Ухвала КЦС ВС № 401/2921/22

Ухвала 03 серпня 2023 року м. Київ справа № 401/2921/22 провадження № 61-11297ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 08 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Світловодськпобут» про зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила зобов`язати ТОВ «Світловодськпобут» припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 18 серпня 2020 року. Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 грудня 2023 року справу визнано малозначною. Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2023 року позов задоволено. Зобов`язано ТОВ «Світловодськпобут» припинити нарахування ОСОБА_1 плати за послуги з централізованого опалення належної їй квартири АДРЕСА_1 , з моменту відключення вказаної квартири від централізованого опалення, тобто з 18 серпня 2020 року. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , самовільно не відключала належну їй квартиру АДРЕСА_1 від централізованого опалення, враховуючи, що вона у встановленому порядку отримала дозвіл на відключення квартири. Факт відключення квартири від мереж ЦО та ГВП з достовірністю підтверджується актом від 18 серпня 2020 року. Суд дійшов висновку, що відповідач порушує права позивача шляхом незаконного нарахування плати за послуги з теплопостачання з 18 серпня 2020 року. Суд не знайшов жодних підстав для проведення нарахування коштів за послуги з теплопостачання ОСОБА_1 , оскільки з 18 серпня 2020 року вона фактично не споживала послуги ТОВ «Світловодськпобут» і відповідно проведені нарахування плати за послуги підлягають припиненню. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 червня 2023 року рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2023 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення суду першої інстанції не містить належної оцінки способу відключення від мереж централізованого опалення (дотримання встановленого порядку), об`єкта відключення (багатоквартирний будинок у цілому чи квартира), судом не враховано, що таке відключення квартири ОСОБА_1 від мереж централізованого опалення є самовільним. Разом із тим, апеляційний суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме захист його прав як споживача та зобов`язання відповідача, як постачальника послуг з опалення, вчинити певні дії, зокрема, припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення, за наявності договірних відносин між сторонами суперечить положенням статті 16 ЦК України та не є ефективним. 24 липня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 червня 2023 року в зазначеній вище справі. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Згідно з пунктами 2, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. Предметом спору цій справі є вимоги про захист прав споживача шляхом зобов`язання відповідача припинити нарахування плати за послуги з централізованого опалення квартири. Справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження. Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника. Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для неї не є достатніми для застосування пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Отже, не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 401/853/20, від 31 травня 2022 року у справі № 401/1623/20, оскільки фактичні обставини у цих справах різні. В оскаржуваній постанові апеляційний суд встановив, що усупереч вимогам спеціальних норм законодавства, які регулюють порядок відключення квартир від мереж централізованого теплопостачання, позивачем не було письмово повідомлено виконавця послуг з постачання теплової енергії ? ТОВ «Світловодськпобут» про дату і час виконання робіт з відокремлення (відключення) не пізніше ніж за 15 календарних днів до дня виконання робіт з від`єднання квартири АДРЕСА_1 . Апеляційний суд, дослідивши акт про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання від 18 серпня 2020 року, який складений та підписаний ОСОБА_1 , представником власника будинку та представником монтажної організації, дійшов висновку, що таке відключення відбулося без запрошення та участі представника виконавця комунальних послуг з постачання теплової енергії ТОВ «Світловодськпобут». У справі № 401/853/20 встановлено, що «29 вересня 2017 року представниками власника будинку, монтажної організації і ОСОБА_1 складено та підписано акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП, яким підтверджено відключення квартири ОСОБА_1 від централізованого опалення. Підпис представника виконавця послуг з ЦО і ГВП у акті відсутній. Акт про відключення квартири було затверджено рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж ЦО і ГВП, протокол від 18 грудня 2017 року № 7. 12 жовтня 2017 року у присутності ОСОБА_1 комісією у складі УЖКГ міськвиконкому, Світловодського РЕМ, Світловодського УЕГГ було проведено візуальне обстеження квартири ОСОБА_1 та встановлено, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проведено відключення від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання; централізоване опалення у квартирі відсутнє, транзитні стояки опалення ізольовані. Представника СП ТОВ «Світловодськпобут» для обстеження квартири не направлено. Акт затверджено заступником міського голови». У справі № 401/1623/20 встановлено, що «актом про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, затвердженим рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання (протокол від 29 вересня 2017 року № 5) підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 відключена від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання шляхом видимого розриву заварюванням приєднань радіаторів (конвекторів), заварюванням стояків, ізолюванням стояків». Отже, у справах № 401/853/20, № 401/1623/20 акти про відключення квартири було затверджено рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань, тому суд вважав їх достатнім доказом припинення отримання послуги. Сама по собі незгода заявника із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Враховуючи викладене, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваного судового рішення в касаційному порядку, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки оскаржувана постанова Кропивницького апеляційного суду від 28 червня 2023 року ухвалена у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалах від 11 січня 2023 року у справі № 401/3040/21 (провадження № 61-12814ск22), від 29 червня 2023 року у справі № 401/2881/22 (провадження № 61-8781ск23), від 28 липня 2023 року у справі № 401/677/23 (провадження № 61-11221ск23). Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» про зобов`язання вчинити певні дії. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко