Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/12564/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12564/22 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 серпня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Волинській області, Служби безпеки України про визнання протиправними дій, скасування постанови та доручення, - ВСТАНОВИЛА: У серпні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Служби безпеки України у Волинській області, Служби безпеки України, яким просив: - визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України у Волинській області щодо винесення постанови від 03 лютого 2021 року (реєстр. №54/5/159) та дії Служби безпеки України щодо затвердження даної постанови 20 лютого 2021 року, якою заборонено в`їзд в Україну громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ № НОМЕР_1 , терміном на три роки; - скасувати постанову Управління Служби безпеки України у Волинській області від 03 лютого 2021 року (реєстр. №54/5/159), затверджену керівництвом Служби безпеки України 20 лютого 2021 року, про заборону в`їзду в Україну громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ № НОМЕР_1 , терміном на три роки; - визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України у Волинській області щодо складання доручення від 22 лютого 2021 року за №54/5/161 щодо заборони в`їзду в Україну громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ № НОМЕР_1 , строком до 20 лютого 2024 року; - скасувати доручення Управління Служби безпеки України у Волинській області від 22 лютого 2021 року за №54/5/161 щодо заборони в`їзду в Україну громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ № НОМЕР_1 , строком до 20 лютого 2024 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року відмовлено в задоволенні позову повністю. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не повно з`ясовано обставини справи, крім того судом першої інстанції надано оцінку доказу, який відсутній в матеріалах справи. Апелянт наголосив, що судом першої інстанції застосовано до спірних правовідносин Інструкцію про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджену наказом Служби безпеки України від 29 січня 2021 року №31, яка станом на час прийняття оскаржуваних рішень не набрала чинності. Додатково зазначив, що 28 серпня 2020 року не вчиняв спроб перетину державного кордону України, інформація про те, що перебуваючи на кордоні у спілкуванні з посадовими особами ДПСУ позивач висловлював підтримку дій російської влади щодо України, та зазначав про те що лише керівництво РФ зможе навести лад з антисемітизмом та праворадикалами в Україні не підтверджена належними та допустимими доказами. Також наголосив, що відповідачами порушено порядок прийняття постанови від 03 лютого 2021 року, оскільки довідка яка мала передувати прийняттю постанови Управлінням Служби безпеки України у Волинській області не складалась, а Службою безпеки України не погоджувалась. Звернув увагу суду, що оскаржувана постанова не містить мотивів, які б враховували наявність у позивача синів на території України та житла і є втручанням в його права на повагу до сімейного життя. Управління Служби безпеки України у Волинській області подало до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки дії позивача були кваліфіковані Службою безпеки України як дії іноземця, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України та слугували підставою для прийняття рішення про забору в`їзду позивачу на територію України. Додатково зазначив, що відсутність судових рішень на підтвердження порушення позивачем положень національного та міжнародного законодавства, відсутність кримінальних проваджень, у яких позивач був би підозрюваним, жодним чином не впливає на прийняття рішення про заборону в`їзду іноземцю, оскільки ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" такої умови не містить. Відповідач - Служба безпеки України подав до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки рішення про заборону в`їзду позивачу базувалось на нормах чинного законодавства, які не встановлюють притягнення особи до певного виду відповідальності в якості обов`язкової умови для такого рішення. Крім того наголосив, що відповідачі не мали змоги надати суду копії постанови від 03 лютого 2021 року та документів, які стали підставою для її прийняття, а також копію доручення Державній прикордонній службі України від 22 лютого 2021 року №54/5/161, оскільки вказані документи були знищені у встановленому порядку згідно з актом від 24 лютого 2022 року №5/282ДСК, затвердженому начальником УСБУ 24 лютого 2022 року. Також зазначив, що відповідачами надано до суду наявні у них відомості щодо обставин заборони позивачу в`їзду в Україну в єдино доступній на сьогодні формі - у вигляді документа від 16 вересня 2022 року №54/12-572ДСК, щодо наявних в регіональному банку даних ЄСІЗ "Синтез". Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2023 року про витребування доказів надійшла копія постанови Управління Служби безпеки України у Волинській області від 03 лютого 2021 року, що затверджена заступником Голови Служби безпеки України 20 лютого 2021 року, якою заборонено громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі, мешканцю АДРЕСА_1 ) роки на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" оскільки отримані в установленому законом порядку відомості свідчать про те, що ОСОБА_1 здійснює активну діяльність на шкоду державній безпеці України. Також зазначено, що у разі в`їзду в Україну ОСОБА_1 існує ймовірність проведення ним діяльності, яка суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України. Управлінням служби безпеки України у Волинській області направлено голові Державної прикордонної служби України доручення від 22 лютого 2021 року №54/5/161 щодо заборони в`їзду в Україну громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі. Позивач 20 червня 2021 року прибув у міжнародний аеропорт "Одеса", де інспектором прикордонного контролю 1-ої категорії 3-ої групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип "А") впс " ІНФОРМАЦІЯ_2 старшиною ОСОБА_8 прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України іноземною особою або особою без громадянства, оскільки щодо нього є рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну. На виконання договору про надання правової (правничої) допомоги від 25 травня 2022 року №2505 адвокатом Медведською В.В. направлені адвокатські запити від 22 червня 2022 року №57, №58, №59, №60 до Державної прикордонної служби України, Державної міграційної служби України, Служби безпеки України, Національної поліції України, в яких адвокат просила повідомити, чи приймалось вищевказаними органами рішення про заборону в`їзду в Україну щодо громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортний документ № НОМЕР_1 , якщо вищевказане рішення приймалось, то надати його копію та копії документів (доручення, подання тощо), на підставі яких воно було прийняте. Державна міграційна служба України листом від 27 червня 2022 року №91-15395/0/15-22-Вих повідомила, що станом на 27 червня 2022 року Держприкордонслужбою виконується доручення Управління Служби безпеки України у Волинській області від 22 лютого 2021 року №54/5/161 щодо заборони вищезазначеному громадянину в`їзду в Україну строком до 20 лютого 2024 року. Також Держприкордонслужба повідомила про неможливість надання копії вищезазначеного доручення, оскільки його створено іншою установою та надано Держприкордонслужбі для виконання. Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України у листі від 04 липня 2022 року № 78аз повідомив, що Національною поліцією України рішення щодо заборони в`їзду громадянина Ізраїлю ОСОБА_1 не приймалось. Державна міграційна служба України листом від 20 липня 2022 року №8.3-7641/1-22 повідомила, що згідно з інформацією територіальних органів ДМС (крім ГУДМС в Донецькій обл., УДМС в Луганській обл., УДМС в Миколаївській області, УДМС в Херсонській області) стосовно громадянина з установчими даними: громадянин Держави Ізраїль ОСОБА_1 рішення про заборону в`їзду в Україну не приймалося. Департамент контррозвідки Служби безпеки України у листі від 04 липня 2022 року №2/М- 93/9 повідомив, що постановою Управління Служби безпеки України у Волинській області від 03 лютого 2021 року (реєстр. № 54/5/159), затвердженою керівництвом Служби безпеки України 20 лютого 2021 року, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" було прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України вказаному іноземцю строком на три роки. Водночас, надати копії відповідної постанови та документів не вбачається за можливе, оскільки вказані матеріали були знищені УСБ України у Волинській області 24 лютого 2022 року у встановленому порядку. Управління Служби безпеки України у Волинській області листом від 26 липня 2022 року №54/1/5/М-118/23 на адвокатський запит від 07 липня 2022 року №62 повідомило, що надати копії постанови про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та документів, на підставі яких вона була винесена, що перебували у розпорядженні Управління, не вбачається за можливе, оскільки вказані матеріали були знищені 24 лютого 2022 року у встановленому порядку. Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо прийняття та затвердження оскаржуваної постанови та доручення, а також не погоджуючись з оскаржуваною постановою та дорученням позивач звернувся з позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що довідка містить визначений Інструкцією №31 виклад обставин, наявність яких є необхідною для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну, а також обґрунтування того, в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України і пропозиції щодо строку заборони в`їзду в Україну особі (від шести місяців до п`яти років), а тому оскаржувана постанова, прийнята на підставі зазначеної довідки, є обґрунтованою. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: - в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; - якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; - якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; - якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; - якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; - якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну; - якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду. Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України. Частиною 3 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну. Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначений перелік підстав для заборони в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Законом України "Про службу безпеки України" від 25 березня 1992 року визначені зокрема повноваження Служби безпеки України. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про службу безпеки України" на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Службу безпеки України" Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" від 26 грудня 2002 року №374-IV спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності є Служба безпеки України. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення. Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про національну безпеку України" від 21 червня 2018 року №2469-VIII передбачено, що Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина: 1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України; 2) боротьбу з тероризмом; 3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, об`єктів критичної інфраструктури; 4) охорону державної таємниці. Порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи) визначає Інструкція про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Служби безпеки України від 01 червня 2009 року №344, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2009 року за №785/16801 (далі - Інструкція №344). Відповідно до абз. 1 п. 2 Інструкція №344 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про заборону в`їзду в Україну особі (далі - рішення про заборону в`їзду) приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції Служби безпеки України. Пунктом 3 Інструкції №344 передбачено, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду функціональним підрозділом Центрального управління, регіональним органом готується довідка. У довідці зазначаються: 1) дані про особу, якій передбачається заборонити в`їзд в Україну: прізвище, ім`я, друге ім`я, по батькові (українськими та латинськими літерами), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорта або іншого документа, який посвідчує особу (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання, контактний телефон; 2) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду (викладаються згідно з пунктом 2 цієї Інструкції із зазначенням фактів вчинення особою суспільно небезпечного діяння та посиланням на відповідну статтю Кримінального кодексу України); 3) в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці; 4) пропонований строк заборони в`їзду в Україну особі (від шести місяців до п`яти років); 5) відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в`їзду в Україну особі, зокрема: обставини і характер вчинення особою суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за інформаційними системами і оперативними обліками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та банку даних Національного центрального бюро Інтерполу в Україні; наявність родинних зв`язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); наявність майнових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні. Згідно з п. 4 Інструкції №344 довідка, підготовлена регіональним органом, направляється на погодження функціональному підрозділу Центрального управління по лінії роботи. Начальник функціонального підрозділу Центрального управління зобов`язаний не пізніше десятиденного строку погодити довідку та повернути її регіональному органу, а якщо правових підстав для прийняття рішення про заборону недостатньо - повернути довідку без погодження з відповідним письмовим обґрунтуванням. Вимога щодо строку погодження довідки не поширюється на випадок, передбачений пунктом 5 цієї Інструкції. Пунктом 6 Інструкції №344 установлено, що на підставі відомостей, викладених у довідці, у функціональному підрозділі Центрального управління, регіональному органі готується постанова про заборону в`їзду в Україну, яка складається у двох примірниках, які підписуються оперативним співробітником, та погоджуються: у Центральному управлінні - начальником функціонального підрозділу або його заступником; у регіональному органі - начальником органу або його заступником. Примірники постанови затверджуються головою Служби безпеки України або його першим заступником чи заступником відповідно до розподілу функціональних обов`язків. Відповідно до п. 7 Інструкції №344 строк заборони в`їзду в Україну особі обчислюється з дати затвердження постанови. Згідно з п. 8 Інструкції №344 перший примірник затвердженої постанови та довідка зберігаються в підрозділі органу, який виніс постанову. Другий примірник постанови, завірений гербовою печаткою, направляється в Департамент контррозвідки Служби безпеки України. Направлення Державній прикордонній службі України доручення щодо заборони в`їзду в Україну особи забезпечується Департаментом контррозвідки Служби безпеки України відповідно до Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року №280. Отже передумовою для прийняття Службою безпеки України постанови про заборону в`їзду в Україну є прийняття відповідної довідки. В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначила, що позивач не вчиняв жодного суспільно небезпечного діяння ні на території України, ні на території іноземних держав, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України що підтверджується листом Офісу Генерального прокурора від 17 серпня 2022 року №25/3-837вих-22, листом Головного слідчого управління СБУ від 16 серпня 2022 року №6/М-1035/2, листом департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 19 серпня 2022 року №200аз/27/01/2-22. Крім того позивач не набув статусу підозрюваного, обвинуваченого та не має такого статусу, що не спростовано відповідачами, а тому підстави для складення довідки відсутні. Водночас представник позивач, посилаючись на те, що довідка, яка передувала прийняттю постанови про заборону позивачу в`їзду на територію України, порушує принцип презумпції невинуватості, у зв`язку з відсутністю стосовно позивача даних в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, внесених компетентними органами, що, на її думку, є обов`язковим елементом зазначеної довідки, невірно трактує п. 3 Інструкції №344. Рішення про заборону в`їзду на територію України, прийняте Службою безпеки України у рамках здійснення завдань, покладених на неї законодавством України, має превентивний (попереджувальний) характер, відповідно, прийняттю такого рішення не обов`язково має передувати здійснення особою порушення законодавства та наявність кримінальних проваджень. Окрім того, п. 3 Інструкції №344 не визначає обов`язковою умовою зазначення у довідці всіх перелічених у цьому пункті позицій. Аналогічна висновки зроблені Верховним Судом в постанові від 27 травня 2021 року по справі №826/9102/18. Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що в матеріалах справи відсутня довідка чи її копія, що складена на виконання Інструкції №344 та була підставою для прийняття оскаржуваної постанови, водночас, як вбачається з матеріалів справи відповідачі неодноразово наголошували, що вони позбавлені можливості надати копію постанови від 03 лютого 2021 року та документів, які стали підставою для її прийняття, оскільки вказані документи були знищені у встановленому законом порядку відповідно до акту від 24 лютого 2022 року №5/282/ДСК затвердженому начальником УСБУ у Волинській області 24 лютого 2022 року. Водночас відповідачами надано до суду відомості з регіонального банку даних ЄСІЗ "Синтез" у вигляді документа від 16 вересня 2022 року №54/12-572ДСК, у яких відображено зміст довідки та оскаржуваної постанови. Згідно з листа від 16 вересня 2022 року №54/12-572ДСК в РБД ЄСІЗ "Синтез" (а.с. 113) наявна така інформація: "Оперативний співробітник ВЗНД УСБУ у Волинській області повідомив інформацію про те, що у рамках протидії загрозі "Порушення територіальної цілісності держави" Управлінню СБ України у Волинській області отримав інформацію щодо громадянина Держави Ізраіль ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , чоловічої статі. За отриманими даними 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 та … прибули до м. Пінськ Республіка Білорусь з метою подальшого незаконного перетину державного кордону з Україною, попри наявну заборону в`їзду іноземців, що діяла у вказаний період. Так останні здійснили спробу потрапити в Україну через ПП "Доманове" надавши при цьому Державній прикордонній службі України недостовірну інформацію щодо дійсної мети свого приїзду в Україну (повідомили, що їдуть на роботу та лікування, проте будь-яких підтверджуючих документів не надали). У пропуску на територію України вказаним особам органами ДПСУ було відмовлено. Вказані дії іноземців містять окремі ознаки вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 204-1 КУпАП України ("Незаконне перетинання або спроба незаконного перетину державного кордону України"). Перебуваючи на кордоні з нашою державою, у спілкуванні з посадовими особами ДПСУ зазначили про підтримку дій російської влади щодо України, а також що лише керівництво РФ зможе навести лад з антисемітизмом та праворадикалами в Україні тощо. Відповідно до п. 20 розділу 2 Стратегії національної безпеки України (затверджена Указом Президента України від 14 вересня 2020 року №382), деструктивна пропаганда як ззовні, так і всередині України, використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність та загрожує національній безпеці нашої держави. Відповідно до Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 "Про судову практику розгляду спорів щодо перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні", заборона в`їзду іноземцю в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку має превентивний характер, який не потребує обов`язкової наявності порушень законодавства особами, яким заборонено в`їзд. За результатами здійснених перевірочних заходів за інформаційними системами і оперативними обліками СБ України, Національної поліції України та Інтерполу інформації, що перешкоджала б прийняттю рішення про заборону в`їзду в Україну вказаними особами, не отримано. Враховуючи викладене, в інтересах забезпечення державної безпеки України, керуючись абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" та вимогами Інструкції про порядок прийняття органами Служби безпеки України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, пропоную прийняти рішення про заборону в`їзду на територію України громадянам Держави Ізраїль ОСОБА_1 (лат. ОСОБА_1), 26 травня 1980 року та … терміном на 3 (три) роки у зв`язку з проведенням діяльності, що створює небезпеку національним інтересам України та у подальшому може призвести до вчинення злочинів віднесених до підслідності СБ України." Як вбачається зі змісту відзивів на позовну заяву, посадовими особами УСБУ у встановленому законом порядку отримано дані про те, що 28 серпня 2020 року ОСОБА_1 , перебуваючи на території Республіки Білорусь, попри діючу заборону в`їзду іноземців в Україну з огляду на карантинні обмеження (постанова Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS- CoV-2"), вчиняв спроби незаконного перетину державного кордону з Україною у ПП "Доманове", надавши при цьому Державній прикордонній службі України недостовірну інформацію щодо дійсної мети свого приїзду в Україну (повідомляв, що їде на роботу та лікування, проте будь-яких підтверджуючих документів не надавав). У пропуску на території України ОСОБА_1 ДПСУ було відмовлено. При цьому, перебуваючи на кордоні з нашою державою, у спілкуванні з посадовими особами ДПСУ висловлювався про підтримку дій російської влади щодо України, а також, що лише керівництво РФ зможе навести лад з антисемітизмом та праворадикалами в Україні. В обґрунтування апеляційної скарги представник позивачп зазначила, що рішення про відмову в перетинанні державного корду України було прийнято 27 серпня 2020 року, водночас у РБД ЄСІЗ "Синтез" зазначено саме події, що відбулись 28 серпня 2020 року, що свідчить про недостовірність відображених відповідачами даних та як наслідок є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Також наголосила, що позивач не вчиняв спроб перетину державного кордону, а лише прибув у пункт пропуску, крім того позивач не надавав недостовірну інформацію, а не зміг підтвердити мети запланованого перебування. Відповідачі у відзиві на апеляційну скаргу зазначили, що під час внесення інформації до РБД ЄСІЗ "Синтез" допущено технічну помилку, водночас сам факт спроби перетину державного кордону підтверджується рішенням від 27 серпня 2020 року(а.с. 145-146). Додатково заначили, що вказана помилка в даті не спростовує обставини вчинення позивачем спроби незаконного перетину державного кордону. Колегія суддів звертає увагу, що інформація відображена в РБД ЄСІЗ "Синтез" підлягає оцінці разом з іншими доказами, що наявні в матеріалах справи в сукупності. Інформація, що міститься в РБД ЄСІЗ "Синтез", та як стверджують відповідачі, дублює зміст знищеної довідки та свідчить про те, що остання містила визначений Інструкцією №344 виклад обставин, наявність яких є необхідною для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну, а також обґрунтування того, в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України і пропозиції щодо строку заборони в`їзду особі в Україну. В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначила про те, що відповідачами порушено порядок прийняття постанови від 03 лютого 2021 року, оскільки довідка має передувати прийняттю постанови, водночас у відомостях, що містяться у РБД ЄСІЗ "Синтез" та надані Управлінням Служби безпеки України у Волинській області згадується лише про два документа, а саме від 03 лютого 2021 року №54-5-159, що за своїм змістом та датою вказує на постанову від 03 лютого 2021 року та документ від 08 лютого 2021 року №54-5-329, що за своїм змістом і датою прийняття не може бути довідкою. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відповідно до листа від 16 вересня 2022 року №54/12-572ДСК в РБД ЄСІЗ "Синтез" міститься зміст документа від 08 лютого 2021 року №54-5-329, що відповідає змісту довідки, водночас оскільки Інструкція про порядок формування інформаційного фонду банків даних Єдиної системи інформаційного забезпечення оперативно-службової діяльності СБУ "Синтез" затверджена наказом Голови Служби безпеки України від 24 березня 2016 року №147/дск відсутня у вільному доступі, суд не може перевірити дотримання співробітниками Управління Служби безпеки України у Волинській області порядку та строків внесення відповідної інформації. Водночас, як зазначено відповідача оригінали довідки були знищені 24 лютого 2022 року, що унеможливлює її дослідження судом. Також суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи апелянта стосовно того, що інформація про те, що позивач 27 серпня 2020 року перебуваючи на кордоні з Україною, у спілкуванні з посадовими ДПСУ він висловлював підтримку дій російської влади щодо України та зазначав, що лише керівництво РФ зможе навести лад з антисемітизмом та праворадикалами в України не підтверджена належними та допустимими доказами, оскільки зазначені відомості внесені службовою особою до РБД ЄСІЗ "Синтез", що виключає сумніви в їх достовірності. Доводи апелянта про те, що "документ в ксерокопії", який долучений Управлінням Служби безпеки України у Волинській області з РБД ЄСІЗ "Синтес" незасвідчений належним чином та не може бути доказом є помилковими, оскільки, як вбачається з листа від 16 вересня 2022 року №54/12-572ДСК останній містить примітку про те, що віддрукованій в 1-му примірнику, гриф "Для службового користування", дату та номер, скріплений підписом особи, що його сформувала. Також апелянт в обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що заборона в`їзду в Україну протягом 3-х років є втручанням в його права на повагу до сімейного життя, оскільки його сини проживають в Україні та мають посвідки на тимчасове проживання, крім того позивач є власником квартири в місті Умань. Відповідно до висновків Верховного Суду викладеним в постанові від 31 травня 2023 року по справі №600/6944/21-а Служба безпеки України, як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, наділена виключною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз. Повноваження Служби безпеки України щодо прийняття рішень про заборону іноземцям в`їзду в України є виключними та дискреційними і суд не може здійснювати переоцінку загрозам національної безпеки України, яка попередньо здійснена Службою безпеки України. Проживання на території України дійте позивача не може слугувати достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови враховуючи встановлені судом обставинами. Право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом Держави Україна і, обґрунтовуючи застосування такого права певними припущеннями та посиланнями на інтереси держави, відповідачі діяли в межах наданих повноважень. Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме застосування до спірних правовідносин положень Інструкції про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Служби безпеки України від 29 січня 2021 року №31 замість положень Інструкція №344, колегія суддів вважає їх обґрунтованим, водночас данні обставини не впливають правильність прийнятого рішення. Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки судове рішення хоча й ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального, водночас вказане порушення не призвело до неправильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, отже суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку