Постанова 4824 № 761/41921/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 червня 2023 року м. Київ Справа № 761/41921/21 Провадження: № 22-ц/824/8633/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Нежури В. А., Соколової В. В., секретар Сакалош Б. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 08 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Саадулаєва А.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про припинення зобов`язань, стягнення заборгованості, у с т а н о в и в: В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 28.12.2007 року, між ОСОБА_1 та ЗАТ «Банк НРБ» укладено договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредитні кошти в сумі 2 000 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5% річних, терміном до 28.12.2012 року, який в подальшому був пролонгований. З метою забезпечення належного виконання договору про відкриття кредитної лінії між ЗАТ «Банк НРБ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , було укладено іпотечний договір, предметом якого є нежитлові приміщення (офіс) загальною площею 933, 2 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 . Вказані приміщення належали іпотекодавцям у рівних частках, кожному по 1/4 частки. 27 грудня 2007 року ВАТ «Сбербанк Росії» придбало 100% пакету акцій ЗАТ «Банк НРБ», в подальшому, 05.08.2009 р. було зареєстровано АТ «Дочірній банк Сбербанку Росії», яке згодом було трансформовано у АТ «Сбербанк». Вказував, що ним сумлінно виконувалися обов`язки за договором до початку відкритої окупації російською федерацією території Кримського півострову.Загальна сума платежів, здійснених позивачем в рамках виконання умов договору, склала 2 519 419,01 доларів США.Відповідно до складеного відповідачем розрахунку, станом на 24.03.2014 р. позивач мав заборгованість в загальній сумі 935 229, 97 доларів США. 15.03.2014 р. Постановою Верховної Ради України №891-VII були припинені повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, і вже 17.03.2014 р. нелегітимна Верховна Рада Автономної Республіки Крим проголосила Крим незалежною державою. Також зазначав, що з 11 березня по 23 серпня 2014 р. він, як виконуючий обов`язки заступника голови Адміністрації Президента України, організовував будівництво греблі для перекриття подачі води по Північно-Кримському каналу на окуповану Російською федерацією територію Кримського півострова. Наслідком його проукраїнської та відповідно антиросійської діяльності стала постанова, так званої, Державної ради Республіки Крим, якою у квітні 2014 року введено заборону на його в`їзд на територію півострова. Постановою, так званої, «Державної ради Республіки Крим», від 30.04.2014 року, з урахуванням змін та додатку до постанови від 03.09.2014 р. №2474-6/14 «Перелік майна, що обліковується як власність Республіки Крим» належне позивачу майно, у тому числі й будівля (нежилі приміщення (офіс) за адресою АДРЕСА_1 було націоналізовано, а саме визнано державною власністю Республіки Крим, яка згідно законодавства РФ незаконно об`явлена суб`єктом Російської федерації. Належне позивачу спільно з іншим співвласникам нерухоме майно передано у безоплатне користування управлінню Федеральної служби безпеки Російської федерації по республіці Крим та місту Севастополь.Позивача позбавлено можливості використовувати предмет іпотеки, в тому числі, провести погашення існуючої на той час заборгованості перед відповідачем. Відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на захист ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як законних співвласників нерухомого майна, а також і дій спрямованих на збереження цього майна. Позивач зазначав, що АТ «Сбербанк» є дочірнім банком російського ПАТ «Сбєрбанк Росії», контрольний пакет акцій якого належить державі Російська федерація в особі міністерства фінансів, тобто, кінцевим власником (бенефіціаром) відповідача є держава Російська федерація, що окупувала Автономну Республіку Крим. Посилаючись на вищевказані обставини вважав, що його зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії підлягають визнанню такими, що припинилися 30.04.2014 р., внаслідок отримання іпотекодержателем, в особі його фактичного власника, права власності на предмет іпотеки. При цьому, приймаючи до уваги загальний розмір заборгованості позивача перед відповідачем за договором про відкриття кредитної лінії, вважав, що відповідачем має бути відшкодовано йому 412 415, 87 доларів США, як перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Просив суд визнати зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Сбербанк» (яке перейменовано на АТ «Міжнародний резервний банк») за договором про відкриття кредитної лінії від 28.12.2007 р. такими, що припинилися 30.04.2014 р. та стягнути з АТ «Сбербанк» на його користь 412 415, 87 доларів США, що відповідно до офіційного курсу валют, встановленого НБУ, станом на дату подачі позову становить 10 957 642, 22 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 08 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що предмет іпотеки, яким було забезпечено його зобов`язання, перейшов у володіння Російської федерації, яка фактично є власником АТ «Міжнародний резервний банк». Вважав, що офіційним повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки слід вважати оприлюднені документи органів Російської федерації про визнання належного йому та іншими іпотекодавцям майна державною власністю. Ухвалами Київського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Міжнародний резервний банк» зазначив, що до 25 лютого 2022 року банк був банківською установою України, яка самостійно здійснювала права та обов`язки відповідно до законодавства України та самостійно відповідала за своїми зобов`язаними перед вкладниками. При цьому, з 25 лютого 2022 року АТ «Міжнародний резервний банк» перебуває в процедурі ліквідації, яка здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, тобто, банк перебуває під повним контролем держави Україна. Відмічав, що набуття права власності окупаційними органами Російської федерації на предмет іпотеки, яким було забезпечено виконання зобов`язань позивача, є незаконним та не створює юридичних наслідків, а нерухоме майно на території АР Крим, у відповідності до законодавства України, зберігається за його власниками, тому доводи щодо здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки є безпідставними. Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на апеляційну скаргу погодився із висновками суду першої інстанції та відмітив, що АТ «Міжнародний резервний банк» є окремою юридичною особою, при цьому, банк не передавав право вимоги до позивача іншим суб`єктам, в тому числі, органам окупаційної влади АР Крим. Зазначав, що відповідач, як іпотекодержатель, не реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а доводи позивача зводяться до його суб`єктивних припущень. Зауважив, що АТ «Міжнародний резервний банк» перебуває в процедурі ліквідації та погашення його кредиторських вимог здійснюється у визначеному законодавством порядку. В судовому засіданні адвокат Лаврін О.В. в інтересах АТ «Міжнародний резервний банк»заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вислухавши пояснення представника АТ «Міжнародний резервний банк», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, право власності на будівлю: нежилі приміщення (офіс) за адресою АДРЕСА_1 , у рівних частках, кожному по 1/4 (одній четвертій) частці, зареєстровано за громадянами ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 28.12.2007 р., між ОСОБА_1 та ЗАТ «Банк НРБ» укладено договір про відкриття кредитної лінії №13-12-07/ФО, за умовами якого позивачу надано кредитні кошти в сумі 2 000 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5% річних, терміном до 28.12.2012 р., який в подальшому був пролонгований. З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №13-12-07/ФО, 28.12.2007 р. між ЗАТ «Банк НРБ», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як іпотекодавцями, було укладено іпотечний договір, предметом якого є нежитлові приміщення (офіс) за адресою АДРЕСА_1 . З моменту укладення договору про відкриття кредитної лінії №13-12-07/ФО - 28.12.2007 р. та до 25.02.2014 р. (включно) ОСОБА_1 здійснювались періодичні платежі, передбачені умовами договору кредиту, загальна сума яких склала 2 519 419, 01 доларів США. Останній платіж за договором кредиту був виконаний позивачем 25.02.2014 р. Станом на 30.04.2014 р. загальна заборгованість позивача перед відповідачем за договором про відкриття кредитної лінії №13-12-07/ФО від 28.12.2007 р. становила 817 293, 06 доларів США і складалась з 666 456, 33 доларів США - заборгованості по поверненню тіла кредиту, 13 676, 39 доларів США - заборгованості зі сплати нарахованих відсотків та 137 160, 34 доларів США нарахованої позивачу пені. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів на підтвердження своїх тверджень про фактичне звернення стягнення на предмет іпотеки 30.04.2014 р., та відповідне повне задоволення вимог відповідача по договору про відкриття кредитної лінії №13-12-07/ФО від 28.12.2007 р. за рахунок таких дій. Відмітив, що АТ «Міжнародний резервний банк» не є представницьким органом ПАТ «Сбєрбанк Росії» на території України, її відокремленим підрозділом, або філією, оскільки, відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, є банківською установою, що створена та здійснює діяльність за законодавством України і не відповідає за зобов`язаннями ПАТ «Сбєрбанк Росії» та/або держави Російська федерація. Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. ОСОБА_1 посилався на те, що його зобов`язання за укладеним договором є фактично виконаним, оскількиАТ «Міжнародний резервний банк» звернуло стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено відповідне зобов`язання. Окрім того, відмітив, що вартість предмету іпотеки значно перевищила розмір заборгованості, а тому просив стягнути різницю між вартістю майна та заборгованості на свою користь. За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України). Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку" (абзац третій статті 1 цього Закону). Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю. Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. Колегія суддів відмічає, що належним виконанням зобов`язання є його виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки повинно задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки в такому випадку ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що АТ «Міжнародний резервний банк» є банківською установою, що створена та здійснює діяльність за законодавством України і не відповідає за зобов`язаннями ПАТ «Сбєрбанк Росії» та/або держави Російська федерація. Окрім того, апеляційний суд враховує надані відомості Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до яких 25 лютого 2023 року розпочато ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк», що передбачає здійснення процедури припинення банку, як юридичної особи, відповідно до законодавства України. Колегія суддів зауважує, що доводи позивача щодо звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки та відповідне повне задоволення вимог по договору про відкриття кредитної лінії №13-12-07/ФО від 28.12.2007 р. за рахунок таких дій, ґрунтуються виключно на його припущеннях. Як було вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окуповано території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України. На тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, , вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. З огляду на вказане, нерухоме майно, яким було забезпечено кредитні зобов`язання ОСОБА_1 , відповідно до законодавства України, зберігається за власниками, а набуття власності на нього окупаційними органами є незаконним та не створює юридичних наслідків на території України. Отже, нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , яким було забезпечено зобов`язання ОСОБА_1 , не вибуло з власності іпотекодавців, на нього не було звернено стягнення кредитором та відповідно не було задоволено вимоги кредитора, а тому посилання позивача на незаконне набуття власності на вказане майно органами окупаційної влади, як на підставу для припинення зобов`язань за кредитним договором та розрахунку заборгованості відповідача перед позичальником, внаслідок перевищення вартості предмету іпотеки над розміром заборгованості, є помилковими та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 08 лютого 2023 року підлягає залишенню без змін, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 08 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 31 липня 2023 року. Головуючий Т. О. Невідома Судді В. А. Нежура В. В. Соколова