Постанова 4824 № 753/25834/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №753/25834/21 Головуючий у суді І інстанції Котвицький В.Л. провадження №22-ц/824/2745/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 серпня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Головуючого судді: Сушко Л.П., суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І., секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталіна Володимирівна, приватний нотаріус Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, ВСТАНОВИВ: У грудні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталіна Володимирівна, приватний нотаріус Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Разом з позовною заявою до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити позов про визнання таким, що не підлягає виконавчого напису № 3403, вчиненого 20.03.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, про звернення стягнення з позивача на користь відповідача предмету іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 73,70 кв.м., житловою 48,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за виконавчим провадженням ВП № 65630799, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кісельовою Віталіною Володимирівною. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2022 року повернуто заяву про забезпечення позову. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Доводи апеляційної скарги обгрунтовував тим, що судом першої інстанції не дотримано процесуальних строків розгляду заяви, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Вказував, що заява про забезпечення позову була подана до суду особисто 17 грудня 2021 року. Проте суд першої інстанції розглянув заяву про забезпечення позову лише 12 січня 2021 року, чим, на думку скаржника, грубо порушив процесуальні строки встановлені ч. 1 ст. 153 ЦПК України. Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував на те, що підставою для повернення позивачу заяви про забезпечення позову суд зокрема вказав, що у заяві не зазначено конкретний захід забезпечення позову, який суду слід застосувати. Скаржник вважає цей висновок суду повністю не відповідає дійсності, оскільки на сторінці 3 заяви чітко вказано : «Оскільки в зазначеній цивільній справі мною оскаржується виконавчий документ - виконавчий напис, вважаю за необхідне забезпечити позов шляхом: зупинення стягнення, що здійснюється на підставі виконавчого провадження ВП №65630799, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кісельовою Віталіною Володимирівною». Таким чином підстава, на яку суд покладався при ухваленні рішення скаржник вважає помилковою, через неповне дослідження тексту заяви. Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права, оскільки підставою для повернення позивачу заяви про забезпечення позову суд першої інстанції також вказав, що у заяві не зазначено пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення. Скаржник вважає цей висновок суду помилковим, тому що на сторінці 4 заяви вказано: «Позов, яким оскаржується виконавчий документ - немайнового характеру». Зважаючи на характер позову, норми пунктів 5 та 6 ч. 1 ст.151 ЦПК України неможливо виконати через відсутність матеріальної складової в позовних вимогах. На думку скаржника, оскільки в разі задоволення заяви про забезпечення позову, буде лише зупинена процедура примусового стягнення майна, а не вирішено питання по суті - це ніяк не змінює обсяг прав та обов`язків сторін, а лише тимчасово, до набрання чинності рішенням суду, зупиняє стягнення майна у виконавчому провадженні. Навпаки ж, у разі незадоволення даної заяви можуть бути суттєво порушені права боржника, зокрема право на справедливий суд та право на власність. Відзиви на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Повертаючи заяву про забезпечення позову заявнику, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що подана ОСОБА_1 заява не відповідає положенням ЦПК України, оскільки у заяві не зазначено конкретний захід забезпечення позову, який суду слід застосувати, а також не зазначено пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частин 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Статтею 151 ЦПК України визначені вимоги щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Відповідно до ч.10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу. Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення. Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що позивач у грудні 2021 року звернувся до суду із даним позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3403, вчинений 20.03.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» предмету іпотеки, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Разом з позовною заявою до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій у прохальній частині заяви позивач просив забезпечити позов про визнання таким, що не підлягає виконавчого напису № 3403, вчиненого 20.03.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем, про звернення стягнення з позивача на користь відповідача предмету іпотеки, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 73,70 кв.м., житловою 48,20 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за виконавчим провадженням ВП № 65630799, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кісельовою Віталіною Володимирівною. Заяву про забезпечення позову позивач обгрунтовував тим, що відповідач звернувся 20.03.2021 року з заявою про вчинення виконавчого напису до нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личука Тараса Володимировича, у якого Наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2021 року №1358/5, у зв`язку з неодноразовими порушеннями законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, що завдало шкоди фізичним та юридичним особам, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 13.08.2012 року за №8832 на ім`я Личука Тараса Володимировича , анульовано. Обгрунтовуючи необхідність забезпечення позову та захід забезпечення позову, який належить застосувати, позивач вказував на те, що оскільки в даній цивільній справі оскаржується виконавчий документ - виконавчий напис, позивач вважає за необхідне забезпечити позов шляхом зупинення стягнення, що здійснюється на підставі виконавчого провадження ВП № 65630799, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кісельовою Віталіною Володимирівною. На думку позивача, у разі не вжиття заходів забезпечення позову, рішення суду, у разі задоволення останнього, неможливо буде виконати, оскільки незаконний виконавчий напис вже може бути виконаний в примусовому порядку. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що заочним рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кісельова Віталіна Володимирівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 3403, вчинений 20.03.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Тарасом Володимировичем про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» предмету іпотеки, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання судових витрат. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з того, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не відповідала вимогам ст. 151 ЦПК України, отже у суду були підстави для її повернення. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд має враховувати, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинно застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Крім того, такі заходи мають бути співмірними з заявленими вимогами. Доводи апеляційної скарги про те, що в даній справі заява про забезпечення позову не повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, як це передбачено п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи та змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову у суду першої інстанції були відсутні обов`язкові обставини для зустрічного забезпечення. Разом із тим, наявність ст.154 ЦПК України не виключає вимогу ст. 151 ЦПК України якою передбачено зазначати пропозиції щодо зустрічного забезпечення. При цьому статтею 151 ЦПК України не встановлено у чому саме можуть полягати такі пропозиції, а встановлено узагальнююче правило. Отже позивач, подаючи заяву про забезпечення позову мав обґрунтувати наявність чи відсутність підстав для зустрічного забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги про те, що безпосередньо у заяві позивачем зазначалось конкретний захід забезпечення позову, який суду слід застосувати, а саме зупинення стягнення, що здійснюється на підставі виконавчого провадження ВП № 65630799, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кісельовою Віталіною Володимирівною, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки у прохальній частині заяви про забезпечення позову такі вимоги не зазначені. А зазначені посилання на вид забезпечення позову містяться в обгрунтуванні заяви, що відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України. При цьому, колегія суддів враховує, що процесуальним законодавством не передбачено право суду залишити заяви про забезпечення позову без руху у разі існування недоліків такої заяви, і суд має вичерпний перелік процесуальних дій, які він може вжити за наслідком розгляду заяви на підставі ст. 153 ЦПК України, крім того чинним законодавством не обмежено право особи звернутися із заявою про забезпечення позову повторно. Суд апеляційної інстанції також враховує те, що на час розгляду апеляційної скарги рішення суду у цій справі набрало законної сили, тобто, відпала потреба у забезпеченні позову та змінились обставини, що зумовили його застосування, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що і відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення заяви про забезпечення позову позивачу та вірно застосував положення ч. 10 ст. 153 ЦПК України. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 січня 2022 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «03» серпня 2023 року. Головуючий суддя Л.П. Сушко Судді Д.Р. Гаращенко В.І. Олійник