Постанова Одеський апеляційний суд № 495/2059/23

Номер провадження: 33/813/1241/23 Номер справи місцевого суду: 495/2059/23 Головуючий у першій інстанції Савицький С. І. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.07.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С. за участю: секретаря судового засідання - Виходець А.В., адвоката Коломацького Миколи Григоровича, представника потерпілої ОСОБА_1, потерпілої - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Коломацького Миколи Григоровича, представника потерпілої ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 червня 2023 року,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 червня 2023 року, ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 184 КУпАП. Провадження по справі № 495/2059/23 про вчинення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 184 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала На вказану постанову суду адвокат Коломацький М.Г., представник потерпілої ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити вимоги згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 27 лютого 2023 року Білгород-Дністровської міської ради Служби у справах дітей. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Коломацький М.Г., вказав, щоБілгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що потягло за собою не повне з`ясування усіх обставин справи, а саме: - після надходження 02 березня 2023 року матеріалів справи до районного суду протягом усього часу розгляду справи потерпіла в судове засідання не викликалася, і тільки після подання нею заяви до суду про бажання надати пояснення, змогла брати участь у розгляді справи. - ОСОБА_2 затягував розгляд справи, що процесуально не є підставою для прийняття постанови судом про закриття провадження у справі - як неупереджений всебічний і повний розгляд справи судом. - крім того за клопотанням ОСОБА_2 матеріали адміністративної справи №495/3441/23 відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 184 КУпАП були передані судді Савицькому С.І. для об`єднання, однак жодних матеріалів зі справи №495/3441/23 в даних матеріалах справи відсутні та не були розглянуті судом. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника потерпілої та самої потерпілої, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга адвоката Коломацького М.Г., представника потерпілої ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. При розгляді питання про притягнення до адміністративної відповідальності необхідно забезпечити оптимальний баланс між дотриманням прав і свобод особи, яка притягується до відповідальності, та загальним (публічним) інтересом, який передбачає ефективний захист особистості, суспільства і держави від адміністративних правопорушень. Будь-яке адміністративне правопорушення та санкції за його скоєння повинні бути чітко визначені в законі таким чином, щоб виходячи з його тексту - у випадку необхідності за допомогою тлумачення, що надано судам, - кожен міг передбачити адміністративно - правові наслідки своїх дій або бездіяльності. В противному випадку може мати місце суперечна правозастосовна практика, яка послаблює гарантії державного захисту прав, свобод і законних інтересів громадян від свавільного адміністративного примусу. Вимоги, які пред`являються до правового регулювання відповідальності за адміністративне правопорушення, в повній мірі розповсюджуються і на строки давності притягнення до адміністративної відповідальності, що являють собою встановлені законодавством про адміністративні правопорушення періоди, за закінченням яких особи, які здійснили адміністративне правопорушення, не можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності через закінчення строків давності, що є однією із підстав, яка виключає провадження у справі або тягне за собою його закриття. За змістом частини 2 статті 38 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення, що відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції, може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Пункт 7 статті 247 КУпАП містить правило, згідно із яким провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Правове регулювання прав та свобод людини за національним законом полягає у створенні необхідних умов, якими слід забезпечити невідворотність адміністративної відповідальності. В той же час має бути забезпечений справедливий баланс між загальним (публічним) інтересом невідворотності адміністративної відповідальності та дотриманням прав і свобод людини щодо строку давності про притягнення її до відповідальності. Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, в тому числі у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» визначив строк давності як передбачене законом право порушника уникнути від переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення. Строки давності, які характерні для національних правових систем держав-учасниць, відповідають кільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності, попередження порушень прав обвинувачених, які могли б бути зменшені, якби судам доводилося розглядати їхні справи на основі доказів, що могли бути неповними за спливом часу (ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», рішення від 20 вересня 2011 року, п. 570 та "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", рішення від 22 жовтня 1996 року, п.51). Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27 лютого 2023 року: ОСОБА_2 23 лютого 2023 року не виконав рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради «Про визначення порядку спілкування матері ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 № 66 від 13 лютого 2023 року», так як ОСОБА_5 порушив визначений порядок спілкування матері ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з четверга (12:00 годин) по неділю кожного тижня місяця в денний та нічний час з матір`ю за місцем її проживання, за адресою: АДРЕСА_1 . У зазначені дні, а саме у четвер - 23 лютого 2023 року, п`ятницю - 24 лютого 2023 року, суботу - 25 лютого 2023 року та неділю - 26 лютого 2023 року діти не були передані матері, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 184 КУпАП. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 червня 2023 року, ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 184 КУпАП. Провадження по справі № 495/2059/23 про вчинення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 184 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Тобто, судом зроблено висновок про недоведеність вини, однак провадження закрито на підставі п. 7 ч. 1 статті 247 КУпАП за закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Зі змісту ч.1 ст.38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку. Тобто для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст.38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення. У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення. Таким чином, при розгляді справи, суд першої інстанції посилаючись на недоведеність вини особи, одночасно закриває провадження з нереабілітуючих підстав у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. При закритті провадження по справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд не вправі робити висновок про не доведеність вини особи. З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення складений - 27 лютого 2023 року, а постанову суду винесено 14 червня 2023 року, тобто зі спливом тримісячного строку давності, встановленого національним законом для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Стаття 6 пункту 2 Конвенції забезпечує «право вважатися невинуватим доти, доки вину не буде доведено в законному порядку». Мета та наміри Конвенції як інструменту захисту людини вимагає, щоб її положення тлумачилися та застосовувалися таким чином, щоб її гарантії були практичними та ефективними ( див. справа «Soering проти Сполученого Королівства», рішення від 7 липня 1989 року, п. 87). Суд в своїх прецедентних рішеннях зазначив, що практичність та ефективність гарантій при тлумаченні та застосуванні положень Конвенції стосується і права, закріпленого в статті 6 пункту 2 Конвенції - презумпції невинуватості (див. справи «Allen проти Сполученого Королівства», рішення від 12 липня 2013 року п.п.92-93, «Allenet de Ribemont проти Франції», рішення від 10 лютого 1995 року, п. 35). Презумпція невинуватості, яка розглядається як процесуальна гарантія в контексті самого кримінального провадження, накладає вимоги щодо, зокрема, тягаря доведення, правових презумпції факту і права. За загальним правилом ст.9 КУпАП наявність складу правопорушення є необхідною підставою для адміністративної відповідальності. Частиною першої ст. 9 КУпАП передбачено, що особа підлягає адміністративній відповідальності лише за те правопорушення, відносно якого встановлена вина. Відсутність вини в скоєнні адміністративного правопорушення за зазначеною нормою закону виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення. Проаналізувавши норми національного закону та, враховуючи конвенційні положення стосовно строків давності, суд апеляційної інстанції, використовуючи право, надане судам загальної юрисдикції тлумачити зазначені норми для цілей подолання суперечної правозастосовної практики, яка послабляє гарантії державного захисту прав, свобод і законних інтересів громадян від свавільного адміністративного примусу, дійшов до наступного висновку. Строк давності не тільки забезпечує правову визначеність та остаточність судового рішення, попередження порушень прав осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, але й надає законне право порушнику уникнути переслідування або притягнення до суду за закінченням певного строку після скоєння правопорушення, в даному випадку - притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка підозрюється в здійсненні адміністративного правопорушення, за закінченням строку давності, що передбачений національним законом - частиною 2 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стаття 6 пункту 2 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод забезпечує «право вважатися невинуватим доти, доки вину не буде доведено в законному порядку». Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається. У зв`язку з закриттям по даній справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП питання щодо доведеності вини осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності не вирішується, з урахуванням положень рішення ЄСПЛ у справі «Грабчук проти України» від 26.09.2006 року, у якому зазначено, що у разу закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується. Також, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводам апеляційної скарги поза межами строків давності переслідування та притягнення особи до адміністративної відповідальності. Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судом першої інстанції закрито провадження за ст. 185 ч. 5 КУпАП, однак поза увагою суду залишилась та обставина, що протокол відносно ОСОБА_2 складено за ч. 5 ст. 184 КУпАП. У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Коломацького Миколи Григоровича, представника потерпілої ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 червня 2023 року - скасувати. Провадження у справі про вчинення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 184 КУпАП закрити у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ст. 38 КУпАП. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева