Ухвала КЦС ВС № 175/2756/21

Ухвала 07 серпня 2023 року м. Київ справа № 175/2756/21 провадження № 61-9452ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову зазначала, що працювала дояркою у радгоспі «Долинський» до 2004 року, яке на час звернення до суду з позовом називається Агрофірма «Наукова». У 2006 році відбулося розпаювання земель Агрофірми «Наукова», тому вона, як колишній працівник підприємства та пенсіонер, отримала право на одержання земельної ділянки із земель Агрофірми « Наукова » на території Горьківської сільської ради. Вказувала, що у Державному земельному кадастрі містяться відомості про земельну ділянку площею 7,5542 га, кадастровий номер 1221482000:01:013:0005, яка розташована на території колишньої Горьківської сільської ради. Власником земельної ділянки є саме вона. Земельна ділянка визначена в натурі та складена відповідна документація з землеустрою. Однак, відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 липня 2021 року відомості про зареєстроване за нею право власності на земельну ділянку площею 7,5542 га, кадастровий номер 1221482000:01:013:0005, у Державному реєстрі відсутні. В позасудовому порядку вирішити цей спір вона не має можливості. Враховуючи викладене, просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 7,5542 га, кадастровий номер 1221482000:01:013:0005, яка розташована на території Миколаївської (колишньої Горьківської) сільської ради Дніпропетровської області. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 7,5542 га, кадастровий номер 1221482000:01:013:0005, яка розташована на території Миколаївської (колишньої Горьківської) сільської ради Дніпропетровської області. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що право власності на земельну ділянку набуте ОСОБА_1 на законних підставах, його походження не викликає сумнівів, але в повній мірі реалізувати свої права, як власника земельної ділянки, передбачені законом, ОСОБА_1 не має можливості у зв`язку з відсутністю реєстрації речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 26 червня 2023 року Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду (через систему «Електронний суд») з касаційною скаргою на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень; касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: запропоновано заявнику надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вартості спірного нерухомого майна або повідомити ціну позову, і відповідно, підтвердити правильність сплати судового збору за подання касаційної скарги. У липні 2023 року від Дніпропетровської обласної прокуратури на адресу Верховного Суду (через систему «Електронний суд») надійшли матеріали на усунення недоліків, а саме: заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій зазначено, що відповідно до звіту про оцінку майна № 3762, який міститься в матеріалах справи, вартість спірної земельної ділянки становить 228 467,00 грн. Тож, недоліки касаційної скарги усунуті. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна. Позивач визначає ціну позову на момент звернення до суду із таким позовом, яка є незмінною, крім випадків збільшення позовних вимог та зміни предмета позову, для розрахунку судових витрат, зокрема під час звернення до судів апеляційної та касаційної інстанцій. Предметом позову у цій справі є визнання права власності на земельну ділянку, вартість якої становить 228 467,00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною. Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Наведені заявником обставини, які, на його переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права, а тому, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет спору, ціну позову (228 467,00 грн) та устелену судову практику, вважає, що справа № 175/2756/21 є малозначною. Верховний Суд дійшов переконання, що заявник не зазначив у чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції. Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний