Постанова Житомирський апеляційний суд № 283/13/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №283/13/23 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В.В. Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., за участі секретаря судового засідання Зінчук Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №283/13/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Малинський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про звільнення від нарахованої заборгованості зі сплати аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року, яке ухвалене під головуванням судді Ярмоленка В.В. у м.Малині, в с т а н о в и в: У січні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Дмитрієва Артура Ігоровича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просив звільнити ОСОБА_1 від сплати нарахованої заборгованості зі сплати аліментів, які стягували з нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Малинського районного суду Житомирської області в справі №283/2004/15-ц, починаючи з 21 серпня 2015 року по 01 грудня 2022 року. Позов обґрунтовував тим, що в справі №283/2004/15-ц рішенням Малинського районного суду Житомирської області було призначено стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягувалися за виконавчим листом допоки ОСОБА_1 не звернувся до суду із позовом про звільнення від сплати аліментів. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2022 року в справі №283/1331/22 ОСОБА_1 звільнений від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 . Під час розгляду справи про звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів суд встановив, що спільна донька сторін більше не проживає зі своєю матір`ю, а з 10 грудня 2021 року - проживає зі своїм батьком та знаходиться на його повному утриманні. Вказане рішення набрало законної сили в грудні 2022 року, але у позивача перед відповідачем утворився борг зі сплати аліментів у сумі 100 675,21 грн, у зв`язку з чим із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 продовжують стягуватися аліменти на утримання дитини, які фактично використовуються ОСОБА_2 не за призначенням. У зв`язку з тим, що спільна донька більше одного року не проживає з матір`ю, повністю відпала необхідність у сплаті батьком боргу за аліментами на користь матері дитини, оскільки фактично донька проживає з батьком і знаходиться на його повному утриманні з 10 грудня 2021 року. Сплата ОСОБА_1 боргу в сумі 100 675,21 грн. на користь матері доньки позбавить батька можливості належним чином утримувати ОСОБА_3 , а кошти будуть використані ОСОБА_2 не за цільовим призначення, яке полягає в утриманні саме дитини. Заборгованість зі сплати аліментів виникла у зв`язку з тим, що по-перше, ОСОБА_1 у період із жовтня 2015 року по березень 2020 року сплачував аліменти не через виконавчу службу, а віддавав кошти безпосередньо ОСОБА_2 готівкою власноручно, що може підтвердити донька, а тому факт сплати аліментів зафіксованим не був. По-друге, ОСОБА_1 має на утриманні ще дитину від іншого шлюбу, а саме сина ОСОБА_5 , на утримання якого також витрачає значну суму коштів зі свого заробітку. По-третє, донька ОСОБА_3 з 10 грудня 2022 року проживає з ОСОБА_1 і на її утримання батько витрачає значну суму коштів, оскільки мати доньки допомоги на утримання спільної дитини не надає, а кошти, які стягуються з батька на користь ОСОБА_2 на утримання доньки, остання витрачає не за призначенням, оскільки більше року мати доньки не купує для неї продуктів харчування та інших речей, хоча кошти є власністю дитини. По-четверте, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3-ої групи та через стан здоров`я тривалий період офіційно працевлаштуватися не міг та був вимушений працювати неофіційно, а тому офіційно аліменти з нього не стягувалися. Заочним рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року позов задоволений частково. Звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами, які стягувалися за рішенням Малинського районного суду Житомирської області в справі №283/2004/15-ц, із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , за період із 10 грудня 2021 року по 02 грудня 2022 року. В задоволенні решти позову відмовлено за безпідставністю. Вирішено питання судового збору. Не погодившись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через адвоката Дмитрієва А.І. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що в позовній заяві детально зазначені істотні обставини, які вплинули на виникнення заборгованості зі сплати аліментів за період із 21 серпня 2015 року по 01 грудня 2022 року, що не було враховано судом першої інстанції при постановленні рішення. Також при розгляді спору проігнорований правовий висновок Верховного Суду України, який викладений у постанові від 04 вересня 2019 року в справі №711/8561/16, за яким аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнути лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. ОСОБА_1 із жовтня 2015 року по березень 2020 року сплачував аліменти на користь відповідача не через державну виконавчу службу, а безпосередньо відповідачу готівкою власноручно. ОСОБА_1 тривалий час є особою з інвалідністю 3-ої групи, яку отримав в результаті хронічних захворювань і постійних розладів зі здоров`ям, що перешкоджало йому офіційно працевлаштуватися, а тому був вимушений працювати неофіційно, що стало причиною виникнення заборгованості, оскільки офіційних доходів не мав, а тому офіційно аліменти з нього не стягувалися. Суд не обґрунтував доцільність сплати відповідачем заборгованості за аліментами у сумі 90 000 грн, хоча рішенням Малинського районного суду від 02 листопада 2022 року в справі №283/1331/22 останній звільнений від сплати аліментів на користь відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що зникла доцільність у стягненні аліментів, бо спільна дитина змінила своє місце проживання. Також на думку скаржника, часткове задоволення позову, що призведе до стягнення з батька дитини заборгованості у сумі 90 000 грн, не забезпечить якнайкращий рівень життя дитини, що відповідає її інтересам, а навпаки призведе до погіршення життя дитини, оскільки замість того, щоб створити для доньки кращі умови для прожиття та розвитку, батько вимушений буде сплачувати кошти (заборгованість) на користь матері доньки, яка не допомагає йому виховувати ОСОБА_3 , не цікавиться її життям та не витрачає коштів на її утримання, навіть усунулася від участі у судових справах. Рішення суду не пов`язане з інтересами дитини та не спрямоване на якнайкраще забезпечення дитини, бо донька проживає не з особою, на користь якої стягується заборгованість, та не може проконтролювати розпорядження цими коштами, які є її власністю. Суд поставив ОСОБА_1 у скрутне матеріальне становище, оскільки із нього продовжується стягнення заборгованості, та позбавив доньку якнайкращого матеріального забезпечення, оскільки кошти витрачаються матір`ю дитини у власних цілях, а могли бути використані батьком на покращення забезпечення дитини. Суд не виходив із принципів розумності, справедливості та не врахував інтереси дитини, а його висновки суперечливі, бо батько виховує доньку, яка проживає з ним більше одного року, без допомоги матері та ще має продовжувати сплачувати на користь останньої заборгованість за аліментами. Суд при розгляді спору не прийняв до уваги процесуальну поведінку відповідача, яка судовий процес проігнорувала та жодного разу не з`явилася до суду, не надала відзиву на позовну заяву, з чого скаржник робить висновок, що ОСОБА_2 жодним чином не зацікавлена в отриманні заборгованості за аліментами та не приймає участі у житті доньки. Крім того, норма ст.197 СК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Стягнення наразі аліментів з ОСОБА_1 свідчить про порушення його майнових прав та інтересів дитини, оскільки саме батько дитини має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання дитини, яка постійно проживає із батьком. Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надходило. За змістом частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду заочного рішення суду першої інстанції. Сторони у судове засідання не з`явилися. Про розгляд справи повідомлені завчасно належним чином. Так, позивачу ОСОБА_1 судова повістка вручена, що доводиться рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.64). Представник позивача адвокат Дмитрієв А.І. повідомлений про судове засідання на електронну адресу 17 квітня 2023 року (а.с.57). У день проведення судового засідання на електронну пошту апеляційного суду надійшло клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, із посиланням на те, що представник перебуває у щорічній відпустці та у зв`язку з цим не має можливості прийняти участь у суді апеляційної інстанції 31 травня 2023 року. Відповідачу ОСОБА_2 судова повістка вручена 02 травня 2023 року (а.с.63). Сторони про причину своєї неявки суд не сповістили. У разі неповідомлення суд про причини неявки вважається, що учасники процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя ст.131 ЦПК України). За загальним правилом явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. При вирішенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, колегія судів апеляційної інстанції виходить із вищевикладеного, а також із того, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Доктрина базується на римській правовій максимі - ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Ініціююча сторона перш за інших має сприяти апеляційному перегляду, що є показником інтересу до вирішення спору в судовому порядку. Завчасне отримання представником позивача повідомлення про судове засідання надавало йому можливість спланувати свою чергову відпустку та не створювати перешкод апеляційній інстанції у розгляді справ, якщо дійсно мало місце бажання прийняти участь у судовому засіданні, а також була можливість заздалегідь повідомити апеляційний суд про відкладення розгляду справи у зв`язку із щорічною