Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/1933/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 серпня 2023 року м. Дніпросправа № 280/1933/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року (головуючий суддя Прудивус О.В.) в адміністративній справі №280/1933/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверон Плюс» до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень,- ВСТАНОВИВ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверон Плюс», звернувся 29.03.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 12.12.2022 № 308808 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.08.2021 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» був укладений Договір про найм транспортних засобів № 01082021-ТЗ, за яким позивач передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» прийняло у тимчасове оплатне користування, зокрема, спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN, держаний номер НОМЕР_1 . Отже, у досліджуваних спірних правовідносинах автомобільним перевізником у розумінні ст. 1 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІV «Про автомобільний транспорт» виступав не позивач, а безпосередньо Товариство з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік», що, на думку позивача, обумовлює протиправність постанови відповідача від 12.12.2022 № 308808 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 12.12.2022 № 308808 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверон Плюс» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000грн. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що належний позивачу спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN, держаний номер НОМЕР_1 , на момент складання оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу використовувався Товариством з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» на строковій платній основі у власній господарській діяльності. Страхувальником цивільно-правової відповідальності вказаного транспортного засобу є не позивач, а безпосередньо Товариство з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік», відтак автомобільним перевізником виступало саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік». Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що під час здійснення 08.11.2022 рейдової перевірки на а/д Н-08, 464 км. посадовою особою відповідача був виявлений факт порушення позивачем ст. 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІV «Про автомобільний транспорт». Водій спеціалізованого вантажного сідлового тягача MAN, держаний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 з актом перевірки був ознайомлений, заперечень щодо його змісту не надав, з допущеним порушенням законодавства у відповідній сфері правовідносин погодився.Зважує, що водієм при здійсненні перевірки не були надані документи, які свідчать про те, що автомобільним перевізником є ТОВ «Градоліт Логістік», а також договору оренди, який в подальшому був пред`явлений позивачем до суду. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як юридичну особу 22.10.2020 (а.с.30-31). Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу орган державної влади 03.06.2015. Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки є територіальним органом відповідача згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті». 01.08.2021 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» був укладений Договір про найм транспортних засобів № 01082021-ТЗ (далі Договір від 01.08.2021 № 01082021-ТЗ), відповідно до п. 1.1 якого вказаним договором регулюються правовідносини, що виникають між сторонами у зв`язку з передачею позивачем у тимчасове оплатне користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» транспортних засобів (а.с. 15-17). Згідно з п. 1.2 Договору від 01.08.2021 № 01082021-ТЗ транспортні засоби, які є предметом найму за цим Договором, можуть використовуватись виключено за цільовим призначенням, яке визначено у заявці Товариства з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік», що передбачена п. 2.1 цього Договору. За приписами п. 2.1 Договору від 01.08.2021 № 01082021-ТЗ передача транспортних засобів від позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» оформляється шляхом складання акту приймання-передачі. Пунктом 2.2 Договору від 01.08.2021 № 01082021-ТЗ визначено, що зобов`язання позивача щодо передачі транспортного засобу вважається виконаним з моменту підписання акту приймання-передачі. Відповідно до п.п. 6.1-6.2 Договору від 01.08.2021 № 01082021-ТЗ він діє з моменту підписання сторонами і до 31.12.2022 (а.с.15-17). 01.08.2021 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» був підписаний Акт приймання-передачі транспортних засобів, згідно з яким позивач передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» прийняло у тимчасове платне користування, зокрема, спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN, держаний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , колір червоний, об`єм двигуна 10518, номер/серія свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 (а.с.18). Факт належної оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» грошових коштів за строкове платне користування орендованими транспортними засобами, зокрема, спеціалізованим вантажним сідловим тягачем MAN, держаний номер НОМЕР_1 підтверджується наявною у матеріалах справи копією Акту звірки взаємних розрахунків за Договором від 01.08.2021 № 01082021-ТЗ за період з 01.08.2021 по 21.03.2023 (а.с.21). 08.11.2022 уповноваженими особами відповідача проведено перевірку транспортного засобу MAN, держаний номер НОМЕР_1 , яким керував водій Товариства з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» ОСОБА_1 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами перевірки уповноваженими особами відповідача був виявлений факт незабезпечення водія перевізником оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж, що є порушенням ст. 48 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІV «Про автомобільний транспорт» (далі Закон України від 05.04.2001 № 2344-ІV), та складений Акт перевірки від 08.11.2022 № 304904 (а.с.9). 30.11.2022 відповідач склав та направив позивачу запрошення № 43946/27/24-22 на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в якому зазначалось, що справа з цього питання буде розглянута 12.12.2022 у період з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, буд.

8. Також у запрошенні від 30.11.2022 № 43946/27/24-22 було наголошено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа буде розглянута без її участі (а.с.8). На підставі Акту перевірки від 08.11.2022 № 304904 відповідач 12.12.2022 виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308808, якою до позивача застосував штраф у розмірі 17 000грн. (а.с.11). Позивач вважає протиправною постанову відповідача від 12.12.2022 №308808 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000грн. Суд першої інстанції позов задовольнив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІV. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності автомобільного транспорту регламентовані Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІV. Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІV автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах (ст. 33 ЗУ № 2344-ІV) Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (ст.48 ЗУ №2344-ІV). Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При цьому, за приписами абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІV за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.ст. 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІV, застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Матеріалами справи підтверджується, що належний позивачу спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN, держаний номер НОМЕР_1 , був переданий у строкове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» за Договором від 01.08.2021 № 01082021-ТЗ (а.с.15-17). Також між сторонами вказаного договору був складений Акт приймання-передачі транспортних засобів від 01.08.2021 (а.с.18). У подальшому, 08.11.2022, уповноважені особи відповідача на автомобільній дорозі Н-08, 464 км. провели перевірку транспортного засобу MAN, держаний номер НОМЕР_1 , яким керував водій Товариства з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» ОСОБА_1 . За результатами перевірки уповноваженими особами відповідача було встановлено, що водій всупереч положень законодавства у відповідній сфері правовідносин не забезпечений оформленою товарно-транспортною накладною або іншим визначеним законодавством документом на вантаж (а.с.9). За результатами перевірки, на підставі зазначеного Акту, відповідач виніс відносно позивача постанову від 12.12.2022 № 308808 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000грн. (а.с.11). На думку колегії суддів апеляційної інстанції, оскільки автомобільним перевізником у розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІV у даному випадку є третя особа, а не позивач, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що уповноважені особи відповідача не мали законних підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-ІV та накладення на позивача штрафу у розмірі 17 000грн. (а.с.11). Стосовно твердження відповідача про те, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі на підставі договору оренди транспортного засобу у межах господарських відносин сторони договору повинні звернутись до центру надання послуг за оформленням і видачою тимчасового реєстраційного документа на період, який підтверджує право користування та/або розпорядження транспортним засобом, суд вважає за необхідне зазначити таке. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, позиція відповідача ґрунтується на висновках Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 20.12.2018 по справі № 804/8740/16 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78771622). Поряд із цим, характер спірних правовідносин у даному публічно-правовому спорі та у справі № 804/8740/16, на якій акцентує увагу відповідач, є відмінним. Зокрема, із фабули адміністративної справи № 804/8740/16, яку розглядав Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, вбачається, що адміністративно-господарський штраф був накладений на суб`єкта господарювання за надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за відсутності документів, передбачених ст. 39 Закону України від 05.04.2001 № 2344-ІV, а саме: реєстраційних документів на транспортний засіб, індивідуальної контрольної книжки водія, полісу обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті водія, квитково-касового листа, індивідуальної контрольної книжки водія, схеми маршруту та розкладу руху. Натомість, у даному публічно-правовому спорі позивач був притягнутий до відповідальності за відсутність у водія товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж під час здійснення вантажних перевезень (а.с.9). Інших зауважень до водія транспортного засобу MAN, держаний номер НОМЕР_1 у посадових осіб відповідача під час перевірки не виникло. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції на ту обставину, що позивачем до позовної заяви долучена відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» від 23.03.2023 №44 на адвокатський запит представника позивача від 20.03.2023 № 44, згідно з якою: вантажний транспортний засіб, а саме спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN, держаний номер НОМЕР_1 , з 01.08.2021 перебуває у тимчасовому платному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» на підставі Договору від 01.08.2021 № 01082021-ТЗ; громадянин України ОСОБА_1 з 30.08.2021 і по дату надання відповіді працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується Наказом від 27.08.2021 № 51-к; 08.11.2022 водій Товариства з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» ОСОБА_1 здійснював перевезення сипучих вантажів з використанням вищевказаного орендованого спеціалізованого вантажного автотранспортного засобу у м. Дніпро на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромекс Трейд» на підставі договору перевезення від 20.10.2022 № 2010-01 (а.с.14). Матеріали справи містять копії: Наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» від 27.08.2021 №51к про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортних засобів (а.с.22), Повідомлення про прийняття працівника ( ОСОБА_1 ) на роботу від 27.08.2021 (а.с.23), Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (а.с.25-27), Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.07.2022 № 210152550 (а.с.28-29) та Акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік», які досліджені судом першої інстанції та надано оцінку (а.с.21). Зокрема, із вказаних документів вбачається, що належний позивачу спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN, держаний номер НОМЕР_1 , на момент складання оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу використовувався Товариством з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік» на строковій платній основі у власній господарській діяльності. Страхувальником цивільно-правової відповідальності вказаного транспортного засобу є не позивач, а безпосередньо Товариство з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік». За таких обставин, у досліджуваних правовідносинах автомобільним перевізником виступало саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Градоліт Логістік». Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова відповідача від 12.12.2022 №308808 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000грн., є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, як наслідок, позов підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача. Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 02.08.2023 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. В повному обсязі постанова виготовлена 02.08.2023. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова