Постанова Львівський апеляційний суд № 450/1967/23

Справа № 450/1967/23 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є. Провадження № 22-ц/811/1827/23 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія: 69 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2023 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 червня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в: 01 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив розірвати шлюб між ними, зареєстрований 06 серпня 2010 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №1661. Свої вимоги обґрунтовував тим, що у шлюбі в них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір`ю відповідачкою ОСОБА_2 , з якою спору про місце проживання дитини немає. Протягом останніх років стосунки в них погіршились, почастішали сварки, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, разом не проживають, спільного господарства не ведуть, кожен із них живе своїм особистим життям, а тому шлюбні відносини фактично припинені, примирення та збереження шлюбу неможливі. Просив позов задоволити. Ухвалою суду від 02 травня 2023 року відкрито провадження в даній справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. 29 травня 2023 року від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с.24), в якому відповідачка пред`явлений до неї позов про розірвання шлюбу визнала, покликаючись на те, що стосунки між ними припинені, шлюб носить формальний характер, примирення між ними є неможливим, встановлення строку на примирення з чоловіком не потребує, затягування у даній справі, призначенням додаткового строку для примирення, суперечитиме її інтересам, а місце проживання дитини разом із нею (відповідачкою) вирішено з позивачем в добровільному порядку. Просила розглянути справу без її участі. Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 червня 2023 року провадження в даній справі зупинено, надано сторонам строк для примирення тривалістю до 13 грудня 2023 року. Ухвалу оскаржив позивач ОСОБА_1 , в особі свого представника адвоката Теглівець Т.Р., просить її скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що позивач у позовній заяві зазначив, що шлюбні відносини фактично припинені, примирення та збереження шлюбу неможливі. Відповідач, в свою чергу, повністю визнала позовні вимоги, зазначивши, що примирення є не можливим, строку на примирення з чоловіком не потребує, затягування у даній справі призначенням додаткового строку для примирення суперечить її інтересам. Зауважує, що суд призначив справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, тим самим навіть не намагався з`ясувати фактичні обставини справи. Зазначає, що згідно з ч.1 ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Поняття «моральні засади суспільства» діючим законодавством не визначено, а тому при вирішенні питання, чи не буде надання часу на примирення суперечити моральним засадам суспільства, суд має застосувати положення ст.24 СК України, яка закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу. Вважає, що при категоричній незгоді сторін (однієї із сторін) на примирення, суд мав би врахувати, що надання такого строку буде суперечити ст.24 СК України. Наголошує, що в даному випадку, обидві сторони у своїх заявах заперечили можливість примирення та висловили свою незгоду з таким, а тому надання їм строку для примирення суперечить інтересам сторін та моральним засадам суспільства. На переконання апелянта, наявність дитини від шлюбу не має бути підставою для прийняття судом такого рішення, всупереч фактичному визнанню позову відповідачкою. Звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі відсутні висновки суду про те, що визнання відповідачкою позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і ухвали про відмову у прийнятті визнання відповідачкою позову суд не постановляв. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 01.08.2023 року, є дата складення повного судового рішення 03.08.2023 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно зі статтею 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Частиною сьомою статті 240 ЦПК України визначено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Водночас, у пункті 4 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено обов`язок суду зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення. Відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, передбачене частиною першою статті 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі №761/33261/16-ц (провадження №61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя». У справі, що переглядається, суд першої інстанції, надаючи строк для примирення подружжя та зупиняючи розгляд справи на шість місяців (максимальний термін), з підстав наявності у сторін малолітньої дитини, не звернув уваги на те, що закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, а відтак, суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи, - існує реальна можливість примирення сторін. Суд першої інстанції не може формально застосовувати інститут примирення подружжя, а тому повинен був вказати на обставини справи, які свідчать про можливість примирення сторін. З матеріалів справи встановлено, що позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, не просив про надання строку для примирення, відповідачка, в свою чергу, визнаючи позов, вказала на неможливість примирення, а затягування строків розгляду справи наданням строку для примирення буде суперечити її інтересам. Зупиняючи провадження у справі з метою надання строку на примирення, суд першої інстанції не оцінив, наскільки реальною є можливість примирення сторін, у тому числі, з урахуванням висловленої думки обох сторін, які просили розірвати шлюб, не надаючи їм строку для примирення та звертаючи увагу суду на визначення місця проживання дитини в добровільному порядку. Окрім того, поза увагою суду залишилась норма процесуального закону про ухвалення судом рішення у випадку визнання позову відповідачем. Також необхідно зазначити, що призначивши розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд не врахував норми процесуального закону, які його регулюють (ст.ст.275-279 ЦПК України), зокрема, про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, відтак, можна дійти висновку, що суд формально підійшов до вирішення питання про встановлення сторонам строку для примирення за відсутності обставин, які б підтверджували дієвість цього інституту. Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 червня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 03 серпня 2023 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич