Постанова 4855 № 761/4915/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/4915/23 Суддя (судді) першої інстанції: Пономаренко Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Парінова А.Б., суддів: Грибан І.О., Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Шевченківського районного суду від 01 червня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, У С Т А Н О В И В: До Шевченківського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої позивач просив суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6483192 від 31.01.2023 року, якою позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, а провадження по справі закрити та стягнення судових витрат. Позивач в обґрунтування позову зазначив, що накладення адміністративне стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, а дану Постанову він вважає необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, виходячи з наступного. Рішенням Шевченківського районного суду від 01 червня 2023 року адміністративний позов задоволено: постанову від 31 січня 2023 року серії ЕАР № 6483192, винесено інспектором 1 батальйону 1 роти старшим лейтенантом Цікавюком Ігорем Миколайовичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_1 за ч. 1 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. - скасовано; закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення згідно постанови від 31 січня 2023 року серії ЕАР № 6483192; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору в розмірі 536,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою та просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam II 20/20, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Крім того, апелянт зазначає, що Позиція стосовно правомірності використання приладів TruCam II 20/20 та достовірності результатів, отриманих за його допомогою, була викладена, зокрема, у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2019 у справі № 359/9278/18, від 26.02.2019 у справі № 750/14111/18 та від 14.03.2019 у справі №378/183/19. Також, апелянт зазначає, що розгляд справи здійснювався за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 139, місце скоєння правопорушення відбулось за адресою м. Києві на шосе Брест-Литовське, 9/1, тоді як в Постанові помилково зазначено м. Києві шосе Перемоги, 139 км. Разом з тим, така описка не впливає на суть вчиненого правопорушення та його кваліфікації, та не є підставою для задоволення позовних вимог. Відзиву на апеляційну скаргу від позивача суду апеляційної інстанції не надходило. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили. За наведених обставин та керуючись положеннями ст. 313 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України вирішила розглянути дану справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 31 січня 2023 року о 16:45:20 інспектором 1 батальйону 1 роти старшим лейтенантом Цікавюком Ігорем Миколайовичем винесено постанову серії ЕАР № 6483192 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно з якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. (а.с. 10). При цьому, як зазначено у вказаній постанові, 31.01.2023 року о 15:33:48 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи транспортним засобом «MITSUBISHI COLT», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Київ, шосе Перемоги 139 км, в населеному пункті рухався зі швидкістю 110 км/год., при дозволеній максимальній швидкості руху в населеному пункті 50 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 60 км/год., швидкість руху вимірювалась приладом Trucam 2 ТС008398, чим порушив п. 12.4. ПДР України - Порушення швидкості режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год.) (а.с. 10). Не погоджуючись з прийнятим суб`єктом владних повноважень рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, не доведена у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію». Відповідно до пунктів 8, 11 частині 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (надалі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства. Згідно статті 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Частиною 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Згідно вимог частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху вказує, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Статтею 222 (надалі - КупАП) передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтями 121, 126 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Згідно статей 249, 276 КупАП розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення. Відповідно до п. 4 Розділу І, п. 2 Розділу III Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Так, ч. ч. 9, 10 Розділ ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ч.ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Аналогічні приписи містяться в Наказі Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, яким затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853. Відповідно до п. 4 Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не заперечується, що в оскаржуваній постанові від 31.01.2023 серії ЕАР №6483192, місце вчинення адміністративного правопорушення вказано: м. Київ, Шосе Перемоги 139 км. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, відповідачем вказано, що місцем скоєння правопорушення відбулось за адресою: м. Київ, на шосе Брест-Литовське, 9/1. Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що інспектором в постанові помилково внесено не правильну адресу, колегія суддів не приймає дане твердження до уваги, оскільки доказів того, що дана помилка була виправлена інспектором в матеріалі справи відсутня. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в місті Києві відсутня адреса Шосе Перемоги 139 км, а отже, постанова, всупереч ст. 283 КУпАП, не містить відомості про місце вчинення адміністративного правопорушення, що перешкоджає встановленню суду обставин справи, а саме: керування позивачем транспортним засобом «MITSUBISHI COLT», державний номерний знак НОМЕР_1 , саме в межах населеного пункту, де встановлені обмеження швидкості руху. Судом першої інстанції звернуто увагу, а відповідачем не спростовано, що матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення, адже долучені до відзиву фотокартки правопорушення (з приладу TruCam) також не містять даних щодо місця вчинення правопорушення, на них зафіксовано лише швидкість руху 110 км. год. дистанцію 178,6 м., та лок Борщагівська. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відстань між шосе Брест-Литовське, 9/1 та проспектом Перемоги, 139 становить 1,1 км (https://www.google.com/maps/dir), а отже в даному випадку, дані обставини, позбавляють суди можливості встановити, що рух транспортного засобу під керування позивача здійснювався в межах населеного пункту та були встановлені обмеження швидкості у 50 км/год. Крім того, судом першої інстанції звернуто увагу, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови дії позивача ОСОБА_1 були кваліфіковані інспектором - старшим лейтенантом Цікавюк І.М. за складом адміністративного правопорушення, що передбачене частина 1 статті 122 КУпАП, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до частини 4 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Поряд з цим, в спірній постанові зазначено, що вимірювана приладом Тrucam 2 ТС 008398 швидкість руху автомобіля, яким він керував 31 січня 2023 року, складала 110 км/год., тобто зафіксовано перевищення швидкості на 60 км/год., що є складом адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину. Приписами КУпАП встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Оскільки доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідачем не надано, показання позивача з приводу конкретних обставин його дій на дорозі відповідачем не спростовані, суд, враховуючи презумпцію невинуватості, закріплену КУпАП та Конституцією України, прийшов до висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим постанова підлягає скасуванню. Слід зазначити, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 161/5372/17). З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП, не доведена у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, у зв`язку з чим прийняв законне та обґрунтоване рішення. Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Щодо посилання апелянта на постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом враховуються висновки, які викладені виключно в рішеннях Верховного Суду, у відповідності до вимог частини 5 статті 242 КАС України. З огляду на зазначене, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправних дій інспектора патрульної поліції та скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі відповідачем зазначено виключно норми права, при цьому не обґрунтовано, що порушено судом першої інстанції під час розгляду справи та прийняття рішення по суті. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 271-272, 286, 308, 310, 315, 317, 321-322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду від 01 червня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: І.О. Грибан Є.О. Сорочко