Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 760/18297/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 760/18297/21 Суддя (судді) першої інстанції: Зуєвич Л.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Кузьмишина О.М. Парінов А.Б. за участі: секретар с/з Піскунова О.Ю. пр-к позивача Приймак О.Ю. пр-к позивача Супрун І.І. пр-к відповідача Осипенко С.В. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд: - визнати бездіяльність Департаменту патрульної поліції протиправною; - зобов`язати скласти протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за фактом порушення ним п. 12.3 Правил дорожнього руху України під час керування 15.11.2020 на площі Деміївській, 1 у місті Києві автомобілем Audi державний номерний знак НОМЕР_1 , що спричинило пошкодження автобусу БАЗ А079.34, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 червня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 серпня 2023 року. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. У судовому засіданні представники апелянта вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 15.11.2020 уповноваженою особою Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 046325, в якому зафіксовано, що 15.11.2020 о 08:10 у м. Києві на площі Деміївській, 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом БАЗ А079.34, державний номерний знак НОМЕР_3 та при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та здійснив зіткнення з транспортним засобом Audi, державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку. При дорожньо-транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, Голосіївським районним судом міста Києва винесено постанову від 01.02.2021 у справі № 752/1154/21 встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 та закрито провадження у справі. В подальшому, постановою Київського апеляційного суду від 02.04.2021 у справі №752/1154/21 постанову Голосіївського районного суду м.Київа від 01.02.2021 скасовано та ухвалено нову постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ч.2 ст.38 КУпАП. 09.02.2021 представник ОСОБА_1 звернувся до начальника УПП у м. Києві із заявою про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. 17.03.2021 представником ОСОБА_1 було направлено адвокатське звернення до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру з метою проведення експертного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди від 15.11.2020. 22.03.2021 судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру - Галушко А.В. складено висновок № ЕД-19/111-21/12456-ІТ в змісті якого, зокрема зазначено, що в даній дорожній ситуації в діях автомобіля Audi д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку з виникненням досліджуваної ДТП. 24.03.2021 представник ОСОБА_1 звернувся до начальника УПП у м. Києві з клопотанням про долучення до раніше направленого листа засвідченої копії висновку експертного дослідження № ЕД-19/111-21/12456-ІТ від 22.03.2021 судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру - Галушко А.В. 03.06.2021 Департаментом патрульної поліції, за результатами розгляду звернення представника ОСОБА_1 , останнього повідомлено про відсутність підстав для складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 з огляду на те, що у висновку експертного дослідження № ЕД-19/111-21/12456-ІТ від 22.03.2021, зробленого на замовлення представника ОСОБА_1 використано додаткові параметри, які не знайшли свого підтвердження зібраними у справі матеріалами. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з даним позовом в суд, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не складення протоколу на особу, яка на думку позивача винна у скоєнні ДТП. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому дані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому у задоволенні позову слід відмовити. Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема апелянт зазначає, що бездіяльністю відповідача порушено його права та законні інтереси, оскільки не складено протокол на особу, яка на його думку, винна у скоєні ДТП, в результаті якого його автомобіль було пошкоджено. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ч. 1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 звертаючись до суду, вважає, що бездіяльністю відповідача порушено його права та законні інтереси, оскільки не складено протокол на особу, яка на його думку, винна у скоєні ДТП, в результаті якого його автомобіль було пошкоджено. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 3 Закону України «Про дорожній рух» державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Відповідно до змісту статті 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення, яким, серед іншого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.ч.1,2 ст. 7 КУпАП). Вимоги ст.254 КУпАП передбачають, зокрема, що протокол про адміністративне правопорушення складається уповноваженими на те посадовими особами. При цьому, відповідно до положень ст.255 КпАП, складання протоколу про адміністративне правопорушення, яке передбачене ст.124 КпАП, відноситься до виключної компетенції уповноважених на те посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції). З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2021 представник ОСОБА_1 звернувся до начальника УПП у м. Києві із заявою про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України . 24.03.2021 представник ОСОБА_1 звернувся до начальника УПП у м. Києві з клопотанням про долучення до раніше направленого листа засвідченої копії висновку експертного дослідження № ЕД-19/111-21/12456-ІТ від 22.03.2021 судового експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру - Галушко А.