Постанова 4801 № 127/26771/22

Справа № 127/26771/22 Провадження № 22-ц/801/1282/2023 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е. Доповідач:Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2023 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б., суддів Міхасішина І. В., Матківської М. В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Левченко Артем Олександрович, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Борисюк І. Е. в м. Вінниці, дата складення повного рішення відповідає даті його ухвалення, у цивільній справі № 127/26771/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дітей та способу їх стягнення, встановив: Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Левченко Артем Олександрович, звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить змінити розмір аліментів на утримання дітей в сумі 8 550 гривень (по 2 850 гривень на кожну дитину) з урахуванням інфляції щомісяця, визначених нотаріально посвідченим договором про сплату аліментів на дітей від 30.03.2021, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/2 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісяця, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення повноліття ОСОБА_3 . Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 25.01.2014 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2021 було розірвано. Від шлюбу вони мають трьох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу діти залишились проживати із позивачкою. За домовленістю сторін, згідно із договором про сплату аліментів на дітей від 30.03.2021, відповідач сплачує аліменти в твердій грошовій сумі - по 2 850 гривень на кожну дитину з урахуванням інфляції. Після введення воєнного стану в Україні різко зросли ціни на продукти харчування, одяг, засоби гігієни, канцелярське приладдя тощо, що потребує більших витрат на утримання дітей. З 01.04.2021 по 23.01.2022 відповідач проходив військову службу в Збройних Силах України, а саме у в/ч НОМЕР_1 , де отримував грошове забезпечення, середньомісячний розмір якого за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 після утримання податків та інших обов`язкових платежів склав 17 715,56 гривень. З 24.01.2022 по даний час відповідач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4, отримуючи грошове забезпечення, середньомісячний розмір якого за період з 01.04.2022 по 30.09.2022 після утримання податків та інших обов`язкових платежів склав 24 462,47 гривень, а також щомісячно компенсацію за піднайом житла в сумі 3 800 гривень. Таким чином, позивачка вважає, що матеріальний стан відповідача, з часу укладення 30.03.2021 договору про сплату аліментів на дітей, покращився. Крім того, враховуючи, що додаткові виплати військовослужбовцям, які передбачені чинним законодавством, в розмірі 30 000 гривень мають тимчасовий характер, а тому утримання аліментів з них не проводиться, що свідчить, на думку позивачки, про наявність у батька дітей достатніх засобів для життя, задоволення власних потреб на відміну від його малолітніх дітей. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дітей та способу їх стягнення, визначених договором про сплату аліментів на дітей від 30.03.2021 - відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що заявляючи позов про зміну розміру аліментів на утримання дітей та способу їх стягнення, при цьому посилаючись на необхідність збільшення розміру аліментів, визначених договором про сплату аліментів на утримання дітей, позивачка не довела належними, допустимими та достатніми доказами наявності зміни свого матеріального становища, матеріального становища відповідача, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та інших обставин, передбачених статтею 192 СК України, що обумовлюють можливість зміни визначеного договором від 30.03.2021 розміру аліментів на утримання дітей, а тому зазначені у позовній заяві обставини не є підставою для задоволення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 19 травня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Левченко А. О., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення її позову. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 19.05.2023 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Войтко Ю. Б., Матківська М. В., Міхасішин І. В. На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 22.05.2023 про витребування матеріалів справи, вказана цивільна справа надійшла до суду апеляційної інстанції 24.05.2023. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29.05.2023 відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 02.06.2023 справу призначено до розгляду, який постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при ухваленні судом оскаржуваного рішення відбулась неправильність та неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі, а також застосування норм права. Вважає, що суд першої інстанції у мотивувальній частині свого рішення послався на неактуальний висновок, викладений в постанові Вінницького апеляційного суду від 04.10.2022, про те, що: «… додаткові виплати військовослужбовцям в розмірі 30 000 грн. проводяться тільки в період дії воєнного стану, тобто має тимчасовий характер. Також слід зазначити, що вказані виплати не входять до грошового забезпечення (доходу) військовослужбовця, що підтверджується довідкою про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , відповідно до якої загальна сума грошового забезпечення останнього станом на 01.07.2022 року складає 25 051,65 грн.», з огляду на внесення змін до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів. Так, постановою КМУ від 11.11.2022 № 1263 «Про внесення змін до пункту 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», яка набрала законної сили 16.11.2022, у пункт 8 після слів «з усіх видів грошового забезпечення» додано слова «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану». Отже, з 16.11.2022 додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Збройних Сил України в розмірі 30 000 гривень, яка виплачується щомісячно на період дії воєнного стану, підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів на дітей. Таким чином, на думку позивачки, внаслідок внесення змін до законодавства, істотно змінилися обставини, які підлягають врахуванню судом при зміні розміру аліментів на дітей, у випадку якщо платником аліментів є військовослужбовець Збройних Сил України. Крім того, зазначає про те, що суд першої інстанції проігнорував Наказ Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, яким внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, у зв`язку з чим з 01.02.2023 змінився порядок нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям (збільшенні розміри щомісячного (основного) грошового забезпечення (без додаткової винагороди) військовослужбовців, тощо). Внаслідок зазначених змін, а також зміни місця проходження військової служби, з 01.02.2023 грошове забезпечення ОСОБА_2 склало 39 851,65 грн. Зауважує, що на час укладення договору про сплату аліментів на дітей від 30.03.2021 середньомісячне грошове забезпечення відповідача складало 17 715,56 грн., а з 01.04.2022 по 30.09.2022 - 24 462,47 грн. Відтак вважає, що суд першої інстанції не врахував наведених вище обставин, які підтверджують покращення матеріального стану батька дітей, а також змін до законодавства, що відповідно до приписів чинного законодавства є підставою для стягнення аліментів у спосіб визначений позивачкою. 06 червня 2023 року представник позивачки - адвокат Левченко А. О. в строк, визначений частиною першою статті 364 ЦПК України, подав доповнення до апеляційної скарги разом з доказами надсилання копії відповідних доповнень до апеляційної скарги відповідачу ОСОБА_2 , які суд апеляційної інстанції бере до уваги. У вказаних доповненнях до апеляційної скарги представником позивачки акцентується увага суду на тій обставині, що внаслідок зазначених змін до законодавства, з лютого 2023 року ОСОБА_2 щомісячно виплачується грошове забезпечення у сумі 39 851,65 грн., підтвердженням чого є відомості вказані в довідці ІНФОРМАЦІЯ_4 від 05.06.2023, яку він просить врахувати. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У строк, визначений судом, відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Вказує, що його матеріальний стан не дозволяє збільшення встановленого договором від 30.03.2021 розміру аліментів, як того вимагає позивачка. Також відповідач вказав на обов`язок обох батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей. Стверджує, що він як батько дітей належним чином та в повній мірі виконує свої обов`язки згідно з договором про сплату аліментів від 30.03.2021. Будь-яких доказів з приводу невиконання вказаного договору чи наявності заборгованості по сплаті аліментів позивачкою не надано і судом не встановлено. Вказує, що посилання позивачки на рівень його доходів, які, на її думку, є цілком достатніми для стягнення з нього аліментів у визначений нею спосіб, не можуть бути достатніми підставами для задоволення позову. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2021 у справі № 127/6550/21, яке набрало законної сили 11.06.2021, шлюб між позивачем та відповідачем, зареєстрований 25.01.2014, розірвано (а.с.35, 39). У шлюбі в подружжя народилося троє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження (а.с.36-38). 30.03.2021 між позивачкою та відповідачем було укладено договір про сплату аліментів на дітей, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І. і зареєстровано в реєстрі за № 471 (а.с.84-87). Сторони домовились, що діти будуть проживати разом із матір`ю - ОСОБА_1 (п. 1.2. договору). За умовами вищевказаного договору відповідач зобов`язався сплачувати позивачці не пізніше останнього числа кожного поточного місяця за наступний місяць аліменти на утримання трьох дітей в розмірі 8 550,00 гривень з урахуванням індексу інфляції - по 2 850,00 гривень на кожну дитину (п. 1.4. договору). На виконання умов договору про сплату аліментів на дітей від 30.03.2021, відповідач сплачує на користь позивачки аліменти, що підтверджується наданими ним платіжними документами (а.с.102-137). За період з 01.04.2021 по 21.01.2022 ОСОБА_2 одержав грошове забезпечення з утриманням податків та інших обов`язкових платежів в сумі 189 949,49 гривень (а.с.42-43). Згідно з витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_1 № 15 від 21.01.2022, ОСОБА_2 призначений Головнокомандуючим ЗСУ від 11.01.2022 № 17 на посаду начальника відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат; 21.01.2022 ОСОБА_2 вибув до нового місця служби у м. Київ (а.с.138). ОСОБА_2 перебуває на посаді начальника сектору соціальних виплат у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 24.01.2022; за лютий місяць 2023 року ОСОБА_2 нараховане грошове забезпечення в сумі 39 851,65 гривень (а.с.75). За період з 24.01.2022 по 18.10.2022 ОСОБА_2 нараховане грошове забезпечення (без утриманням податків та інших обов`язкових платежів), а також компенсація за піднайом житла (3 800,00 гривень на місяць) в сумі 198 528, 91 гривень (а.с.44-45). За встановлених обставин суд першої інстанції виходив з того, що відповідач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаді начальника сектору соціальних виплат з 24.01.2022, одержуючи, зокрема, додаткові виплати як військовослужбовець, які мають тимчасовий характер. Крім того, як встановлено судом, відповідач вимушений винаймати житло у м. Києві у зв`язку із проходженням військової служби, вартість оренди якого згідно із договором від 18.12.2022 складає 15 000 гривень щомісяця, отримуючи компенсацію лише в сумі 3 800 гривень на місяць. Також встановлено, що мати відповідача - ОСОБА_6 також надає позивачці матеріальну допомогу на утримання дітей - своїх онуків, що підтверджується відповідними квитанціями наявними в матеріалах справи (а.с.93-101). Водночас, судом прийнято до уваги, що допомога бабусі на утримання онуків може мати тимчасовий або ж періодичний характер, оскільки є її правом, а не обов`язком. Судом також взято до уваги, що сторонами договору про сплату аліментів на дітей від 30.03.2021 обумовлена участь батька дітей й у додаткових витратах (п. 1.5 - п 1.6 договору). Отже, враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов до висновку, що вимоги позивачки не підлягають задоволенню оскільки є необґрунтованими і недоведеними належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні статей 77-79 ЦПК України, які б були достатніми, в розумінні статті 80 ЦПК України, для задоволення позову. Позиція суду апеляційної інстанції Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Згідно із положеннями статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст.181 СК України). Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. У силу положень статей 183, 184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі. Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України. Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.03.2021 між позивачкою та відповідачем було укладено договір про сплату аліментів на дітей. За умовами вищевказаного договору відповідач зобов`язався сплачувати позивачці не пізніше останнього числа кожного поточного місяця за наступний місяць аліменти на утримання трьох дітей в розмірі 8 550,00 гривень з урахуванням індексу інфляції - по 2 850,00 гривень на кожну дитину (п. 1.4. договору). Згідно із п. 2.5. і п. 5.2. договору про сплату аліментів на дітей від 30.03.2021 розмір аліментів на дітей та/або розмір додаткових витрат на дітей та/або будь кого із дітей, значений в цьому договорі, може бути згодом зменшено або збільшено за домовленістю між сторонами, за рішенням суду за позовом батька або матері у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених законом. На виконання умов договору про сплату аліментів на дітей від 30.03.2021, відповідач сплачує на користь позивачки аліменти, що підтверджується наданими ним платіжними документами. Позивачка у своїй позовній заяві стверджує, що після введення воєнного стану в Україні різко зросли ціни на продукти харчування, одяг, засоби гігієни, канцелярське приладдя тощо, що потребує більших витрат на утримання дітей. З 01.04.2021 по 23.01.2022 відповідач проходив військову службу в Збройних Силах України, а саме у в/ч НОМЕР_1 , де отримував грошове забезпечення, середньомісячний розмір якого за період з 01.07.2021 по 31.12.2021 після утримання податків та інших обов`язкових платежів склав 17 715,56 гривень. З 24.01.2022 по даний час відповідач проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4, отримуючи грошове забезпечення, середньомісячний розмір якого за період з 01.04.2022 по 30.09.2022 після утримання податків та інших обов`язкових платежів склав 24 462,47 гривень, а також щомісячно компенсацію за піднайом житла в сумі 3 800 гривень. У апеляційній скарзі позивачка вказує на те, що з 16.11.2022 додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Збройних Сил України в розмірі 30 000 гривень, яка виплачується щомісячно на період дії воєнного стану, підлягає врахуванню при визначенні розміру аліментів на дітей. Таким чином, вона вважає, що внаслідок внесення змін до законодавства, істотно змінилися обставини, які підлягають врахуванню судом при зміні розміру аліментів на дітей, у випадку якщо платником аліментів є військовослужбовець Збройних Сил України. Крім того, зазначає про те, що суд першої інстанції проігнорував Наказ Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, яким внесено зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, у зв`язку з чим з 01.02.2023 змінився порядок нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям (збільшенні розміри щомісячного (основного) грошового забезпечення (без додаткової винагороди) військовослужбовців, тощо). Внаслідок зазначених змін, а також зміни місця проходження військової служби, з 01.02.2023 грошове забезпечення ОСОБА_2 склало 39 851,65 грн. Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення. Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Розмір визначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. Розмір стягуваних аліментів повинен служити задоволенню актуальних життєвих потреб, відповідати життєвому стандарту в місці проживання, а не призводити до збагачення та бути джерелом інших нецільових витрат. Будь-яких доказів з приводу невиконання відповідачем умов договору чи наявності заборгованості по сплаті аліментів згідно вищевказаного договору, позивачем не надано і судом не встановлено. Жодних належних та допустимих доказів про погіршення свого матеріального стану чи стану здоров`я позивачка суду не надала. Отже, майновий стан позивачки фактично не змінився. З наданих відповідачем доказів вбачається, що на даний час він проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 на посаді начальника сектору соціальних виплат. У зв`язку з відкомандируванням його до м. Києва він вимушений винаймати житло, вартість якого з 02.05.2022 по 02.07.2022 складала 10 000 грн на місяць, а з 02.07.2022 і до закінчення терміну дії договору оренди складає 15 000 грн на місяць. За таких обставин доводи позивачки про значне покращення матеріального стану відповідача є безпідставними. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявляючи позов про зміну способу стягнення аліментів, при цьому посилаючись на необхідність збільшення розміру аліментів, визначених у договорі про сплату аліментів на дітей, позивач не надала суду будь-яких доказів покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов`язань. Колегія суддів звертає увагу на те, що зміна способу стягнення аліментів (ст. 181 ч. 3 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані, зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року). Згідно з пунктом 23 вищезазначеної постанови, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Верховним Судом України чітко визначені умови зміни вже встановленого розміру аліментів: зміна матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів, що ґрунтується на статті 192 СК України. Колегія суддів звертає увагу на те, що у позовній заяві не міститься жодного посилання на зазначені обставини, зазначено лише, що розмір аліментів, які сплачує відповідач, не достатній для повного утримання дітей, що змінилася економічна ситуація в країні. Законом України «Про Державний бюджет на 2023 рік» встановлено, що з 01.01.2023 прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років становить 2 272 гривень, а для дітей віком від 6 до 18 років - 2 833 гривень. Судом першої інстанції прийнято до уваги, що аліменти на утримання дітей необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для їх життя. Розмір аліментів, зокрема, обумовлюється фінансовими можливостями обох батьків, які в рівній мірі зобов`язані утримувати дитину, забезпечувати її потреби необхідні для її віку, розвитку тощо. При цьому, чинне сімейне законодавство передбачає достатнім розмір аліментів на утримання обома батьками однієї неповнолітньої дитини в сумі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Крім того, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України), а стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів. Крім цього, судом взято до уваги розмір фактичних доходів відповідача, наявність у відповідача інших зобов`язань за договором оренди житла, а також те, що батьки в рівних частках повинні приймати участь в утриманні дітей. З метою дотримання балансу прав та інтересів сторін по справі, а також дітей, на користь яких передбачається стягнення аліментів, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позов не підлягає до задоволення. Підстав для зміни розміру аліментів, в тому числі недостатності такого розміру аліментів для задоволення потреб дітей, позивачем не доведено. Наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції, який обґрунтовано їх спростував. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Таким чином доводи скарги не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому суд апеляційної інстанції з передбачених статтею 375 ЦПК України підстав залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Левченко Артем Олександрович, залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. В. Міхасішин М. В. Матківська