Ухвала КАС ВС № 640/22770/19

УХВАЛА 03 серпня 2023 року м. Київ справа №640/22770/19 адміністративне провадження № К/990/26819/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Уханенка С.А., суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р., перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 22 жовтня 2019 року №1178ц про звільнення його з посади начальника третього слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 23 жовтня 2019 року; поновити його на посаді начальника третього слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України в органі прокуратури з 23 жовтня 2019 року; стягнути з Генеральної прокуратури України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 жовтня 2019 року по дату винесення судового рішення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 22 жовтня 2019 року №1178ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника третього слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 23 жовтня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника третього слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2019 року. Стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 жовтня 2019 року по дату винесення судового рішення у розмірі 1811148,39 грн. В іншій частині позову відмовлено. 28 липня 2023 року Офіс Генерального прокурора утретє надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути оскаржені судові рішення, на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скасувати їх та задовольнити позов. Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення начальника відділу прокуратури, який не має статусу прокурора, за рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Із змісту оскаржених судових рішень вбачається, що вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що ОСОБА_1 , як начальник третього слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, в розумінні пункту 17 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), виконував обов`язки слідчого органу досудового розслідування, службове становище і процесуальний статус якого, з огляду на приписи статей 36 і 40 КПК України, статей 22-26 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), є відмінними від правового статусу прокурора. Отже, позивач, обіймаючи посаду начальника третього слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, не виконував повноваження прокурора, передбачені КПК України і Законом №1697-VII, а отже, не мав статусу прокурора, що виключало можливість застосування до нього станом на день звільнення (23 жовтня 2019 року) положень Закону №1697-VII, зокрема пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону щодо звільнення прокурора з посади з підстави ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Такі висновки суд апеляційної інстанції, зокрема, обґрунтував посиланням на висновки Верховного Суду у справах №№ 640/22657/19, 640/25355/19 та №640/25356/19, в яких Верховний Суд також констатував, що норма пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ), яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин, стосувалася слідчих органів прокуратури і передбачала можливість їх переведення на посаду прокурора у реформованих органах прокуратури за умови успішного проходження ними атестації, не означала застосування до таких осіб усіх професійних процедур, обов`язкових для посади прокурора, а також можливість звільнення їх з посад слідчих в разі непроходження або неуспішного проходження атестації для зайняття посади прокурора. Тому питання подальшого перебування ОСОБА_1 на посаді начальника третього слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, яке не було вирішено до 27 листопада 2018 року, після цієї дати мало вирішуватися в інший спосіб, аніж звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII. Верховний Суд відхиляє посилання Офісу Генерального прокурора про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №№ 640/22657/19, 640/25355/19 та №640/25356/19, так як оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах. Відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах щодо якої такий висновок сформовано. Водночас підставами для застосування положень пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України Офіс Генерального прокурора, зокрема, зазначив неправильне застосування судом норм матеріального права, з посиланням на положення Конституції України та відсутність визначення поняття «слідчий», що, на його думку, свідчить про прогалини у законодавстві. Разом з цим, аргументи заявника в цій частині зводяться до мотивів, що всі слідчі подали заяви про проходження ними атестації, а тому, на його думку нормами Закону №113-ІХ та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 посади прокурора та слідчого об`єднуються словом "прокурор". Наведені мотиви не свідчать про інший підхід до застосування тієї ж норми права щодо якої Верховним Судом викладено висновок, застосований судом апеляційної інстанції у цій справі. Верховний Суд також відхиляє доводи заявника щодо забезпечення єдності судової практики, оскільки інші аргументи скарги зводяться до загальних мотивів щодо реформування органів прокуратури, необхідності проходження атестації усіма працівниками прокуратури та цитування норм законодавства, що не є критеріями застосування положень пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України, так як сформований Верховним Судом висновок у подібних справах №№ 640/22657/19, 640/25355/19 та №640/25356/19 наразі і вирішує проблематику таких спорів та створює умови для формування єдиної правозастосовчої практики. Тому, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. За таких обставин, Суд не вирішує клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку. Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд У Х В А Л И В :

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: С.А. Уханенко Судді: О.В. Кашпур О.Р. Радишевська