Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/327/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/327/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 03 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю відповідача щодо не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей за період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 09.06.2022, з 19.06.2022 по 25.06.2022 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2023 Військову частину НОМЕР_2 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року позов задоволено частково. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 09.06.2022, з 19.06.2022 по 25.06.2022, з розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачені витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн (три тисячі грн) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, апелянт наполягає на тому, що довідка № 1427, у тому вигляді якою її видано Військовою частиною НОМЕР_2 , сама по собі не може слугувати належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення воєнних (бойових) дій. 20 червня 2023 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній вказав на безпідставність доводів апеляційної скарги та наголосив на тому, що апелянтом не наведено обставин, які б свідчили про наявність перешкод для виплати позивачу додаткової винагороди за спірний період. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . У відповідності до бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02.04.2022 №56, у складі прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) позивача було направлено оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ( ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) з 07.04.2022 з метою прийняття участі у заходах. У відповідності до бойового розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 20.06.2022 №99-гриф, у складі прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) позивача було направлено оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ( ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_2 ) з 28.06.2022 з метою прийняття участі у заходах. Відповідно до довідки В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 №1427 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей, зокрема у період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 09.06.2022, з 19.06.2022 по 25.06.2022. Разом із тим, на переконання позивача, Військовою частиною НОМЕР_1 допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року у розмірі 100000 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської і Сумської областей за відповідні періоди. Наведені обставини слугували підставою для його звернення до суду з цим адміністративним позовом. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на наявність бойового розпорядження та довідки від 05.08.2022 №1427, що позивач дійсно брав безпосередню участь у бойових діях в період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 09.06.2022, з 19.06.2022 по 25.06.2022, а тому має право на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до Постанови №168. Однак, враховуючи те, що у Військової частини НОМЕР_1 були відсутні відомості про прийняття позивачем участі у бойових діях, в тому числі у спірний період, із посиланням на відповідні бойові розпорядження, рапорти, вона не мала правових підстав для видачі наказу про виплату додаткової винагороди позивачу. Водночас, відповідач зобов`язаний за наявності визначених умов виплатити допомогу та не вправі вирішувати це питання на власний розсуд у випадку наявності підстав для отримання такої допомоги, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за спірні періоди пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції, з огляну на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби. Статтею 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Згідно із п.п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). Згідно із Інструкцією "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України", затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23 липня 2018 року за № 854/32306, грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 року прийняв Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168). Відповідно до п.1 Постанови №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Спірним у межах розгляду даної справи є питання наявності у позивача права на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до Постанови №168. Так, з метою виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (із змінами) та з метою врегулювання виплат військовослужбовцям Державної прикордонної служби України Адміністрацією Державної прикордонної служби України було видано наказ від 31.03.2022 №164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168" (далі - Наказ №164). Пунктом 1 Наказу №164-АГ визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які проходять військову службу в органах охорони державного кордону (прикордонних загонах) виплачується додаткова винагорода (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірі 30000 гривень, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Відповідно до п. 2 Наказу №164-АГ під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; з завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання польотів, пов`язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій, виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії. Положеннями п.3 Наказу №164 визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі одного з таких документів: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі. Відповідно до п.4 Наказу №164-АГ начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць (додаток 2). Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснювати на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби. В наказі про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень на місяць, обов`язково зазначати підстави для його видання. Пунктом 12 Наказу №164 визначено, що виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів). Із процитованого вбачається, що підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби). При цьому, документальним підтвердженням такої участі є один із наступних документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди за вказаний період, суд апеляційної інстанції вказує на наступне. Так, апелянт наполягає на тому, що довідка № 1427, у тому вигляді якою її видано Військовою частиною НОМЕР_2 , сама по собі не може слугувати належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення воєнних (бойових) дій. З даного приводу слід зазначити, що в матеріалах справи наявний наказ начальника НОМЕР_3 прикордонного загону від 07.04.2022 № 5-вв, від 28.06.2022 №38-вв, яким позивача направлено у службове відрядження до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", з 07.04.2022, з метою прийняття участі у заходах, а з 28.06.2022 до НОМЕР_4 прикордонного загону, який перебуває в оперативному угрупуванні військ " ІНФОРМАЦІЯ_4 ". Підставами вказано бойове розпорядження Адміністрації державної прикордонної служби України від 02.04.2022 №56-Т та бойовий наказ Адміністрації державної прикордонної служби України від 20.06.2022 №99/гриф. При цьому, в своїх письмових поясненнях в суді першої інстанції представник Військової частини НОМЕР_2 зазначив, що військовослужбовець прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 у відповідності до бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 №56 гриф був направлений в оперативне підпорядкування НОМЕР_5 прикордонного загону імені князя Володимира Великого. А відповідно до бойового розпорядження начальника НОМЕР_5 прикордонного загону імені князя Володимира Великого від 09.04.2022 № 978/гриф позивач у складі прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) приступив до виконання бойових завдань в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_2 ). Копії з журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу неможливо надати, оскільки їх облік та ведення безпосередньо здійснюються у комендатурі швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ). З огляду на вищевикладене, представник Військової частини НОМЕР_2 зазначив, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської та Сумської областей у період з 07.04.2022 по 25.06.2022. Також зазначив, що довідка про безпосередню участь в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії відповідно до додатку № 1 пункту 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 31.03.2022 № 164-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168", була надана до прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) в одному примірнику, а саме: стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 від 05.08.2022 №1427. Тобто, наявність вищевказаних доказів у своїй сукупності дає підстави для висновку, що доводи апеляційної скарги про те, що вказана довідка не може слугувати належним доказом на підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в районах ведення воєнних (бойових) дій є безпідставними, оскільки даний документ є чинним, у передбачено порядку не скасовано і апелянтом взагалі не деталізовано у чому полягає невідповідність даного документа визначеним положенням. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що зважаючи на наявність бойового розпорядження та довідки від 05.08.2022 №1427, позивач дійсно брав безпосередню участь у бойових діях в період з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 09.06.2022, з 19.06.2022 по 25.06.2022, а тому має право на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до Постанови №168. Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач був відряджений до оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". При цьому, як зазначалось вище, начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці з інших органів та підрозділів повинні щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі додатку 2 (Списку). Разом з тим, як зазначав в письмових поясненнях представника Військової частини НОМЕР_2 , військовослужбовці прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), перебувають на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та на виконання пункту 6 Наказу, рапорти про виплату доплати до додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн, пропорційно із розрахунку на місяць, військовослужбовцям прикордонної комендатури швидкого реагування, за квітень, травень, червень місяць за підписом першого заступника начальника загону - коменданта прикордонної (комендатури НОМЕР_3 прикордонного загону полковника ОСОБА_2 (за квітень 23.06.2022 Вих. № 493), (за травень 23.06.2022 Вих. № 497), (за червень 14.07.2022 Вих. № 680), були направлені супровідний лист від 24.06.2022 № 22/1574-22-Вих., супровідні листи від 27.06.2022 № 22/1614-22-Вих., від 18.07.2022 № 22/1906-22-Вих., від 21.07.2022 №22/2001-22-Вих. - повторно за квітень, травень та червень) 105 прикордонним загоном імені князя Володимира Великого до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ). Рапорти від прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), щодо виплати 30000 гривень, за період квітень - червень 2022 року, до 105 прикордонного загону імені князя Володимира Великого - не надходили. Втім, відповідні твердження представника Військової частини НОМЕР_2 судом першої інстанції оцінено критично, оскільки жодних доказів на підтвердження факту надсилання чи/або вручення Військовій частині НОМЕР_1 відповідних матеріалів стосовно позивача ним надано не було, а матеріали справи таких не містять, що стало підставами для висновку суду першої інстанції про відсутність протиправності у діях відповідача. В той же час, встановивши, що попри наявність права на отримання збільшеної виплати додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до Постанови №168, позивач не отримував даної виплати, судом першої інстанції було враховано усі обставини справи з метою обрання найбільш доцільного способу відновлення порушеного права. Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є верховенство права. При цьому, принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права. Принцип правової визначеності (певності) загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. Так, Конституційний Суд України сформулював у Рішенні від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками, в якому зазначається, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абзац другий підпункту 5.4 п.5 мотивувальної частини) [14]. Цим Конституційний Суд України наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування. У справі "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції термін передбачено законом передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін передбачено законом має на увазі не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія (ЄСПЛ аналогічної позиції дотримується у справі "Steel and others v. The United Kingdom"). Також у рішенні в справі "The Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд зазначив, що закон повинен бути досить доступним, він повинен служити для громадянина відповідним орієнтиром, достатнім у контексті, в якому застосовуються певні правові норми у відповідній справі; норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає можливість громадянинові регулювати свою поведінку. При цьому ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції. В даному ж випадку, постанова КМУ №168 передбачає, що виплата додаткової винагороди до 100000 грн здійснюється на підставі наказів командирів, при цьому, умовою для такої виплати є безпосередня участь у певний період у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи саме в районах здійснення зазначених заходів. Судом першої інстанції було вірно зауважено, що ані постановою КМУ №168, ані наказом №164-АГ не врегульовано питання щодо виплати спірної додаткової винагороди за умови документального підтвердження права на її отримання (тобто безпосередньої участі у бойових діях), однак без видачі командиром наказу про таку виплату. Окрім того, на момент виникнення спірних правовідносин (квітень - червень 2022), постанова КМУ №168 не містила норми, яка б передбачала, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Такі зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 р. №793. Зокрема, постанову КМ України №168 доповнено пунктом 2-1 наступного змісту: "Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів". Більш того, п.1 постанови КМ України вказує, що виплата винагороди до 100 000 грн здійснюється військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тобто підставою є прийняття участі у відповідних заходах. Відтак, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача, що підставою для нарахування додаткової винагороди є виключно Списки, які мали направлятись військовою частиною, у відрядженні якої перебував позивач. Хоча й такі й мають бути подані, однак не є визначальною чи єдиною підставою для виплати. Підставою для виплати відповідно до постанови КМ України №168, як вже цитувалось вище, є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є один з таких документів: - бойовий наказ (бойового розпорядження); - журнал бойових дій (вахтового журналу) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); - рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Тобто, для виплати винагороди до 100 000 грн має бути підтверджена документально участь військовослужбовця у бойових діях. Як судом першої інстанції, так і колегією суддів в ході апеляційного розгляду справи підтверджено, що стосовно позивача наявне бойове розпорядження від 02.04.2022 та довідка, яка підтверджує періоди його участі у бойових діях. Тобто, відповідний наказ про виплату винагороди, встановленої пунктом 1 постанови КМ України №168, не видано, попри те, що відповідач зобов`язаний за наявності визначених умов виплатити таку допомогу та не вправі вирішувати це питання на власний розсуд у випадку наявності підстав для отримання такої допомоги. При цьому, відповідачем в апеляційній скарзі не наведено обставини, які б свідчили про наявність перешкод для виплати позивачу додаткової винагороди за періоди його участі у бойових діях, які відображені у довідці. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату додаткової винагороди, встановленої п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 07.04.2022 по 30.04.2022, з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 09.06.2022, з 19.06.2022 по 25.06.2022, які зазначені у довідці Військової частини НОМЕР_2 від 05.08.2022 №1427, з розрахунку до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах з врахуванням уже проведених виплат за цей період. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Курко О. П. Боровицький О. А.