Постанова 4851 № 520/4105/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2023 р.Справа № 520/4105/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.05.23 року по справі № 520/4105/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хоружівка" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хоружівка", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.11.2022 № 0071761815. В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що в межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь підприємства як платника податків не встановлювались, податковій було відомо про відсутність винних умисних дій підприємства як юридичної особи і платника податків, рішення прийнято з порушенням строків, встановлених ПК України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0071761815 від 15.11.2022 року, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хоружівка" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судовий збір у розмірі 26840 грн 00 коп. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що у ході камеральної перевірки встановлено, що позивачем подано до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість, за якими визначена узгоджена сума грошового зобов`язання, яка підлягає сплаті, однак сплата проведена платником із затримкою понад 90 днів, на підставі чого контролюючим органом зроблено висновок про порушення пункту 57.1. статті 57 ПКУ; відмова у розстроченні сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання підприємством не оскаржувалась, при складанні ППР допущено технічну помилку у пункті ст.124 ПКУ на підставі якої застосовано штрафні санкції. Діяння, передбачені п. 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. На момент проведення даної камеральної перевірки відсутнє інформування платником податкового органу щодо обставин платника податку, які призвели до встановлених даною перевіркою фактів несвоєчасної сплати податкових зобов`язань, у тому числі і таких, що звільняють від фінансової відповідальності або її пом`якшують. На переконання представника відповідача, наведне свідчить про наявність у ТОВ «АФ «ХОРУЖІВКА» можливості для дотримання правил сплати узгоджених податкових зобов`язань, встановлених статтею 57 Податкового кодексу України, за порушення яких статтею 124 Кодексу передбачена фінансова відповідальність, проте ним не вжито достатніх заходів щодо їх дотримання. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та винесено відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що податковим органом проведено камеральну перевірку ТОВ «АФ «Хоружівка» з питання своєчасності та повноти сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям з податку на додану вартість, за січень 2020, жовтень 2020 року, листопад 2020, березень 2021, квітень 2021, травень 2021, липень 2021, серпень 2021. За результатами камеральної перевірки складено акт від перевірки від 25.01.2022 № 1797/20-40-18-15-03/30133681, яким встановлено порушення пункту 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), у результаті чого ТОВ «АФ «Хоружівка» несвоєчасно сплатило узгоджені податкові зобов`язання по податковим деклараціям з податку на додану вартість, за січень 2020, жовтень 2020 року, листопад 2020, березень 2021, квітень 2021, травень 2021, липень 2021, серпень 2021 із затримкою (затримка сплати на 107 642 календарних днів) у сумі боргу 7 286 869,00 гривень. Вказаний акт перевірки направлений на адресу підприємства та отриманий 02.02.2022 уповноваженою особою позивача, що підтверджується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.53) Порушення, встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкового повідомлення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість за формою «Ш» від 15.11.2022 № 0071761815, яким з посиланням на приписи п.124.2 ст.124 ПКУ до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 3 563 485,85 грн (7 286 869.00 грн х 50%). Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено законності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами, які надають суду достатньої переконливості у протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, як наслідок, таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПКУ, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Пунктом 57.1 ст. 57 ПКУ визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) узгодженого грошового зобов`язання передбачена ст. 124 ПКУ, якою встановлено: у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно до п. 124.2 ст. 124 ПКУ, діяння, передбачені п. 124.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Діяння, передбачені п. 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50% від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Отже, відмінність між собою складів податкових правопорушень, передбачених законодавцем у п.124.1 ст.124 ПКУ та у п.124.2 ст.124 ПКУ, полягає виключно в наявності або відсутності такого елементу вини як умисел платника податків на вчинення податкового правопорушення. Відповідно до абз. 2 п. 109.1 ст. 109 ПКУ діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до п. 112.1, 112.2 ст. 112 ПКУ особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом; особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання; вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. При цьому обов`язок доведення вини платника податків ПК України покладено на контролюючий орган, і без виконання такого обов`язку особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, зокрема, на підставі п. 124.2 ст. 124 цього Кодексу. Згідно з п. 203.1 ст. 203 ПКУ для податку на додану вартість використовується податковий період календарний місяць. Відповідно до п. 203.2 ст. 203 ПКУ, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. З матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що підприємством допущено порушення строку сплати самостійного визначеного зобов`язання по податковій декларацій з податку на додатну вартість від 16.01.2020 року № 9330992677, від 19.10.2020 року № 9269454680, від 19.11.2020 року № 9305632363, від 18.03.2021 № 9055626591, від 20.04.2021 № 9091071694, від 20.05.2021 № 9131720930, від 16.07.2021 № 9195991437, від 18.08.2021 № 9237677775. Продовжуючи розгляд справи , суд зважає на правовий висновок постанови Верховного Суду від 02.07.2019 р. по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Аналогічний по суті висновок з приводу умотивованості волевиявлень адміністративних органів викладений і у п.75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018р. по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18, де указано, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення. Позивач, як на підставу задоволення позовних вимог, послається на відсутність в діях підприємства умислу, як підстави застосування штрафу на підставі п.124.2 ст.124 ПКУ, зазначивши, що підприємство повідомляло податковий орган про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу Згідно з п.100.5 ст. 100 ПКУ підставою для відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Відповідно до п. п. 100.4, 100.5 ст. 100 ПКУ постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 затверджений Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин (далі - Перелік №1235). Пункт 2 розділу І Переліку №1235 відносить до обставин, що є підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу заявника, загрозу виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов`язання або погашення податкового боргу в повному обсязі. Зазначена обставина підтверджується висновком про результати аналізу фінансового стану заявника, що проводиться контролюючим органом за даними бухгалтерського обліку. З матеріалів справи встановлено, що позивач звертався до Головного управління ДПС у Харківській області: - повідомлення від 17 лютого 2020 року №10-п з додатками; - повідомлення від 08 липня 2020 року №113-п з додатками; - повідомлення від 21 квітня 2021 року №21-п з додатками за результатами розгляду яких , листами ГУ ДПС від 16.07.2020 № 26017/10/20-40-56-08-19 та від 08.06.2021 № 22227/6/20-40-13- 11-19 відмовлено у наданні розстрочки (відстрочки) податкового боргу Відмова податковим органом у наданні розстрочки (відстрочки) позивачем не оскаржувалась, а отже позивач погодився з доводами податкового органу про відмову у наданні розстрочки (відстрочки) та не може посилатись на даний факт як на підставу, яка звільняє від відповідальності у вигляді штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов`язань по податковим деклараціям з податку на додану вартість. В апеляційній скарзі представник відповідача зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення контролюючим органом допущено помилку та відповідно штрафні санкції розраховані з урахуванням приписів п. 124.3 ст.124 ПКУ, які передбачають, що діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Згідно змісту оскаржуваного податкового повідомлення рішення сума штрафних санкцій визначена як добуток 50% від суми грошового зобов`язання сплаченого з порушенням строку (7286869.00 грн) та дорівнює 3563485.85 грн, тоді як розрахунок ШС в тому числі містить суми штрафних санкцій визначених як добуток 25 % від суми грошового зобов`язання сплаченого з порушенням строку (319794.60 грн)- а.с.27-29. Окрім того, за правилами п.86.8 ст.86 ПКУ податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті. Долученими до матеріалів справи документами підтверджено, що акт перевірки позивач отримав 02.02.2022 року, будь-які заперечення на акт перевірки підприємством не подавалися, отже граничний строк прийняття рішення -23.02.2022 року Проте, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте 15.11.2022. Колегія суддів зазначає, що закон пов`язує право податкового органу прийняти податкове повідомлення-рішення з наявністю акта перевірки, та відповідно встановлює граничні строки прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками складання такого акта, суд дійшов висновку, що контролюючий орган при прийнятті податкових повідомлень-рішень зобов`язаний дотримуватися, зокрема, строків прийняття податкових повідомлень-рішень, передбачених ст.86 ПКУ за наслідками складання акта перевірки. Колегія суддів вважає, що оскільки, діючим податковим законодавством не передбачено право органу доходів і зборів приймати податкові повідомлення-рішення на протязі більше ніж 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, а за наявності заперечень до акта перевірки - протягом п`яти робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у податкового органу відсутнє право та підстав приймати податкові повідомлення-рішення після спливу вказаного строку. Аналогічна правова позиція викладено у постанові Верховного Суду по справі за №820/4167/17 від 12.03.2019р. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0071761815 від 15.11.2022 року суб`єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушив законні інтереси платника податків. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року по справі № 520/4105/23 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 по справі № 520/4105/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 07.08.2023 року