Постанова Київський апеляційний суд № 761/3349/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 серпня 2023 року м. Київ Справа №761/3349/2023 Провадження № 22-ц/824/7398/2023 Резолютивна частина постанови оголошена 02 серпня 2023 року Повний текст постанови складено 03 серпня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Карпенка В.Р. сторони: позивач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Христенко Олена Віталіївна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану адвокатом Гопкало Вадимом Володимировичем, на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2023 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Христенко Олена Віталіївна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул Іван Іванович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И В: В провадженні Обухівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Христенко О.В., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І.І., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. У січні 2023 року представник АТ «Райффайзен Банк» - адвокат Хуторянець О.В. подав заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Христенко О.В. від 01.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 451, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , що перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича за виконавчим провадженням № НОМЕР_4 у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1; заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Крегулу Івану Івановичу вчиняти дії щодо звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 в зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 до набрання законної сили рішенням у даній справі № 761/3349/22. Зустрічне забезпечення позивач просив не застосовувати. Заяву обґрунтовує тим, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І. перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. До зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1 входять: виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Христенко О.В. від 01.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 450, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості в сумі 300 000,00 грн.; виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Христенко О.В. від 01.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 451, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 200 000,00 грн.; виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 26.11.2021 року № 911/160/21 про стягнення солідарно з ТОВ «Ганул» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованості в сумі 8 504 323,85 грн. 22.12.2022 року від приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І. до АТ «Райффайзен Банк» надійшла постанова від 19.12.2022 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, для участі у виконавчому провадженні щодо надання звіту про ринкову вартість майна боржника ОСОБА_1 , а саме: земельної ділянки, площею 0,4738 га, кадастровий номер 3223184601:01:019:0069, земельної ділянки, площею 0,6536 га, кадастровий номер 3223184601:01:019:0070, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Як наголошує позивач, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом Іваном Івановичем здійснюються виконавчі дії із примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за виконавчим написом від 01.06.2021 року, зареєстрованим у реєстрі за № 451, який оскаржується в межах даної справи. А тому вважає, що у випадку примусового виконання оспорюваного виконавчого напису та стягнення грошових коштів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , поновлення прав позивача у разі задоволення позову та визнання даного виконавчого напису недійсним, буде утруднено чи взагалі неможливо. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2023 року частково задоволено заяву АТ «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Христенко О.В., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І.І., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Христенко О.В. від 01.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 451, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , що перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І. за виконавчим провадженням № НОМЕР_4 у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1. В іншій частині заяви відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Гопкало В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Зокрема зазначає про те, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом встановлено, що стягнення заборгованості на користь ОСОБА_2 здійснюється у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 до якого входять інші виконавчі провадження про стягнення заборгованості з боржника на користь інших стягувачів, які не входять до складу учасників даної справи. Виходячи з цього, захід забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі оспорюваного іншим стягувачем виконавчого напису впливає на порядок розподілу коштів від реалізації майна боржника, оскільки оскаржуваним судовим рішенням Апелянт усунутий від процедури примусового виконання. Варто також відзначити, що вимоги Позивача АТ «Райффайзен Банк» мають немайновий характер, тобто рішення суду у випадку їх задоволення може впливати лише на хід виконавчого провадження, однак ніяким чином не впливають на перспективу виконання рішення суду. У випадку ж відмови у задоволенні позовних вимог, апелянт, будучи усунутою від розподілу коштів при реалізації майна боржника, не зможе належним чином захистити свої права кредитора у правовідносинах з боржником. В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Гопкало В.В. підтримав доводи апеляційної скарги. Представник АТ «Райфайзен Банк» адвокат Хуторянець О.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду. Інші сторони в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлено, що ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2023 року частково задоволено заяву АТ «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Христенко О.В., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І.І., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Христенко О.В. від 01.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 451, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , що перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І. за виконавчим провадженням № НОМЕР_4 у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_1. В іншій частині заяви відмовлено. Постановляючи оскаржувану ухвалу та частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач оспорює виконавчий напис, за яким розпочато процедуру примусового виконання, в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та у випадку невжиття заходів забезпечення існує реальна загроза ускладнення чи неможливості поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону. Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України). Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Христенко О.В. від 01.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 451, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , і який перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І.І. у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. В заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Крегулом І.І. здійснюються виконавчі дії із примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за виконавчим написом від 01.06.2021 року, зареєстрованим у реєстрі за № 451, який оскаржується в межах даної справи. А тому вважає, що у випадку примусового виконання оспорюваного виконавчого напису та стягнення грошових коштів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , поновлення прав позивача у разі задоволення позову та визнання даного виконавчого напису недійсним, буде утруднено чи взагалі неможливо. Частиною 1 ст. 150 ЦПК України передбачено такий вид забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку. Заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суд першої інстанції не містить в собі жодних наведених позивачем належних підстав позову та обґрунтувань необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності позовних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки на законність постановленої ухвали не впливають. Враховуючи викладене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, колегія суддів вважає, що у суду першої були наявні підстави для задоволення заяви та застосування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на майно, що належить на праві власності відповідачу. Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що рішення суду у випадку їх задоволення може впливати лише на хід виконавчого провадження, то вони є необґрунтованими, оскільки ніяким чином не впливають на перспективу виконання рішення суду. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Гопкало Вадимом Володимировичем залишити без задоволення. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 січня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна