Ухвала КАС ВС № 420/490/23

УХВАЛА 04 серпня 2023 року м. Київ справа № 420/490/23 адміністративне провадження № К/990/26231/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Тіори Юрія Парфірійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №420/490/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства оборони України, про визнання протиправними та скасування наказів та висновку, визнання протиправною бездіяльність, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерства оборони України, в якій просив (з урахуванням уточнень): визнати протиправним та скасувати наказ командування військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1084 від 07 грудня 2022 року в частині внесення ОСОБА_1 до списку особового складу, які самовільно залишили військову частину, позбавлення його грошевого забезпечення; визнати протиправним та скасувати наказ командування військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №1039 від 27 листопада 2022 року в частині внесення ОСОБА_1 до списку особового складу, які самовільно залишили військову частину, позбавлення його грошевого забезпечення; визнати протиправним та скасувати наказ командування військової частини НОМЕР_1 (по стройовій часті) №330 від 27 листопада 2022 року в частині внесення ОСОБА_1 до списку особового складу, які самовільно залишили військову частину, позбавлення його грошевого забезпечення; визнати протиправною бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 в частині не повідомлення Військової служби правопорядку про виявлений 27 листопада 2022 року факт відсутності військовослужбовця ОСОБА_1 в розташуванні військової частини НОМЕР_1 ; визнати противоправним та скасувати висновок службового розслідування військової частини НОМЕР_1 щодо факту відсутності військовослужбовця ОСОБА_1 в розташуванні військової частини НОМЕР_1 ; визнати протиправною бездіяльність посадових осіб військової частини НОМЕР_1 в частині не ознайомлення військовослужбовця ОСОБА_1 з матеріалами службового розслідування та наказом щодо внесення його до списку особового складу, що самовільно залишили військову частину; поновити ОСОБА_1 на посаді водія 2 взводу 2 роти 11 батальйону військової частини НОМЕР_1 з дати його увільнення з вказаної посади, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в Збройних Силах України (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання; стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з дати його увільнення по день винесення судом рішення про поновлення на посаді. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині не повідомлення Військової служби правопорядку про виявлений 27 листопада 2022 року факт відсутності військовослужбовця ОСОБА_1 в розташуванні Військової частини НОМЕР_1 . Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині не ознайомлення військовослужбовця ОСОБА_1 з матеріалами службового розслідування та наказом щодо внесення його до списку особового складу, що самовільно залишили військову частину. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, представник позивача звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права буз урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №540/1982/19, в частині можливості надання судом оцінки доказам, можливість підтвердження належним доказом існування доказу на підставі дослідження іншого доказу (в якому є посилання на існування вказаного доказу) та висновку Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №340/3563/20 в частині необхідності перевірки документів, які вказані в описовій частині акту службового розслідування як підстава проведення службового розслідування, що призвело до винесення незаконних судових рішень. Також скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, застосували норму права без урахування висновків Верховного Суду, щодо необхідності дотримання судами принципу офіційного з`ясування обставин справи, викладених у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі №826/26222/15, так як в порушення вимог статті 211 КАС України не були досліджені зібрані у справі докази, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, що призвело до винесення незаконних судових рішень. Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Разом з тим, скаржник не зазначає норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами, висновок щодо якої викладено Верховним Судом, не зазначає який саме висновок щодо застосування норм права викладено Верховним Судом у постанові та застосований судом апеляційної інстанції, на його думку, неправильно. Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Також, в касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень пункту 1 розділу ІV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №608 від 21 листопада 2017 року, в частині відсутності акту про відмову надавати пояснення (який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб). Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Водночас необхідно враховувати, що вирішуючи спори, суди застосовують положення статті в залежності від обставин, установлених у кожній конкретній справі. Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстави переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Тіори Юрія Парфірійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі №420/490/23 - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Соколов