подальшому 21 лютого 2019 року відповідач на підставі указаного договору подав заяву про відкриття йому поточного (карткового рахунку) та видачу йому кредитної картки з установленим кредитним лімітом на таких умовах: валюта рахунку - гривня, розмір кредитного ліміту 100 000 грн, строк - 24 місяці, процента ставка фіксована 30 % річних (т.1, а.с.5-9). В анкеті-заяві на відкриття поточного карткового рахунку та видачу кредитної картки викладені аналогічні умови кредитування, додатково вказано про % ставку у пільговий період - 0,01 % річних. Цього ж дня 21 лютого 2019 року відповідач отримав кредитну картку НОМЕР_1 (т.1, а.с.9) Виписка по рахунку ОСОБА_1 за період з 25 січня 2019 року по 02 лютого 2021 року свідчить про те, що відповідач з 07 березня 2019 року і по 15 січня 2021 року користувався кредитними коштами. Загальна сума використаних ОСОБА_1 кредитних коштів у вказаний період шляхом оплати товарів послуг, зняття готівки у банкомату та здійснених грошових переказів становить 1429583 грн 38 грн. Загальна сума повернутих відповідачем коштів шляхом готівкового поповнення кредитної картки та зарахування коштів через Інтернет банк до закінчення строку дії кредитної картки становить 1382847 грн 68 коп. (т.1, а.с.84-106). Отже, сума використаних відповідачем кредитних коштів перевищує суму повернутих ним Банку коштів навіть без урахування належних до сплати відсотків за їх користування. За даними детального розрахунку заборгованості позивач протягом строку дії договору починаючи з 22 березня 2019 року по 02 лютого 2021 року щомісячно нараховувались відсотки на заборгованість на загальну суму 54842 грн 41 коп., комісія в сумі 50 грн за перенесення боргу на прострочену заборгованість, штрафні відсотки за заборгованість в сумі 59 грн 99 коп., комісія за конвертацію валют при оплаті товарів в сумі 1 грн 46 коп., комісія за запит залишку по картковому рахунку в сумі 15 грн 50 коп. та комісію за зняття готівки в банкоматі за рахунок збільшення заборгованості в сумі 3494 грн. Всього за розрахунком позивача загальна непогашена сума заборгованості за договором про надання банківських послуг №573146/3365019 від 25 січня 2019 року становить 105199 грн 06 коп. (т.1, а.с.85-89). Позивач надсилав відповідачу вимоги від 12 березня 2021 року № 10451, від 19 квітня 2021 року № 10451 про сплату боргу за тілом кредиту та відсотками з попередженням про звернення до суду із позовом про її стягнення у разі невиконання указаних вимог (т.1, а.с.12, 13). 16 грудня 2021 року між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 3-2021, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з дати підписання відповідного реєстру прав вимоги за зразком наведеним у додатку № 1 до договору та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора переходять права вимоги по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості по кредитним договорам (т.1, а.с.122-125). Відповідно до Реєстру прав вимог до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №573146/3365019 (т.1, а.с.126-130). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних котів та нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, а тому права позивача порушені і підлягають захисту, шляхом стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту та нарахованих відсоткам, навівши при цьому розрахунок заборгованості за відсотками за спірний період. Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Надані тарифи для банківського продукту «Кредитна картка» (т.1, а.с. 203) та правила комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (т.1, а.с. 204-232) відповідачем не підписані, а тому, як обґрунтовано вказував суд першої інстанції, вони не являються складовими частинами укладеного з відповідачем кредитного договору. Усупереч доводам апеляційної скарги, умови укладеного між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору були викладені у підписаних відповідачем на договору про надання банківських послуг №573146/3365019 від 25 січня 2019 року, заяві від 21 лютого 2019 року (т.1, а.с.5,6) та в анкеті-заяві на відкриття поточного карткового рахунку та видачу кредитної картки (а.с.7, 8), які містять умову про розмір кредитного ліміту, строк кредитування - 24 місяці та розмір процентної ставки за користування кредитною лінією (30% річних). З наданої виписки по рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами та частково здійснював погашення кредитної заборгованості. Суд першої інстанції визнав неналежним доказом наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, з огляду на те, що він не містить застосовану при обчисленні процентів за користування кредитними коштами формулу та вихідних даних стосовно кожної щомісячно нарахованої списаної суми, а також у зв`язку з проведенням банком списання коштів із залишку карткового рахунку в рахунок погашення відсотків . Натомість, судом першої інстанції наведено розрахунок суми боргу за тілом кредиту та відсотками у період, визначений позивачем у детальному розрахунку заборгованості. Проведений судом першої інстанції в рішенні суду розрахунок боргу за кредитним договором повністю відповідає умовам укладеного з відповідачем договору. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК Українисудове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пирогової Оксани Трохимівни залишити без задоволення, рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 06 квітня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: Ю. О. Філонова В. Ю. Рунов