Постанова 4856 № 240/18151/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/18151/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 08 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : у серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України в якому просив: -визнати протиправними та скасувати Акт №31-22 випадку смерті, що стався 30 червня 2022 року o 11 год. 41 хв. форми Нвс-5 та Акт №21-22 про випадок смерті, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби форми НПвс, що складені комісією, яка створена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №332/0/81-22-АГ від 02.07.2022 з метою з`ясування причин та обставин випадку смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України провести повторне розслідування випадку смерті та скласти акти форми Нвс-5, Форми Нвс-1 по факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 штаб-сержант ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши, що випадок смерті вважається таким, що стався з штаб-сержантом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання ним обов`язків військової служби. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року позов задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є батьком штаб-сержанта Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 , який з 28.04.2022 проходив службу в Головному центрі підготовки особового складу Державної прикордонної служби України та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Черкаси. Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 109 від ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер в стаціонарі комунального некомерційного підприємства "Черкаська обласна лікарня", причина смерті - набряк головного мозку. Так, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.07.2022 № 332/0-81-22-АГ була призначена комісія для проведення розслідування випадку смерті штаб-сержанта ОСОБА_2 . За наслідками проведеного розслідування відповідачем складено, та затверджено відповідною особою: -акт (форма Нвс-5) від 25.07.2022 № 31-22 випадку смерті, що стався 30 червня 2022 року о 11 год. 41 хв., в якому зробили висновок: "Випадок смерті вважається таким, що стався з штад-сержантом ОСОБА_2 не під час виконання ним обов`язків військової служби" та вирішили скласти акт форми НПвс; - акт (форма НПвс) від 25.07.2022 № 31-22 про випадок смерті, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби. Позивач вважаючи, що син помер під час виконання обов`язків військової служби, звернувся до суду з даним позовом. За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно ч. 4 ст. 24 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: -на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); - на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; - поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); - під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; - під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Адміністрації Державної прикордонної служби України, її територіальних органів, органів охорони державного кордону, Морської охорони, підрозділів спеціального призначення, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів та підрозділів забезпечення Державної прикордонної служби України визначає Інструкція про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 №199 (Інструкція №199). Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострих отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень через аварії, пожежі, стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакти із представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця (п.3 розділу І Інструкції №199). Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 розділу ІІ Інструкції №199, про кожний нещасний випадок потерпілий або особа, яка його виявила, чи свідок нещасного випадку повинні негайно доповісти безпосередньому керівнику або керівнику робіт і вжити заходів для надання необхідної допомоги потерпілому. Безпосередній керівник або керівник робіт у разі виявлення нещасного випадку або отримання доповіді про нього зобов`язаний: -негайно організувати надання екстреної медичної допомоги потерпілому, забезпечити у разі необхідності його доправлення до закладу охорони здоров`я; - доповісти про нещасний випадок керівнику органу Держприкордонслужби; - зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку та устаткування на місці нещасного випадку у такому стані, у якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров`ю інших осіб і не призведе до більш тяжких наслідків), ужити заходів для недопущення таких випадків. Заклад охорони здоров`я Держприкордонслужби про кожне звернення з приводу нещасного випадку повинен протягом доби повідомити орган Держприкордонслужби, військовослужбовець якого є потерпілим. Керівник органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок, одержавши доповідь або повідомлення про нещасний випадок, зобов`язаний: 1)протягом однієї години з використанням засобів зв`язку повідомити про нещасний випадок: -керівництво вищого органу Держприкордонслужби; - підрозділ (посадову особу) з технічного нагляду та охорони праці вищого органу Держприкордонслужби; - підрозділ (посадову особу) з пожежної безпеки