Постанова Кропивницький апеляційний суд № 390/945/23

ПОСТАНОВА Іменем України 31 липня 2023 року м. Кропивницький справа № 390/945/23 провадження № 22-ц/4809/953/23 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І., за участю секретаря судового засідання Савченко Н. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Суліменко Тетяна Анатоліївна, на ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області (суддя Бойко І. А.) від 30 травня 2023 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 29 травня 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області у якому просив про таке: 1)визнати протиправним та скасувати рішення Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 2334 «Про відмову в наданні грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 »; 2)визнати протиправною бездіяльність посадових осіб виконавчого органу Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області - Управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг Соколівської сільської ради Кіровоградської області та Комісії з питань надання одноразових грошових допомоги та соціальних послуг за рахунок місцевого бюджету, які полягають у не розгляді та не прийнятті рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; 3)зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , подану до Управління соціального захисту населення та надання соціальних послуг Соколівської сільської ради Кіровоградської області 14 лютого 2022 року про надання одноразової грошової допомоги за рахунок коштів сільського бюджету для операції на оці та лікування гемодіалізного хворого інваліда 1 групи (катаракта очей після коронавірусної хвороби) з врахуванням обставин, встановлених рішенням суду; 4)стягнути з Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн 5)стягнути з Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , компенсацію його витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є особою з інвалідністю 1 групи, тривалий час хворіє, системно проходить лікування у лікувальних закладах, потребує постійної соціальної допомоги. Зокрема, 27 травня 2021 року він був госпіталізований і перебував на лікуванні до 09 липня 2021 року. 14 лютого 2022 року звернувся до Центру соціального захисту населення та надання соціальних послуг Соколівської сільської ради Кіровоградської області із заявою на ім`я голови комісії з питань одноразової грошової допомоги за рахунок коштів сільського бюджету громадянам, які опинилися у складних життєвих обставинах, у якій просив надати йому одноразову грошову допомогу для операції на оці та лікування гемодіалізного хворого інваліда 1 групи. 09 червня 2022 року Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області прийняла рішення № 2334 «Про відмову в наданні грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 », яким відмовлено у задоволенні його прохання з тієї підстави, що вказана допомога була внесена до Комплексної цільової програми соціального захисту населення Соколівської сільської ради на 2021 - 2025 роки з 19 квітня 2022 року. Своєю чергою листом № 02-19/119 від 17 червня 2022 року йому повідомлено іншу причину відмови в задоволенні його заяви - невідповідність поданої ним заяви Порядку надання одноразової грошової допомоги та соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах. Згодом йому повідомлено, що до заяви він не додав документів, передбачених Порядком, заява подана голові комісії з питань надання одноразових грошових допомог за рахунок коштів сільського бюджету та не розглянута цією комісією. Позивач вважає рішення Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 09 червня 2022 року № 2334 «Про відмову в наданні грошової допомоги громадянину ОСОБА_1 » протиправним через бездіяльність відповідача та Центру соціального захисту населення та надання соціальних послуг, а тому воно підлягає скасуванню судом. Він також стверджує, що за наведених ним обставин відповідач заподіяв йому моральну шкоду, розмір компенсації якої він оцінює у 10000,00 грн. Як на правову підставу позову, позивач послався на норми ст. 16, 21, 23, 1167, 1173 ЦК України, ст. 11, 25, 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 7, 15, 22 Закону України «Про звернення громадян», ст. 9 Закону України «Про адміністративні послуги». Короткий зміст судового рішення (ухвали) Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області (суддя Бойко І. А.) від 30 травня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Судове рішення мотивоване тим, що між позивачем, який є фізичною особою, та відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень - органом місцевої влади, фактично виник спір щодо оскарження рішення останнього у якому реалізовано його владні повноваження, тому цей спір носить ознаки публічно - правового і підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. У зв`язку із цим суд відмовив у відкритті провадження у цивільній справі. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись з судовим рішенням першої інстанції, позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Суліменко Тетяна Анатоліївна, звернувся до Кропивницького апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду від 30 травня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог скарги позивач зазначив, що він свій позов обґрунтовував, зокрема, стверджуваними ним порушеннями з боку відповідача норм Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про адміністративні послуги», а саме у неналежному розгляді його заяви та прийнятті передчасного рішення. Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про належність справи до предметної юрисдикції адміністративних судів. На думку позивача, переданий на вирішення суду спір між ним і сільською радою є спором про право на розгляд його заяви (звернення) для можливості надалі прийняти рішення, а не спором між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, тому цей спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства. Відзив на апеляційну скаргу (короткий зміст) Соколівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області подала до суду відзив на апеляційну скаргу в якому виклала заперечення на доводи апелянта, просить відмовити в задоволенні його апеляційних вимог. Сільська рада підтримала викладений в ухвалі висновок суду першої інстанції про те, що розгляд справи належить до юрисдикції адміністративних судів. Перегляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції У судове засідання 31 липня 2023 року сторони по справі, які були повідомлені належним чином повідомлені про час, дату та місце її розгляду, не з`явилися, а від їх представників, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Суліменко Т. А. та представника відповідача Соколівської сільської ради - Данілової А. М., надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. . У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення. Згідно з правовим висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11, з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка разом з практикою ЄСПЛ є в Україні джерелом права, що встановлено ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Щодо практики ЄСПЛ з цього питання, то, наприклад, у справі «Bellet v. France» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany»). Підстави на яких суд відмовляє у відкритті провадження у цивільній справі встановлені ст. 186 ЦПК України, зокрема згідно з п. 1 ч. 1 вказаної статті Кодексу суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно з частинами 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлені ст. 263 ЦПК України вимоги до судового рішення поширюються на всі види судових рішень, передбачені ст. 258 ЦПК України, зокрема ухвали суду. Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі за позовом ОСОБА_1 до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, суд першої інстанції вважав, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач неправильно визначив юрисдикційну належність справи та помилково звернувся з позовом до суду в порядку цивільного судочинства в той час, як між сторонами по справі виник публічно-правовий спір, який належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства. Такий висновок суду першої інстанції є правильним з огляду на таке. За змістом ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З огляду на це згаданим у ст. 6 Конвенції «судом, встановленим законом» вважається лише той судовий орган, котрий має відповідну юрисдикцію щодо розгляду та вирішення конкретної справи. Своєю чергою судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 13 червня 2018 року у справі № 307/2765/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 463/1865/17, від 15 травня 2019 року у справах № 729/608/17 та № 352/1414/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18 тощо. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При схожості завдань і мети адміністративного та цивільного судочинств, визначених у ч. 1 ст. 2 КАС України та у ч. 1 ст. 2 ЦПК України, вони досягаються у різних сферах правових відносин, при цьому суб`єктний склад таких відносин має особливості. Так в порядку адміністративного судочинства суд вирішує спори у сфері публічно-правових відносин, однією зі сторін у яких виступають суб`єкти владних повноважень. У пунктах 2, 7, 19 ст. 4 КАС України наведено визначення ряду понять: публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з ч. 3 цієї статті Кодексу адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватноправовому спорі й заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду. Натомість відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Вирішуючи питання розмежування юрисдикцій адміністративних і загальних судів, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року по справі № 126/1373/17 сформувала правову позицію, яка надалі неодноразово була повторена Судом в інших рішеннях. Її суть зводиться до того, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. На відміну від цього визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. У іншій справі № 826/13628/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Узі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, на захист свого інтересу, який полягає в його прагненні отримати грошову допомогу з місцевого бюджету на яку, на думку позивача, він, як особа з інвалідністю, яка потребує лікування, має право відповідно до закону та чинного в межах територіальної громади Порядку надання одноразової грошової допомоги громадянам, які опинилися у складних життєвих обставинах. Крім того, він стверджує, що зазнав моральних страждань, які завдав йому відповідач у описаній ним ситуації. Таким чином, зміст спору між ОСОБА_1 і Соколівською сільською радою полягає в тому, що позивач вважає порушеними його права і інтереси протиправними, на думку позивача, рішенням органу місцевого самоврядування та бездіяльністю створених ним виконавчих органів під час здійсненні ними функцій і повноважень, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування» та локального правового акту. Так відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 11 Закону № 280/97-ВР). Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону № 280/97-ВР). До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належать: утворення цільових фондів соціальної допомоги особам з інвалідністю, визначення порядку і умов витрачання коштів цих фондів (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону № 280/97-ВР); встановлення за рахунок власних коштів і благодійних надходжень додаткових до встановлених законодавством гарантій щодо соціального захисту населення (п. 1 ст. 34 Закону № 280/97-ВР). Отже, позивач оскаржив до суду рішення органу місцевого самоврядування, яке є актом реалізовані його публічно-владні управлінські функції з підстав протиправності такого рішення, а також оскаржив бездіяльність створеного радою виконавчого органу щодо ненадання йому адміністративної послуги. Як вбачається з поданої ОСОБА_1 позовної заяви, він вимагав від суду захистити його право та інтерес, які він вважає порушеним, із застосування способів захисту, передбачених пунктами 2, 4, 6 ч. 1 ст. 5 КАС України. Таким чином, враховуючи всі три критерії, які впливають на визначення предметної та суб`єктної юрисдикції (суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин) у їх сукупності, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що переданий позивачем на розгляд суду першої інстанції його спір з Соколівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів (ч. 1 ст. 19 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги позивача про те, що спір стосується порушення Соколівською сільською радою компетенції у вирішенні його звернення за призначенням одноразової допомоги та бездіяльності створеного нею виконавчого органу, якому належить прийняти відповідне рішення, не спростовують правильний висновок суду першої інстанції та не вказують на наявність ознак, характерних для спору про право цивільне. Посилання позивача на норми Законів України «Про адміністративні послуги» та «Про звернення громадян» також не доводять обґрунтованість вимог апеляційної скарги так, як суд не зв`язаний наведеним позивачем нормативно-правовим обґрунтуванням своїх вимог оскільки закон покладає саме на суд обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів у справи та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Крім того, можливе застосування норм вказаних позивачем законів до правовідносин сторін не вказує на їх цивільноправовий характер. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно визначив належність спору до юрисдикції адміністративних судів та обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства. При цьому позивач не позбавлений права на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства. З огляду на таке та відповідно до правил ст. 375 ЦПК України колегія суддів апеляційного суду залишає вимоги апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Суліменко Тетяна Анатоліївна, залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 30 травня 2023 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст цієї постанови складено 02 серпня 2023 року. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: С. М. Єгорова О. І. Чельник