Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 802/4528/13-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 802/4528/13-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 03 серпня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Сапальової Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Державної судової адміністрації України про стягнення заборгованості по довічному грошовому утриманні та компенсацію за його несвоєчасну виплату, В С Т А Н О В И В : У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області з позовом до Державної судової адміністрації України, у подальшому також до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції у Вінницькій області, територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 31 січня 2008 року просив визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо недонарахування і невиплати заробітної плати та довічного грошового утримання, компенсації вартості недоотриманого службового обмундирування, а також стягнути з Державної судової адміністрації на його користь 518120,44 гривень, з яких: 165475,85 гривень заборгованість по заробітній платі з липня 1995 року по грудень 2006 року, 24473,88 гривень заборгованість по заробітній платі з січня по листопад 2006 року, 216001,61 гривень - заборгованість по довічному грошовому утриманню з 01 вересня 2000 року по 01 січня 2007 року, 51955,18 гривень компенсація втрати частини заробітної плати внаслідок її несвоєчасної виплати за період з липня 1995 року по грудень 2006 року, 45498,27 гривень - компенсація втрати частини довічного грошового утримання внаслідок несвоєчасної виплати з січня 2001 року по грудень 2006 року, 14715,65 гривень вартість недоотриманого службового обмундирування. Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2008 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Державного казначейства України, ериторіального управління державної судової адміністрації України у Вінницькій області, Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо безпідставного недонарахування і невиплати заробітної плати та довічного грошового утримання, компенсації за затримку їх виплат, невиплати компенсації за неотримане службове обмундирування, а також стягнуто з Державної судової адміністрації України шляхом списання з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь позивача 518120,44 гривень, з яких: заборгованість по заробітній платі за період з липня 1995 року по грудень 2006 року - 165475,85 гривень і за січень-листопад 2006 року - 24473,88 гривень; заборгованість по довічному утриманню за період з 01 вересня 2000 року по 01 січня 2007 року - 216001,61 гривень; компенсацію втрати частини заробітної плати внаслідок несвоєчасної її виплати за період з липня 1995 року по грудень 2006 року - 51955,18 гривень; компенсацію втрати частини довічного грошового утримання внаслідок несвоєчасної його виплати за період з січня 2001 року по грудень 2006 року - 45498,27 гривень; вартість недоотриманого службового обмундирування за період з 19 березня 1994 року і до дати прийняття судового рішення - 14715,65 гривень. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2008 року скасовано і прийнято нову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Так, цим судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо недонарахування, невиплати заробітної плати та довічного грошового утримання, компенсації за затримку їх виплат та стягнуто з Державної судової адміністрації України шляхом списання з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь позивача суму в розмірі 44192,05 гривень, з яких: 18632,09 гривень заборгованості по заробітній платі за 2005-2006 роки; 20908,30 гривень заборгованості по довічному утриманню за 2005-2006 роки; 2192,69 гривень компенсації втрати частини заробітної плати внаслідок несвоєчасної її виплати протягом 2005-2006 років; 2458,97 гривень компенсації втрати частини довічного грошового утримання внаслідок несвоєчасної його виплати за 2005-2006 роки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року у частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державної судової адміністрації України заборгованості по заробітній платі, заборгованості по довічному грошовому утриманню за 2005-2006 роки та компенсації за їх несвоєчасну виплату скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін. В контексті наведених вище судових рішень варто зауважити, що постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державної судової адміністрації України заборгованості по недоотриманому службовому обмундируванню скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині. В свою чергу, ухвалою Вищого адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року скасовано постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 16 травня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державної судової адміністрації України заборгованості по заробітній платі, заборгованості по довічному грошовому утриманню за 2005-2006 роки та компенсації за їх несвоєчасну виплату, а в іншій частині (зокрема і щодо компенсації за недоотримане службове обмундирування) залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції. Наведене свідчить про те, що рішення з приводу позовних вимог, які стосуються виплати вартості службового обмундирування, прийнято і таке набрало законної сили. Далі, за наслідком нового розгляду справи постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема визнано протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо неповного обсягу нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період 2005-2006 роки з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" № 865 від 03 вересня 2005 року, а також зобов`язано територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області нарахувати та виплатити позивачеві невиплачену заробітну плату за період 2005-2006 роки з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про оплату праці суддів" № 865 від 03 вересня 2005 року. У решті позовних вимог відмовлено. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Цією постановою скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Зокрема постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року і постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2016 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. За наслідками нового судового розгляду рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 жовтня 2020 року залишив без змін рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року. Постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зокрема скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, а справу направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2023 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати заробітної плати та довічного утримання ОСОБА_1 у період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно в загальному розмірі 212528,41 гривень. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області бюджетними асигнуваннями, необхідними для проведення видатків з виплати ОСОБА_1 невиплаченої частини заробітної плати в розмірі 88797,46 гривень та довічного утримання в розмірі 123730,95 гривень за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно. Визнано протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 протягом період з 01 червня по 31 грудня 2005 року включно заробітної плати та довічного утримання в меншому розмірі, ніж необхідно було здійснити. Зобов`язано територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину заробітної плати в розмірі 88797,46 гривень та довічного утримання в розмірі 123730,95 гривень за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно з утриманням із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2023 зазначивши, стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безпірного списання Державної казначейської службою України з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» на користь ОСОБА_1 невиплачену частину заробітної плати в розмірі 88797,46 гривень та довічного утримання в розмірі 123730,95 гривень за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно з утриманням із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 з 22 червня 1987 року обіймав посаду судді Жмеринського міського суду Вінницької області, а з 20 серпня 2002 року працював суддею Ладижинського міського суду Вінницької області. Позивач за захистом своїх порушених прав звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 31 січня 2008 року просив визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо недонарахування і невиплати заробітної плати та довічного грошового утримання, компенсації вартості недоотриманого службового обмундирування, а також стягнути з Державної судової адміністрації на його користь 518120,44 гривень, з яких: 165475,85 гривень заборгованість по заробітній платі з липня 1995 року по грудень 2006 року, 24473,88 гривень заборгованість по заробітній платі з січня по листопад 2006 року, 216001,61 гривень - заборгованість по довічному грошовому утриманню з 01 вересня 2000 року по 01 січня 2007 року, 51955,18 гривень компенсація втрати частини заробітної плати внаслідок її несвоєчасної виплати за період з липня 1995 року по грудень 2006 року, 45498,27 гривень - компенсація втрати частини довічного грошового утримання внаслідок несвоєчасної виплати з січня 2001 року по грудень 2006 року, 14715,65 гривень вартість недоотриманого службового обмундирування. Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції з огляду на проведене експертне дослідження дійшов висновку, що позивач має право на отримання невиплаченої частини заробітної плати та невиплаченого довічного грошового утримання в загальному розмірі 212528,41 гривень (за вирахуванням обов`язкових платежів). При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати заробітної плати та довічного утримання позивачу у період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року. Як наслідок, похідні від них вимоги про зобов`язання Державну судову адміністрацію України вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для проведення видатків з виплати позивачу невиплаченої частини заробітної плати в розмірі 88797,46 гривень та довічного утримання в розмірі 123730,95 гривень за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно. При цьому, суд визнав протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області щодо нарахування та виплати позивачеві протягом період з 01 червня по 31 грудня 2005 року заробітної плати та довічного утримання в меншому розмірі, ніж необхідно було, а також зобов`язав територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області нарахувати та виплатити позивачу невиплачену частину заробітної плати в розмірі 88797,46 гривень та довічного утримання в розмірі 123730,95 гривень за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно з утриманням із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів. Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що відповідач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог, однак вважає, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2023 слід змінити, зазначивши стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безпірного списання Державної казначейської службою України з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів» на користь ОСОБА_1 невиплачену частину заробітної плати в розмірі 88797,46 гривень та довічного утримання в розмірі 123730,95 гривень за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно з утриманням із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів. Таким чином, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача та зазначає наступне. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 120 Закону України «Про судоустрій» від 07 лютого 2002 року № 3018-ІІІ (далі Закон № 3018-ІІІ), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та підлягає застосуванню у редакції, чинній на момент виникнення таких відносин, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює зокрема й Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України, Конституційного Суду України, вищих спеціалізованих судів). Статтею 125 Закону № 3018-ІІІ передбачено, що Державна судова адміністрація становить систему органів, що складається з Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь державної судової адміністрації. Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює організаційне забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, а також інших органів та установ судової системи відповідно до цього Закону. Організаційне забезпечення діяльності Верховного Суду України, Конституційного Суду України та вищих спеціалізованих судів здійснюється апаратами цих судів. Територіальні управління державної судової адміністрації утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Територіальні управління державної судової адміністрації підпорядковуються Державній судовій адміністрації України. У структурі Державної судової адміністрації України утворюється структурний підрозділ по управлінню організаційним забезпеченням військових судів. Згідно з частиною 1 статті 126 Закону № 3018-ІІІ Державна судова адміністрація: забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, Академії суддів України; вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення; вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує необхідну потребу у спеціалістах, здійснює через Міністерство юстиції України та інші органи замовлення на підготовку відповідних спеціалістів; веде статистичний і персональний облік даних про кадри судів, готує матеріали щодо призначення, обрання та звільнення суддів; оприлюднює інформацію щодо ініціювання питання про обрання суддів безстроково; забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфікації; організовує проходження навчальної практики в судових установах і розробляє відповідні програми; організовує роботу по веденню судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства в судах загальної юрисдикції; готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону; виконує функції головного розпорядника бюджетних коштів у випадках, передбачених цим Законом; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів; забезпечує медичне обслуговування і санаторно-курортне лікування суддів та працівників апарату судів, вживає заходів щодо забезпечення їх благоустроєним житлом; забезпечує у взаємодії з органами суддівського самоврядування, судами та іншими правоохоронними органами незалежність, недоторканність і безпеку суддів; організовує та фінансує будівництво і ремонт будинків та приміщень судів, а також забезпечує їх технічне оснащення; організовує впровадження в судах комп`ютеризації для судочинства, діловодства та інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності; забезпечує судимпенсації за неотримане службове обмундирування, а також стягнуто з Державної судової адміністрації України шляхом списання з розрахункового рахунку № 35213015004024 за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів" на користь позивача 518120,44 гривень, з яких: заборгованість по заробітній платі за період з липня 1995 року по грудень 2006 року - 165475,85 гривень і за січень-листопад 2006 року - 24473,88 гривень; заборгованість по довічному утриманню за період з 01 вересня 2000 року по 01 січня 2007 Подібні положення, що визначають статус Державної судової адміністрації України як розпорядника бюджетних коштів, містяться і у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII. При цьому статтею 22 Бюджетного кодексу України Державну судову адміністрацію України віднесено до головних розпорядників бюджетних коштів. Отже, наведені вище приписи свідчать про те, що Державна судова адміністрація є головним розпорядником бюджетних коштів та учасником бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи. Разом із тим слід врахувати те, що на місцях Державна судова адміністрація діє через її територіальні управління, які є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. Водночас у запереченнях на позовну заяву, що подані Державною судовою адміністрацією України ще під час розгляду справи Гайсинським районним судом Вінницької області, зазначено, що матеріально-технічне забезпечення місцевих судів у спірний період покладалося на Державну судову адміністрацію і здійснювалося на підставі замовлень відповідного суду, в межах кошторису на утримання даного суду. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Так, кошторисом на 2005 рік територіальному управлінню Державної судової адміністрації у Вінницькій області передбачалося видатків на суму 17618150 гривень, з них на оплату праці 9090200 гривень. У 2005 році фінансування заробітної плати здійснено в повному обсязі, що свідчить про відсутність заборгованості по заробітній платі. Тобто фонд заробітної плати місцевих судів Вінницької області у 2005 році використано у повному обсязі відповідно до кошторисних призначень. Таким чином, оскільки такі асигнування не були передбачені в Державному бюджеті України у 2005 році, тому такі не знайшли відображення і в кошторисі відповідного суду. З матеріалів справи встановлено, що територіальне управління здійснювало нарахування та виплату позивачеві заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання у 2005-2006 роках в належних розмірах. Відтак, оскільки позивач протягом 2005-2006 років обіймав посаду судді місцевого загального суду у Вінницькій області, тому саме територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області здійснювало нарахування та виплату позивачеві заробітної плати та щомісячного довічного грошового утримання у ці роки. Проте такі нарахування здійснювалися в межах кошторисних призначень, що доводилися територіальному управління Державною судовою адміністрацією України як головним розпорядником бюджетних коштів. Таким чином, невиплата в належному розмірі позивачеві заробітної плати та довічного утримання протягом періоду з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року пов`язана із діяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів як суб`єкта владних повноважень, бездіяльністю якого порушено права позивача. Із урахуванням статусу Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постановах від 31 січня 2023 року у справі № 400/2190/21, від 24 вересня 2020 року у справі № 280/788/19, від 30 вересня 2020 року у справі № 280/676/19 та ряду інших, дійшов висновку про правильність рішень судів у спорах щодо обчислення заробітної плати, суддівської винагороди, яким зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманої заробітної плати (суддівської винагороди). Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправною бездіяльності Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати заробітної плати та довічного утримання позивачу у період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року. Як наслідок, похідні від них вимоги про зобов`язання Державну судову адміністрацію України вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для проведення видатків з виплати позивачу невиплаченої частини заробітної плати в розмірі 88797,46 гривень та довічного утримання в розмірі 123730,95 гривень за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно. Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області щодо нарахування та виплати позивачеві протягом період з 01 червня по 31 грудня 2005 року заробітної плати та довічного утримання в меншому розмірі, ніж необхідно було, а також зобов`язання територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області нарахувати та виплатити позивачу невиплачену частину заробітної плати в розмірі 88797,46 гривень та довічного утримання в розмірі 123730,95 гривень за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року включно з утриманням із сум, що підлягають виплаті, передбачених законом податків та обов`язкових платежів. Колегія суддів приймає до уваги, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена, зокрема, в постанові від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020, позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є ДСА України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, то саме ДСА України як суб`єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди. У віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», призначена саме для таких цілей. За правилами п. 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, наявність такої програми означає, що списання коштів здійснюватиметься саме за нею. Верховний Суд також зауважив, що враховуючи приписи ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», списання коштів за судовими рішеннями, боржником за якими є державний орган (у цьому випадку ДСА України), можливе у тому випадку, коли способом захисту порушеного права буде стягнення коштів. Разом з тим під час розгляду і вирішення цього спору були встановлені обставини, які свідчать, що належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є саме Територіальне управління ДСА України у Вінницькій області, оскільки саме цей суб`єкт владних повноважень допустив порушення прав позивача у спірних правовідносинах. Особливості виконання судового рішення про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, не вказують на необхідність встановлення відповідного порядку виконання у самому судовому рішення за умови, якщо жодний з учасників справи не посив про це суд. Наявність у ДСА України окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду не впливає на порядок виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за яким є територіальне управління ДСА України, оскільки, виходячи з положень частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і пункту 25 Порядку №845, безспірне списання коштів за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду здійснюється незалежно від того, чи діє така бюджетна програма у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів. Також колегія суддів враховує, що стягнення коштів з Територіального управління ДСА України у Вінницькій області, а не ДСА України, в цілому не виключає можливості списання коштів за цим судовим рішення за рахунок коштів бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів». Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №

845. Відповідно до п. 25 вказаного Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою. За змістом зазначеної норми, якщо боржником за судовим рішенням є розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, проте в головного розпорядника бюджетних коштів наявна окрема бюджетна програми для забезпечення виконання рішень суду, безспірне списання коштів з такого боржника здійснюється саме відповідною бюджетною програмою. Таким чином, у разі невиконання Територіальним управлінням ДСА України у Вінницькій області судового рішення у цій справі в добровільному порядку та виникнення потреби у зверненні його до примусового виконання, безспірне списання коштів буде здійснено саме за рахунок коштів бюджетної програми КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів». З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції вірно визначено спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 , який не суперечить способам захисту, встановленим у статті 5 КАС України. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги Територіального управління ДСА України у Вінницькій області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 13 березня 2023 року, та не можуть бути підставою для його скасування чи зміни. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Територіального управління ДСА України у Вінницькій областізалишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Сапальова Т.В.