Постанова 4812 № 490/1795/23

07.08.23 22-ц/812/878/23 Єдиний унікальний номер судової справи: № 490/1795/23 Провадження № 22-ц/812/ 878/2023 Доповідач суду апеляційної інстанції - Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 07 серпня 2023 року м. Миколаїв Справа № 490/1795/23 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини, встановив: 09 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначала, що сторони разом із дитиною проживали за адресою: АДРЕСА_1 , проте влітку 2022 року відповідач забрав дитину з місця її проживання та увіз у невідомому напрямку, місце їхнього проживання невідомо на теперішній час. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 травня 2023 року справу було передано за підсудністю до Заводського районного суду м. Миколаєва, з підстав проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2023 року позовну заяву передано на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва за територіальною підсудністю. Постановляючи зазначену ухвалу про передачу справи на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не підсудний Заводському районному суду м. Миколаєва, оскільки відповідач ОСОБА_2 з 14 січня 2010 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Центрального району м. Миколаєва. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати з мотивів порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, та направити справу для розгляду до Заводського районного суду м. Миколаєва у новому складі суду. На обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що всупереч вимогам статті 32 ЦПК України суд першої інстанції не прийняв до провадження дану справу після її передачі за підсудністю на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, а повторно вирішив питання щодо територіальної юрисдикції спору, чим фактично допустив між судами спір про підсудність цивільної справи. Відзив від відповідача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції передачі справи на розгляд іншого суду. Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на нижчевикладене. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції). Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що звертаючись з позовом саме до Центрального районного суду м. Миколаєва вона виходила із зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання відповідача - фізичної особи ОСОБА_4 . Постановляючи оскаржувану ухвалу про передачу справи на розгляд Центрального районного суду м. Миколаєва, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не підсудний Заводському районному суду м. Миколаєва, оскільки відповідач ОСОБА_2 з 14 січня 2010 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Центрального району м. Миколаєва. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Так, за загальним правилом, відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до положень частини дев`ятої статті 187 ЦПК України, якою врегульовано порядок відкриття провадження у справі, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України). Згідно зі статтею 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. З матеріалів справи вбачається, що згідно витягів з реєстру територіальної громади м. Миколаєва, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14 січня 2010 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що територіально відноситься до Центрального району м. Миколаєва. Тому в даному випадку Центральний районний суд м. Миколаєва є судом першої інстанції, якому за територіальною підсудністю належить розгляд справи. Отже, з наведеного можна підсумувати, що якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої статтею 32 ЦПК України. Таке рішення суду свідчить про виконання вимог процесуального закону щодо забезпечення дієвості і обов`язковості положень інституту підсудності цивільних справ і є реалізацією гарантії кожного на розгляд справи судом, встановленим законом. Таке рішення є виконанням вимог закону. Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2019 року в справі № 855/364/19 (провадження № 11-871ав19). Центральний районний суд м. Миколаєва, дійшов помилкового висновку, що розгляд справи належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Заводського районного суду м. Миколаєва та помилково передав її на розгляд до Заводського районного суду м. Миколаєва, як суду першої інстанції, а тому в даному випадку оскаржуване рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передачу справ, встановленої статтею 32 ЦПК України. Судові процедури повинні бути справедливими, тому суди мають гарантувати сторонам розгляд справ належним складом суду за встановленою підсудністю, не допускаючи порушення їх конституційних прав в доступі до правосуддя. Таким чином, висновок суду першої інстанції про передачу справи на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства. До того ж, згідно частини першої статті 378 ЦПК України наслідком прийняття судом рішення, яким закінчено розгляд справи, з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є його скасування з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, що вірно констатував суд першої інстанції. За такого доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог статті 32 ЦПК України не заслуговують на увагу. З огляду на викладене, відповідно до статті 375 ЦПК України колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 07 серпня 2023 року