Постанова Київський апеляційний суд № 369/5183/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 369/5183/23Головуючий у І інстанції: Гришко О.М. Провадження №33/824/2780/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М УКРА Ї Н И 20 липня 2023 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Стрижеус А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Малюги Вадима Миколайовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року,- В С Т А Н О В И В: Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст.124 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн. На вказану постанову адвокат Малюга Вадим Миколайович, діючий в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову судді скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 130, ст.124 КУпАПвідносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що постанова підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків судді обставинам справи, постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що того вечора, 02 квітня 2023 року, ОСОБА_1 автомобілем не керував, а за кермом був ОСОБА_3 . На місці події ОСОБА_1 повідомив, що керував транспортним засобом, оскільки не хотів, щоб працівники поліції дізнались, що за кермом був саме ОСОБА_3 , оскільки останній був позбавлений права керування. Вказує, що на відеозапису, яке наявне у матеріалах справи, вбачається, що працівники поліції прибули на місце події більше ніж через 2 години після дорожньо-транспортної пригоди, хто перебував за кермом транспортного засобу поліцейські не могли бачити. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Заслухавши в судовому засіданні захисника Малюгу Вадима Миколайовича, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та аргументи скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна,необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян,на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ч.2 та 3 ст.266КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. В Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженій Наказом МВС та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 зазначено: п.3 розділу I: ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя; поведінка, що відповідає обстановці; п.7 розділу I: у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатом огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення; п.1 розділу II: за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; п.20 розділу III: висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КабінетуМіністрів Українивід 17грудня 2008року №1103 з наступними змінами: п.3 огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом, лікарем закладу охорони здоров`я; п.6 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я; п.13, 14 лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров`я. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку. З огляду на встановлені суддею суду першої інстанції обставини справи, які викладені в оскаржуваній постанові, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду і є доведеною, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Протокол в даному випадку складений з підстав перебування особи, яка керує транспортним засобом,у стані алкогольного сп`яніння, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП. Як передбачено п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України (далі ПДР), водію транспортного засобу забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння,під впливом наркотичних або токсичних речовин. Крім того, 02.04.2023 о 01 год. 40 хв. в с. Крюківщина по вул. Нова, Київської області, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з парканом. Під час ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.12.1 Правил дорожнього руху і вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №131587 від 02.04.2023, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №131588 від 02.04.2023, схемою місця ДТП від 02.04.2023, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результатом огляду на приладі Alkotest Drager ARLJ-046 тест №163, який становить 1,78%, диском з відеозаписом від 02.04.2023 на якому зафіксовано процедуру проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння. Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_3 , який в суді показав, що 02.04.2023 він керував автомобілем «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому був з товаришем ОСОБА_1 . Він не впорався з керуванням та потрапив в ДТП. Коли приїхали працівники поліції, то оскільки він був вже позбавленим права керування, він повідомив, що за кермом перебував ОСОБА_1 . Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що показання цього свідка суд оцінив критично, як неправдиві, і апеляційний суд також оцінює їх критично, як безпідставні, оскільки вони суперечать об`єктивним даним, встановленим місцевим судом та під час апеляційного розгляду даної справи, а також спростовуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду як в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги. Крім того, вочевидь ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 та свідок перебувають у дружніх відносинах, жодних об`єктивних даних на підтвердження версії подій, яку повідомив свідок, у матеріалах справи немає, вони надані з метою сприяти ОСОБА_1 уникнути відповідальності за скоєне. На відеозаписі від 02.04.2023 на якому зафіксовано процедуру проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння також зафіксовано, що як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 на запитання працівників поліції добровільно, без будь-якого тиску, повідомили, що за кермом автомобіля «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 перебував саме ОСОБА_1 . Аналогічні відомості викладені у рапорті інспектора поліції Перепелиці В.Ю,(а.с.8) та нічим не спростовані, тому суддя першої інстанції вважав обґрунтованими висновки працівників патрульної поліції про те, що автомобілем на момент ДТП з його участю керував саме ОСОБА_1 .. Що стосується доводів захисника про те, що на відеозапису, яке наявне у матеріалах справи, вбачається, що працівники поліції прибули на місце події більше ніж через 2 години після дорожньо-транспортної пригоди, хто перебував за кермом транспортного засобу поліцейські не могли бачити, то суд апеляційної інстанції вважає вказані доводи необґрунтованими, оскільки як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського і при проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння, і при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 жодного разу не зауважив, що не він був за кермом вказаного автомобіля, ніяких заперечень та висловлювань з цього приводу не виказував, в протоколі про адміністративне правопорушення також зауважень з цього приводу не зафіксовано. Крім того, необхідно зауважити, що той зміст, який міститься на диску з нагрудної камери поліцейського є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, а саме зафіксовано факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Аналізуючи відповідно до ст. 252КУпАП наведені вище докази та надаючи їм правову оцінку, суд погоджується з висновками суду першої інстанції і також доходить висновку, що вони є належними, допустимими та безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу. Водієм згідно п.1.10 ПДР є будь-яка особа,що керує транспортним засобом, вершник, візник, погонич тварин, який веде їх за поводдя, прирівнюється до водія. Водієм є також особа, що навчає керуванню, знаходячись безпосередньо у транспортному засобі. Крім того, як вбачається з ч.2 п. 27 Постанови Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 (в редакції від 19.12.2008) керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Таким чином, доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів факту здійснення керування саме ним, і цей факт нічим не підтверджується, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, і апеляційний суд оцінює їх критично, як безпідставні, оскільки вони суперечать об`єктивним даним, встановленим місцевим судом та під час апеляційного розгляду даної справи, а також спростовуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду як в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги. Також, таке твердження розцінюється як спроба ОСОБА_1 знизити ступінь вини у скоєному та ухилитися від адміністративної відповідальності за допущене ним порушення ПДР України. Апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції надав належну та об`єктивну оцінку всім доказам у справі, а також всебічно, повно та об`єктивно врахував обставини події, дійшовши вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а ПДР України. Будь-яких доказів на спростування викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді обставин матеріали справи не містять і ОСОБА_1 не надані, зауваження ОСОБА_1 у протоколі також відсутні. Зазначені докази у своїй сукупності є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Інших істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Малюги Вадима Миколайовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік - залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 травня 2023 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя А.М. Стрижеус