Постанова Харківський апеляційний суд № 643/1082/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/1082/23 Головуючий І інстанції Крівцов Д.А, Провадження № 33/818/632/23 Суддя доповідач Гєрцик Р.В. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 серпня 2023 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Гєрцика Р.В. секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є. за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Бабаскіна К.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Бабаскіна К.С. на постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 16 травня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - УСТАНОВИВ Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини Згідно постанови судді, 22.01.2023 року о 23-13 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр-ту Ювілейному біля буд. 67 в м. Харкові в стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 189 від 25.01.2023 року, складеним Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер». Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Постановою судді Московського районного суду м.Харкова від 16 травня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536 грн 80 коп. Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала В апеляційній скарзі захисник Бабаскін К.С. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на процесуальні порушення з боку працівників поліції, а також зі сторони лікаря-нарколога, які були допущені при складанні матеріалів відносно ОСОБА_1 та які були зазначені в клопотанні про закриття провадження у справі поданому до суду першої інстанції де зазначено, що з записів з нагрудних відеореєстраторів, наданих УПП в Харківській області ДПП, що міститься в матеріалах справи ОСОБА_1 не вбачається, що він керує транспортним засобом. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення було складено 03.02.2023 року, тобто з пропущенням граничного строку для складення протоколу на 248 год. 24 хв., а також працівниками поліції не були залучені свідки для проведення огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 і для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначає, що з висновку № 189 вбачається, що ОСОБА_1 був направлений і доставлений інспектором для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння 22.01.2023 року о 23 год. 40 хвилин до КНП «Обласний наркологічний диспансер» Харківської обласної ради. Після чого, в цей же час 22.01.2023 року о 23 год. 40 хв. був проведений огляд лікарем ОСОБА_2 на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 . Крім того, в матеріалах справи міститься направлення, зі змісту якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 не проводився, а сам ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я не доставлявся. Вказує, що з відеозаписів, що містяться в матеріалах справи, вбачається адекватний стан та адекватна поведінка ОСОБА_1 при спілкуванні із поліцейськими як 22.01.2023 року під час виявленого з його боку нібито допущенного правопорушення співробітниками поліції, так і 03.02.2023 року під час складення протоколу. Захисником подано адвокатський запит до КНП ХОР "ОНД", яким він просив окрім іншого надати належним чином засвідчену копію акту медичного обстеження, за результатами якого було складено Висновок № 189 від 25.01.2023 відносно ОСОБА_1 . Крім того, посилається на те, що акт огляду складений 22.01.2023 року підтверджує відсутність стану сп`яніння у ОСОБА_1 під час його огляду 22.01.2023 року лікарем-наркологом, а відтак виключає адміністративну відповідальність ОСОБА_1 , оскільки має місце також недосконалість порядку проведення огляду осіб на стан сп`яніння, оскільки при діючому порядку, лікарі-наркологи не встановлюють стан сп`яніння у осіб на момент їх доставлення до закладу охорони здоров`я, вони лише встановлюють наявність чи відсутність в їх крові та/або ж сечі наркотичних речовин, які можуть зберігатися і до 1 місяця в організмі людини. Однак перебування в організмі людини наркотичних речовин не може свідчити про стан сп`яніння, під дією якого особа керує транспортним засобом. Це свідчить лише про те, що раніше особою вживалися наркотичні речовини, але під час керування авто в стан сп`яніння був відсутній. В пункті 11 акту "стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості" лікар-нарколог вказує, що ОСОБА_1 орієнтований повністю та правильно. В пункті 12 акту "Мовна здатність" вказується, що у ОСОБА_1 мова не порушена. В пункті 13 акту "дихання ОСОБА_1 незмінне, реакція на світло - жива, міміка- звичайна». В пункті 20 «Висновок та діагноз за результатами огляду» факт вживання наркотичних речовин не виявлено». Отже, на переконання апелянта, лікар-нарколог не вбачав факту безпосереднього вживання наркотичних речовин ОСОБА_1 , а отже і керування з його боку 22.01.2023 року у стані сп`яніння виключається, бо з акту слідує його адекватність. За результатом проведеного огляду, в сечі ОСОБА_1 лише виявлено канабіноїди, однак не підтверджено його стан сп`яніння під час керування авто 22.01.2023 року. Мотиви суду Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9. (а) ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, судовим розглядом встановлено, що 22.01.2023 року о 23-13 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_1 , по пр-ту Ювілейному біля буд. 67 в м. Харкові в стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 189 від 25.01.2023 року, складеним Комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради «Обласний наркологічний диспансер». Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 222683 від 03.02.2023 року. До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 крім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме: - оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ; - висновком КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» щодо результатів медичного огляду з метою з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 189 від 25.01.2023 року, яким підтверджується, що ОСОБА_1 під час огляду 22.01.2023 о 23-40 год. перебував в стані наркотичного сп`яніння (канабіноїдами); - актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 189 від 22.01.2023 року, який був наданий стороною захисту та згідно якого ОСОБА_1 встановлений заключний діагноз (за результатами огляду та тестів) стан наркотичного сп`яніння канабіноїдами; - результатами токсикологічного дослідження № 160 від 24.01.2023, які були надані стороною захисту та згідно яких у сечі ОСОБА_1 виявлені канабіноїди; - рапортом інспектора патрульної поліції щодо події з зазначенням місця та часу зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративну відповідальність. Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Перевіряючи доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував автомобілем, то апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки зазначене цілком підтверджується відомостями відеозапису, наданого працівниками поліції з якого вбачається, що працівником поліції було зазначено ОСОБА_1 , який перебував в автомобілі на місці водія, що автомобіль під його керуванням було зупинено, у зв`язку порушенням комендантської години на що ОСОБА_1 не заперечував факту свого керування автомобілем та пояснив, що забирав знайомих та шукав де можна припаркуватись. Суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути від відповідальності, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не заперечував факту керування автомобілем. За таких обставин, заперечення апелянтом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні. Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами. Доводи апеляційної скарги захисника про те, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння був проведений та складено висновок з численними порушеннями не ґрунтується на матеріалах справи. Так, відповідно до вимог розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак, алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду. Зі змісту висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 189 від 25.01.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 направлено працівником поліції водія до спеціалізованого медичного закладу було 22.01.2023 року о 23.13 годині. Огляд проведено було 22.01.2023 року о 23.40 годині в межах 2-х годин з моменту виявлення поліцейським ознак наркотичного сп`яніння у водія відповідно до положень ст.266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Висновок щодо перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння був заповнений та виготовлений 25.01.2023 року. Таким чином огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння проведено відповідно до процедури проведення огляду на стан сп`яніння, визначеної Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак, алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП. Так, з матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено після проведення огляду водія, внаслідок якого було встановлено перебування водія у стані наркотичного сп`яніння. Отже, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення у працівників поліції був офіційний документ, яким підтверджувався стан наркотичного сп`яніння водія ОСОБА_1 - це висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №189 від 25.01.2023 року. Таким чином, твердження апелянта про те, що протокол складений не протягом двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення є безпідставними, оскільки в день виявлення працівниками поліції такої особи, у них не було доказів перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння, а після надходження відповідного висновку був відразу складений протокол про адміністративне правопорушення. За таких обставин факт складання Висновку № 189 не в день відібрання зразків біологічного середовища, а через певний проміжок часу після цього обумовлений особливістю процедури проведення такого огляду на стан наркотичного сп`яніння, яка передбачає проведення відповідних лабораторних досліджень. Оцінюючи доводи захисника щодо порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з тим, що Висновок № 189 був складений за його відсутності та йому не вручався, то апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції. Так, право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, врегульовано ч. 1 ст. 268 КУпАП, згідно якої така особа має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Таким чином, право на захист реалізується на стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема в суді, а не на стадії збирання доказів у справі. Під час розгляду справи в суді першої інстанції було забезпечено реалізацію права ОСОБА_1 на захист, оскільки в розгляді справи приймав участь його захисник. Чинне законодавство не передбачає гарантій участі захисника під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та збирання відповідних доказів. Також, як вбачається з відеозапису наданого працівниками поліції, ОСОБА_1 не вимагав присутності під час складання протоколу про адміністративне правопорушення захисника. Крім того, ОСОБА_1 був присутнім під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та надав письмові пояснення до нього, в яких у тому числі посилався на Висновок №

189. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не вимагав щоб йому надали висновок, а також матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 або його захисник звертались до КНП ХОР «ОНД» з заявами про надання їм висновку № 189 та їм було відмовлено, навпаки матеріалами справи підтверджено, що реалізуючи свої права захисником на запит було отримано висновок № 189, акт медичного огляду та результат токсикологічного дослідження № 160 Доводи захисника про те, що в матеріалах справи міститься направлення, зі змісту якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 не проводився, а сам ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я не доставлявся є такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті захисником доказів. Так, у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції від 22.01.2023 року зазначено, що огляд за допомогою спеціального технічного засобу, дозволеного до використання МОЗ, не проводився. У цьому ж направленні зазначено, що особу на огляд у заклад охорони здоров`я доставив поліцейський ОСОБА_3 . Таким чином, у направленні зазначено на непроведенні огляду саме за допомогою спеціального технічного засобу. Тобто, у направленні зазначено саме про факт доставлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я. Вказаний факт також підтверджується сукупністю інших досліджених судом доказів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, у тому числі об`єктивними даними відеозапису, на якому зафіксовані факт перебування ОСОБА_1 у вказаному закладі та проведення відносно нього відповідного огляду. Посилання захисника на те, що з відеозаписів, що містяться в матеріалах справи, вбачається адекватний стан та адекватна поведінка ОСОБА_1 при спілкуванні із поліцейськими та жодних ознак сп`яніння у ОСОБА_1 22.01.2023 року не вбачається, не є такими, які б беззаперечно свідчили про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП , оскільки висновком лікаря-нарколога КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» № 189 від 25.01.2023 року підтверджується, що при проведенні огляду водій ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, свідки під час проведення огляду особи на стан наркотичного сп`яніння залучаються в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. В даній справі працівниками поліції застосовувались технічні засоби відеозапису, у зв`язку з чим були відсутні підстави для залучення свідків під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння. При цьому суд враховує, що норми ч. 2 ст. 266 КУпАП є нормами закону, у зв`язку з чим мають вищу юридичну силу, ніж норми вказаних вище Інструкцій. Відповідно, положення ч. 2 ст. 266 КУпАП мають пріоритет відносно норм Інструкцій. Таким чином, фіксація огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 проводилась з дотриманням норм чинного законодавства України. Крім того, доводи захисника про те, що актом медичного обстеження, за результатами якого було складено Висновок № 189 від 25.01.2023 року відносно ОСОБА_1 було встановлено в пункті 20 «Висновок та діагноз за результатами огляду» факт вживання наркотичних речовин не виявлено», отже, з цього акту слідує, що при проведенні огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 22.01.2023 року, лікар-нарколог не вбачав факту безпосереднього вживання наркотичних речовин ОСОБА_1 , а отже і керування з його боку 22.01.2023 року у стані сп`яніння виключається, бо з акту слідує його адекватність є необґрунтованими та такими, що свідчать про суб`єктивне сприйняття захисником змісту акту медичного обстеження Так, згідно акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 189 від 22.01.2023 року, у п. 20 зазначено, що за результатами огляду факту виявлення наркотичних засобів не виявлено (п.16). Відповідно до п.16 в графі відомості про останнє вживання наркотичних речовин, що знижують увагу та швидкість реакції: суб`єктивні та об`єктивні, ОСОБА_1 22.01.2023 року особисто зазначив, що не вживає, що підтверджуються його підписом. Тобто, відомості, зазначені в п.20 акту були встановлені на підставі особистих пояснень ОСОБА_1 , однак згідно п. 24 акту, результат лабораторних тестів у сечі виявлено канабіноїди та у п. 25 акту зазначений заключний діагноз (за результатами огляду та тестів) стан наркотичного сп`яніння канабіноїдами. Таким чином, з акту вбачається, що факт вживання наркотичних речовин не виявлений за наслідками візуального обстеження ОСОБА_1 . З метою уточнення даних візуального обстеження, була проведена лабораторна діагностика (тести), за наслідками яких встановлено перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння. За таких обставин у суду відсутні підстави ставити під сумнів дані лабораторних тестів, які мають об`єктивний характер та апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судом надано перевагу даним лабораторних тестів, які виявили факт перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння, а не даним візуального огляду ОСОБА_1 , який був проведений лікарем та на підставі пояснень самого ОСОБА_1 . У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Законодавство України передбачає сувору заборону водіям керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння. Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб. Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників. Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Бабаскіна К.С. залишити без задоволення. Постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 16 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Гєрцик