Постанова 4873 № 916/102/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" серпня 2023 р. Справа№ 916/102/23 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Іоннікової І.А. суддів: Шаптали Є.Ю. Тарасенко К.В. розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 916/102/23 (суддя Морозов С.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" до 1 Фонду державного майна 2 Державного підприємства "Морський торговельний порт "Усть-Дунайськ" про виділення в натурі, припинення права спільної часткової власності та визначення порядку користування, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" звернулось до суду першої інстанції із позовом до Фонду державного майна та до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Усть-Дунайськ" про: - виділення в натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належні ТОВ "Морський порт Дунай-Кілія" 6/100 частин зі складу комплексу будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223, які складаються в тому числі з санпропускника з котельнею літ. "Б-Б1" площею 163,5 кв.м., павільйону морвокзалу літ "Х", площею 177,1 кв.м., визнавши на них право власності за позивачем; - припинення права спільної часткової власності ТОВ "Морський порт Дунай-Кілія" та Держави України на об`єкт нерухомості - будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова,4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223; - визначення порядку користування ТОВ "Морський порт Дунай-Кілія" земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова,4, кадастровий номер 5122310100:02:001:0041, площею 4,366 га, виділивши у користування ТОВ "Морський порт Дунай-Кілія" окрему частину даної земельної ділянки, враховуючи його долю, виділену в окреме господарство. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 залишено позовну заяву без руху Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія", оскільки позивачем при зверненні до суду з даним позовом не було дотримано вимог ст. 162, ст. 164 та ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не викладено позовні вимоги у відповідності до норм господарського судочинства. Приймаючи вказану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що позовна вимога не містить чіткого викладу того, щодо якої саме окремої частини земельної ділянки за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова, 4, кадастровий номер 5122310100:02:001:0041 стосується його прохальна частина позовних вимог. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту пред`явлених позовних вимог не вбачається за можливе визначення суми позовних вимог, а відповідно і визначення необхідної до сплати суми судового збору. 10.03.2023 до місцевого господарського суду позивачем була подана заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій він виклав позовні вимоги наступним чином: - поділити в натурі об`єкт нерухомого майна: комплекс будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), 4 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 107418151223, загальною площею 5179,4 кв.м. між співвласниками, виділивши Товариству з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" як окремий об`єкт нерухомого майна 6/100 частин комплексу будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), будинок 4, реєстраційний - мер об`єкта нерухомого майна: 107418151223, що складаються з санпропускника з котельнею літ. "Б-Б1" площею 163,5 кв.м; павільйону морвокзалу літ. "X", площею 177,1 кв.м.; залишити у власності Держави в особі Фонду державного майна України адмінбудівлю під літ. "А", склад під літ. "Г", магазин під літ. "Е", гараж під літ. "Ж-Ж1- Ж2", спортивний зал під літ. "З", склад РБГ під літ. "К", радіостанцію під літ. "Л-Л1", матеріальний склад під літ. "Н,3", мехмайстерні під літ. "0-01-02", мехмайстерні під літ. "П", такелажну під літ. "Р", прохідну під літ. "Т", склад під літ. "У", насосну під літ. "Ф", цементний склад під літ. "Ш", будівлю під літ. "Щ", заправну під літ. "Ю", навіс з бензоколонкою під літ. "Я", склад під літ. "1А", навіс під літ. "1Б", убиральню під літ. "1В", убиральню під літ. "1Г", склад під літ. "ІД", склад під літ. "ЇЖ", склад під літ. "1 3", навіс під літ. "1И", вагову під літ. "1К", навіс під літ. "1Л", насосну під літ. "ЇМ", трансформаторну під літ. "1Н", БСУ під літ. "1Р", тир під літ. "1С", убиральню під літ. "1Т", навіс під літ. "1У", склад палива під літ. "1Ф", склад під літ. "ЇХ", надвірні споруди №1-11, 31-48, причал 16, виробничі споруди №12-15, 17-30, надвірні споруди (мощення) І-ІІІ, теплицю під літ. "В", теслярні майстерні під літ. "И", матеріальний склад під літ. "М", такелажний склад під літ. "1Е", склад під літ. "10", склад під літ. "1П", які складають 94/100 частин комплексу будівель та споруд, які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), будинок 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223; - припинити право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" та Держави України на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: Одеська область, м. Кілія, вул. Портова (в минулому Железнякова), буд. 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 107418151223; - визначити порядок користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м.Кілія, вулиця Портова (в минулому Железнякова), будинок 4, кадастровий номер: 5122310100:02:001:0041, площею 4.366 га. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 повернуто позивачу позовну заяву і додані до неї документи та заяву про усунення недоліків позовної заяви. Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що позивач фактично абстрактно виклав позовні вимоги, що не дає суду змогу визначити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Таким чином, на переконання місцевого господарського суду подаючи заяву про усунення недоліків позовної заяви, позивач фактично не виконав вимоги викладені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 про у даній справі. Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 з подальшим направленням справи № 916/102/23 для продовження її розгляду до Господарського суду міста Києва. Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів Підставою для скасування оскаржуваного судового рішення позивач зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що визначення місцевим господарським судом на стадії відкриття провадження такого недоліку як абстрактного змісту позовних вимог, суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України, які не передбачають такої підстави для повернення позовної заяви, а також суперечать правовим висновкам викладеними Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2449/21, згідно яких визначення відповідачів, предмета та підстави спору, визначення способу є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Короткий зміст відзиву відповідача-1 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить суд апеляційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування судового рішення є безпідставними та необґрунтованими, а ухвала суду першої інстанції прийнята відповідно до вимог чинного законодавства. Узагальнений виклад позиції відповідача-2 Відповідач-2 не скористався правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу. Неподання відповідачем-2 відзиву не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду у справі № 916/102/23 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 916/102/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 916/102/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Шаптали Є.Ю., Тарасенко К.В. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення місцевого господарського суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові). За правилами ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п.п. 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31-34 ч. 1 ст. 255 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи. Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав. Предметом апеляційного перегляду є вирішення питання дотримання судом першої інстанції норм Господарського процесуального кодексу України щодо повернення позовної заяви та доданих до неї документів позивачу. Згідно з ч. 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу, послався на те, що подаючи до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, позивач фактично не виконав вимоги суду оскільки фактично абстрактно виклав позовні вимоги, що не дає суду змогу визначити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Згідно з п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Водночас відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки. Як вбачається із заяви на виконання ухвали суду від 17.02.2023 про залишення позовної заяви без руху позивачем усунуто недоліки та змінено форму правового захисту шляхом зміни позовних вимог з виділення частини майна на поділ спірного майна між співвласниками, припинення права спільної часткової власності на спірне майно та визначення права користування земельною ділянкою, а також долучено до матеріалів справи квитанцію про сплату судового збору за позовну вимогу немайнового характеру щодо припинення права спільної часткової власності на об`єкт який є предметом даного спору. Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що позивач обґрунтував свої позовні вимоги порушенням відповідачами прав позивача, то встановлення наявності чи відсутності порушення таких прав, характеру та суб`єктів порушення має здійснюватися судом під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutiс v. Croatia), заява № 48778/99). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) від 04.12.1995). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) від 04.12.1995 та "Нун`єш Діаш проти Португалії" (Nunes Dias v. Portugal) від 10.04.2003). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) від 28.10.1998. Незгода суду з наведеним у зазначених заявах правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для її повернення позивачу. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору, а також визначення способу захисту є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.01.2022 у справі № 916/2449/21). Проте, повертаючи позов позивача з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків та повернувши позовну заяву, фактично ухилився від надання оцінки підставам позову, способу захисту, тобто розгляду справи по суті. За наведених мотивів, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанцій підлягає скасуванню, а справа - передачі до місцевого господарського суду для вирішення питання про відкриття провадження. Доводи апеляційної скарги є документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи. Твердження відповідача-1 викладені у відзиві на апеляційну скаргу, які повністю повторюють зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не отримали підтвердження під час апеляційного провадження, оскільки не спростовують відсутність правових підстав для повернення позовної заяви у даній справі. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. За ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Висновки за результатами апеляційної скарги За результатами розгляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 916/102/23 скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, а матеріали справи поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Судові витрати У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського суду з передачею матеріалів справи для вирішення питання про відкриття провадження до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним заяви, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський порт Дунай-Кілія" задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 916/102/23 - скасувати. Матеріали справи № 916/102/23 передати на розгляд Господарському суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя І.А. Іоннікова Судді Є.Ю. Шаптала К.В. Тарасенко