Постанова 4806 № 305/1914/22

Справа № 305/1914/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 31.07.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Матіко Р. І., в с т а н о в и в: Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1 , працюючого в ДП «Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України», громадянина України, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок. Згідно з постановою, 27 вересня 2022 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, Прикордонним нарядом «Група реагування», на відстані орієнтовно 200 метрів від лінії державного кордону, на напрямку прикордонного знаку № 303 (територія Великобичківської об`єднаної територіальної громади Рахівського району Закарпатської області) було виявлено та у подальшому затримано громадян України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза пунктом пропуску через державний кордон України у складі групи осіб. В апеляційній скарзі адвокат Матіко Р. І. просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки такий пропущено через поважні причини. В обґрунтування доводів апелянт посилається на те, що стороні захисту оскаржувана постанова не була вручена у встановлені законом строки, копію постанови ОСОБА_1 не отримував. Водночас вказує на незаконність оскаржуваної постанови, просить її скасувати. Зазначає, що ОСОБА_1 не мав наміру перетинати державний кордон України поза пунктами пропуску, що у матеріалах справи немає доказів того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Наявні у матеріалах справи пояснення свідка ОСОБА_5 не можна брати до уваги, оскільки ця особа судом не допитувалась, крім того, вказані пояснення не підтверджують будь-якої спроби чи намірів перетинання ОСОБА_1 державного кордону України поза пунктами пропуску. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що строк на апеляційне оскарження судового рішення підлягає поновленню, що підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_6 та адвоката Матіко Р. І. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності вищевказаних осіб, береться до уваги те, що вказані вище особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку SMS-повідомлень, однак жодних заяв про відкладення апеляційного розгляду на інший день та відомостей про поважність причин своєї неявки вказані особи не подавали, тому, на переконання апеляційного суду, неявка осіб, з огляду на положення ч. 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. Вирішуючи питання щодо необхідності поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, апеляційний суд бере до уваги те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснювався судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 , який у своїй заяві від 28.09.2022 просить розглянути справу за його відсутності (а. с. 8). Водночас, апеляційним судом береться до уваги і те, що копію оскаржуваної постанови від 07.10.2022 місцевий суд надіслав ОСОБА_6 поза межами встановленого законом строку, а саме 14.10.2022. Враховуючи вищезазначене, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне поновити захиснику ОСОБА_6 , адвокату Матіко Р., строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки такий пропущено через поважні причини. При оцінці доводів апеляційної скарги про незаконність судового рішення апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно - правових актів. Відповідно до ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Разом з тим, на суд покладається обов`язок відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження. Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Як зазначено у ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винувата особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами, як наголошується у ст. 251 КУпАП. Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема такими. Згідно з даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №140662 від 28 вересня 2022 року, прикордонним нарядом «Група реагування», 27 вересня 2022 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, на відстані приблизно 200 метрів від лінії державного кордону, на напрямку прикордонного знаку № 303 (територія Великобичківської об`єднаної територіальної громади Рахівського району Закарпатської області) було виявлено та у подальшому затримано громадян України ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії, поза пунктом пропуску через державний кордон України у складі групи осіб. Протокол про адміністративне правопорушення від 27.09.2022, складений відповідно до вимог ст.ст. 254-256 КУпАП, зокрема містить відомості про те, що ОСОБА_1 володіє українською мовою та послуг перекладача не потребує, послуг захисника не потребує, надав пояснення на окремому аркуші, протокол власноручно підписав, який оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи (а. с.1). Викладені у протоколі обставини підтверджуються і протоколом про адміністративне затримання ОСОБА_1 від 27.09.2022 (а. с. 3); протоколом огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 28.09.2022 (а. с. 3); поясненнями начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В), старшого лейтенанта ОСОБА_5 (а. с. 4); письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27.09.2022 (а. с. 5); схемою правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення та лінію державного кордону (а. с. 6), заявою ОСОБА_1 від 28.09.2022, відповідно до якої ОСОБА_1 просить розглянути справу за його відсутності (а. с. 8). Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В), старший лейтенант ОСОБА_5 був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано. Будь-яких підстав не довіряти вищенаведеним доказам, апеляційний суд не вбачає, оскільки вони не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи про адміністративне правопорушення. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В), старший лейтенант ОСОБА_5 при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень. Разом із тим, апеляційним судом не встановлено й будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, які призвели до визнання ним вини та підписання протоколу про адміністративне правопорушення, заяви та інших документів, які містяться у матеріалах справи. Приймаючи судове рішення апеляційний суд бере до уваги таке. Так, відповідно до диспозиції частини другої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 суть вчиненого ним правопорушення полягає у спробі перетину державного кордону України поза пунктом пропуску у складі групи осіб. Згідно зі ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Згідно зі ст. 12 Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України. Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан (воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень). Окрім того, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків віком 18-60 років за кордон. Зі змісту апеляційної скарги убачається, що ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Матіко Р. І. не заперечують факт перебування ОСОБА_1 27 вересня 2022 року о 20 год 00 хв неподалік від лінії державного кордону, на території Великобичківської об`єднаної територіальної громади Рахівського району Закарпатської області, і те, що ОСОБА_1 разом з іншими пасажирами, які знаходились у автомобілі, серед яких і син ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 , виявили та затримали прикордонники, однак в апеляційній скарзі сторона захисту заперечує те, що ОСОБА_1 мав намір здійснити спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон України. Апеляційний суд розцінює критично та відхиляє твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не мав наміру перетнути державний кордон України, оскільки такої необхідності у нього не було, позаяк він разом з сином їхали до Києва, а в подальшому планували свою поїздку у Дніпро, однак, виїхавши з смт Солотвино, будучи пасажирами автомобіля, були затримані працівниками Державної прикордонного служби України. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, які свідчать про ймовірний примус, тиск або вплив прикордонників на ОСОБА_1 з метою сфальсифікувати матеріали справи і підписати наявні процесуальні документи, як і того, що він звертався до відповідних правоохоронних органів із заявами чи скаргами на неправомірні дії прикордонників, або оскаржував такі дії у встановленому законом порядку. Апеляційний суд, відхиляючи твердження апелянта в цій частині, бере до уваги те, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні дані, які можуть свідчити про те, що дії уповноважених осіб прикордонної служби при затриманні ОСОБА_1 та при оформленні відносно нього матеріалів справи про адміністративне правопорушення, були незаконними та протиправними. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним щодо загальновідомих правил перетину кордону України та про тимчасову заборону виїзду за межі України громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, вчинив адміністративне правопорушення, а саме спробу незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон. Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 не мав наміру перетинати держаний кордон України, оскільки разом з сином планував поїздку до Києва, а потім у Дніпро, як на підставу для закриття провадження у справі, не заслуговують на увагу, оскільки наявні у справі докази свідчать про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204 КУпАП. Необґрунтованими також є доводи апелянта про те, що при виявленні правопорушення та оформленні протоколу про адміністративне правопорушення не проводилась фото-відеофіксація, оскільки нормами КУпАП не передбачено таких дій при оформленні матеріалів справи за ст. 204-1 КУпАП. Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що наявні у матеріалах справи пояснення прикордонника - ОСОБА_5 не можна брати до уваги, оскільки ця особа судом не допитувалась, крім того, вказані пояснення не підтверджують будь-якої спроби чи намірів перетинання ОСОБА_1 державного кордону України поза пунктами пропуску. Апеляційний суд констатує, що пояснення начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип В), старшого лейтенанта ОСОБА_5 узгоджуються з іншими доказами, які містяться у матеріалах справи та підтверджують фактичні обставини справи, при цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 заявляв клопотання, а також до апеляційної скарги приєднав клопотань про допит прикордонника. З огляду на наведене вище, апеляційний суд доходить висновку про те, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а адміністративне стягнення, яке накладено на ОСОБА_1 у межах санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням. На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Тому, постанова суду першої інстанції як законна та обґрунтована залишається без зміни, а подана стороною захисту апеляційна скарга - без задоволення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що жодних доказів, які б спростовували чи впливали на висновки суду першої інстанції апелянтом не надано, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено; що ОСОБА_1 та адвокат Матіко Р.І., не з`явившись на розгляд справи, позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити адвокату Матіко Р. І. строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Матіко Р. І. в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН