Постанова Закарпатський апеляційний суд № 302/1228/22

Справа № 302/1228/22 П О С Т А Н О В А іменем України 12 липня 2023 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді-доповідачки Готри Т. Ю., суддів Кожух О. А., Кондора Р. Ю., з участю секретаря судового засідання Зубашкова М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 січня 2023 року, ухвалене суддею Сидоренко Ю. В., у с т а н о в и в: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання. Позов обґрунтовано тим, що з 01 червня 2000 року по 18 липня 2017 року вона перебувала з відповідачем у шлюбі, який рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.07.2017 у справі № 302/567/17 було розірвано. Від спільного проживання у шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати разом із нею в будинку її матері за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначала, що рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24.09.2020 у справі № 302/707/20 було змінено спосіб стягнення і розмір аліментів, визначений зазначеним вище рішенням суду від 11.12.2017, та ухвалено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн, починаючи з 31.07.2020 і до досягнення дитиною повноліття. 22 червня 2019 року вона уклала шлюб із ОСОБА_5 та змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що стверджується відповідним свідоцтвом про шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_4 досягла повноліття і з цього часу припинено виконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів на її утримання. Однак 01 вересня 2022 року ОСОБА_4 вступила на навчання до Кременецького філіалу Почаївської духовної семінарії на регентське відділення, денної форми навчання. Період навчання становить з 01.09.2022 по 14.06.2025, що стверджується відповідною довідкою цієї семінарії. При цьому стипендію чи інше матеріально-фінансове забезпечення донька не отримує та через постійну зайнятість у навчальному процесі не має змоги отримувати самостійний заробіток. Указувала, що відповідач добровільно доньці не допомагав і не допомагає, її здоров`ям, життям не цікавиться та від сплати аліментів ухилявся через що в нього неодноразово виникала заборгованість по їх сплаті. На даний час відповідач погашає заборгованість по сплаті аліментів згідно з виконавчим листом від 28.10.2020 за № 302/707/20. Також стверджувала, що вона у зв`язку з навчанням доньки щомісячно витрачає на неї приблизно 5 000 грн, зокрема, на харчування 2500 грн, а решта 2 500 грн на одяг, засоби гігієни, ліки, книги, шкільне приладдя, заняття спортом, поповнення мобільного телефону, громадський транспорт тощо. До того ж під час поїздки додому (один раз на місяць чи два місяці) донька додатково витрачає 1 300 грн на проїзд в обидві сторони на транспорті міжобласного сполучення, а відтак загальні щомісячні витрати на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, становлять приблизно 6 000 грн на місяць. Звертала увагу і на те, що в неї, крім повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ще є на утриманні донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій нещодавно виповнилося три роки та її відпустка по догляду за нею до 3-х років закінчилася, проте постійного місця роботи вона не має, соціальну допомогу не отримує, а тому їй самій важко утримувати повнолітню доньку ОСОБА_4 . Посилаючись на наведені вище обставини просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення цього позову до суду (27.10.2022) і до закінчення дочкою навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23-х років. Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 січня 2023 року цей позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду (27 жовтня 2022 року), та до закінчення нею навчання у вищому духовному навчальному закладі Почаївській духовній семінарії (до 14 червня 2025 року), але не більше, ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погоджуючись із цим рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу внаслідок його незаконності та необґрунтованості через порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Скарга мотивована тим, що розглянувши всупереч вимогам статей 274, 279 ЦПК України цю справу в порядку спрощеного провадження, судом фактично позбавлено його права брати участь у судовому засіданні щодо захисту своїх прав, хоча ним заявлялося відповідне клопотання про розгляд цієї справи за участі сторін, а також клопотання про витребування доказів, які ухвалами суду від 30.12.2022 були безпідставно відхилені та ці ухвали суду до ЄДРСР були надіслані судом аж 24.02.2023 і після ухвалення оскарженого рішення суду, що призвело до грубого порушення норм процесуального права та його конституційного права на захист. Зазначав і про безпідставне ігнорування судом належних і допустимих доказів, якими є його пенсійне посвідчення від 02.09.2020 (він є особою з інвалідністю третьої групи) і довідка про його доходи від 06.12.2022, адже присуджуючи на утримання повнолітньої доньки щомісячні аліменти у розмірі 2 000 грн із його щомісячної пенсії у 2 500 грн, судом фактично позбавлено його засобів до існування. Наголошував і на тому, що позивачка останні 4 роки постійно проживає в Чехії та після оголошення воєнного стану до України не в`їжджала, а відтак донька ОСОБА_4 , яка проживає у смт. Міжгір`ї, не могла перебувати на утриманні матері-позивачки. Указував, що Почаївська духовна семінарія не є державною структурою (організацією), а є фактично одним із джерел фінансування збройної агресії держави-агресора. Відтак він проти щодо навчання повнолітньої доньки у цій недержавній релігійній організації, в якій до речі навчання, харчування і проживання є безкоштовним і не потребують витрат. З огляду на наведені вище обставини просив оскаржене рішення суду скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Також просив поновити йому строк на апеляційне оскарження цього рішення суду як пропущеного з поважних причин. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 20 березня 2023 року, зокрема поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27.01.2023. Своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 не скористалася. У судовому засіданні апелянт-відповідач ОСОБА_2 та його представниця - адвокатка Керита М.В. апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених у ній, просили таку задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. Водночас від неї до Закарпатського апеляційного суду через «Електронний суд» 11.07.2023 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. За таких обставин, на переконання колегії суддів і відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, її неявка не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення сторони відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 місцевий суд виходив із їх часткової доведеності та обґрунтованості, проте колегія суддів із цим висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися не може з огляду на таке. Судом установлено, що позивачка ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що сторонами не заперечується та підтверджується повторно виданим свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.7). На час звернення у жовтні 2022 року до суду з цим позовом донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та проживає разом зі своєю матір`ю позивачкою ОСОБА_1 , про що свідчить довідка про склад сім`ї та проживання, видана Міжгірською селищною радою від 25.10.2022 за № 2039 (а.с.9). Як видно з довідки Почаївської духовної семінарії за вих. № 45 від 02.09.2022 року, ОСОБА_3 дійсно навчається в Кременецькому філіалі (регентському відділені) цієї духовної семінарії з 01 вересня 2022 року по 14 червня 2025 року. Форма навчання - денна. Під час навчання студенти їх закладу не отримують стипендії та ніякого іншого матеріального чи фінансового забезпечення. Почаївська духовна семінарія зареєстрована в Державному комітеті України у справах релігії України 28.03.1995 за № 45 (а.с.10). Відповідно до листа начальника Міжгірського ВДВС у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10.03.2023 за № 1637/23.12-38, боржник ОСОБА_2 заборгованості по аліментах на утримання доньки ОСОБА_4 станом на 13.02.2023 не має та виконавче провадження є закінченим (а.с.72). Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , виданого Пенсійним фондом України 02.09.2020, відповідач ОСОБА_2 отримує довічно пенсію по інвалідності ІІІ групи /загальне захворювання/ (а.с.28). Із додатків до відзиву на позовну заяву з-поміж іншого видно, що до нього додається копія довідки про доходи ОСОБА_2 за № 5154851121140480 від 06.12.2022 (а.с.24), проте у матеріалах справи копія цієї довідки є відсутня. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання й у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. Статтею 199 СК України установлено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання й у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. До відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу (ч. 1 ст. 201 СК України). Частиною першою ст. 182 СК України врегульовано, що при визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних права; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини,що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, аніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України). При установленні потреби в утриманні повнолітньої дочки чи сина суд повинен ураховувати всі джерела, що утворюють її/його дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Отже, однією з обов`язкових обставин, що підлягають доказуванню в цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати таку матеріальну допомогу. Матеріали цієї справи не містять доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач має можливість та спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання своєї повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у задоволеному місцевим судом розмірі 2 000 грн при одержанні за твердженням відповідача (позивачкою не спростовано) щомісячної пенсії 2 500 гривень. Зважаючи на те, що матеріали справи не містять жодних відомостей про припинення повнолітньою донькою сторін навчання на денній формі та враховуючи не досягнення нею 23-и річного віку, відсутність у неї самостійних доходів, а відтак вона потребує матеріальної допомоги від своїх працездатних батьків, які можуть її надавати. Визначаючи розмір аліментів на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , а також із урахуванням матеріалів справи та фактичних обставин справи, в тому числі стану здоров`я і матеріального становища платника аліментів, та правила ст. 141 СК України щодо рівних обовязків бактьків щод освоєї дитини, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення позову у розмірі 1 000 гривень щомісячних аліментів, які будуть у достатній мірі забезпечувати необхідні витрати доньки сторін ОСОБА_4 . Саме такий розмір аліментів у сумі 1 000 грн, на думку апеляційного суду, відповідатиме інтересам повнолітньої ОСОБА_3 , покриватиме частину витрат на неї у зв`язку з продовженням навчання і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача, а також забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб доньки ОСОБА_4 та не порушуватиме правила щодо рівності батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання повнолітньої доньки. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України). Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, апеляційний суд уважає, що позивачка частково довела належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв`язку достатніми доказами свою вимогу, яка поза розумним сумнівом частково знайшла своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Доводи апеляційної скарги колегія суддів уважає частково слушними, оскільки вони частково спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо визначеного розміру аліментів, а відтак апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі про безпідставний розгляд цієї справи без виклику сторін, на думку апеляційного суду, не дають підстав для скасування оскарженого рішення місцевого суду та відмови повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 . Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). За таких обставин рішення місцевого суду не може вважатись законним та обґрунтованим, а тому, відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає в частині визначеного розміру аліментів до зміни з одночасним їх визначенням у розмірі 1 000 грн, а в решті рішення суду підлягає до залишення без змін. Керуючись статтями 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 27 січня 2023 року в частині визначення розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , змінити, визначивши їх розмір у сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок. У решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21 липня 2023 року. Суддя-доповідачка Судді