Постанова 4855 № 580/5539/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5539/22 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті на користь ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни», за період з 01.03.2021 по 31.01.2022, відповідно до затвердженого начальником управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції списку формування даних для встановлення додаткової доплати на період дії карантину; - зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни», за період з 01.03.2021 по 31.01.2022, відповідно до затвердженого начальником управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції списку формування даних для встановлення додаткової доплати на період дії карантину, в сумі 69 492 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто дві) грн., 37 коп. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» № 375 від 29.04.2020р. за періоди: з 01.03.2021 по 31.10.2021, 01.12.2021 - 31.01.2022; Зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення, встановленої постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» № 375 від 29.04.2020 за періоди: з 01.03.2021 по 31.10.2021, 01.12.2021 - 31.01.2022. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Доводи апелянта обґрунтовані тим, що судом не було враховано, що відповідачем вчинено всі необхідні дії, спрямовані на виплату додаткової доплати позивачу, однак така не була виплачена з підстав відсутності бюджетних асигнувань, до розпорядників коштів яких Департамент патрульної поліції не належить. Крім того, зазначає про безпідставність висновку суду першої інстанції про дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом та незастосування наслідків його пропуску. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 12.06.2017 проходить службу в Національній поліції України та з 04.12.2019 - на посаді інспектора взводу №2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції. Керівником управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції сформовано список працівників для встановлення додаткової доплати на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни, поліцейським, які забезпечують правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Із змісту вказаного списку вбачається, що позивач з березня 2020 року (з часу введення карантину) по січень 2022 року був включений до нього. У списку наявні відомості про кількість змін протягом яких ОСОБА_1 під час виконання службових обов`язків забезпечувала правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків мав безпосередній контакт з населенням. Крім того, визначено і розмір доплати, з урахуванням показника пропорційності визначеного керівником, який у період з березня 2020 по січень 2022 року був встановлений у розмірі від 28,57% до 50 % грошового забезпечення кожного місяця за окреслений період. З розрахункових листів позивача вбачається, що додаткову доплату до грошового забезпечення, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, ОСОБА_2 було виплачено у період з березня 2020 року по лютий 2021 року включно; відомості щодо її виплати у період з березня 2021 року по січень 2022 року - відсутні. 12.09.2022 до Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 подано запит, в якому останній просив повідомити відомості про виплату йому додаткової доплати, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 375, а у разі її нездійснення - нарахувати її та виплатити за період з 01.01.2021. по 31.01.2022. Листом від 20.09.2022 №556зі/41/5/05-2022 відповідачем повідомлено позивача, що відповідно до наказів начальника Департаменту патрульної поліції здійснено доплату за службу в умовах карантину за січень-лютий 2021 року в межах виділених асигнувань на зазначені цілі. При цьому вказано, що заборгованість виплати вищезазначеної доплати відсутня. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу спірної доплати, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посада, яку обіймав позивач, відповідала встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 критеріям поліцейських, які при виконанні службових обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, що свідчить про наявність в останнього права на отримання спірної допомоги, яке не може залежати від обсягу бюджетного фінансування, яка, як було встановлено судом, було виділено. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, вимога про нарахування та виплату доплати саме у фіксованій сумі є необґрунтованою, оскільки повноваженнями щодо її обчислення наділений відповідач. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (Постанова № 988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375 (Постанова № 375) врегульовані деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни. Пунктом 1 Постанови № 375 передбачено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах. Згідно п. 2 Постанови №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Приписами п. 5 Постанови № 375 передбачено, що доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач був включений до персонального переліку працівників, яким встановлюється доплата, протягом березня 2020 року - січня 2022 року. Однак, вказана доплата виплачувалась позивачу за період з березня 2020 року по лютий 2021 року. Доказів нарахування та виплати її за інші періоди, починаючи з березня 2021 року, матеріали справи не містять. При цьому судова колегія зауважує, що сторонами не заперечується право позивача на такі доплати у спірний період. Крім того, відповідачем не спростовано наявності у позивача права на такі доплати, а також ту обставину, що така доплата виплачувалась з березня 2020 року по лютий 2021 року, а потім її виплата була припинена. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що фінансування для здійснення доплати поліцейським Департаменту патрульної поліції за період з 01.03.2021 по 31.10.2021 та з 01.12.2021 по 31.01.2022 не надходило. Разом з тим, відповідач не є розпорядником коштів та не має повноважень щодо прийняття рішень чи подання звернень про виділення таких коштів. Водночас, такі доводи апелянта є безпідставними, оскільки відсутність коштів на рахунку відповідача для виплати доплати до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, за період з 01.03.2021 по 31.10.2021 та з 01.12.2021 по 31.01.2022, не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, як правильно зауважено судом першої інстанції, постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 588 «Деякі питання здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» відповідно до статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» здійснено розподіл бюджетних призначень, передбачених Міністерству фінансів у загальному фонді державного бюджету за програмою 3511380 Заходи, пов`язані з боротьбою з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками, шляхом передачі Міністерству внутрішніх справ частини бюджетних призначень у сумі 800000 тис. гривень та їх установлення, зокрема Національній поліції у сумі 679261,3 тис. гривень (видатки споживання, з них оплата праці - 572520,2 тис. гривень) для здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Отже, з урахуванням того що учасниками справи не заперечувалося право позивача на вказані доплати у спірний період, тобто відповідачем не спростовано наявності права в особи на такі доплати, посилання Департаменту патрульної поліції на відсутність фінансування для здійснення відповідних доплат є неприйнятним, оскільки відсутність коштів на рахунку суб`єкта владних повноважень для виплати доплати на період дії карантину не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічна позиція щодо подібних правовідносин висловлена Верховним Судом у постанові від 26.04.2023 у справі № 420/19450/21. Відтак, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Посилання апеляційної скарги на те, що позивачем було пропущено встановлений ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України тримісячний строк звернення до суду із цим позовом, а висновок суду першої інстанції про його дотримання є безпідставним, судова колегія вважає помилковим з огляду на таке. Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Приписи абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України визначають, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Оскільки спірна у цій справі доплата є складовою грошового забезпечення, то строки звернення до суду з позовом про її нарахування та виплату на момент припинення виплати останньої не застосовувалися. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). При цьому, згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Отже, з 19.07.2022 законодавцем змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівникові сум, зокрема, й заробітної плати, а саме - встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У спірному випадку, на переконання колегії суддів, норми ч. 1 ст. 58 Основного Закону унеможливлюють застосування наслідків пропуску строку звернення до суду у період до 19.10.2022, тобто у межах тримісячного строку з моменту набрання чинності змінами до КЗпП України, внесеними Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ. І хоча звернення до суду із цим позовом мало місце 15.11.2022, суд першої інстанції правильно вказав на те, що строки звернення позивачем не були пропущені, оскільки про припинення виплат останній дізнався із змісту листа відповідача від 20.09.2022. До того ж аналіз розрахункових листів позивача, які наявні у матеріалах справи, свідчить, що виплата спірної доплати у період до лютого 2021 року здійснювалася не щомісячно (наприклад доплату за серпень-грудень 2020 року виплачено у грудні 2020 року, а за січень-лютий 2021 року - у липні 2021 року). Викладене, на переконання судової колегії, вказує на те, що протягом певного періоду у позивача були законні сподівання на виконання відповідачем закріпленого державою обов`язку з нарахування та виплату доплати до грошового забезпечення, і лише із змісту листа від 20.09.2022 ОСОБА_1 було встановлено, що такий обов`язок Департаментом патрульної поліції не виконано. Крім іншого, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до п. 1 гл. XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2022 № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.04.2023. Отже, і на момент припинення позивачу виплати доплати, і на момент звернення до суду із цим позовом, як і на день постановлення Черкаським окружним адміністративним судом оскаржуваного судового рішення в Україні діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що, всупереч доводів апелянта, унеможливлювало застосування до спірних правовідносин строків, встановлених ст. 233 КЗпП України. Указані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що в суду першої інстанції були відсутні нормативні передумови для залишення позовної заяви без розгляду, що належним чином відображено в оскаржуваному судовому рішенні. Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, про що правильно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Доказів, які б відповідали вимогам ст. ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували наявність підстав для відмови у задоволенні позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи. Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач В.В. Кузьменко Судді: Я.М. Василенко О.М. Ганечко