Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/620/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/620/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 03 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 05.02.2021 по 17.08.2022. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з посади в розмірі 48628 грн 08 коп. з урахуванням обов`язкових платежів та виплат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Вказує, що ГУНП в Хмельницькій області вчинило всі залежні від нього дії щодо виплати. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до витягу з наказу ГУНП в Хмельницькій області від 04.02.2021 №49 о/с позивач звільнений зі служби в поліції з 04.02.2021. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.12.2021 по справі №560/14903/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, що полягає у невиплаті позивачу грошової компенсації за невикористані 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік, 12 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік та 45 діб основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік, 12 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік та 45 діб основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2022 по справі №560/852/22 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року. Зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період перебування на посаді поліцейського з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року. Відповідно до виписок по картковому рахунку, які містяться в матеріалах справи, позивачеві виплачено: - 08.02.2021 - 4223,92 грн грошового забезпечення за лютий 2021 року та компенсацію за 4 невідбуті дні відпустки за 2022 рік; - 13.05.2021 - 187864,75 грн одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції; - 12.08.2022 - 41079,62 грн виплата на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.12.2021 по справі №560/14903/21; - 17.08.2022 - 3324,54 грн виплата на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2022 по справі №560/852/22. Позивач 19.12.2022 звернувся до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області з заявою, в якій просив нарахувати йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.02.2021 по 17.08.2022. Листом від 23.12.2022 відповідачем відмовлено у нарахуванні та виплаті середнього заробітку. Вважаючи такі дії Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, враховуючи вимоги частини 1 статті 308 КАС України, апеляційному перегляду за апеляційною скаргою відповідача в частині задоволених позовних вимог. За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму. Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) дійшла висновку про те, що немає жодних підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року у справі № 21-1765а15. За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019р. у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. При вирішенні цього питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Вказаний підхід застосований Касаційним адміністративним судом під час вирішення справи №806/2473/18 і наведений в постанові від 30.10.2019 р. Позивач просить суд зобов`язати Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області нарахувати та виплатити йому середній заробіток за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні за період з 04.02.2021 по 17.08.2022. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до виписок по картковому рахунку, які містяться в матеріалах справи, позивачеві виплачено: 08.02.2021 - 4223,92 грн грошового забезпечення за лютий 2021 року та компенсацію за 4 невідбуті дні відпустки за 2022 рік; 13.05.2021 - 187864,75 грн одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції; 12.08.2022 - 41079,62 грн виплата на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.12.2021 по справі №560/14903/21; 17.08.2022 - 3324,54 грн виплата на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.03.2022 по справі №560/852/22. З огляду на вищевикладене, враховуючи встановлений розмір заборгованості, характер цієї заборгованості, дії позивача та відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплату у сумі 48628,08 грн (4223,92 + 41079,62 + 3324,54). Разом з тим, кошти в розмірі 187864,75 грн одноразової грошової допомоги при звільненні з поліції, які виплачені позивачеві 13.05.2021 не підлягають включенню до суми коштів за прострочення ним належних при звільненні позивача виплату, оскільки відповідач дотримався вимог Порядку №260 щодо строків виплати позивачу цієї одноразової грошової допомоги. Зазначена позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 15 лютого 2023 року справа № 160/19339/21. Зважаючи на наведене, оскільки позивач відповідно до витягу з наказу ГУНП в Хмельницькій області від 04.02.2021 №49 о/с звільнений зі служби в поліції з 04.02.2021, йому необхідно виплатити середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 05.02.2021. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній відповідачем частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Хмельницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.