вищого органу Держприкордонслужби - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі. У повідомленні зазначаються: -дата і час нещасного випадку; -стисла характеристика місця події; - відомості про потерпілого (потерпілих): військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, посада, місце служби, стаж служби (загальний та за посадою), сімейний стан; - характер травм, стислий опис обставин та ймовірні причини нещасного випадку. Якщо потерпілий є військовослужбовцем іншого органу Держприкордонслужби, зазначені відомості одночасно повідомляються керівництву цього органу. У разі групового нещасного випадку (такого, що стався одночасно з двома і більше військовослужбовцями), випадку з тяжкими наслідками або випадку смерті військовослужбовця керівник органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок (випадок з тяжкими наслідками або випадок смерті), також негайно доповідає про це керівництву Адміністрації Держприкордонслужби по лінії оперативно-чергової служби; 2)протягом доби письмовим наказом призначити комісію із розслідування нещасного випадку (комісія) у складі не менше трьох осіб та організувати проведення розслідування, а також створити належні умови для роботи комісії (забезпечити приміщенням, засобами зв`язку, оргтехнікою, автотранспортом, канцелярським приладдям тощо). Пунктом 15 розділу ІІ Інструкції №199 передбачено, що за результатами розслідування комісія зобов`язана скласти: -акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався (додаток 1) (акт форми Нвс-5); - акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 2) (акт форми Нвс-1), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, або акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 3) (акт форми НПвс), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби. Акти підписують голова і всі члени комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії підписує їх з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта форми Нвс-5. Підписані акти подаються на затвердження керівнику органу Держприкордонслужби, який призначив комісію. Керівник органу Держприкордонслужби, який призначив комісію, розглядає та затверджує акти форми Нвс-5 та форми Нвс-1 (або форми НПвс) протягом трьох діб після їх подання. Згідно п. 17 розділу ІІ Інструкції №199, акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається про нещасний випадок (випадок смерті), який є наслідком: -вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння; - вчинення військовослужбовцем злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, що встановлено рішенням суду або органів досудового розслідування чи органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; - навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом). Про наявність підстав для нескладення акта форми Нвс-1 (або акта форми НПвс) обов`язково зазначається в акті форми Нвс-5 із посиланням на відповідні документи, які додаються до першого примірника акта форми Нвс-5. Таким чином, за результатами розслідування факту смерті військовослужбовця повинен бути зроблений висновок, що нещасний випадок (випадок смерті) уважається таким, що стався з військовослужбовцем під час (не під час) виконання ним обов`язків військової служби, та прийнято рішення про складання (нескладення) акта форми Нвс-1 (акта форми НПвс). Проте, обставини передбачені п. 17 Інструкції № 199 відповідачем не виявлено та не зазначено, а тому останній повинен був скласти акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) про нещасний випадок (випадок смерті). Відповідно до п. 16 Розділу ІІ Інструкції № 199, військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.06.2022 о 08 год.17 хв. до шикування на розвід штаб-сержант ОСОБА_2 втратив свідомість на території Головного центру підготовки особового складу, де він проходив військову службу, у зв`язку із чим відповідальним по відділу перепідготовки та підвищення кваліфікації особового складу лейтенантом ОСОБА_3 був викликаний автомобіль швидкої медичної допомоги, на якому ОСОБА_2 в цей же день 22.06.2022 було транспортовано до лікувального закладу та госпіталізовано до реанімаційного відділення Черкаської обласної лікарні, в якій він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказані обставини свідчать про те, що військовослужбовця ОСОБА_2 для збереження його життя і здоров`я, запобігання захворюванням 22.06.2023 було направлено за наказом відповідного командира до лікувального закладу, в якому він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто ОСОБА_2 перебуваючи в день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 в лікувальному закладі, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", вважаються таким, що виконував обов`язки військової служби, а тому його смерть настала під час виконання ним обов`язків військової служби. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що складені відповідачем акти (форма Нвс-5) від 25.07.2022 № 31-22 випадку смерті, що стався 30 червня 2022 року о 11 год. 41 хв., акт (форма НПвс) від 25.07.2022 № 31-22 про випадок смерті, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби, є протиправними і підлягають скасуванню. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.