відпусткою, що у свою чергу надало б можливість суду спланувати свою роботу, враховуючи істотність навантаження та значну кількість справ, які наразі одночасно знаходяться у провадженні та кожна із яких потребує своєчасного суттєвого розгляду. У свою чергу суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У клопотанні про відкладення розгляду справи на іншу дату не зазначений період тривання щорічної відпустки, що перешкоджає визначитися із наступною датою судового засідання. Враховуючи також відсутність інформації про тривання щорічної відпустки клопотання про відкладення розгляду справи на інші дату задоволеним бути не може. Від третьої особи Малинського відділу ДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції клопотання про відкладення розгляду справи не надходило. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Відповідно до ст.141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст.180 СК України. Частиною другою ст.197 СК України визначено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення. Окрім того, навіть за наявності зазначених в частині другій ст.197 СК України обставин закон надає лише право (суд може), а не зобов`язує суд повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя. Звільнення від сплати заборгованості по аліментах на неповнолітню дитину повинно мати місце лише у виключних випадках. Тобто, в розумінні цих положень закону, підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами можуть бути лише ті істотні обставини, які вплинули та пов`язані із самим фактом виникнення такої заборгованості. Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11 зв.). Шлюб між сторонами розірваний, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблений актовий запис від 18 лютого 2010 року (а.с.11). Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 12 жовтня 2015 року в цивільній справі №283/2004/15-ц (провадження №2/283/750/2015) стягнуті аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку (доходу) батька дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 серпня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття. Заочним рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2022 року в справі №283/1331/22 припинено примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які стягуються на підставі виконавчого листа, виданого Малинським районним судом Житомирської області 14 грудня 2015 року на виконання рішення суду від 12 жовтня 2015 року в справі №283/2004/15/ц, - з дня набрання даним рішенням законної сили (а.с.8-9). Рішення набрало законної сили 03 грудня 2022 року. Із довідки Луківського старостинського округу виконавчого комітету Малинської міської ради від 19 грудня 2022 року №364 убачається, що з 10 грудня 2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно знаходиться на повному утриманні батька ОСОБА_1 і проживає разом з ним в АДРЕСА_1 (а.с.10). Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 26 серпня 2022 року №2022/000418222 зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 з 13 липня 2022 року є АДРЕСА_1 (а.с.10 зв.). Із довідки-розрахунку нарахованих та сплачених аліментів від 23 грудня 2022 року №29302/19.9-30 слідує, що згідно з виконавчим листом №2/283/750/2015, виданим Малинським районним судом Житомирської області 14 грудня 2015 року, за період із 21 серпня 2015 року по 30 листопада 2022 року станом на 01 грудня 2022 року заборгованість становить 100 675,21 грн (а.с.12). Суд першої інстанції, встановивши, що з 10 грудня 2021 року донька ОСОБА_3 проживає разом із батьком та з цього часу знаходиться на його повному утриманні, дійшов за положеннями частини другої ст.197 СК України обґрунтованого висновку про звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами за період із 10 грудня 2021 року. Апеляційний суд погоджується із висновками та рішенням суду першої інстанції у задоволеній частині, оскільки вважає, що обставина проживання доньки із батьком із 10 грудня 2021 року дійсно є тією обставиною, яка у розмінні положень частини другої ст.197 СК України має істотне значення та тягне звільнення від сплати заборгованості за аліментами, яка склалася із цього часу, тобто з 10 грудня 2021 року, враховуючи, що, досягнувши віку 14 років, ОСОБА_3 відповідно до частини третьої ст.160 СК України набула права самостійно визначати місце свого проживання та донька стала з 10 грудня 2021 року проживати за місцем проживання свого батька, тобто позивача; батьки дитини проживають окремо; з часу зміни дитиною місця свого проживання батько реально утримує доньку, а тому з цього часу вже матері належить надавати матеріальну допомогу батьку на утримання ОСОБА_3 , а не навпаки, оскільки батько свій обов`язок щодо утримання доньки виконує з 10 грудня 2021 року фактично, то ОСОБА_1 із цього часу має бути звільнений від сплати аліментів та аліменти мають покладатися на того із батьків, який проживає окремо від дитини, а не навпаки. Отже, позивача слід звільнити від сплати заборгованості за аліментами, яка склалася з 10 грудня 2021 року, тобто з часу, коли донька стала проживати із ним. Стосовно наявності заборгованості за аліментами за період із 21 серпня 2015 року та до 09 грудня 2021 року, то слід зауважити наступне. Посилання в апеляційній скарзі на те, що з жовтня 2015 року по березень 2020 року позивач сплачував аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 не через державну виконавчу службу, а безпосередньо надавав матері дитини готівкові кошти на утримання доньки ОСОБА_3 , не підтверджені допустимими та достовірними доказами. У матеріалах справи відсутні докази визнання таких обставин відповідачем. Доводи апеляційної скарги з цього приводу ґрунтуються на припущеннях, оскільки у матеріалах справ відсутні беззаперечні докази виконання ОСОБА_1 обов`язків щодо сплати аліментів у повному обсязі за період із жовтня 2015 року по березень 2020 року. Отже, посилання апеляційної скарги висновків суду першої інстанції у відмовній частині не спростовують, приймаючи до уваги, що доказування та відповідно рішення суду ґрунтуватися на припущеннях не можуть. Доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3-ої групи, яку отримав внаслідок хронічних захворювань і постійних розладів зі здоров`ям, шо перешкоджало йому офіційно працевлаштуватися, а тому він був вимушений працювати неофіційно, що стало причиною для виникнення заборгованості, також не змінюють висновків суду першої інстанції у відмовній частині. Так, у матеріалах справи відсутні докази, що довідка-розрахунок, яка надана державною виконавчою службовою, оскаржена ОСОБА_1 у судовому порядку. Із довідки вбачається, що з 21 серпня 2015 року по лютий 2020 року відповідач взагалі не сплачував аліментів, а з березня 2020 року став сплачувати аліменти у розмірі меншому, ніж половина від того, що належало, хоча донька до 09 грудня 2021 року проживала із матір`ю, тобто відповідачем. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 21 липня 2022 року серії 12ААГ №083289 ОСОБА_1 із 08 липня 2022 року є особою з інвалідністю третьої групи та йому протипоказана тяжка фізична праця (а.с.7). Отже, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з 08 липня 2022 року та у період із 21 серпня 2015 року по 09 грудня 2021 року позивач не належав до осіб, яким встановлена група інвалідності. Також у матеріалах справи відсутні докази, що позивач у відмовний період тяжко хворів, мав протипоказання щодо тяжкої фізичної праці та у зв`язку з цим у нього були перешкоди з офіційним працевлаштуванням, що потягнуло виникнення заборгованості зі сплати за аліментами. Відсутність офіційних доходів не звільняла позивача від утримання доньки. Окрім того, з 21 вересня 2015 року до 09 грудня 2021 року донька ОСОБА_3 проживала разом із матір`ю, а тому поки батько дитини не сплачував аліменти або сплачував їх не у повному обсязі тягар утримання лягав на відповідача, тобто матір доньки. Доводи апеляційної скарги щодо правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2019 року в справі №711/8561/16-ц, помилкові, приймаючи до уваги те, що у справі, яка переглядається, йдеться про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, а не про припинення стягнення аліментів, як у справі на яку посилається скаржник, а тому сформульовані Верховним Судом у справі №711/8561/16-ц висновки не є релевантними із цією справою, враховуючи також те, що як зазначалося вище, питання щодо припинення примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 на виконання рішення суду від 12 жовтня 2015 року в справі №283/2004/15-ц вже розглянуто та з цього питання Малинським районним судом ухвалено заочне рішення від 02 листопада 2022 року, яке набрало законної сили 03 грудня 2022 року, яким припинено примусове стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з дня набрання цим рішенням законної сили, що враховано судом першої інстанції при розгляді спору в цій справі про звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Доводи скарги в частині начебто неврахування правових позицій Верховного Суду з подібних правовідносин ґрунтуються на підміні понять. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач не довів, що за період із 21 серпня 2015 року по 09 грудня 2021 року заборгованість за аліментами виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або є інші обставини, які мають істотне значення та тягнуть звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами за цей період у розумінні положень частини другої ст.197 СК України, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові в цій частині. Решта доводів апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовує та додаткового правового обґрунтування, із огляду на вищевикладене, не потребує, а ґрунтується лише на переоцінці доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції у відповідності до положень ст.89 ЦПК України. За приписами ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 04 серпня 2023 року.