Постанова Харківський апеляційний суд № 643/11535/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/11535/18 Головуючий суддя І інстанції Єрмак Н. В. Провадження № 22-ц/818/627/23 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2023 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Бурлака І.В., Маміна О.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мельніка Руслана Васильовича на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 січня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, встановив: У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Позовна заява мотивована тим, що з 13 лютого 2009 року вона з відповідачем перебувала у шлюбі, який розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2013 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею. Відповідач мешкає окремо, матеріальної допомоги на утримання дочки не надає. Вона не в змозі самостійно утримувати дочку, а ОСОБА_1 є фізично здоровою, працездатною особою, має постійне місце роботи, дохід і зобов`язаний брати участь у витратах на дитину. Просила стягнути з відповідача на свою користь на утримання дитини у розмірі 2000 грн. щомісячно, посилаючись на те, що відповідач є батьком їхньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги у вихованні та утриманні дитини не надає, у зв`язку з чим позивач вимушена звернутися до суду. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 січня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1500 гривень щомісячно, з дня подачі заяви (17.08.2018 року) до досягнення повноліття дитини. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 04 грн. 80 коп. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Мельнік Р.В. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення у справі, не надав належної оцінки доказам у справі, не врахував, що він добровільно сплачує аліменти на утримання дитини приблизно 30000,00 грн. Вказав, що з матеріалами справи його представник адвокат Мельник Р.В. ознайомився 16.02.2023 року, а відповідач до цього не отримував від суду жодних повідомлень про виклик до суду, через що він не мав змоги себе захищати судовому процесі, була порушена змагальність сторін. Звертає увагу, що надані до справи документи належним чином не посвідчені, не дотримані положення ДСТУ 4163-2003 та ч.ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України. Зауважує, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України він тривалий час був позбавлений можливості перебувати у м. Харкові та отримувати будь-яку інформацію, а позивач не намагалася повідомити його про такий розгляд справи. Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема: 3) справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Доводи скарги про те, що суд належним чином не повідомив відповідача про судове засідання не знайшли свого підтвердження, оскільки у даній справі ухвалою від 22.11.2018 суддя Московського районного суду м. Харкова відкрив провадження у справи та вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 13). Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 19 ЦПК України справи про стягнення аліментів є малозначними справами, які згідно п. 1 ч. 4 цієї ж статті та п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розглядаються у спрощеному позовному провадженні, тобто без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. В матеріалах справи відсутня зворотна розписка на підтвердження отримання відповідачем копії ухвали про відкриття спрощеного провадження від 22.11.2018 та копії позову з додатком, які були адресовані ОСОБА_1 . Вони повернулися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 15-16). Однак така процесуальна ситуація не передбачена у вказаній нормі п. 1 ч.3 ст. 376 ЦПК України як підстава для скасування рішення з таких формальних підстав. Тому колегія суддів вважає за необхідне перевірити доводи скарги по суті. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції спирався на вимоги розумності та справедливості, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Колегія суддів підтримує такі мотиви суду, та вважає, що вони є цілком доречними. При цьому суд правильно послався на норму ст. 180 Сімейного Кодексу України, згідно якої батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, та ст. 181 СК України про те, що за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Матеріалами справи підтверджується, що з 13 лютого 2009 року сторони перебували у спільному шлюбі, який було розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2013 року. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з позивачкою. Твердження ОСОБА_1 щодо добровільного перерахування ним у коштів на утримання дочки у розмірі 30000 грн не спростовують висновків суду про розмір призначених аліментів, оскільки цей факт підтверджує майнову спроможність відповідача сплачувати присуджену судом суму, 1500 грн. щомісячно. Ці обставини мають значення та враховуються при стягненні присуджених судом аліментів. Оскільки оскаржене рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, а висновки суду доводами скарги не спростовуються, то відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідач у додатку до апеляційної скарги надав копію довідки до акту огляду МСЕК № 686636 серії 12 ААВ про те, що йому була вперше призначена друга група інвалідності за загальним захворюванням на підставі огляду від 31.01.2023 року, тобто вже після ухвалення рішення по справі, а тому її наслідки для звільнення від сплати судового збору на оскаржене рішення не впливають. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мельніка Руслана Васильовича залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 січня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складений 04 серпня 2023 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В.Бурлака. О.В.Маміна.