Ухвала КАС ВС № 640/31955/21

УХВАЛА 07 серпня 2023 року м. Київ справа №640/31955/21 адміністративне провадження № К/990/26117/23 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Данилевич Н.А., суддів: Смоковича М.І., Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2022 року, додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- УСТАНОВИВ: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив суд: - визнати протиправними дій Управління ЗСУ щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення; - зобов`язати Управління ЗСУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та 01.03.2018 по 31.09.2018, з урахуванням абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.01.2016 по 28.02.2018 та 01.03.2018 по 31.08.2018 з урахуванням базового місяця січня 2016 року; - зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, та за період з 01.03.2018 по 31.08.2018 із застосуванням базового місяця - березня 2018 року, з урахуванням абз. 4 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003; - у задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Позивачем до суду першої інстанції подано заяву про ухвалення додаткового рішення. У заяві про ухвалення додаткового судового рішення та у позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн. Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2022 року заяву про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч) гривень. Постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року апеляційні скарги Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2022 року та додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2022 року залишено без змін. 25 липня 2023 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Щодо оскарження додаткового рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, слід зазначити наступне. Згідно з частинами першою і другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням (суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом. Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за скаргою на додаткове судове рішення вирішальним є питання можливості касаційного оскарження судового рішення по суті позовних вимог. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, Верховний Суд зазначає наступне. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно із частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження. Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач в касаційній скарзі вказав на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та послався на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що враховуючи значну кількість судових справ у аналогічних спірних правовідносинах, які надходять до Фінансового управління Генерального штабу України та Збройних Сил України в цілому від колишніх військовослужбовців з приводу виплати індексації грошового забезпечення з врахуванням базового місяця січня 2008 року та відсутність єдиної судової практики з вирішення даної категорії справ, Відповідач вважає, подана касаційна скарга має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики, йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення, а відтак, відповідно до статті 328 КАС є всі підстави для касаційного оскарження зазначених судових рішень. Верховний Суд наголошує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв. Також з наведених скаржником доводів не вбачається виняткового випадку, оскільки рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, не тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник не продемонстрував й наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій. Таким чином, оскаржуючи судові рішення, у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, відповідач у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Також враховуючи, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року, якою переглянуте додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2022 року, у цій справі з моменту її ухвалення стала невід`ємною частиною основного судового рішення, а передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, як вже встановлено, відсутні, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. Аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Верховного Суду від 11 квітня 2022 року у справі №560/1124/21, від 17 січня 2022 року у справі №260/4012/20, від 19 січня 2022 року у справі №440/1953/20, від 18 січня 2022 року у справі №240/4786/21, від 28 липня 2022 року у справі №420/17362/21. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1- 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2022 року, додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 червня 2022 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович О.Р. Радишевська