Ухвала КЦС ВС № 208/772/19

Ухвала 03 серпня 2023 року м. Київ справа № 208/772/19 провадження № 61-11392ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_3 у лютому 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 06 липня 2013 року ним за договором купівлі-продажу було придбано квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_4 за 8 900 доларів США, які у приміщенні нотаріальної контори дочка позивача, ОСОБА_5 передала особисто ОСОБА_1 , яка фактично була організатором цієї угоди. Згодом позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто за пів року до продажу від його імені спірної квартири. Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області рішенням від 27 травня 2015 року задовольнив позов ОСОБА_6 , спадкоємця померлого ОСОБА_4 , до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири. За фактом шахрайських дій при продажу квартири було відкрито кримінальне провадження і проведено досудове розслідування, в якому ОСОБА_3 визнано потерпілим та цивільним позивачем. Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області вироком від 25 липня 2018 року ОСОБА_1 визнав винною у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 190, частинами третьою, четвертою статті 358 КК України. На підставі частини першої статті 70 КК України останній було призначено міру покарання у вигляді позбавлення волі до 3 років 6 місяців. Вказаним вироком було задоволено цивільний позов позивача та з ОСОБА_1 на його користь стягнуто 238 520 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн - моральної шкоди. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 03 грудня 2018 року вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року скасував, звільнив ОСОБА_1 від покарання за скоєнні злочини на підставі пунктів 2, 3 статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строку давності і кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 було закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 384 КПК України. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності й закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням від покарання не є реабілітуючою підставою, а тому не може бути підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності за матеріальну та моральну шкоду, що заподіянні в результаті вчинення злочину. Позивач зазнав значних душевних страждань, усвідомлюючи, що став об`єктом таких дій, що витратив всі свої накопичення для того, щоб придбати квартиру для своєї дочки, на користь якої він 04 жовтня 2014 року здійснив відчуження на підставі договору купівлі продажу. Душевні страждання позивачу причиняє й та обставина, що ОСОБА_1 , незважаючи на доведеність її вини і вирок суду, не вважає себе такою, що зобов`язана відшкодувати йому у добровільному порядку завдані збитки та моральну шкоду. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 246 530 грн, на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн. Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ухвалою від 17 січня 2022 року залучив в якості правонаступника позивача ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 , як спадкоємицю за законом, в частині позовних вимог, заявлених ОСОБА_3 в межах цивільної справи № 208/772/19, про стягнення з відповідача ОСОБА_1 246 530 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди. Продовжив судовий розгляд справи. Закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , в частині заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача - 50 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди, з підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України. Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області рішенням від 31 січня 2023 року, яке залишив без змін Дніпровський апеляційний суд постановою від 28 червня 2023 року, позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 246 530 грн. у відшкодування матеріальної шкоди. Вирішив питання щодо судового збору. 26 липня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною дев`ятою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року 2 684 грн. Ціна позову у даній справі становить 246 530 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн). Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Касаційна скарга не містить посилань та обґрунтування підстав перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених у малозначній справі, а судом касаційної інстанції відповідних обставин не встановлено. При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, §

36. Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)). Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року. Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. З урахуванням того, що заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання про зупинення виконання рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року. Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров