Постанова Київський апеляційний суд № 753/10514/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження 33/824/3606/2023 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП ЄУН: 753/10514/23 Суддя у І інстанції: Комаревцева Л.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 липня 2023 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А. за участю: особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 захисника Гармаша М.Ю. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Гармаша Михайла Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, В С Т А Н О В И Л А: Постановою суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що 9 червня 2023 року о 10.00 год. по вул. Ревуцького у м. Києві керував автомобілем «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, захисник Гармаш М.Ю. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилаючись на положення КУпАП, ст. 62 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 1-р/2019 від 26 лютого 2019 року, ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус судів», правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 15 травня 2019 року (справа № 537/2088/17), від 19 лютого 2020 року (справа № 204/8036/16-а), практику Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,Закон України «Про національну поліцію», захисник вважає, що постанова місцевого суду підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неповнотою судового розгляду. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, захисник зазначає, що, визнаючи ОСОБА_2 винуватим, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи встановлено, що водій від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського (час: 10:07). У подальшому, під час уточнення, ОСОБА_2 ухилявся від будь-якої відповіді, що судом було сприйнято, як мовчазна згода. Наданий Висновок КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 13 червня 2023 року суд не взяв до уваги та розцінив даний доказ як факт можливості ухилення від адміністративної відповідальності та надання своєї версій події з метою ускладнення встановлення фактичних обставин справи, оскільки адміністративна відповідальність за даним складом правопорушення настає виключно за відмову водія від проходження огляду. Проте, як зазначив апелянт, з пояснень ОСОБА_2 вбачається, що, не встановивши ознак сп`яніння, поліцейські запропонували йому пройти огляд на предмет вживання наркотичних засобів у закладі охорони здоров`я. У відповідь ОСОБА_2 намагався отримати роз`яснення щодо підстав пропозиції проходження огляду в лікарні, однак, поліцейські, ухиляючись від відповіді стосовно ознак сп`яніння, які вони, нібито, встановили у процесі спілкування, вказали, що ОСОБА_2 може відмовитись від проходження огляду. Втім, як зазначає сторона захисту, зі слів ОСОБА_2 , він не відмовлявся від проходження огляду в медичному закладі, а лише просив роз`яснити, які саме ознаки сп`яніння у нього виявлено. До того ж, після висловлення згоди на проїзд до лікаря-нарколога, працівники поліції відмовили в доставленні ОСОБА_2 до лікарні та надали йому направлення з роз`ясненнями щодо можливості звернутись до лікаря самостійно. У подальшому, в межах передбаченого ст. 266 КУпАП строку для проведення огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_2 пройшов огляд у КНП «KMHKJI «Соціотерапія», за результатами якого ознак та стану сп`яніння виявлено не було, що підтверджується висновком та актом медичного огляду від 9 червня 2023 року за № 002766. Окремо апелянт звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 466816 від 9 червня 2023 року інспектор поліції зазначає, що підставою для огляду ОСОБА_2 на предмет вживання наркотичних засобів стало те, що у нього, нібито, було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці; неприродня блідість, проте,таке твердження інспектора патрульної поліції є надуманим та спростовуються відеозаписом, наявним у матеріалах справи, з якого вбачається, що поліцейські не перевіряли у ОСОБА_2 будь-яких ознак сп`яніння, всіляко ухилялись від надання відповіді на неодноразові запитання ОСОБА_2 щодо конкретизації ознак сп`яніння, а також вигадали ознаки сп`яніння безпосередньо під час заповнення протоколу (39:05 хв. відеозапису). Крім того, як зазначає сторона захисту, інформація щодо наявності ознак сп`яніння спростовується актом медичного огляду від 9 червня 2023 року № 002766 та висновком № 002766 від 9 червня 2023 року, згідно з якими в організмі ОСОБА_2 не виявлено наркотичних речовин. При цьому захисник звертає увагу, що протягом всього часу відеофіксації координація рухів та мова у ОСОБА_2 не порушені, він має цілком природній вигляд та забарвлення обличчя. Отже, на переконання захисника, наявність висновку медичного закладу, отриманого в межах строку, передбаченого ст. 266 КУпАП, про відсутність в організмі ОСОБА_2 наркотичних речовин свідчить про відсутність складу правопорушення, що, у свою чергу, свідчить про те, що вимога інспектора патрульної поліції до ОСОБА_2 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є безпідставною, незаконною та необґрунтованою, не відповідає встановленому законом порядку, а тому свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. На переконання апелянта, у даному випадку відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, інкримінованого ОСОБА_2 , оскільки в діях ОСОБА_2 відсутня об`єктивна сторона складу цього правопорушення, яка полягає у відмові від законного порядку огляду, оскільки на проходження такого огляду ОСОБА_2 погодився (52.20 хв. відеозапису), що, у свою чергу, виключає можливість притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , проте, дані обставини помилково не були враховані судом першої інстанції. Звертає увагу сторона захисту і на те, що з відеозапису, наявного у матеріалах справи, вбачається, що на 03:35 хв. відеозапису зафіксовано, як співробітник поліції у процесі спілкування вказує про те, що ОСОБА_2 може відмовитись від проходження огляду, не попереджаючи про наслідки, і на 44:00 хв. та 52:20 хв. поліцейський роз`яснює можливість самостійного звернення до закладу охорони здоров`я для проходження огляду. Отже, як зазначає апелянт, у процесі спілкування з ОСОБА_2 після його згоди на проходження огляду на місці зупинки поліцейські підбурили його до відмови від проходження огляду шляхом зазначення про можливість відмовитись від огляду та пройти його самостійно, отже фактично спровокували ОСОБА_2 до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, схиливши його до відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та запевнивши, що висновок буде позитивним навіть якщо ОСОБА_2 не вживав наркотичних засобів. Вищевикладені обставини, на переконання захисника, свідчать про провокацію з боку працівників патрульної поліції до вчинення адміністративних правопорушень громадян, з метою їх подальшого викриття, порушення приписів Закону України «Про Національну поліцію», положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також недопустимість доказів, якими обґрунтовано винуватість ОСОБА_2 . Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та його захисника Гармаша М.Ю. на підтримку апеляційних вимог, інспектора взводу № 3 роти № 2 БЗС ДПП старшого лейтенанта поліції Мусідрая Є.С., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відтворивши відеозапис досліджуваних подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, як указано в ст. 294 КУпАП. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. Згідно з положеннями ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: - виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; - не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Згідно з п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуютьувагу та швидкість реакції. Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом. Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (із змінами). На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров`я наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція). Згідно з п. 2 Інструкції про порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Вказаною Інструкцією визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу 1 Інструкції). Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 Розділу 1 Інструкції) Відповідно до п. 12 розділу II Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно з п. 9 розділу ІІ вказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Таким чином, встановивши, що є підстави вважати, що особа, яка керує таким засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або з ознаками такого стану, передбаченими п. 3, п. 4 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський зобов`язаний висунути такій особі вимогу про проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і така особа підлягає огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП. Підсумовуючи наведене, для притягнення особи, яка керує транспортним засобом, до адміністративної відповідальності за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння необхідно встановити, що особа керувала транспортним засобом, при цьому мала ознаки наркотичного сп`яніння, передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, встановлення яких є підставою для проведення відповідного огляду на стан сп`яніння, та відмовилась від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння. Апеляційним переглядом установлено, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_2 виконав вимоги ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП та правильно застосував норми матеріального права. З провадження у справі та змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суддя місцевого суду під час розгляду справи вислухав пояснення ОСОБА_2 , дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов висновку про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах. Так, у суді першої інстанції, ОСОБА_2 пояснив, що був зупинений працівниками поліції 9 червня 2023 року під час керування автомобілем «ВАЗ 2104», державний номерний знак НОМЕР_1 , за не пристебнутий пасок безпеки. Працівники поліції щодо нього винесли постанову про накладення адміністративного стягнення за не пристебнутий пасок безпеки, під час оформлення якої говорили, що він неадекватний, та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку. Він ( ОСОБА_2 ) попросив працівників поліції почекати 5-10 хвилин знайомого, а потім поїхати для проходження огляду на стан сп`яніння, проте працівники поліції склали протокол за ст. 130 КУпАП. Він ( ОСОБА_2 ) надав суду висновок з Київської міської клінічної лікарні «Соціотерапія» від 13 червня 2023 року, акт медичного огляду та результати лабораторних досліджень, за даними яких у нього ознак сп`яніння не виявлено. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 , підтримуючи доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника, зазначив, що протягом двох годин після складання протоколу про адміністративне правопорушення самостійно звернувся до лікарні «Соціотерапія», де пройшов медичний огляд. Щодо фактичних обставин справи повідомив, що погано себе почував, випив таблетку «Фонегам». Не бажав їхати з працівниками поліції до лікаря-нарколога, оскільки хотів дочекатися свого знайомого, і з ним поїхати до закладу охорони здоров`я. Зазначив, що спочатку розгубився, проте згодом погодився проїхати з працівниками поліції до лікаря-нарколога. Коли саме це він озвучив, до складання протоколу про адміністративне правопорушення, чи після, сказати не зміг. Зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення йому не вручили, а дали тільки постанову про накладення штрафу за керування автомобілем без пристебнутого пасоку безпеки. Тоді ж працівники поліції озвучили, що він ( ОСОБА_2 ) має право на самозвернення до лікарні. Захисник Гармаш М.Ю. підтримав апеляційну скаргу та просив звернути увагу суду апеляційної інстанції, що працівники поліції безпідставно висунули ОСОБА_2 вимогу щодо проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння, оскільки після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 самостійно протягом двох годин за направленням, яке йому виписали працівники поліції, у лікарні «Соціотерапія» пройшов медичний огляд, за результатом якого він був тверезий. Захисник вважає, що ОСОБА_2 не ухилявся від огляду на стан сп`яніння, працівникам поліції повідомляв про відсутність у нього будь-яких ознак наркотичного сп`яніння. У ОСОБА_2 та працівників поліції просто виникла досить тривала суперечка, оскільки працівники поліції відмовлялись озвучити виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. Зазначає, що працівники поліції порушили приписи ч. 4 ст. 266 КУпАП, відповідно до якої огляд проводиться лише у присутності поліцейського, в той час останні надали ОСОБА_2 направлення та повідомили, що він може самостійно пройти такий огляд у лікарні «Соціотерапія». Крім того, захисник зазначає, що ОСОБА_2 не були озвучені, начебто, виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння. З метою перевірки доводів апеляційної скарги щодо обставин досліджуваних подій, повного та всебічного розгляду вказаного провадження, в суді апеляційної інстанції опитаний інспектор взводу № 3 роти № 2 БЗС ДПП старший лейтенант поліції Мусідрай Є.С., який пояснив, що 9 червня 2023 року о 10.00 год. по вул. Ревуцького у м. Києві був зупинений автомобіль «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 за порушення ПДР, оскільки водій не був пристебнутий паском безпеки. В ході спілкування з водієм у нього були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: блідість обличчя, тремтіння пальців рук. Водієві було запропоновано пройти огляд у закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога, оскільки за відсутності технічних засобів проведення такого огляду на місці зупинки транспортного засобу неможливе. Як пам`ятає працівник поліції, то з ОСОБА_2 була дружина, яка повідомила, що останній вживає якісь лікарські препарати. Оскільки на неодноразові запитання, чи проїде ОСОБА_2 для огляду до лікаря-нарколога, останній від відповіді ухилявся, згоди не висловив, був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. Події були зафіксовані на бодікамеру. Протокол вголос був зачитаний ОСОБА_2 , роз`яснені права. Згодом приїхала донька ОСОБА_2 та повідомила, що забере автомобіль. Інспектор поліції не заперечував, що вже після складання протоколу повідомив ОСОБА_2 , що останній може самостійно пройти у лікарні «Соціотерапія», вказавши, що така настанова дійшла з адмінпрактики УПП, відповідно до якої інспектори поліції у разі відмови водія від проходження огляду у лікаря-нарколога за участю інспектора поліції, мають виписувати водію направлення для подальшого проходження такого огляду у порядку самозвернення. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не підтримав, вважаючи, що порушень з боку працівників поліції при оформленні та складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 не було. Дослідивши наявні у справі матеріали, всупереч твердженням захисника та ОСОБА_2 , винуватість останнього у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху доводиться даними: - постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 7136511від 9 червня 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_2 о 10.00 год. у м. Києві по вул. Ревуцького, 3-А, керував автомобілем без засобів пасивної безпеки (ременем безпеки), за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. (ас. 3); - відеозапису нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, з якого слідує, що після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 у працівників поліції виникла підозра, що останній перебуває у стані наркотичного сп`яніння, а тому водієві було запропоновано пройти огляд у лікаря-нарколога по вул. Возз`єднання. ОСОБА_2 на таку пропозицію обурився, казав, що «постійно кудись треба їхати». Працівник поліції озвучив причину зупинку, що була зафіксована у встановленому законом порядку. Працівник поліції ще раз запитав у ОСОБА_2 , чи буде він їхати до лікаря-нарколога, на що останній відповів, що «це розводняк», що його, коли зупиняють, постійно возять до лікаря. Працівник поліції по базі перевірив твердження ОСОБА_2 та своєму напарнику озвучив, що ще у 2017 році було ДТП за участю цього водія. Працівник поліції повідомив, що процедура не займе багато часу, проте ОСОБА_2 казав про зворотнє. Працівник поліції повідомив, що ОСОБА_2 може відмовитись, проте існує відповідальність за це, і робота, про яку озвучив ОСОБА_2 , стоїть на другому плані. ОСОБА_2 сказав працівникам поліції, що його просто так зупинили, на що інспектор повідомив, що ОСОБА_2 був зупинений за те, що він не був пристебнутий ременем безпеки, як і пасажир. Ремінь безпеки, який перевірений працівником поліції, був у несправному стані. Працівник поліції чекав відповідь на поставлене питання, на що ОСОБА_2 перепитував: «що ви від мене хочете? Це знущання наді мною». Працівник поліції вкотре запропонував ОСОБА_2 пройти огляд у лікаря-нарколога, щоб з`ясувати факт вживання ОСОБА_2 наркотичних речовин, на що водій відповів, що «постійно виявляються якісь ознаки». Інспектор знову запропонував проїхати до лікаря-нарколога, на що отримав відповідь: «Я не хочу нікуди з вами їхати». В цей час ОСОБА_2 закрив дверцята автомобіля та зачинив вікно водія. Працівник поліції знову запропонував проїхати до лікаря-нарколога, повідомивши, що водій потім буде доставлений до місця зупинки транспортного засобу. На неодноразову пропозицію інспектора поліції відчинити вікно ОСОБА_2 ніяк не реагував. Працівник поліції знову запропонував ОСОБА_2 проїхати до лікаря-нарколога, повідомивши, що у нього виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. ОСОБА_2 обурився на таку пропозицію, зазначаючи, що зупинка була «по ремню», а озвучують якісь ознаки. Працівник поліції ще раз п`ять запитав у ОСОБА_2 , чи буде він прямувати до лікаря-нарколога, чи відмовляється, проте ОСОБА_2 чіткої відповіді не надав, а питання інспектора поліції ігнорував. В цей час пасажирка автомобіля попросила працівників поліції виписати штраф за не пристебнутий ремінь, оскільки вона поспішає на роботу, а на твердження працівника поліції, що ОСОБА_2 має проїхати до лікаря-нарколога, повідомила, що він ( ОСОБА_2 ) не хоче їхати, оскільки має на це право. Питання працівника поліції, чи проїде ОСОБА_2 до лікаря-нарколога, він ігнорував та казав, що зупинка транспортного засобу була безпідставна, нічим не підтверджена. Працівник поліції повідомив, що порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 зафіксоване і, якщо він не погоджується з діями працівників поліції, то він може їх оскаржити. Знову і знову працівник поліції запитував ОСОБА_2 , чи проїде останній до лікаря-нарколога для підтвердження або спростування факту перебування водія у стані наркотичного сп`яніння. ОСОБА_2 відповів, що йому треба їхати, а те, що пропонують працівники поліції є «іздєвательством». На запитання працівника поліції, чи проходив ОСОБА_2 будь-коли огляд у лікаря-нарколога, ОСОБА_2 повідомив, що два рази проходив, проте відмовився повідомляти, коле це було в останній раз. Вкотре була озвучена пропозиція проїхати до лікаря-нарколога. Як далі слідує з наступного відеофайлу, який є миттєвим продовженням попереднього, ОСОБА_2 відмовився надавати посвідчення водія (для уточнення його серії та номеру), кажучи, що то є його власністю. Працівник поліції поінформував ОСОБА_2 , що за те, що він відмовляється від проходження огляду у лікаря-нарколога буде складений адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та він ( ОСОБА_2 ) буде відсторонений від керування транспортним засобом, подальша експлуатація автомобіля буде заборонена. Далі працівник поліції уточнював місце мешкання ОСОБА_2 . На запитання пасажирки ОСОБА_2 , коли буде повернуто водійське посвідчення, працівник поліції відповів, що одразу, як буде складений адмінпротокол. Інспектор поліції вкотре запитав ОСОБА_2 , чи поїде він до лікаря-нарколога, на що отримав відповідь: «Чого мене возити». Працівник поліції вкотре повідомив, що у водія виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_2 відповів: «вони завжди у вас є, мені потрібно їхати по своїм справам». ОСОБА_2 був попереджений, що така його бездіяльність та залишення без відповіді питання, чи проїде він до лікаря-нарколога, буде розцінено, як відмова та буде складений протоко про адміністративне правопорушення. Пасажирка ОСОБА_2 повідомила працівникам поліції, що ОСОБА_2 приймає знеболювальне, на що інспектор патрульної поліції відповів, що це можна було б і лікарю пояснити, при цьому роз`яснюючи водію та пасажирці, що є препарати, які заборонені для вжиття під час керування транспортними засобами. Пасажирка повідомила, що ОСОБА_2 не бажає проходити огляд, на що працівник поліції відповів, що не повинен умовляти ОСОБА_2 проїхати до лікаря-нарколога, ОСОБА_2 сам має бути зацікавленим у цьому. В цей час, відповідно до відеозапису, інспектор поліції почав процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення. З наступного відео файлу, який є продовженням попереднього, вбачається, що працівник поліції знову запитує ОСОБА_2 , чи буде він їхати до лікаря-нарколога, на що отримав відповідь: «Що ви від мене хочете? Треба їхати на роботу. Яка схема?» Працівник поліції повідомив, що спочатку до лікаря, через 10 днів буде призначена зустріч, а якщо відмовляється водій, то одразу буде складений протокол про адміністративне правопорушення. Потім один працівник поліції попросив іншого запитати у ОСОБА_2 , чи потрібно тому направлення, а також попросив написати розписку, що ОСОБА_2 не буде керувати транспортним засобом. Працівник поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення озвучив виявлені у ОСОБА_2 ознаки наркотичного сп`яніння: блідість шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 , приїхала його донька та на запитання: «Куди тата будете відвозити?», отримала відповідь, що ОСОБА_2 вже нікуди не поїде, надасться направлення, і він сам поїде до «Соціотерапії». Надалі ОСОБА_2 надана постанова за порушення ПДР, а саме за керування транспортним засобом без паска безпека, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП, озвучена сума штрафу, роз`яснені права та порядок оскарження цієї постанови. ОСОБА_2 розписався у примірнику постанови. На наступному відеофайлі працівник поліції зачитує протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого ОСОБА_2 в означений день та час керував транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду у лікаря-нарколога. Під час бесіди з ОСОБА_2 , працівник поліції роз`яснив, що, як повідомила пасажирка (дружина ОСОБА_2 ), останній вживає лікарські препарати, знеболюючи, проте при їх прийомі забороняється керувати транспортним засобом. Коли працівник оголосив протокол та зазначив, що ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду у лікаря-нарколога, останній сказав, що не відмовлявся. Працівник поліції повідомив, що все зафіксовано на боді-камеру. Останній раз запитали у ОСОБА_2 , чи проїде він до лікаря-нарколога, проте таке запитання ОСОБА_2 проігнорував, залишив без відповіді та пішов в інший бік від працівників поліції. Коли працівник поліції підійшов до ОСОБА_2 з запитанням, чи буде той підписувати протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 відповів, що через 5 хвилин поїдемо. Працівник поліції попередив ОСОБА_2 про заборону подальшого руху транспортного засобу під його керуванням, проте не виключив такої можливості при наявності довідки від лікаря. Від підписання протоколу про адміністративне правопорушення та викладу письмових пояснень у ньому ОСОБА_2 відмовився. На останок працівник поліції повідомив ОСОБА_2 , що йому вручено направлення, з яким останній може звернутися до «Соціотерапії» та пройти огляд, і зауважив, що протягом години просили його проїхати до лікаря-нарколога, що зафіксовано на бодікамеру (ас. 5). За результатами зафіксованих подій уповноваженою на те особою складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 466816 від 9 червня 2023 року, зміст якого у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки, окрім іншого, протокол містить виклад суті адміністративного правопорушення, виходячи з характеру вчинених дій; в ньому вказані ознаки наркотичного сп`яніння, які були виявлені поліцейським у ОСОБА_2 (тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість шкіри обличчя) та дії водія щодо ухилення від огляду на стан сп`яніння; є вказівка на порушення вимог п. 2.5 ПДР та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП (ас. 1). Ці докази, які суддя місцевого суду поклав в основу своїх висновків, є належними, допустимими та достовірними, здобуті вони з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи та об`єктивно узгоджуються між собою. Доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника в частині того, що працівниками поліції не були встановлені ознаки наркотичного сп`яніння та одразу було запропоновано пройти огляд на предмет вживання наркотичних засобів у закладі охорони здоров`я, є безпідставними та спростовуються як дослідженим відеозаписом подій, так і поясненнями інспектора поліції Мусідрая Є.С., за результатами опитування якого ОСОБА_2 такі обставини не заперечувались. Не відповідають дійсності та спростовуються тим же відеозаписом посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_2 намагався отримати від працівників поліції роз`яснення щодо підстав пропозиції проходження огляду в лікарні, проте поліцейські ухилялись від надання відповіді. Як вбачається з відеозапису, ОСОБА_2 був обурений діями працівників поліції, які безпідставно, на його думку, зупинили автомобіль. Питань щодо виявлених у нього ознак наркотичного сп`яніння ОСОБА_2 інспекторам поліції не задавав. Посилання апелянта на те, що працівники поліції роз`яснювали ОСОБА_2 , що він може відмовитись від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння, на увагу не заслуговують, оскільки з дослідженого відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_2 про можливість відмови від проходження огляду, проте і зазначив, що за це також існує відповідальність. Доводи сторони захисту про те, що після висловлення згоди на проїзд до лікаря-нарколога, працівники поліції відмовили у доставленні ОСОБА_2 та надали йому направлення з роз`ясненнями щодо можливості звернутись до лікаря самостійно, є необґрунтованими, оскільки така згода була надана ОСОБА_2 вже після оформлення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, а роз`яснення щодо можливого самозвернення було обумовлено тим, що, як слідує з відеозапису, на випадок, якщо ОСОБА_2 має намір в цей день керувати транспортним засобом. Доводи захисника про те, що у ОСОБА_2 на час складання протоколу про адміністративне правопорушення не було ознак наркотичного сп`яніння та останній не перебував у стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується довідкою КНП «KMHKJI «Соціотерапія» про проведення огляду, за результатами якого ознак та стану сп`яніння у ОСОБА_2 виявлено не було, що підтверджується висновком та актом медичного огляду від 9 червня 2023 року за № 002766, на увагу не заслуговують, оскільки зазначений медичний заклад, хоча і наділений повноваженнями на проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до Наказу № 1160 від 7 вересня 2021 року Департаменту охорони здоров`я Київської міської державної адміністрації, проте такий огляд був проведений у порушення приписів ч. 4 ст. 266 КУпАП, відповідно до яких огляд у закладі охорони здоров`я та складання висновку за результатами огляду проводиться у присутності поліцейського. Крім того слід зазначити, що відносно ОСОБА_2 складений протокол про адміністративне правопорушення і він притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, яке виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Посилання сторони захисту на те, що координація рухів та мови у ОСОБА_2 не порушені, відповідно до відеозапису він має цілком природній вигляд та забарвлення обличчя, а ознаки сп`яніння були вигадані працівником поліції під час заповнення протоколу про адміністративне правопорушення, що, на переконання сторони захисту, свідчить про відсутність підстав у працівників поліції у вимозі для проходження огляду на стан сп`яніння, на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, визначення ознак сп`яніння віднесено до виключної компетенції працівників поліції уповноваженого підрозділу Національної поліції України. Таким чином, висновки місцевого суду у постанові від 26 червня 2023 року про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах. Під час апеляційного розгляду підстави для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, як про це просить апелянт, не встановлені Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП. Перевіривши усі доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення постановлено з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 253, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника Гармаша М.Ю. до задоволення не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И Л А: Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року, якою ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Гармаша Михайла Юрійовича - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду М.А.Васильєва