Ухвала КЦС ВС № 447/2860/22

Ухвала Іменем України 07 серпня 2023 року місто Київ справа № 447/2860/22 провадження № 61-10608ск23 Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Миколаївський районний суд Львівської області в особі судді Миколаївського районного суду Львівської області Павліва Володимира Романовича, вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року, постановлену суддею Куксою Д. А., та постанову Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Цяцяка Р. П., Ванівського О. М. та Шеремета Н. О., та заявою про постановлення окремої ухвали до колегії суддів Львівського апеляційного суду у складі Цяцяка Р. П., Ванівського О. М. та Шеремета Н. О. та судді Пустомитівського районного суду Львівської області Кукси Д. А., за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року, постановлену суддею Цяцяком Р. П., та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року, постановлену колегією суддів у складі Цяцяка Р. П., Ванівського О. М. та Шеремета Н. О., та заявою про постановлення окремої ухвали до колегії суддів Львівського апеляційного суду у складі Цяцяка Р. П., Ванівського О. М. та Шеремета Н. О. та судді Пустомитівського районного суду Львівської області Кукси Д. А., за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2023 року, постановлену суддею Куксою Д. А., та постанову Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Цяцяка Р. П., Ванівського О. М. та Шеремета Н. О., ВСТАНОВИВ: І. ФАБУЛА СПРАВИ Паньків Р. Ю. у листопаді 2022 року звернувся до суду із позовом до Миколаївського районного суду Львівської області в особі судді Миколаївського районного суду Львівської області Павлів В. Р., у якому просив стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди суму в 400 000 000 000, 00 грн за рахунок Державного бюджету України, завдану Миколаївським районним судом Львівської області. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою від 28 листопада 2022 року Миколаївський районний суд Львівської області передав справу № 447/2861/22 до Львівського апеляційного суду для визначення підсудності. Ухвалою від 14 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд визначив підсудність та направив матеріали справи № 447/2861/22 до Пустомитівського районного суду Львівської області. Ухвалою від 26 січня 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області залишив без руху позов ОСОБА_1 та надав строк для усунення його недоліків. Ухвалою від 21 лютого 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області виправив описку, допущену у вступній частині ухвали від 26 січня 2023 року про залишення позову без руху. Ухвалою від 22 лютого 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області повернув позов ОСОБА_1 . Ухвалою від 17 квітня 2023 року Львівський апеляційний суд залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 та надав заявнику строку для усунення її недоліків з метою надання заявником заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 січня 2023 року. Ухвалою від 26 травня 2023 року Львівський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 січня 2023 року. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що заявник не виконав вимоги ухвали від 17 квітня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху, незважаючи на те, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення копію такої ухвали ОСОБА_1 отримав 05 травня 2023 року. Постановою від 05 червня 2023 року Львівський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року - без змін. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що заявник не виконав вимоги ухвали від 26 січня 2023 року про залишення позову без руху, незважаючи на те, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 8162300077194 ОСОБА_1 отримав копію такого судового рішення 17 лютого 2023 року. Постановою від 05 червня 2023 року Львівський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 , змінив ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2023 року, виклав другий абзац резолютивної частини ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2023 року про виправлення описки викласти у такій редакції: «Ухвала може бути оскарженою у апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду». В іншій частині ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд залишив без змін. ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивач ОСОБА_1 27 червня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направив до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року, постановити окрему ухвалу до колегії суддів Львівського апеляційного суду у складі Цяцяка Р. П., Ванівського О. М. та Шеремета Н. О. та судді Пустомитівського районного суду Львівської області Кукси Д. А. ОСОБА_1 27 червня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направив до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвали Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року, постановити окрему ухвалу до колегії суддів Львівського апеляційного суду у складі Цяцяка Р. П., Ванівського О. М. та Шеремета Н. О. та судді Пустомитівського районного суду Львівської області Кукси Д. А. ОСОБА_1 27 червня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направив до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року, постановити окрему ухвалу до колегії суддів Львівського апеляційного суду у складі Цяцяка Р. П., Ванівського О. М. та Шеремета Н. О. та судді Пустомитівського районного суду Львівської області Кукси Д. А. Ухвалою від 12 липня 2023 року Велика Палата Верховного Суду передала касаційні скарги ОСОБА_1 та заяви про постановлення окремих ухвал до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційні скарги ОСОБА_1 обґрунтовуються тим, що суд апеляційної інстанцій у вступній частині оскаржуваних рішеннь не зазначив місце ухвалення постанови від 05 червня 2023 року та постановлення ухвали від 26 травня 202 3 року. У касаційній скарзі на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року заявник як підставу касаційного оскарження зазначив те, що суд апеляційної інстанції не конкретизував назви процесуальних документів, зокрема позовної заяви та апеляційної скарги. У касаційній скарзі на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року заявник як підставу касаційного оскарження зазначив, що суд апеляційної інстанції розглянув подану ним заяву про постановлення окремої ухвали до судді Пустомитівського районного суду Львівської області Кукси Д. А. як апеляційну скаргу, що призвело до порушення його прав. ІІІ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд, дослідивши подані касаційні скарги та додані до них документи, зробив висновок, що у відкритті касаційних проваджень потрібно відмовити з таких підстав. І. Щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Ухвали суду про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення зазначені у пункті 19 частини першої статті 353 ЦПК України. За змістом статті 389 ЦПК України, яка містить спеціальну норму процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, ухвали суду першої інстанції та постановлені за результатами їх перегляду судові рішення апеляційного суду з питань щодо внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення не можуть бути оскаржені у касаційному порядку. За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи наведене, рішення суду апеляційної інстанції, ухвалене за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції щодо внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, не переглядається в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України. ІІ. Щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційних проваджень за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року; за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року; Право, застосоване судом Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Зі змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд встановив, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності. Такий висновок Верховний Суд зробив з огляду на таке. У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України). Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. 2.

1. Щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Згідно з правилами процесуального закону подання позовної заяви має відбуватися з дотриманням певних умов. Форма і зміст позовної заяви, з якою звертається особа, визначені статтею 175 ЦПК України. За приписами частин першої, другої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти. Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Змістом позовних вимог є визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально однозначно та зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовом, повинна однозначно зазначити ті дії, рішення чи бездіяльність відповідача, які порушили її право, та повинна зазначити спосіб захисту свого порушеного права. Виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, має їм відповідати, тобто бути нерозривно з ним пов`язаним. Отже, наведена норма процесуального права імперативно визначає обов`язок позивача у разі подання позову чітко сформулювати свої вимоги, обґрунтувати їх так, щоб вимоги позову відбивали позицію позивача в цивільному судочинстві, зокрема й в частині вибраного ним способу захисту порушеного права. Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд першої інстанції, залишаючи 26 січня 2023 року без руху позовну заяву ОСОБА_1 , встановив, що позивач звернувся до суду із позовом, який не містить обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, зокрема щодо того, у чому саме полягає така шкода та якими фактичними доказами підтверджується її наявність. Також суд першої інстанції зазначив, що не є зрозумілим, кого саме ОСОБА_1 визначив відповідачем у справі, зокрема Миколаївський районний суд Львівської області чи Миколаївський районний суд Львівської області та суддю Миколаївського районного суду Львівської області Павліва В. Р. Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, усуне недоліки позову, то такий вважатиметься поданим в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Верховний Суд зазначив, що підставним є висновок суду апеляційної інстанції про повернення судом першої інстанції позову ОСОБА_1 , оскільки, залишивши ухвалою від 26 січня 2023 року без руху його позовну заяву, суд першої інстанції направив заявнику її копію для ознайомлення та виконання її вимог. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 8162300077194 ОСОБА_1 17 лютого 2023 року отримав копію такої ухвали, втім будь-яких дій щодо усунення визначених судом недоліків не вчинив. Приписами частини першої статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Верховний Суд зробив висновок, що дії ОСОБА_1 свідчать про недобросовісну поведінку учасника справи, адже отримавши копію ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 січня 2023 року про залишення без руху його позовної заяви, заявник мав можливість ознайомитися із її змістом та своєчасно направити до суду заяву про усунення недоліків позову, проте не скористався наданим йому процесуальним законом правом. Верховний Суд не бере до уваги доводи заявника, наведені у касаційній скарзі, про те, що суд апеляційної інстанцій у вступній частині оскаржуваного рішення не зазначив місця ухвалення постанови від 05 червня 2023 року та не конкретизував назви процесуальних документів, зокрема позовної заяви та апеляційної скарги, оскільки такі доводи не впливають на правильність ухвалених рішень. 2.

2. Щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року За приписами частини першої статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до частин першої та другої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається. Тож суд апеляційної інстанції в межах наданих йому повноважень здійснює перегляд рішень судів першої інстанції за звернення учасників справи. З метою оскарження рішення суду першої інстанції учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на відповідне рішення суду першої інстанції, форма і зміст якої повинні відповідати визначеним статтею 355 ЦПК України вимогам. У випадку направлення до суду апеляційної інстанції процесуального документа з вимогою про перегляд рішення суду першої інстанції, назва якого зазначена не як «апеляційна скарга», суд апеляційної інстанції в межах наданих законодавством повноважень має право оцінювати такий процесуальний документ як апеляційну скаргу. В деяких випадках суд апеляційної інстанції може залишати процесуальний документ без руху з метою зазначення його правильної процесуальної назви, а в іншому разі суд розглядає поданий процесуальний документ як апеляційну скаргу. За наведених обставин, Верховний Суд зробив висновок, що Львівський апеляційний суд в межах повноважень визначив, що подана ОСОБА_1 заява про постановлення окремої ухвали до судді Пустомитівського районного суду Львівської області Кукси Д. А., виходячи зі змісту викладених доводів та вимог, є апеляційною скаргою, а тому застосував до неї вимоги, встановлені статтею 356 ЦПК України, щодо форми та змісту апеляційної скарги. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України). Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Згідно з частиною третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. За приписами частини четвертої статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Верховний Суд визначив, що підставним є висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 січня 2023 року, оскільки, залишивши ухвалою від 17 квітня 2023 року без руху його апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції направив заявнику її копію для ознайомлення та виконання її вимог. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 05 травня 2023 року отримав її, втім будь-яких дій щодо усунення визначених судом недоліків не вчинив. Верховний Суд зробив висновок, що дії ОСОБА_1 свідчать про недобросовісну поведінку учасника справи, адже отримавши копію ухвали Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року про залишення без руху апеляційної скарги, мав можливість ознайомитися із її змістом та своєчасно направити до суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, проте не скористався наданим йому процесуальним законом правом. Додатково Верховний Суд не бере до уваги доводи заявника, наведені у касаційній скарзі, про те, що суд апеляційної інстанцій у вступній частині оскаржуваного рішення не зазначив місця постановлення ухвали від 26 травня 2023 року та розглянув подану ним заяву про постановлення окремої ухвали до судді Пустомитівського районного суду Львівської області Кукси Д. А. як апеляційну скаргу, оскільки такі доводи не впливають на правильність ухвалених рішень. ІІІ. Про постановлення окремої ухвали до колегії суддів Львівського апеляційного суду у складі Цяцяка Р. П., Ванівського О. М. та Шеремета Н. О. та судді Пустомитівського районного суду Львівської області Кукси Д. А. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень Верховний Суд здійснює свою процесуальну діяльність шляхом перегляду судових рішень у касаційному порядку та у визначених законом випадках у апеляційному порядку. Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанції. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду (частина перша, восьма, десята статті 262 ЦПК України). Відповідно постановити окрему ухвалу Верховний Суд може лише за результатами перегляду справи в порядку касаційного чи апеляційного провадження. Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про відмову у відкритті касаційного провадження у цій справі, тому позбавлений процесуальної можливості вирішити питання про постановлення окремої ухвали у цій справі, тож відповідно заява ОСОБА_1 підлягає поверненню без розгляду. ІV. Загальні висновки Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03). З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року, а також касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року є необґрунтованими. Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження. Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року з тих підстав, що зазначені рішення не підлягають перегляду в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України; за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року та касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року - з підстав їх необґрунтованості відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України. Керуючись пунктом 2 частини першої, частиною другою статті 389, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського районного суду Львівської області про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року та заявою про постановлення окремої ухвали до колегії суддів Львівського апеляційного суду у складі Цяцяка Р. П., Ванівського О. М. та Шеремета Н. О. та судді Пустомитівського районного суду Львівської області Кукси Д. А.; за касаційною скаргою ОСОБА_1 наухвалу Львівського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 26 травня 2023 року та заявою про постановлення окремої ухвали до колегії суддів Львівського апеляційного суду у складі Цяцяка Р. П., Ванівського О. М. та Шеремета Н. О. та судді Пустомитівського районного суду Львівської області Кукси Д. А.; за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 21 лютого 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 червня 2023 року, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Погрібний І. Ю. Гулейков О. В. Ступак