В., як доказ винуватості у вчиненні ДТП ОСОБА_2 . Однак, 03.06.2021 Департаментом патрульної поліції листом № П-1792/41/11/5/02-2021 позивачу було відмовлено в складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_2 , з огляду на те, що у висновку експертного дослідження № ЕД-19/111-21/12456-ІТ від 22.03.2021, зробленого на замовлення представника позивача використано додаткові параметри, які не знайшли свого підтвердження зібраними у справі матеріалами. Таким чином, враховуючи, що в даній справі 03.06.2021 Департаментом патрульної поліції за результатами розгляду заяви позивача було прийнято відповідне рішення, то у діях відповідача відсутня бездіяльність, що вказує на безпідставність позову в цій частині. Щодо посилання позивача на те, що необхідно складати протоколи на всіх учасників дорожньо-транспорної пригоди, колегія суддів звертає увагу на наступне . Пунктами 2, 3 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Відповідно до пункту 1 розділу III Положення про управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції від 07.11.2015 №1/2, УПП у м. Києві ДПП відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, у випадках передбачених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення. Відповідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлений причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Адміністративне розслідування являє собою адміністративно-процесуальну процедуру, що складається із сукупності адміністративно - процесуальних дій, спрямованих на збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення. Адміністративне розслідування проводиться з метою виявлення додаткових обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тобто обставин, які не встановлюються в протоколі і не встановлюються у повному обсязі при попередній перевірці. В силу вимог частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу. Згідно приписів статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою. яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також, працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки. відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В той же час, дані, що містяться в протоколі, в силу вимог статті 251 КУпАП, є доказами, які підлягають оцінці судом в порядку ст. 252 цього ж кодексу при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Відповідність та законність дій щодо складання протоколу та долучення до матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності інших доказів має оцінюватись судом (суддею), в провадженні якого знаходиться матеріал про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у сукупності з іншими доказами відповідно до процесуального закону. Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП. Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ст.124 КУпАП здійснюють судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (ст. 221 КУпАП). Аналіз викладеного свідчить, що правильність складання протоколів зобов`язаний перевіряти орган, до компетенції якого віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якій протокол є доказом. Факт складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про фактичну вину особи в дорожньо-транспортній пригоді. Протокол про адміністративне правопорушення є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав, в даному випадку для позивача, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу. Оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ними на виконання покладених на них функцій та завдань, а дії зі складання протоколу про адміністративне правопорушення не породжують правових наслідків для позивача. В контексті спірних правовідносин слід наголосити, що складання протоколу - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, в силу вимог частини 1 ст. 246 КпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до частини першої ст.221 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вимоги ст. 254 КУпАП передбачають, зокрема, що протокол про адміністративне правопорушення складається уповноваженими на те посадовими особами. При цьому, відповідно до положень ст. 255 КпАП, складання протоколу про адміністративне правопорушення, яке передбачене ст.124 КпАП, відноситься до виключної компетенції уповноважених на те посадових осіб органів внутрішніх справ (Національної поліції). Крім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо прийняття будь-яких нормативно-правових актів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - Національною поліцією України. Як випливає зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. При цьому, суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Отже, принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача скласти адміністративний протокол на іншого учасника дорожнього руху, в даному випадку, є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 22.06.2023 справа №752/54217/19, від 23.10.2019 справа №465/5648/17. В контексті вказаного слід додатково звернути увагу, що частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. У статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 КАС України). Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Таким чином, підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам. Разом із тим, розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів. Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 640/6550/15-а. На підставі вище зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що позов є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову повністю. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 23 червня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: О.М. Кузьмишина А.Б. Парінов (повний текст постанови складено 08.09.2023р.)