Постанова Вінницький апеляційний суд № 126/1060/22

Справа № 126/1060/22 Провадження № 22-ц/801/1514/2023 Категорія: 82 Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В. Доповідач:Медвецький С. К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2023 рокуСправа № 126/1060/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Медвецького С. К. (суддя-доповідач), суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., за участю секретаря судового засідання - Литвина С. С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 в режимі відеоконференції цивільну справу № 126/1060/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Хмеля Р. В. у залі суду, повний текст якого складено 16 травня 2023 року, встановив: Короткий зміст вимог У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПАТ «СК ВУСО») про захист прав споживачів, визнання частково недійсним договору страхування, стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди. Позов мотивований тим, що 07 липня 2020 року між сторонами укладено електронний договір добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби у вигляді електронного полісу № VIBOHІ-20673UA07. Указаний договір укладено через систему «Приват24» АТ КБ «ПриватБанк», який є страховим агентом. 20 серпня 2021 року він звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, додавши до заяви усі необхідні документи на підтвердження настання страхового випадку. Листом № 2054227/6 від 30 серпня 2021 року відповідач відмовив йому у здійсненні страхової виплати, посилаючись на пункти 4.4, 4.5 Пропозиції щодо укладення електронного договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд: Визнати недійсним пункт 4.4 розділу 2 Пропозиції щодо укладення електронного договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби публічної частини договору страхування № VIBOHІ-20673UA07 від 07 липня 2020 року укладеного між сторонами в частині: «Не можуть бути застрахованими особами інваліди I та II групи, діти інваліди»; стягнути з ПАТ «СК «ВУСО» на його користь страхову суму в розмірі 50 000 грн відповідно до договору (полісу) добровільного страхування № VIBOHІ-20673UA07 від 07 липня 2020 року та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 12 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що: вимога позивача про визнання недійсним пункту 4.4 розділу 2 Пропозиції щодо укладення електронного договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби є необґрунтованою, оскільки, укладаючи електронний договір у вигляді електронного полісу № VIBOHІ-20673UA07, позивач підтвердив своїм підписом, що він ознайомлений з умовами договору та правилами № 14-01, при цьому достеменно знав, що є інвалідом II групи; ІІ група інвалідності позивачу встановлена до початку дії договору страхування укладеного між сторонами, відтак договір вважається таким, що не набув чинності щодо позивача на підставі п. п. 4.4, 4.5 пункту 4 розділу 2 Пропозиції, у зв`язку з чим у сторін не виникає будь-яких зобов`язань за таким договором, у тому числі, зобов`язань щодо здійснення страховиком страхових виплат страхувальнику; договір між сторонами розірвано у зв`язку з установленням страховиком факту його укладення щодо особи, яка не може бути застрахованою, відтак дії відповідача щодо відмови у виплаті страхового відшкодування та дострокового припинення договору страхування є правомірними; вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про стягнення страхового відшкодування, тому задоволенню не підлягає у зв`язку з відмовою у задоволенні основної вимоги. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У червні 2023 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2023 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Копаничук С. Г., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду. 04 липня 2023 року на виконання вимог ухвали заявником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2023 року для розгляду цієї справи замінено суддю Копаничук С. Г. та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Оніщук В. В. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2023 року справу призначено до апеляційного розгляду на 03 серпня 2023 року о 09:00 год з повідомленням сторін. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 01 серпня 2023 року для розгляду цієї справи замінено суддю Оніщука В. В. та визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Медвецький С. К., судді: Голота Л. О., Денишенко Т. О. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що: особи з інвалідністю мають право на доступ до всіх аспектів суспільного життя нарівні з іншими; відмова у виплаті страхового відшкодування, зважаючи на встановлення інвалідності, є дискримінаційною, тому до договору мають бути внесені зміни, які забезпечать належну реалізацію позивачем його прав, як споживача послуг страхування. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу відповідач указує, що: рішення є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують; невід`ємними частинами договору страхування є поліс, Пропозиція та Умови добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби (розділ 2 Пропозиції), з якими позивач був ознайомлений після чого прийняв рішення укласти договір страхування; пунктом 5 договору визначено, що не можуть бути застрахованими особами, зокрема, інваліди І та ІІ групи, діти-інваліди; групу інвалідності позивачу було встановлено до початку дії договору, відтак, відповідно до Умов страхування, договір страхування не набув чинності, а у сторін не виникло будь-яких зобов`язань за цим договором; страховою компанією повернуто усі сплачені позивачем страхові платежі; позивач міг бути застрахованим за програмою безперервне медичне страхування, однак ним було обрано іншу програму страхування за що страхова компанія відповідальності нести не може. Фактичні обставини справи, встановлені судом Судом установлено, що 07 липня 2020 року між сторонами укладено електронний поліс добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби № VIBOHІ-20673UA07. Відповідно до преамбули указаного електронного полісу, цей поліс є індивідуальною частиною електронного договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби та підтверджує укладення договору страхування, шляхом прийняття (акцепту) «Пропозиції щодо укладення електронного договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби», що є публічною частиною договору страхування (далі - Пропозиція). Невід`ємними частинами договору страхування є цей поліс, а також Пропозиція, Умови добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби (далі - Умови страхування), Додаток №1 «Перелік захворювань та розмір страхових виплат за даними захворюваннями», повний текст яких доступні на сайті страховика https://vuso.ua/kompaniya/otchety-i-liczenzii/publichnaja-oferta.html. Дані поліса формуються на підставі електронної заяви страхувальника. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхового платежу та є дійсним за наявності сплати страхового платежу на відповідний період страхування. Підпунктом 1.3.4 пункту 1.3 розділу 2 Пропозиції встановлено, що страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати у випадках, передбачених пунктом 4 розділу 2 цієї Пропозиції. Відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 Пропозиції не можуть бути застрахованими, зокрема, інваліди І та ІІ групи, діти-інваліди. Згідно з підпунктом 4.5 пункту 4 Пропозиції у випадку наявності обставин (однієї чи декількох), передбачених пп. 1-4 п.4.4 розділу 2 Пропозиції, до початку дії договору страхування, договір страхування вважається таким, що не набув чинності стосовно застрахованої особи щодо якої існують зазначені обставини. У сторін не виникає будь-яких зобов`язань за таким договором страхування. За письмовою заявою страхувальника страховик повертає йому сплачені страхові платежі у повному розмірі. У разі встановлення страховиком факту укладення договору страхування стосовно особи, яка не може бути застрахованою, після набуття чинності договором страхування та/або під час розгляду страхового випадку, страховик відмовляє у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з повідомленням неправдивих відомостей про предмет страхування, та достроково припиняє договір страхування у зв`язку із порушенням страхувальником умов договору страхування на підставі порушення страхувальником своїх обов`язків за договором страхування. 20 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку. З довідки № 326 від 31 серпня 2020 року виданої медичним центром ТОВ «ТОВМЕД» слідує, що позивачу поставлений діагноз «Ураження периферійної нервової системи (нервових стовбурів, корінців та сплетінь», що відповідає додатку № 1, розділу № 8 «Хвороби нервової системи», пункту 81 страхового договору № VIBOHІ-20673UA07. Листом № 2054227/6 від 30 серпня 2021 року позивачу відмовлено у здійсненні страхової виплати, на підставі п. п. 4.4, 4.5 Пропозиції щодо укладення електронного договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби. З копії посвідчення № НОМЕР_1 виданого 13 липня 1999 року слідує що, позивачу призначено пенсію по ІІ групі інвалідності, починаючи з 24 травня 1999 року. З 01 липня 2007 року - продовжено довічно. З довідки до акта огляду МСЕК № 200166 серії 2-18АВ слідує, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, причина інвалідності - інвалід з дитинства безстроково. Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Предметом спору у цій справі є захист прав споживача та особи з інвалідністю, порушення яких позивач вважав допущено внаслідок відмови йому у виплаті страхового відшкодування, передбаченого страховим полісом, з підстави наявності у нього інвалідності другої групи у зв`язку з тим, що договором добровільного страхування та правилами добровільного страхування, якими у своїй діяльності керується відповідач, встановлені обмеження для осіб з інвалідністю першої та другої груп. Статтею 1 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про страхування» страхувальниками визнаються, зокрема, дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування). Частиною першою статті 6 Закону України «Про страхування» встановлено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Пунктом 6 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що: «у статті 629 ЦК України закріплено один із принципів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду). В інших випадках невиконання стороною умов договору вказує про порушення договірних зобов`язань, взятих на себе в момент укладення договору, та може бути предметом судового розгляду». Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 982 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За правилами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася Відповідно до абзацу 4 частини другої статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії. Матеріалами справи встановлено, що 07 липня 2020 року між сторонами укладено електронний поліс добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби № VIBOHІ-20673UA07. Відповідно до преамбули указаного електронного полісу, цей поліс є індивідуальною частиною електронного договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби та підтверджує укладення договору страхування, шляхом прийняття (акцепту) «Пропозиції щодо укладення електронного договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби», що є публічною частиною договору страхування (далі - Пропозиція). Невід`ємними частинами договору страхування є цей поліс, а також Пропозиція, Умови добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби (далі - Умови страхування), Додаток №1 «Перелік захворювань та розмір страхових виплат за даними захворюваннями», повний текст яких доступні на сайті страховика https://vuso.ua/kompaniya/otchety-i-liczenzii/publichnaja-oferta.html. Дані поліса формуються на підставі електронної заяви страхувальника. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхового платежу та є дійсним за наявності сплати страхового платежу на відповідний період страхування. Отже, позивач підписавши, за допомогою одноразового електронного ідентифікатора, електронний поліс добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби № VIBOHІ-20673UA07, добровільно приєднався до правил страхування здоров`я на випадок хвороби № 14-01, підтвердив отримання та ознайомлення у повному обсязі із пропозицією страхування до підписання цього полісу. Тобто, відповідачем було виконано вимоги частини першої статті 6 Закону України «Про захист прав споживачів» та надано позивачу повну інформацію про продукцію. 20 серпня 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з настанням страхового випадку. Листом № 2054227/6 від 30 серпня 2021 року позивачу відмовлено у здійсненні страхової виплати, на підставі п. п. 4.4, 4.5 Пропозиції щодо укладення електронного договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби. Підстави для відмови у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування визначено у статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України «Про страхування». Такими підставами є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Згідно з п. п. 4.4 п. 4 розділу 2 Пропозиції страхування, не можуть бути застрахованими, зокрема, інваліди І та ІІ групи, діти-інваліди. Відповідно до п. 4.5 Пропозиції страхування, у випадку наявності (однієї чи декількох), передбачених пп. 1-4 п.4.4 розділу 2 цієї Пропозиції страхування, до початку дії договору страхування, договір страхування вважається таким, що не набув чинності стосовно застрахованої особи щодо якої існують зазначені обставини. У сторін не виникає будь-яких зобов`язань за таким договором страхування. За письмовою заявою страхувальника страховик повертає йому сплачені страхові платежі у повному розмірі. З копії посвідчення № НОМЕР_1 виданого 13 липня 1999 року слідує, що позивачу призначено пенсію по ІІ групі інвалідності, починаючи з 24 травня 1999 року. З 01 липня 2007 року - продовжено довічно. Ураховуючи те, що II група інвалідності позивачу була встановлена до початку дії договору страхування, що був укладений між сторонами, цей договір вважається таким, що не набув чинності щодо ОСОБА_1 на підставі п. 4.5 Пропозиції страхування. Отже у сторін не виникає будь-яких зобов`язань за таким договором, у тому числі зобов`язань щодо здійснення страховиком виплат страхувальнику, окрім зобов`язання страховика повернути страхувальнику за його письмовою заявою сплачені ним страхові платежі у повному розмірі, що визначено у пункті 4.5 Пропозиції страхування. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним п. 4.4 розділу 2 Пропозиції щодо укладення електронного договору добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби, укладеного між сторонами в частині: «не можуть бути застрахованими особами інваліди І та ІІ групи, діти інваліди», суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про страхування» правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 17 Закону України «Про страхування» у разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або) доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу. Уповноважений орган має право відмовити у видачі ліцензії та реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам цієї статті. З аналізу наведених норм слідує, що законодавцем чітко визначено порядок внесення змін до правил страхування. Окрім того, з наведених норм можна зробити висновок, що суб`єктами правовідносин, які виникають з приводу реєстрації правил страхування, запровадження нових правил чи змін та (або) доповнень до них, є страховик та відповідний (у розумінні Закону України «Про страхування») уповноважений орган, а тому усі спірні питання, що пов`язані з реєстрацією правил страхування, з їх відповідністю чинному законодавству, або з діями уповноваженого органу при реєстрації таких правил, вирішуються саме між вказаними особами, в тому числі, в судовому порядку. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Апеляційний суд зазначає, що позивач був вільний в укладенні договору страхування, виборі страховика та відповідних умов страхування, а тому підписуючи електронний поліс добровільного страхування здоров`я з ПАТ «СК «ВУСО», позивач підтвердив, що сторони погодили усі істотні умови цього договору, та добровільно погодився на порядок та умови страхування, які встановлені ПАТ «СК «ВУСО», у тому числі на ті умови, щодо яких позивачем заявлено позовні вимоги про їх виключення. Отже, позовна вимога позивача щодо визнання недійсним пункту 4.4 розділу 2 Пропозиції щодо укладення електронного договору добровільного страхування на випадок хвороби є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Оскільки суд відмовив у задоволенні позову по суті пред`явлених позовних вимог, то вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною, відтак задоволенню не підлягає. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав покладення на відповідача обов`язку визнання частково недійсним договору страхування, стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди та відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про те, що відмова у виплаті позивачеві страхової виплати, зважаючи на встановлення йому інвалідності, є дискримінаційною, а тому до договору мають бути внесені зміни, які забезпечать належну реалізацією його прав, як споживача послуг страхування, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Відповідно до Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Статтею 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» встановлено, що відповідно до Конституції України, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та міжнародних договорів України всі особи незалежно від їх певних ознак мають рівні права і свободи, а також рівні можливості для їх реалізації. Форми дискримінації з боку державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, юридичних осіб публічного та приватного права, а також фізичних осіб, визначені статтею 5 цього Закону, забороняються. Захист прав, свобод і законних інтересів інвалідів забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом, що передбачено положенням статті 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів». Аналогічне право закріплено в статті 14 Закону України «Про засади запобігання та протидії в Україні», згідно якої особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом. Відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов`язковим. Відповідач у своїй діяльності, зокрема, керується Правилами добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби, затвердженими 14 червня 2006 року та зареєстрованими у Нацкомфінпослуг 02 жовтня 2007 року, реєстраційний номер 0475053. Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року № 40 (далі - Ліцензійні умови), ліцензування страхової діяльності здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Саме вона видає фінансовим установам ліцензію на проведення певного виду страхування, визначеного статтями 6, 7 Закону України «Про страхування». Щоб отримати ліцензію, слід виконати цілу низку вимог, передбачених Розділом 2 Ліцензійних умов. Зокрема пункт 2.13 Ліцензійних умов передбачає необхідність страховика прийняти та зареєструвати в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг правила страхування, які мають відповідати вимогам статті 17 Закону України «Про страхування» та Ліцензійним умовам. Правила страхування розробляються страховиком та підлягають вищезазначеній реєстрації (стаття 17 Закону України «Про страхування»). Тобто, відповідач у своїй діяльності керується відповідними зареєстрованими правилами. Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити: предмет договору страхування; порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат; страхові ризики; виключення із страхових випадків і обмеження страхування; строк та місце дії договору страхування; порядок укладення договору страхування; права та обов`язки сторін; дії страхувальника у разі настання страхового випадку; перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків; порядок і умови здійснення страхових виплат; строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат; причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; умови припинення договору страхування; порядок вирішення спорів; страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя; страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя; особливі умови. У разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або) доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу. Уповноважений орган має право відмовити у видачі ліцензії та реєстрації правил чи змін та (або) доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам цієї статті. Отже, відповідач ПАТ «СК «ВУСО» керується у своїй діяльності Правилами добровільного страхування здоров`я на випадок хвороби, які відповідають вимогам чинного законодавства України та до яких позивач добровільно приєднався, а тому не можна вважати умови договору страхування дискримінаційними щодо позивача. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими, тому не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, він компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 12 травня 2023 року залишити без змін. Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ судді: Людмила ГОЛОТА Тамара ДЕНИШЕНКО